Постанова 4805 № 935/2951/24

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №935/2951/24 Головуючий у 1-й інст. Янчук В. В. Категорія 36 Доповідач Борисюк Р. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Борисюка Р.М., суддів Галацевич О.М., Павицької Т.М., розглянувши у письмовому провадженні у місті Житомирі цивільну справу № 935/2951/24 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості по оплаті за послуги з розподілу природного газу, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на ухвалу Коростишівського районного суду Житомирської області від 13 листопада 2024 року, постановлену під головуванням судді Янчук В.В. у місті Коростишеві, в с т а н о в и в : У жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (далі ТОВ «Газорозподільні мережі України», Товариство, Заявник) звернулось до суду із заяво про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу в сумі 2553,4 грн. Заявник вказував, що послуги з розподілу природного газу споживачу ОСОБА_1 надаються за адресою: АДРЕСА_1 та району. Ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 13 листопада 2024 року відмовлено у видачі судового наказу. У поданій апеляційній скарзі, Товариство просить її скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Заявник вказує, що ухвала районного суду постановлена з невірним застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Так, ТОВ «Газорозподільні мережі України» (код ЄДРПОУ: 44907200) в особі Житомирської філії (код ВП у ЄДРПОУ: 45204957), здійснює господарську діяльність з розподілу природного газу та відповідає за безаварійну (безперебійну) роботу газорозподільної системи у межах Житомирської області та частини Вінницької області. Діяльність ТОВ «Газорозподільні мережі України», зокрема в особі Житомирської філії, та право на провадження господарської діяльності з розподілу природного газу визначено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП) від 26.12.2022 № 1839 (з врахуванням змін та доповнень, що внесені постановами НКРЕКП від 31.08.2023 № 1596 та від 22.02.2024 № 371). Таким чином, Житомирська філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» як надавач житлово-комунальних послуг володіє правом на заявлення вимог про стягнення заборгованості у порядку наказного провадження. Зазначає, що договір розподілу природного газу є публічним, розміщеним на веб-сайті ТОВ «Газорозподільні мережі України», тому долучення його письмової копії до заяви про видачу судового наказу не вимагається. Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та справу призначено до розгляду. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України ( частина 1 статті 368 ЦПК України). За правилом пункту 1 частини 1 статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо відмови у видачі судового наказу. Відповідно до частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне розглядати справу у порядку письмового провадження без участі сторін. Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне. Постановляючи ухвалу про відмову у видачі судового наказу, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що до заяви про видачу судового наказу заявником не додано доказів, які б свідчили про існуванням між заявником та боржником договірних правовідносин, зокрема не додано копії договору, укладеного в письмовій формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості. Із поданої заяви не убачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу. Заява про видачу судового наказу подана з порушенням вимог статті 163 ЦПК України. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на таке. Наказне провадження - один із видів проваджень цивільного судочинства, у якому без розгляду справи по суті на підставі безспірних вимог та доказів, поданих заявником, видається судовий наказ, згідно з яким з боржника стягуються грошові кошти. Відповідно до частини 1 статті 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом. Згідно пункту 3 частини 1 статті 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості. Вимоги щодо форми та змісту заяви про видачу судового наказу визначені статтю 163 ЦПК України. Заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником (частина 1 статті 163 ЦПК України). Згідно частин 2, 3 статті 163 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; 3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. До заяви про видачу судового наказу додаються: 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово- комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Як вбачається з поданої до суду заяви про видачу судового наказу, заявник в заяві обґрунтував, що між сторонами було укладено договір приєднання. За змістом пункту 2 Розділу III «Правил постачання природного газу» (далі - Правила), затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2496, Постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України. За договором постачання природного газу постачальник зобов`язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам за згодою постачальника відповідно до умов Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2500 (далі - Типовий договір), що розміщений на офіційному вебсайті Регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору. Відповідно до підпункту 7 пункту 3 розділу VI Кодексі газорозподільних систем фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу. За приписами частини 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією сторінкою у формулярах або інших стандартних формах, які можуть бути укладені лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Апеляційний суд вважає, що посилання заявника на розміщення Типового договору розподілу природного газу в установленому законом порядку та те що він є у вільному доступі є безпідставними з урахуванням наступного. Статтею 633 ЦК України визначені такі правила щодо публічного договору:

1. Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

2. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

3. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

4. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг). У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою.

5. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

6. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними. При цьому в матеріалах справи відсутні докази про те, що заявник уклав з боржником публічний договір, зокрема у формі приєднання, передбаченою у статтею 634 ЦК України. Згідно статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Із поданої заяви не вбачається доведеність виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяви про видачу судового наказу та заявником не додано до заяви доказів, які б свідчили про існуванням між заявником та боржником договірних правовідносин. Колегія суддів наголошує на тому, що публікація на сайті є публічною офертою, що за відсутності письмового підтвердження боржника про прийняття такої пропозиції є недостатнім доказом про укладення договору. В даному випадку визначальним для правильного застосування норм процесуального права та можливості розгляду справи за правилами наказного провадження, яке законодавець відокремив від інших видів провадження у цивільних справах, і видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, є саме наявність укладеного між сторонами в письмовій (електронній) формі договору, а не фактичне існування договірних відносин. Враховуючи лише долучені до заяви про видачу судового наказу копії документів, зокрема, довіреності адвоката Музичук О.В., вимога ОСОБА_1 у порядку статті 530 ЦК України, Акт № 241453 від 02 липня 2024 року, розрахунок суми заборгованості за послуги з розподілу газу за період березня по червень 2024 року, розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, список поштових відправлень (а.с.6-12), колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у видачі судового наказу, оскільки заява про його видачу подана з порушенням вимог статті 163 ЦПК України. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ухвала постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін. Оскільки у задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, підстави для відшкодування судових витрат, понесених скаржником під час апеляційного розгляду справи, - відсутні. Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд у х в а л и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» залишити без задоволення, а ухвалу Коростишівського районного суду Житомирської області від 13 листопада 2024 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий Судді