Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/2385/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 лютого 2025 р. Справа № 440/2385/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.11.2024, головуючий суддя І інстанції: К.І. Клочко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі № 440/2385/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області яка полягає у не проведенні виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні з 20.07.2023 по 27.01.2024 з урахуванням положень п. 1 ст. 117 КЗпП України за шість місяців. - зобов`язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні зі служби в поліції з 20.07.2023 (наступного дня, за періодом затримки розрахунку, визначеного у рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 28.12.2023 у справі № 440/12088/23) по 27.01.2024 (день остаточного розрахунку при звільненні), виходячи з розміру середньоденного грошового забезпечення позивача 575,72 грн. на загальну суму 105356,76 грн. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог). Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20 липня 2023 року по 27 січня 2024 року у розмірі 754,45 грн. (сімсот п`ятдесят чотири гривні сорок п`ять копійок), з урахуванням обов`язкових відрахувань. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.07.203 по 27.01.2024, виходячи з розміру середньоденного грошового забезпечення позивача 575,72 грн. на загальну суму 105356,76 грн. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що у період з 07 листопада 2015 року по 30 червня 2021 року позивач проходив службу в поліції. 30 червня 2021 року наказом № 316 о/с Головного управління Національної поліції в Полтавській області було звільнено зі служби в поліції за п.2 ч.1 ст.77 (через хворобу) капітана поліції Гордієнка Сергія Михайловича заступника начальника відділу превенції Лубенського районного відділу поліції, 30 червня 2021 року. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2023 року у справі № 440/12088/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Полтавській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб в розмірі 7331,95 грн; зобов`язано Головне управління Національної поліції в Полтавській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб в розмірі 7331,95 грн (сім тисяч триста тридцять одна гривня дев`яносто п`ять копійок). 27.01.2024 відповідачем на виконання судового рішення виплачено позивачу грошову компенсацію податку з доходів фізичних осіб у сумі 7331,95 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 25.01.2024 №199. Не погодившись із бездіяльністю відповідача щодо непроведення нарахування та виплати середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні суми грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб при звільненні зі служби в поліції за період затримки з 20.07.2023 по 27.01.2024, позивач звернувся до суду з позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов виходив з протиправної бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та стягнення з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20 липня 2023 року по 27 січня 2024 року у розмірі 754,45 грн. (сімсот п`ятдесят чотири гривні сорок п`ять копійок), з урахуванням обов`язкових відрахувань. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами. Згідно п. 4 ч. 10 ст. 62 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Згідно із ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012р. № 4-рп/2012 за ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Згідно із ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Частиною 1 статті 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Згідно із ч. 2 ст. 117 КЗпП України, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Суд апеляційної інстанції зазначає, що Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин від 01.07.2022 № 2352-IX, чинний з 19.07.2022 внесені зміни, зокрема в статті 116, 117, 233 КЗпП України. Відповідно до ст. 116 КЗпП України (в редакції, чинній на час звернення позивачки до суду), при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Судовим розглядом встановлено, що у період з 07 листопада 2015 року по 30 червня 2021 року позивач проходив службу в поліції. 30 червня 2021 року наказом № 316 о/с Головного управління Національної поліції в Полтавській області було звільнено зі служби в поліції за п.2 ч.1 ст.77 (через хворобу) капітана поліції Гордієнка Сергія Михайловича заступника начальника відділу превенції Лубенського районного відділу поліції, 30 червня 2021 року. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2023 року у справі № 440/12088/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Полтавській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб в розмірі 7331,95 грн; зобов`язано Головне управління Національної поліції в Полтавській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб в розмірі 7331,95 грн (сім тисяч триста тридцять одна гривня дев`яносто п`ять копійок), яку 27.01.2024 відповідачем на виконання судового рішення виплачено позивачу грошову компенсацію податку з доходів фізичних осіб у сумі 7331,95 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 25.01.2024 №199. Суд апеляційної інстанції зазначає, що у постанові від 20.06.2024 р. у справі №120/10686/22 Верховний Суд зазначив, що фактично зміст ч. 1 ст.117 КЗпП України у новій редакції не змінився, а лише доповнився формулюванням «але не більше як за шість місяців». Отже, обмеживши з 19.07.2022 р. шестимісячним строком час, за який роботодавець має виплатити працівникові середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, законодавець як і в попередній редакції норми ч.1 ст.117 КЗпП України, не передбачав можливості зменшення його розміру. Протилежний підхід був сформований правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду з урахуванням її висновків про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності. У згаданих рішеннях суду касаційної інстанції критерій періоду затримки (прострочення) виплати такої заборгованості був лише одним з принаймні чотирьох інших. Разом з тим, такі критерії як: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум; причини тривалості невиплати заборгованості, ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні - фактично не скасовані та/або змінені, починаючи з 19.07.2022р. Крім того, чітка формула застосування критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до ст. 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні міститься у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30.11.2020р. у справі № 480/3105/19. Викладене, згідно з позицією Верховного Суду у справі № 120/10686/22, не дає підстави вважати неможливим, з огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України, застосування сформульованих Великою Палатою Верховного Суду правових позицій щодо застосування приписів ст.117 КЗпП України у редакції чинній з 19.07.2022. У зв`язку із чим, Верховний Суд зазначив, що судам варто застосовувати критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до ст.117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні. Разом з тим, Судова Палата Верховного Суду у постанові від 06.12.2024р. по справі №440/6856/22 відступила від висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 20.06.2024 по справі №120/10686/22. Зокрема, у постанові від 06.12.2024р. по справі № 440/6856/22 Судова Палата зазначила, що у межах цієї справи належить враховувати норми ст.117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19.07.2022р. із урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2019р. у справі №761/9584/15-ц, які безпосередньо стосуються норм ст.117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19.07.2022р., а на їх виконання підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат. Належить також враховувати приписи чинної редакції ст.117 КЗпП України щодо періоду з 19.07.2022р., яким законодавець обмежив виплату 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові. Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що для правильного вирішення даної справи необхідно визначити конкретну суму середнього заробітку за час затримки повного розрахунку, а саме за шість місяців, відповідно до ст. 117 КЗпП України, без застосування принципу співмірності (чинній на час звернення до суду, в редакції Закон №2352-ІХ). Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (в подальшому Порядок №100), відповідно до п. 2 якої, його дія поширюється на підприємства, установи і організації незалежно від форми власності, а також на фізичних осіб - підприємців та фізичних осіб, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників. Роз`яснення з питань обчислення середньої заробітної плати в усіх випадках її збереження надаються Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, а у разі коли виплати за середньою заробітною платою провадяться з бюджету або громадських фондів споживання, - за участю Міністерства фінансів і відповідних фондів. Абзацом 3 пункту 2 Порядку № 100 визначено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Пунктом 5 Порядку № 100 передбачено, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника. Відповідно до пункту 8 Порядку № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Відповідно до п. 9 розд. І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, який затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 року № 260 (в подальшому Порядок № 260), при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата. Враховуючи вищевикладені положення, при обчисленні розміру середньоденного грошового забезпечення поліцейського, слід виходити з числа відпрацьованих календарних днів за цей період. Згідно із пунктом 3 розділу I Порядку № 260, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); премії; одноразові додаткові види грошового забезпечення. Судовим розглядом встановлено, що позивача звільнено 30.06.2021, згідно довідки від 1247/115/29/10/01-2022 від 21.09.2022, розмір середньоденного грошового забезпечення позивача за календарний день становить 575,72 грн. (а.с. 16). Таким чином, сума середнього заробітку за період за шість місяців складає 105356,76 грн. (183 дні х 575,72 грн.). Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем безпідставно не нараховано та не виплачено позивачу середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.07.2023 по 27.01.2024 за шість місяців в розмірі 105356,76 грн., у зв`язку з чим позов та апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а належним способом захисту прав позивача в спірних правовідносинах є стягнення з відповідача на користь позивача цієї суми відшкодування. Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає необхідним задовольнити частково апеляційну скаргу, скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 та прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області яка полягає у не проведенні виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні з 20.07.2023 по 27.01.2024 з урахуванням положень п. 1 ст. 117 КЗпП України за шість місяців; стягнути з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.07.2023 по 27.01.2024, але не більше шести місяців, у сумі 105356 (сто п`ять тисяч триста п`ятдесят шість) гривень 76 коп. Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 по справі №440/2385/24 - скасувати. Прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області яка полягає у не проведенні виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні з 20.07.2023 по 27.01.2024 з урахуванням положень п. 1 ст. 117 КЗпП України за шість місяців. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Полтавській області (ЄДРПОУ 40108630) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.07.2023 по 27.01.2024, але не більше шести місяців, у сумі 105356 (сто п`ять тисяч триста п`ятдесят шість) гривень 76 коп. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич