Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/7979/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 лютого 2025 р. Справа № 480/7979/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.11.2024, головуючий суддя І інстанції: Є.Д. Кравченко, м. Суми, по справі № 480/7979/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 184250004116 від 29.08.2024 року про відмову у призначенні пенсії за вислугою років згідно пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у зв`язку із відсутністю необхідного спеціального стажу у зв`язку із незарахуванням періоду роботи з 13.02.2009 р. по 03.01.2012 р. та з 12.10.2017 р. по 28.11.2022 р. на посаді «сестра медична дитячого інфекційного відділення» Шосткинської дитячої лікарні в подвійному розмірі; - зобов' язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу у подвійному розмірі період роботи з 13.02.2009 р. по 03.01.2012 р. та з 12.10.2017 р. по 28.11.2022 р. на посаді «сестра медична дитячого інфекційного відділення» Шосткинської дитячої лікарні; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити пенсію за вислугу років у відповідності до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з дня звернення з заявою про призначення пенсії, тобто з 21 серпня 2024 року, провести нарахування та здійснити виплату призначеної пенсії. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 21.11.2024 частково задоволено позов. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 29.08.2024 № 184250004116 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" періоду її роботи з 12.10.2017 року по 28.11.2022 року на посаді сестри медичної дитячого інфекційного відділення КЛПЗ "Шосткинська дитяча лікарня", яка з 08.02.2019 реорганізована шляхом перетворення у Комунальне некомерційне підприємство "Шосткинська дитяча лікарня" Шосткинської міської ради. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 21.08.2024 та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду у Київській області суму судового збору у розмірі 1211 грн. 20 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Доводи апелянта аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву та обґрунтовані тим, що відповідно до до п.2-1 розділу XV Закону № 1058, особи, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенеій» (11.10.2017 р.) мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їх зверненням з дотриманням умов передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». Пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення за наявності спеціального стажу роботи за Переліком закладів установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909, які станом на 11.10.2017 року, набули не менше 26 років 6 місяців спеціального стажу. Представник зауважив, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви про призначення пенсії за вислугу років до страхового стажу позивачки зараховано всі періоди. Водночас, період з 13.02.2009 по 03.01.2012 за довідкою № 792 від 15.08.2024 для визначення права на пенсію за вислугу років зараховано в одинарному розмірі, оскільки, заявниця перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, становить 22 роки 08 місяців 18 днів, станом на 11.10.2017. Відтак, на перконання представника, підстав для призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення немає, оскільки позивач не набула необхідного стажу за вислугу років, для призначення пенсії. Відповідно до ст. 311 КАС України справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Отже, оскільки відповідач у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до регіонального відділення управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою від 21.08.2024про призначення пенсії за вислугу років (а.с. 23-24). Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача. За результатами розгляду заяви позивача 29.08.2024 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області прийняло рішення № 184250004116 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у зв`язку з тим, що на час звернення позивач не набула необхідного стажу за вислугу років (а.с. 25-26). При цьому, у вказаному рішенні зазначено, що вік заявника на момент звернення становить 40 років 3 місяці. Страховий стаж - 18 років 05 місяців 04 дні, в тому числі спеціальний стаж вислуги років з урахуванням кратності обчислення на 11.10.2017- 22 роки 08 місяців 18 днів. За доданими документами до страхового стажу та стажу вислугу років зараховано всі періоди роботи. Період з 13.02.2009 по 03.01.2012 за довідкою № 792 від 15.08.2024 для визначення праві на пенсію за вислугу років зараховано в одинарному розмірі, оскільки заявниця перебувала з відпустці по догляду за дитиною до 3-річного віку. Відповідно до протоколу розрахунку стажу позивача, період її роботи з 13.02.2009 року по 03.01.2012 року та з 12.10.2017 року по 28.11.2022 року не зараховано до стажу у подвійному розмірі (а.с.6). Не погодившись з рішенням про відмову у призначенні пенсії за вислугу років, позивач звернулася до суду з даним позовом. Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що переконливих доводів щодо правомірності неврахування відповідачем зазначеного періоду з 12.10.2017 року по 28.11.2022 року до спеціального стажу позивачки саме у подвійному розмірі відповідач ані в оскаржуваному рішенні, ані у відзиві не надав, а суд не встановив. Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закону №1058-ІV). Відповідно до п. 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України №1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». Пунктом «е» статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, що діяла до внесення змін Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIIIта «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII) передбачалося, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, незалежно від віку при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. В подальшому, Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» підвищено спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктами «д», «е», «ж» статті 55 Закону № 1788, а Законом України № 911 встановлено раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - для працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення (п. «е» ст. 55 Закону № 1788) за переліком, що затверджується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Так, пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ (в редакції Закону від 24.12.2015 № 911-VIII) встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 01.04.2015 по 31.03.2016 - не менше 25 років 6 місяців; з 01.04.2016 по 31.03.2017 - не менше 26 років; з 01.04.2017 по 31.03.2018 - не менше 26 років 6 місяців; з 01.04.2018 по 31.03.2019- не менше 27 років; з 01.04.2019 року по 31.03.2020 - не менше 27 років 6 місяців; з 01.04.2020 по 31.03.2021 - не менше 28 років; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення які в період до 01.01.2016 мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року. Відповідно до статті 60 Закону № 1788-ХІІ робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (далі - Постанова № 909) затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі Перелік). Згідно з цим переліком до таких робіт належить, крім інших, робота лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у таких закладах: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспожив служби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри. Під час дії редакції пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII, чинної до 01.04.2015, пункт 2 Постанови № 909 у редакції від 28.12.2012, яка діяла по 13.08.2015, передбачав, що пенсії за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров`я і соціального захисту призначаються при наявності спеціального стажу роботи не менше 25 років. З 14.08.2015р. редакція Постанови № 909 (п. 2) передбачала умови призначення пенсії аналогічні тим, що визначались пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-XII у редакції Закону № 213-VIII від 02.03.2015, а з 22.04.2016 тим, які передбачались пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-XII у редакції Закону № 911-VIII від 24.12.2015. Рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2019 від 04.06.2019р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2.03.2015№ 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII. Вказано, що вказані положення, які визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. У цьому рішенні Конституційного Суду України викладено висновки, що положення, зокрема, статті 55 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом №911 у частині встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 55 років для осіб, зазначених у пунктах «е», «ж» статті 55 Закону № 1788, слід визнати такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України. Ці норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 04 червня 2019 року. Отже, з 04 червня 2019 року при вирішенні питання про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону № 1788-XII необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII та Законом № 911-VIII, виходячи з наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років, незалежно від віку. Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за вислугу років, пенсійний орган виходив із того, що відповідно до пункту 2-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV має враховуватися спеціальний стаж роботи особи станом на 11 жовтня 2017 року, що становить не менше 26 років 6 місяців. Так, 03 жовтня 2017 року прийнято Закон України № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (далі - Закон № 2148-VIII), яким з 11 жовтня 2017 року розділ XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV доповнено пунктом 2-1. Згідно з пунктом 2-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення". Також, Законом № 2148-VIII були внесені зміни до пункту 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-XII, після внесених яких вказаний пункт викладений у такій редакції: "До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії". Таким чином, враховуючи положення пункту 2-1 та пункту 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV пенсія за вислугу років згідно з положеннями пункту "е" статті 55 Закону № 1788-XII може бути призначена особам, які мають спеціальний стаж роботи, необхідний для її призначення (від 25 до 30 років) станом на 11 жовтня 2017 року. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27 липня 2022 року у справі № 440/1286/20. У той же час, стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений відповідними статтями Закону України "Про пенсійне забезпечення", набутий після 11.10.2017, повинен враховуватися до спеціального стажу працівника, але такий стаж не враховується при визначенні права на пенсію, а впливає на розрахунок вже самого розміру пенсії. Пільги по обчисленню стажу за роботу в деяких медичних закладах встановлені статтею 60 Закону № 1788-ХІІ. Так, згідно з статтею 60 Закону № 1788-ХІІ робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. За приписами статті 7 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», лікування хворих на інфекційні хвороби може проводитися в акредитованих у встановленому законодавством порядку державних і комунальних спеціалізованих закладах (відділеннях) охорони здоров`я та клініках наукових установ, а також в акредитованих закладах охорони здоров`я, заснованих у встановленому законодавством порядку на приватній формі власності. Згідно з роз`ясненнями Міністерства охорони здоров`я України від 27 січня 2010 року № 05.03-18-54/973 інфекційний заклад (відділення) є заклад (відділення), де надають медичну допомогу - хворим на інфекційні хвороби або працюють з матеріалом, який містить або потенційно інфікований збудниками інфекційних хвороб. Відповідно до змісту листа Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров`я України та Пенсійного Фонду України від 29.12.2005 року №625/15-05/039-6 №10.01.09/2606 №16918/02-20 встановлено, що заклади охорони здоров`я, в тому числі кабінети інфекційних захворювань відносяться до таких, час роботи яких зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі. Водночас, згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637). Згідно п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Аналіз наведених положень дає суду підстави зробити висновок, що надання особою до пенсійного органу документів та уточнюючих довідок на підтвердження наявного трудового стажу при призначенні пенсії потрібно лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відповідні записи в ній. З трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 (а.с.7) у межах спірних періодів, судом встановлено, що ОСОБА_1 : - 06.02.2006 - прийнята медичною сестрою дитячого інфекційного відділення Шосткинської дитячої лікарні (наказ від 06.02.2006 № 13); - 19.04.2010 - переведена сестрою медичною дитячого інфекційного відділення (наказ від 19.04.2010 № 33); - 08.02.2019 - КЛПЗ "Шосткинська дитяча лікарня" реорганізована шляхом перетворення у Комунальне некомерційне підприємство "Шосткинська дитяча лікарня" Шосткинської міської ради (наказ від 08.02.2019 № 2); - 01.01.2024 - звільнена за угодою сторін п. 1 ст. 36 КЗпП України (наказ від 01.01.2024 № 02). Також, зазначені періоди роботи на відповідних посадах підтверджено довідкою, виданою Комунальним некомерційним підприємством "Шосткинська дитяча лікарня" Шосткинської міської ради від 15.08.2024 № 792 (а.с. 8). Отже, враховуючи вищевикладене, період роботи позивача з 12.10.2017 року по 28.11.2022 року на посаді сестри медичної дитячого інфекційного відділення КЛПЗ "Шосткинська дитяча лікарня", яка з 08.02.2019 реорганізована шляхом перетворення у Комунальне некомерційне підприємство "Шосткинська дитяча лікарня" Шосткинської міської ради підлягає врахуванню до спеціального стажу в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки періоди та пільговий характер роботи позивача підтверджені як записами у трудовій книжці позивача, яка в силу законодавства є основним документом, що підтверджує страховий та пільговий стаж, так й уточнюючими довідками, якими підтверджено пільговий характер роботи та періоди такого пільгового стажу. За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що переконливих доводів щодо правомірності неврахування відповідачем зазначеного періоду до спеціального стажу позивачки саме у подвійному розмірі відповідач не надав. На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно зобов`язав відповідача зарахувати ОСОБА_1 періоду її роботи з 12.10.2017 року по 28.11.2022 року на посаді сестри медичної дитячого інфекційного відділення КЛПЗ "Шосткинська дитяча лікарня", яка з 08.02.2019 реорганізована шляхом перетворення у Комунальне некомерційне підприємство "Шосткинська дитяча лікарня" Шосткинської міської ради, до спеціального стажу в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення про відмову у призначенні пенсії від 29.08.2024 № 184250004116 було застосовано пункт «е» статті 55 Закону № 1788-XII у редакції, яка визнана неконституційною рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019, суд вважає, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 29.08.2024 № 184250004116 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказів на спростування доводів позивача в частині задоволених вимог відповідачем до суду не подано. Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, місцевий суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.11.2024 по справі № 480/7979/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді О.М. Мінаєва З.О. Кононенко