Постанова 4824 № 381/2590/24

справа № 381/2590/24 провадження № 22-ц/824/2072/2025 головуючий у суді І інстанції Осаулова Н.А. КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 7 лютого 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Писаної Т.О. суддів - Приходька К.П., Журби С.О. розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 липня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), у якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором №274185587 від 9 вересня 2021 року в сумі 31 766,50 грн, понесені витрати на правову допомогу та судовий збір. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 9 вересня 2021 року між відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», правонаступником якого є ТОВ «Юніт Капітал», укладено кредитний договір №274185587 на суму 7 500 грн із сплатою процентів за користування кредитом за кожен день користування. Кредитор своє зобов`язання по видачі кредиту, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок відповідача, виконав, але останньою кредит не погашається. У зв`язку з порушенням умов договору у ОСОБА_2 виникла заборгованість в розмірі 31 766,50 грн, яка складається із 7 500 грн - заборгованості по тілу кредиту та 24 266,50 грн - заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом. У зв`язку із цим, позивач змушений звернутись з даним позовом до суду за захистом своїх порушених прав. Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 липня 2024 року у задоволенні позову ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором кредитної лінії №274185587 від 9 вересня 2021 року відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням представник ТОВ «Юніт Капітал» - Тараненко А.І. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції встановлено факт укладення відповідачем кредитного договору з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», отримання грошових коштів у визначеному розмірі та факт їх неповернення. В доводах апеляційної скарги зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не повністю з`ясував обставини справи, а його висновки про те, що позивач не набув право вимоги до відповідача, не відповідають дійсним обставинам справи та спростовуються наданими позивачем доказами. Так, права вимоги були передані (відступлені) від первісного кредитора у листопаді 2021 року, тобто після укладення кредитного договору та виникнення заборгованості, які позивач набув у березні 2024 року. Лише сам факт укладення договору факторингу між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» в 2018 році не спростовують даних обставин, оскільки ним було передбачено можливість відступлення прав вимоги, які виникають в майбутньому (майбутня вимога). Наведені у позові обставини та наявні у справі докази, на переконання апелянта, спростовують висновки суду першої інстанції про те, що позивач не набув права вимоги до ОСОБА_2 . Як свідчать наявні у матеріалах справи докази, вказані права вимоги були передані (відступлені) від первісного кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" у листопаді 2021 року, тобто після укладення Кредитного договору та виникнення заборгованості у жовтні 2021 року, які позивач набув в березні 2024 року. Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив. Згідно із частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною першою статті 7 ЦПК України встановлено, що розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. У зв`язку з наведеним та на підставі ухвали апеляційного суду про призначення справи до судового розгляду у порядку письмового провадження, перегляд справи в апеляційному порядку здійснено без повідомлення (виклику) учасників справи. Сторони були належним чином повідомлені про розгляд справи в суді апеляційної інстанції та про порядок розгляду справи у письмовому провадженні шляхом направлення судової кореспонденції суду, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштової кореспонденції суду (а.с. 199, 200). Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 274185587 від 9 вересня 2021 року від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» та в подальшому до позивача ТОВ «Юніт Капітал». Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції та вказує на таке. Судом першої інстанції встановлено, що 09 вересня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 уклали Договір кредитної лінії №274185587 (далі - кредитний договір), який позичальник підписала електронним підписом з одноразовим ідентифікатором (а.с. 15-20). Стороною відповідача обставина укладання відповідного кредитного договору в електронній формі не заперечена та не спростована ні в суді першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції. Не заперечено також факту використання грошових коштів та невиконання обов`язку щодо повернення грошових коштів у встановлені кредитним договором строки. Мотивувальна частина оскаржуваного рішення, якою встановлені відповідні обставини, відповідачем не оскаржена. Перевіряючи доводи апеляційної скарги стосовно неправильності висновків суду першої і інстанції щодо необґрунтованості розміру заборгованості колегія апеляційного суду з відповідними вимогами погоджується. Як слідує із наведеного позивачем розрахунку, заборгованість складається із суми, яка була зарахована на картку позичальника та не повернута, та розміру відсотків, які були передбачені умовами кредитного договору. Відповідно до умов кредитного договору від 09 вересня 2021 року первісний кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти у сумі 7 500 грн на 30 днів строком до 09.10.2021 року зі сплатою 1,98% за дисконтною процентною ставкою від суми кредиту за кожний день користування кредитом; за умови продовження строку дисконтного періоду з наступного дня нарахування процентів здійснюється за індивідуальної процентною ставкою у розмірі 1,98% в день від суми кредиту за кожний день користування кредитом. Якщо позичальник користується кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою у сумі 1,98% в день від суми кредиту за кожний день користування кредитом (п.1.3., 1.7., 1.9. кредитного договору). Положеннями п. 1.12 кредитного договору передбачено, що сторони погодили факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду блокує можливість отримання позичальником нових траншів за договором та є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії (продовження загального строку дії Договору) на наступних умовах: 1.12.1 зобов`язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду; 1.12.2 з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 (одна тисяча вісімдесят сім цілих сім десятих) процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Також сторони погодили, що строк дії договору відповідно до п. 4.2 договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту визначеного в п.1.7 договору. Строк дії договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання кредиту передбачених п. 1.8.та п. 1.12.1. договору. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання. Відповідно до п. 4.3 сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору (після 90 дня від дати закінчення дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Як слідує із розрахунку заборгованості за кредитним договором №274185587 від 9 вересня 2021 року станом на 25 квітня 2024 року заборгованість складає 31 766,50 грн, із яких 7 500 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту та прострочена заборгованість за процентами в розмірі 24 266,50 грн. Як слідує із наявного розрахунку заборгованості, нарахованого первісним кредитором (а.с. 83) він відповідає умовам договору, відповідно до якого за 30 днів користування кредитом відповідачеві нараховано відсотки у сумі 148,50 грн, а за кількість днів що перевищує 30 днів нараховані відсотки у розмірі 223,50 грн за кожний день. Відтак, сума, яка була заявлена до стягнення відповідає визначеному умовами кредитного договору порядку розрахунку. Такий розрахунок стороною відповідача не заперечено та не спростовано, та підстав для сумнівів щодо правильності такого розрахунку колегія апеляційного суду не вбачає. Не може також, колегія апеляційного суду погодитись із висновком суду першої інстанції щодо недоведеності обставин переходу до позивача права вимоги заборгованості. Щодо набуття прав за кредитним договором позивач пояснював, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до п. 8.2 якого строк дії договору закінчується 28 листопада 2019 року. 28 листопада 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду № 19, якою п. 8.2 договору факторингу було викладено в іншій редакції: строк дії цього договору починає перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору, та закінчується 31 грудня 2020 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором. В подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду № 26 від 31 грудня 2020 року до договору факторингу, відповідно до якої договір факторингу від 28 листопада 2018 року було викладено у новій редакції. Саме тому посилання в позові було здійснено на договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, оскільки цей договір було викладено в новій редакції 31 грудня 2020 року. Пунктом 2.1 розділу 2 договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (в редакції від 31 грудня 2020 року) передбачено, що згідно умов договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Тобто предметом договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (в редакції від 31 грудня 2020 року) є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Відповідно до п. 1.3 договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (в редакції від 31 грудня 2020 року) визначено, що під правом вимоги розуміються всі права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Таким чином, договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (в редакції від 31 грудня 2020 року) встановлено, що предметом відступлення за ним є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога). Пунктом 1.2 договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. В той же час відповідно до п. 1.5 договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (в редакції від 31 грудня 2020 року) встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до договору. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 159 від 9 листопада 2021 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до ОСОБА_2 на загальну суму 18803,50 грн. Підтвердження факту укладення даного реєстру та відступлення прав вимоги до відповідача на користь ТОВ «Таліон Плюс» первісним кредитором були передані останньому документи, які підтверджують видачу кредиту відповідачу, що були долучені позивачем до позовної заяви. Надана копія договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року та додаткова угода до нього № 26 від 31 грудня 2020 року містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до фактора ТОВ «Таліон Плюс». Відповідно до п.п. 5.3.3 договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (в редакції від 31 грудня 2020 року) визначено, що фактор (ТОВ «Таліон Плюс») має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб. Таким чином, відступлення прав вимоги до відповідача на користь ТОВ «Таліон Плюс» відбулося відповідно до договору факторингу у грудні 2021 року, який фактично було укладено після укладення договору кредитної лінії № 274185587 від 09.09.2021 року. 30 жовтня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 30/1023-01. Відповідно до п. 8.2 договору факторингу № 30/1023-01 від 30 жовтня 2023 року строк дії цього договору закінчується 31 грудня 2024 року. Пунктом 2.1 розділу 2 договору факторингу № 30/1023-01 від 30 жовтня 2023 року визначено, що клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Тобто предметом договору факторингу № 30/1023-01 від 30 жовтня 2023 року є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Відповідно до п. 1.3 договору факторингу № 30/1023-01 від 30 жовтня 2023 року, під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. В той же час, відповідно до п. 1.5 договору факторингу встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за цим договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до цього договору. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 30 жовтня 2023 року до договору факторингу № 30/1023-01 від 30 жовтня 2023 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_2 на загальну суму 31 766,50 грн. Тобто передача права вимоги відбулась в межах часових рамок чинності договору факторингу до 31 грудня 2024 року. При цьому жодна норма даного договору не обмежує можливість передачі прав вимог лише тими, які існували до моменту укладення договору. Звертав увагу, що відповідно до п.п. 5.3.3 договору факторингу № 30/1023-01 від 30 жовтня 2023 року фактор (ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс») має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб. Копія договору факторингу № 30/1023-01 від 30 жовтня 2023 року також містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» до фактора ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс». В подальшому 6 березня 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу № 06/03/24. Відповідно до Реєстру боржників від 6 березня 2024 року до договору факторингу № 06/03/24 від 6 березня 2024 року, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 31 766,50 грн, з яких 7 500 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 24 266,50 грн - сума заборгованості за відсотками. Копія договору факторингу № 06/03/24 від 6 березня 2024 року та Акта прийому-передачі Реєстру Боржників до договору факторингу № 06/03/24 від 6 березня 2024 року також містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» до Фактора - ТОВ «Юніт Капітал». 18 березня 2024 року ТОВ «Юніт Капітал» направлено на адресу ОСОБА_2 вимогу про усунення порушеного виконання зобов`язання, а саме погашення заборгованості в розмірі 31 766,50 грн за кредитним договором (а. с. 114). Виконання первинним кредитором обов`язку щодо надання грошових коштів у розмірі 7500 грн відповідачу підтверджується платіжними Дорученнями від 09.09.2021 року шляхом переказу коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 . Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами. Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відновлення становища, яке існувало до порушення. Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Тобто належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними Кредитним договором. На підставі п. 1 ст. 1049 ЦК України, Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до змісту ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Ч. 1 ст. 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Відповідно до п.п. 1.3. договору факторингу № 28/1118-01від 28 листопада 2018 року, під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Розділом 2 вищезазначеного договору регламентовано порядок відступлення права вимоги, згідно п. 4.1. право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку. Підписання Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу Права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги. Колегія суддів вважає, що копії договорів факторингу та реєстрів права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах. Укладання договору факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» до виникнення кредитних правовідносин з відповідачам не свідчить про недійсність передачі прав вимоги за таким договором новому кредитору, оскільки станом на момент укладення кредитного договору договір факторингу був чинним. Право вимоги по кредитному договору від 09.09.2021 року були передані ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс» та в подальшому позивачу на підставі реєстру, який оформлений належним чином та є додатком до договору кредиту. Отже, суд першої інстанції не перевірив доводів та наданих позивачем доказів та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення заборгованості. Згідно сталої практики Верховного Суду доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 02 листопада 2021 року № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012, від 15 квітня 2024 року в справі №2221/2373/12). Позивачем надано реєстри прав вимоги, оформлені та підписані відповідно до договору факторингу, а також докази щодо розміру оплати за договорами факторингу. Відтак, суд першої інстанції дійшов в помилкового висновку про недоведеність позивачем факту відступлення права грошової вимоги за кредитним договором від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс», і відповідно до наступних кредиторів, а доводи апеляційної скарги про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду. Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (стаття 517 ЦК України). Водночас вимога щодо надання боржнику доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні відповідно до статті 517 ЦК не є тотожною до вимоги щодо надання до суду доказів відступлення первісним кредитором новому кредитору права вимоги до боржника для здійснення заміни кредитора у справі (процесуального правонаступництва). Зазначені вимоги випливають із різних правових підстав та не є взаємозалежними. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012, від 15 квітня 2024 року у справі № 2221/2373/12. Отже, для підтвердження факту відступлення права вимоги, заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора. У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. Отже, суди беруть до уваги належні, допустимі і достовірні докази, сформовані в процесі відступлення права вимоги, що містять дані за кредитним договором, прав кредитора за якими набуває новий кредитор. Відповідно до частини шостої статті 95 ЦПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Як убачається із матеріалів справи, стороною відповідача не подавались клопотання щодо наявності сумніву у достовірності доказів набуття позивачем прав вимоги від первісного кредитора. Судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні також не указано обставин, які свідчать про наявність у суду сумнівів щодо достовірності доказів набуття позивачем прав вимоги від первісного кредитора. Жодних доказів від позивача відповідно до ч. 6 ст. 95 ЦПК України за ініціативою відповідача чи суду не витребовувалось. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову. Крім того, ТОВ «Юніт Капітал» у позовній заяві та апеляційній скарзі просило суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на правову допомогу. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позовні вимоги задоволено в повному обсязі, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір за подання позовної заяви до суду першої інстанції у розмірі 2 422,40 грн та за подання апеляційної скарги 3 633,60 грн, що разом становить 6 056 грн. Окрім цього, позивачем заявлено до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції - 5 000 грн та в суді апеляційної інстанції - 4 000 грн. Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, докази щодо розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Матеріалами справи підтверджено, що представником ТОВ «Юніт Капітал» - адвокатом Тараненко А.І. надавалася професійна правнича допомога в суді першої та апеляційної інстанцій. Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Крім цього, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 1-4 ст. 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу представником позивача подані такі докази: копію акту прийому-передачі наданих послуг від 17 червня 2024 року на суму 5000 грн в суді першої інстанції; копію Договору про надання правничої допомоги № 17/06/24-02 від 17 червня 2024 року; копію довіреності від 22 лютого 2024 року; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4956 від 24 квітня 2012 року; копію додатку № 1 до Договору про надання правничої допомоги № 17/06/24-02 від 17 червня 2024 року (протокол погодження вартості послуг), з якого вбачається, що складання апеляційної скарги становить у розмірі 2000 грн. Згідно п. 3.4 Договору про надання правничої допомоги № 17/06/24-02 від 17 червня 2024 року, після належного виконання доручення Адвокатське бюро надає клієнту Акт прийому-передачі наданих послуг. Акту прийому-передачі наданих послуг на суму 4000 грн в суді апеляційної інстанції не міститься. Таким чином, позивачем надано докази понесення витрат на правничу допомогу лише в суді першої інстанцій, які підлягають відшкодуванню. Ч. 5 та 6 ст. 137 ЦПК України передбачено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. У п. п. 34-47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 465/3458/15-ц, від 09 листопада 2021 року у справі № 759/14346/16. У справі № 910/906/18 Верховний Суд погодився з наявністю підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі, оскільки їх розмір був обґрунтований, а відповідач не подавав клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, з наданням розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до даної справи. Оскільки від відповідача не надійшло заяви про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд вважає заявлений розмір стягнення витрат на правову допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції є розумним та обґрунтованим, підстави для його зменшення в апеляційного суду відсутні. Таким чином з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції в розмірі 5 000 грн. А всього з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в загальному розмірі 11 056 грн. Керуючись ст.ст. 141, 259, 263, 268, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» задовольнити. Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 липня 2024 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором у розмірі 31 766 (тридцять одну тисячу сімсот шістдесят шість) грн 50 коп., судові витрати у розмірі 11 056 (одинадцять тисяч п`ятдесят шість) грн 00 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає. Реквізити сторін: Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, 4-А, офіс 10, ЄДРПОУ: 43541163). Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 . ГоловуючийТ.О. Писана СуддіК.П. Приходько С.О. Журба