Постанова Київський апеляційний суд № 361/7966/24

справа №361/7966/24 головуючий у суді І інстанції Дутчак І.М. провадження № 22-ц/824/2705/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 лютого 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді - Березовенко Р.В., суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І., з участю секретаря Щавлінського С.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником - адвокатом Борухом Віктором Анатолійовичем на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 серпня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа ОСОБА_1 , про забезпечення позову,- В С Т А Н О В И В: Оскільки для складання повного тексту постанови потрібний значний час, колегія суддів вважає за необхідне відкласти його виготовлення, проголосивши в даному судовому засіданні вступну та резолютивну частини. Керуючись ст. ст. 259, 268 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подану представником - адвокатом Борухом Віктором Анатолійовичем - залишити без задоволення. Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 серпня 2024 року - залишити без задоволення. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий: Р.В. Березовенко Судді: О.Ф. Лапчевська Г.І. Мостова справа №361/7966/24 головуючий у суді І інстанції Дутчак І.М. провадження № 22-ц/824/2705/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 лютого 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді - Березовенко Р.В., суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І., з участю секретаря Щавлінського С.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником - адвокатом Борухом Віктором Анатолійовичем на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 серпня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа ОСОБА_1 , про забезпечення позову,- В С Т А Н О В И В: У серпні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до Броварського міськрайонного суду Київської області із заявою про забезпечення позову до пред`явлення позову до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділ, у якій просила суд: накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 ; вантажний спеціалізований фургон ізотермічний-С марки ISUZU NQR 71P, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN код НОМЕР_2 ; причіп автомобільний марки ПАВАМ, модель 112013С, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN код НОМЕР_4 . В обґрунтування заяви зазначала, що має намір подати до суду позов, предметом якого буде встановлення факту проживання її та ОСОБА_1 однією сім`єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, визнання вказаного вище майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділ, яке набуте за спільні грошові кошти, як під час спільного проживання її та ОСОБА_1 однією сім`єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, так і під час їхнього перебування в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_1 , посилаючись на те, що право власності на зазначене спірне майно зареєстроване за ОСОБА_1 та це майно залишилося в його користуванні, останній, користуючись ним, вчиняє протиправні дії, зокрема, при її спробі зайти у належну їй із ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності квартиру, нею було виявлено, що замки у дверях квартири змінені та ОСОБА_1 обмежив їй із дитиною туди доступ. Також із Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ вона дізналася, що 24 квітня 2024 року ОСОБА_1 , належний їм на праві спільної сумісної власності автомобіль марки Ford Ecosport, 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , VIN код НОМЕР_6 , відчужив на користь своєї матері ОСОБА_3 . Також на офіційному сайті продажу автомобілів «Auto Riа», заявниця виявила оголошення, яке розміщене ОСОБА_1 щодо продажу спільного автомобіля марки ISUZU NQR 71P, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN код НОМЕР_2 , тип - вантажний спеціалізований фургон ізотермічний-С, вартість автомобіля вказана ОСОБА_1 у розмірі 12000 доларів США. Оскільки вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя, вважає такі дії ОСОБА_1 такими, що порушують її права, тому невжиття судом заходів забезпечення її майбутнього позову, про які вона просить суд, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких вона звернеться до суду. Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 серпня 2024 року заяву задоволено. Накладено арешт на: квартиру АДРЕСА_1 ; вантажний спеціалізований фургон ізотермічний-С, марки ISUZU NQR 71P, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN код НОМЕР_2 ; причіп автомобільний марки ПАВАМ, модель 112013С, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN код НОМЕР_4 . Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Борух Віктор Анатолійович 18 вересня 2024 року засобами поштового зв`язку подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 серпня 2024 року та відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення майбутнього позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що у разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Однак, жодних доказів на підтвердження обставин ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог не надано. Місцевий суд не врахував, що спірна квартира придбана ОСОБА_1 до укладення шлюбу із заявницею, за його особисті кошти та не є спільною сумісною власністю подружжя. Крім того, 20 травня 2022 року ОСОБА_1 компенсував ОСОБА_2 5 000,00 дол. США, що є половиною вартості автомобілів, про що заявниця написала розписку. Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником - адвокатом Борухом Віктором Анатолійовичем на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 серпня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа ОСОБА_1 , про забезпечення позову, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. 29 жовтня 2024 року ОСОБА_2 подала відзив, в якому заперечила проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважаючи ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою. Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 грудня 2024 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи. 03 лютого 2024 року ОСОБА_2 подала заяву про розгляд справи без її участі. У судове засідання апелянт ОСОБА_1 не з`явився, про розгляд справи повідомлений у встановленому законом порядку. Жодних клопотань з приводу неможливості явки у судове засідання до апеляційного суду не подавав. 03 лютого 2025 року адвокат Борух В.А., діючи в інтересах апелянта ОСОБА_1 , подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з участю у невідкладних слідчих діях. Доказів на підтвердження поважності причин неявки в судове засідання до клопотання не долучив. Відповідно до ч. 1 ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Верховним Судом неодноразово зазначалось, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору (питання) у відповідному судовому засіданні без участі особи, яка не з`явилась (статті 240 ЦПК України). ЄСПЛ неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення від 2 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України», заява № 16652/04). Виходячи з наведеного, колегія суддів у межах своїх повноважень дійшла висновку про визнання причини неявки адвоката Боруха І.В. в судове засідання такою, що є неповажною, що не перешкоджає розгляду справи по суті, та з огляду на належне повідомлення про судове засідання учасника справи, з урахуванням категорії справи, та строку її розгляду, ухвалила проводити розгляд справи по суті на підставі наявних у справі доказів. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову суд першої інстанції вважав, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист прав позивача, оскільки предметом її майбутнього позову є встановлення факту проживання однією сім`єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, визнання спірного майна спільною сумісною власністю її та ОСОБА_1 , поділ цього майна. Дане забезпечення майбутнього позову заявника є тимчасовим заходом, прав власника зазначеного вище спірного майна ОСОБА_1 щодо володіння і користування ним цим майном не порушує, а лише тимчасово обмежує його право щодо розпорядження спірним майном. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне. Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту. Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися до суду. Постановляючи ухвалу суд першої інстанції, на переконання апеляційного суду, дотримався вимог ст. ст. 149, 150, 153 ЦПК України та положень постанови №9 Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову». Встановлено, що предметом позову між сторонами (провадження відкрито 29 серпня 2024 року) є встановлення факту проживання однією сім`єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, визнання спільною сумісною власністю сторін як подружжя наступного майна: квартири АДРЕСА_1 ; вантажного спеціалізованого фургону ізотермічний-С, марки ISUZU NQR 71P, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN код НОМЕР_2 ; причіпу автомобільного марки ПАВАМ, модель 112013С, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN код НОМЕР_4 . Суд першої інстанції, розглядаючи заяву про забезпечення позову врахував характер спірних правовідносин, адже спір про поділ майна подружжя передбачає наявність такого майна в натурі під час розгляду справи і до її завершення. Поряд з цим, сімейне законодавство встановлює презумпцію спільності майна подружжя і її спростування здійснюється в ході судового розгляду. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц виснувала, що, вирішуючи спір про поділ майна подружжя, необхідно установити обсяг спільно нажитого майна, з`ясувати час та джерела його придбання. Обсяг майна, яке подружжя просить поділити, повинен охоплювати все спільно набуте ними у шлюбі майно з метою найбільш ефективного вирішення спору про його поділ у межах одного провадження. Указане відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи в суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. пункт 24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20). При цьому колегія суддів зазначає, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Накладення арешту на майно, яке є предметом спору, у даному випадку має на меті, зокрема запобігти невиправданому розширенню кола осіб, прав та інтересів яких стосуватиметься судове рішення, а відтак - утрудненню чи неможливості його виконання. Такий вид забезпечення позову, як арешт майна не призводить до невиправданого обмеження майнових прав апелянта оскільки обмежується лише можливість вчиняти дії щодо розпорядження спірним майном. Колегія суддів наголошує, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача. Таке тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Викладене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року в справі №367/3628/21. При цьому, під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. За встановлених обставин, колегія суддів вважає цілком обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що вжиті заходи забезпечення позову є необхідними, достатніми та співмірними із заявленими позовними вимогами. Ухвалюючи судове рішення, крім іншого, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, порушення судом норм процесуального права при його постановленні, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи і спростовуються наявними у справі доказами. Згідно ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу, а судове рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала не підлягає скасуванню, як така, що постановлена з додержанням вимог закону. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подану представником - адвокатом Борухом Віктором Анатолійовичем - залишити без задоволення. Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 серпня 2024 року - залишити без задоволення. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 06 лютого 2025 року. Головуючий: Р.В. Березовенко Судді: О.Ф. Лапчевська Г.І. Мостова