Рішення КАС ВС № 990/350/24

РІШЕННЯ Іменем України 06 лютого 2025 року м. Київ справа №990/350/24 адміністративне провадження № П/990/350/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючої судді - Блажівської Н.Є. (суддя - доповідач), суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л., Шишова О.О., Яковенка М.М., за участі: секретаря судового засідання - Юзини О.В., Позивача: ОСОБА_1 , представника Відповідача: Саввіна С.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_1 до Президента України, про визнання протиправним та таким, що не відповідає статті 9-1 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" Положення про проведення конкурсу з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення на посаду члена Вищої ради правосуддя, затвердженого Указом Президента України від 23 липня 2022 року № 527/2022, в частині, ВСТАНОВИВ: І. РУХ СПРАВИ ОСОБА_1 (надалі також - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Президента України (далі також - Відповідач), у якому просить визнати протиправним та таким, що не відповідає статті 9-1 Закону Україну "Про Вищу раду правосуддя", підпункту 5 пункту 8 та абзацу 1 пункту 11 Положення про проведення конкурсу з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення на посаду члена Вищої ради правосуддя, затвердженого Указом Президента України від 23 липня 2022 року № 527/2022 (далі - Положення, затверджене Указом № 527/2022), в частині: "та включений до списку кандидатів, рекомендованих Етичною радою для призначення на посаду члена Вищої ради правосуддя." Ухвалою Верховного Суду від 7 листопада 2024 року відкрито провадження у справі. В інформаційному бюлетні "Офіційний вісник Президента України" від 20 листопада 2024 року №24 (571) за 2024 рік опубліковано оголошення про відкриття провадження у справі. 13 грудня 2025 року на адресу Верховного Суду від представника Відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, у якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог. 23 грудня 2024 року до Верховного Суду від Позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначив, що те, що відмова у позові, з зазначених у відзиві підстав, враховуючи неможливість оскарження рішення Етичної ради, в порушення статті 13 Конвенції з прав людини, позбавить його права на будь-який засіб юридичного захисту честі, гідності та репутації (стаття 8 Конвенції з прав людини). А також просив, залучити до участі у справі як третю особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача Етичну раду. 30 січня Позивачем до Верховного Суду подано клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2025 року задоволено заяву ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Ухвалою Верховного Суду від 6 лютого 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання Позивача про залучення третьої особи. ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ Президентом України з метою забезпечення проведення конкурсу з добору кандидатів для здійснення Президентом України відповідно до частини другої статті 131 Конституції України призначення на посаду члена Вищої ради правосуддя (далі також - ВРП), на виконання Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII (далі - Закон № 1798-VIII) видано указ від 23 липня 2022 року № 527/2022 «Питання конкурсу з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення на посаду члена Вищої ради правосуддя» (далі - Указ №527/2022). Пунктом 1 Указу №527/2022 затверджено Положення про проведення конкурсу з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення на посаду члена Вищої ради правосуддя. Відповідно до пункту 2 Указу №527/2022 утворено конкурсну комісію з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення на посаду члена Вищої ради правосуддя (далі - конкурсна комісія) та затверджено її персональний склад. Пунктом 8 Положення, затвердженого Указом № 527/2022, визначено етапи проведення конкурсу з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення на посаду члена Вищої ради правосуддя, зокрема, підпунктами 4 та 5 передбачено наступне: надсилання копій документів кандидата та висновку про результати спеціальної перевірки до Етичної ради, яка діє відповідно до Закону України "Про Вищу раду правосуддя", для надання конкурсній комісії висновку щодо відповідності кожного кандидата критеріям професійної етики та доброчесності, а також для надання списку кандидатів, рекомендованих для призначення на посаду члена Вищої ради правосуддя. Зазначений список має містити кількість кандидатур, яка щонайменше вдвічі перевищує кількість вакантних посад членів Вищої ради правосуддя, призначення на які здійснюється Президентом України; проведення співбесіди з кандидатом, який пройшов спеціальну перевірку та включений до списку кандидатів, рекомендованих Етичною радою для призначення на посаду члена Вищої ради правосуддя. Абзацом 1 пункту 11 Положення, затвердженого Указом № 527/2022, визначено, що співбесіда проводиться конкурсною комісією з метою визначення професійної компетентності кандидата, який пройшов спеціальну перевірку та включений до списку кандидатів, рекомендованих Етичною радою для призначення на посаду члена Вищої ради правосуддя. Конкурсна комісія з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення на посаду члена Вищої ради правосуддя, яка була утворена Указом № 527/2022, протоколом від 4 жовтня 2023 року № 16 затвердила оголошення про проведення конкурсу з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення на посаду члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_1 подано документи для участі у конкурсі з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення на посаду члена Вищої ради правосуддя. Етичною радою отримано копії документів ОСОБА_1 для участі у конкурсі на посаду члена Вищої ради правосуддя від Президента України. 11 квітня 2024 року Етичною радою прийнято рішення №1 «Про допуск до співбесіди кандидатів на посаду члена Вищої ради правосуддя від Президента України», яким за результатами розгляду питання про допуск або відмову у допуску кандидатів на посаду члена Вищої ради правосуддя до співбесіди, відповідно до Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Регламенту Етичної ради, затвердженого Рішеннями Етичної ради № 1 від 1 грудня 2021 року та № 4 від 9 грудня 2021 року зі змінами, внесеними відповідно до рішення Етичної ради № 4 від 26 квітня 2022 року, ухвалено допустити до співбесіди кандидатів на посаду члена Вищої ради правосуддя від Президента України, зокрема, ОСОБА_1 . Етична рада вивчивши документи ОСОБА_1 для участі у конкурсі, його письмові пояснення та документи, які він надав на запити Етичної ради, інформацію, отриману з відкритих джерел та від громадських організацій, інформацію, отриману від Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) і Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), провівши співбесіду з ним прийняла рішення від 19 червня 2024 року № 11, яким визнала кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_1 таким, що не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття посади члена Вищої ради правосуддя. ОСОБА_1 вважаючи, що підпункт 5 пункту 8 та абзац 1 пункту 11 Положення, затвердженого Указом № 527/2022, в частині «та включений до списку кандидатів, рекомендованих Етичною радою для призначення на посаду члена Вищої ради правосуддя» не відповідають статті 9-1 Закону №1798-VIII звернувся з відповідним позовом до суду. ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН Позовні вимоги вмотивовані тим, що у зв`язку з прийняттям Етичною радою рішення від 19 червня 2024 року № 11 Позивач з огляду на норми підпункту 5 пункту 8 та абзацу 1 пункту 11 Положення, затвердженого Указом № 527/2022, позбавлений права на подальшу участь у конкурсі на посаду члена ВРП, а саме на співбесіду, яка проводиться конкурсною комісією з метою визначення професійної компетентності кандидата, який пройшов спеціальну перевірку. Як на обґрунтування невідповідності оскаржуваних норм Положення, затвердженого Указом №527/2022, вимогам статті 9-1 Закону № 1798-VIII Позивач покликається на правову позицію Великою Палати Верховного Суду викладену в постанові від 23 березня 2023 у справі №990/161/22 відповідно до якої Етична рада є допоміжним органом, який лише сприяє суб`єктам обрання (призначення) членів ВРП у встановленні відповідності кандидата на цю посаду критеріям професійної етики та доброчесності, не маючи при цьому повноважень ухвалювати остаточне рішення щодо призначення на цю посаду або звільнення з неї. Остаточні рішення, які створюють правові наслідки для кандидатів на посаду членів ВРП, ухвалюються саме за результатами голосування з`їзду суддів України, з`їзду адвокатів України, всеукраїнської конференції прокурорів, з`їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ, Верховної Ради України (щодо обрання членів ВРП), а також Президентом України (щодо їх призначення).". У відповіді на відзив Позивач зазначив про те, що відмова в позові із зазначених у відзиві підстав, враховуючи неможливість оскарження рішення Етичної ради, в порушення статті 13 Конвенції з прав людини, позбавить його права на будь-який засіб юридичного захисту честі, гідності та репутації (стаття 8 Конвенції з прав людини), оскільки рішенням Етичної ради його фактично звинувачено у вчиненні дій, які мають ознаки кримінального правопорушення (невиконання судового рішення, стаття 382 Кримінального кодексу України). Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у справі №990/161/22 аналіз приписів законодавства України дає змогу дійти висновку, що спір з Етичною радою з приводу оскарження її рішень, дій або бездіяльності (крім як щодо оцінювання членів ВРП), зокрема оскарження висновку щодо відповідності кандидата на посаду члена ВРП критеріям професійної етики та доброчесності, а також щодо списку кандидатів, рекомендованих для обрання на цю посаду, не належить до юрисдикції судів України (у тому числі й розгляду за правилами адміністративного судочинства), а Етична рада у таких правовідносинах не є суб`єктом владних повноважень, який може бути відповідачем. Водночас Позивач у відповіді на відзив від 10 грудня 2024 року № 08/2-04/376 просив у зв`язку з втратою чинності Указом № 527/2022 відповідно до Указу Президента від 20 листопаду 2024 року №775/2024 «Про конкурс з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення на посаду члена Вищої ради правосуддя» (далі - Укази № 775/2024), у разі застосування судом Указу №775/2024, визнати протиправним та таким, що не відповідає статті 9-1 Закону №1798-VIII пункт 13 Положення про проведення конкурсу з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення на посаду члена Вищої ради правосуддя, затвердженого Указом № 775/2024 в частині: "та включений до списку кандидатів, рекомендованих Етичною радою для призначення на посаду члена Вищої ради правосуддя.". У відзиві на позовну заяву представник Відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позову. Таку позицію представник Відповідача обґрунтовує тим, що твердження Позивача про невідповідність Положення, затвердженого Указом № 527/2022, статті 9-1 Закону №1798-VIII не відповідає дійсності, оскільки оскаржуваний нормативно - правовий акт фактично відтворює (дублює) норми Закону №1798-VIII. Окремо Відповідач звернув увагу на те, що пунктом 4 Указу № 775/2024 визнано таким, що втратив чинність Указ № 527/2022. Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов враховуючи, що рішення Етичної ради він позбавлений можливості оскаржити. У судовому засіданні представник Відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог. Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини, на які посилаються учасники справи, обґрунтовуючи свою позицію, дослідивши надані ними докази на підтвердження заявлених вимог та заперечень, матеріали судової справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав. IV. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ОЦІНКА СУДУ Щодо права Позивача на оскарження нормативно - правового акту. Частиною третьою статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у разі відкриття провадження в адміністративних справах, визначених частиною другою цієї статті, щодо оскарження нормативно-правових актів Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, застосовуються правила, визначені статтями 264 та 265 цього Кодексу, з особливостями, визначеними цією статтею. Статтею 264 КАС України визначено особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів. Відповідно до частин другої та третьої статті 264 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності. Положенням, затвердженим Указом № 527/2022, визначено порядок проведення конкурсу з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення на посаду члена Вищої ради правосуддя. Конкурсна комісія з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення на посаду члена Вищої ради правосуддя, яка була утворена Указом № 527/2022, протоколом від 4 жовтня 2023 року № 16 затвердила оголошення про проведення конкурсу з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення на посаду члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_1 подано документи для участі в зазначеному конкурсі. Між сторонами не існує спору, що оскаржуване у цій справі Положення, затверджене Указом №527/2022, поширювало свою дію на Позивача як особу, яка подала документи на участь у конкурсі з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення на посаду члена Вищої ради правосуддя. Тобто Позивач є суб`єктом правовідносин, у яких цей акт застосовується, відповідно має право на звернення до суду з цим позовом в частині вимог щодо оскарження підпункту 5 пункту 8 та абзацу 1 пункту 11 Положення, затвердженого Указом №527/2022. У відповіді на відзив Позивач просив у зв`язку з втратою чинності Указом № 527/2022 відповідно до Указу № 775/2024, у разі застосування судом Указу №775/2024, визнати протиправним та таким що не відповідає статті 9-1 Закону №1798-VIII пункту 13 Положення, затвердженого Указом №775/2024, в частині: "та включений до списку кандидатів, рекомендованих Етичною радою для призначення на посаду члена Вищої ради правосуддя". Мотивував це тим, що Указ №527/2022 втратив чинність, але зміст оскаржуваних підпунктів фактично продульовано у новому Указі. Указ №775/2024 містить у пункті 13 фактично аналогічні за змістом положення, як і Указ №527/2022. Окремих заяв про зміну предмету та підстав позову Позивач не подавав, і обмежився поясненнями, що так вказав з огляду на втрату чинності застосованим до нього Указом. Частиною третьою статті 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Частиною першою статті 47 КАС України встановлено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Тобто право на зміну підстав позову є диспозитивним правом щодо матеріально-правових вимог позивача до відповідача. Водночас можливість реалізації такого права безпосередньо пов`язана з процесуальним строком, визначеним статтею 47 КАС України. Статтею 167 КАС України визначено загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення. Якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду (частина друга статті 167 КАС України). Суд зазначає, що відповідь на відзив не є заявою про зміну предмету позову в розумінні КАС України. Крім того, в заяві про зміну предмету позову Позивачем не зазначено, про те, що він просить суд про зміну предмету спору, а лише зазначає, про наявність у суду можливості здійснити зміну предмету спору, у випадку застосування Указу № 775/2024. При цьому не наводить підстав позову в частині Указу № 775/2024, як і не зазначає, що він є суб`єктом правовідносин, у яких цей акт застосовується. Зважаючи на викладене, колегія дійшла висновку, що відповідь на відзив подана Позивачем без додержання вимог частини першої статті 167 КАС, а отже, не може вважатися заявою про зміну предмету позову. Аналогічні підходи викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 27 серпня 2024 року у справі № 800/162/16. Водночас суд звертає увагу на те, що Позивач вірно зауважив, що Положення, затверджене Указом № 527/2022, та Положення, затверджене Указом № 775/2024, містять аналогічні підпункти 5 пункту 8, а абзац 1 пункту 11 Положення, затвердженого Указом № 527/2022 відповідає пункту 13 Положення, затвердженого Указом № 775/2024. Втрата чинності Указом № 527/2022 внаслідок прийняття Указу № 775/2024 фактично не змінила сутність правового регулювання правовідносин, в яких, як стверджує Позивач, Президент України шляхом видання підзаконного нормативно - правого акту наділив Етичну раду повноваженнями, які, на думку Позивача, не передбачено положеннями Закону №1798-VIII. Отже, Верховний Суд розглядає на предмет відповідності статті 9-1 Закону №1798-VIII підпункту 5 пункту 8 та абзацу 1 пункту 11 Положення, затвердженого Указом № 527/2022, в частині: "та включений до списку кандидатів, рекомендованих Етичною радою для призначення на посаду члена Вищої ради правосуддя", які хоч і втратили чинність, але підлягали застосуванню у межах конкурсу з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення на посаду члена Вищої ради правосуддя, затвердженого протоколом від 4 жовтня 2023 року № 16 Конкурсної комісії з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення на посаду члена Вищої ради правосуддя, яка була утворена Указом № 527/2022. У цьому конкурсі брав участь Позивач. Схожий підхід було продемонстровано і Конституційним Судом України у рішенні від 21 січня 2025 року № 3-р(II)/2025, де зазначено, що, Конституційний Суд України розглядає на предмет відповідності Конституції України оспорюваний припис Податкового кодексу України в редакції Закону, який утратив чинність, але продовжує застосовуватись до правовідносин, що виникли під час його чинності. Щодо підпункт 5 пункту 8 та абзац 1 пункту 11 Положення, затвердженого Указом № 527/2022. Аналізуючи зміст та доводи заявленого позову, наведені Відповідачем твердження на їх спростування, Верховний Суд виходить з такого. Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Частиною другою цієї статті визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Положеннями частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частинами першою, другою та третьою статті 131 Конституції України встановлено, що в Україні діє Вища рада правосуддя. Вища рада правосуддя складається з двадцяти одного члена, з яких десятьох - обирає з`їзд суддів України з числа суддів чи суддів у відставці, двох - призначає Президент України, двох - обирає Верховна Рада України, двох - обирає з`їзд адвокатів України, двох - обирає всеукраїнська конференція прокурорів, двох - обирає з`їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ. Порядок обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя визначається законом. Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1798-VIII Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів. Частиною першою статті 7 Закону № 1798-VIII передбачено, що обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, на основі принципів верховенства права, професійності, публічності, політичної нейтральності. Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 1798-VIII Вища рада правосуддя складається з двадцяти одного члена, з яких десятьох - обирає з`їзд суддів України з числа суддів чи суддів у відставці, двох - призначає Президент України, двох - обирає Верховна Рада України, двох - обирає з`їзд адвокатів України, двох - обирає всеукраїнська конференція прокурорів, двох - обирає з`їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ. За приписами частини десятої статті 9 Закону № 1798-VIII для здійснення Президентом України призначення члена Вищої ради правосуддя на веб-сайті Офіційного інтернет-представництва Президента України розміщується оголошення про проведення конкурсу на посаду члена Вищої ради правосуддя. Положеннями частини тринадцятої статті 9 Закону № 1798-VIII передбачено, що Президент України затверджує положення про проведення конкурсу з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення на посаду члена Вищої ради правосуддя та утворює конкурсну комісію. Повноваження Президента України закріплені в Конституції України. Так, в статті 106 Конституції України перелічені як дискреційні повноваження Президента України, так і такі, які Президент України здійснює на основі та на виконання Конституції і законів України. Частиною третьою статті 106 Конституції України встановлено, що Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов`язковими до виконання на території України. Отже, положеннями Закону № 1798-VIII до повноважень Президента України віднесено затвердження положення про проведення конкурсу з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення на посаду члена Вищої ради правосуддя та утворює конкурсну комісію. Статтею 9 Закону № 1798-VIII визначено конкурсні засади відбору кандидатур для обрання (призначення) члена Вищої ради правосуддя. Частина перша статті 9 Закону № 1798-VIII встановлює, що відбір кандидатів на посади члена Вищої ради правосуддя проводиться за критеріями професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Абзацом 1 частини чотирнадцятої та абазом 1 частини п`ятнадцятої статті 9 Закону № 1798-VIII встановлено, що конкурсна комісія розглядає визначені частиною першою статті 8 цього Закону документи осіб, які претендують на участь у конкурсі з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення на посаду члена Вищої ради правосуддя, і приймає рішення щодо відповідності документів кандидатів вимогам, установленим цим Законом. Організація проведення спеціальної перевірки стосовно кандидатів на посаду члена Вищої ради правосуддя, стосовно яких конкурсною комісією прийнято рішення щодо відповідності вимогам, встановленим цим Законом, здійснюється відповідно до Закону України "Про запобігання корупції". Згідно з абзацом другим частини п`ятнадцятої статті 9 Закону № 1798-VIII, визначено, що конкурсна комісія невідкладно надсилає копії документів кандидатів на посаду члена Вищої ради правосуддя, а також висновок про результати спеціальної перевірки кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя до Етичної ради для встановлення відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності на зайняття посади члена Вищої ради правосуддя. Абзацом третім частини п`ятнадцятої статті 9 Закону № 1798-VIII Етична рада надає конкурсній комісії висновок щодо відповідності кожного кандидата критеріям професійної етики та доброчесності на зайняття посади члена Вищої ради правосуддя, а також список кандидатів, рекомендованих для призначення на посаду члена Вищої ради правосуддя. Такий список має містити кількість кандидатур, яка щонайменше вдвічі перевищує кількість вакантних посад членів Вищої ради правосуддя. В абзаці 4 частини п`ятнадцятої статті 9 Закону № 1798-VIII закріплено, що у разі встановлення за результатами спеціальної перевірки відомостей про кандидата, які не відповідають визначеним законодавством вимогам для зайняття посади, та/або у разі невключення кандидата до списку кандидатів, рекомендованих Етичною радою для призначення на посаду члена Вищої ради правосуддя, такий кандидат припиняє участь у конкурсі на посаду члена Вищої ради правосуддя. Частиною шістнадцятою статті 9 Закону № 1798-VIII визначено, що з кандидатом, який пройшов спеціальну перевірку та включений до списку кандидатів, рекомендованих Етичною радою для призначення на посаду члена Вищої ради правосуддя, конкурсна комісія проводить співбесіду для визначення його професійної компетентності. За результатами співбесіди конкурсна комісія складає список кандидатів, рекомендованих для здійснення Президентом України призначення на посаду члена Вищої ради правосуддя. Таким чином, одним з етапів конкурсу з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення на посаду члена Вищої ради правосуддя відповідно до положень статі 9 Закону №1798-VIII є проведення відбору кандидатів Етичною радою для встановлення відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності на зайняття посади члена Вищої ради правосуддя. За результатами відповідного відбору Етична рада, відповідно до наведеного правового регулювання, надає конкурсній комісії висновок щодо відповідності кожного кандидата критеріям професійної етики та доброчесності на зайняття посади члена Вищої ради правосуддя та список кандидатів, рекомендованих для призначення на посаду члена Вищої ради правосуддя. При цьому в абзаці четвертому частини п`ятнадцятої та частині шістнадцятій статті 9 Закону №1798-VIII містяться імперативні приписи про те, що співбесіда для визначення його професійної компетентності проводиться з кандидатами, яких включено до списку рекомендованих Етичною радою для призначення на посаду члена Вищої ради правосуддя. Тобто, проведення конкурсною комісією співбесіди з кандидатом на зайняття посади члена Вищої ради правосуддя є наступним етапом після проведення добору кандидатів на відповідну посаду Етичною радою. При цьому разі у разі невключення Етичною радою кандидата до списку кандидатів, рекомендованих Етичною радою для призначення на посаду члена Вищої ради правосуддя, відповідна особа припиняє участь у конкурсі на відповідну посаду, а отже і можливість брати участь у подальших етапах конкурсу. Пунктом 8 Положення, затвердженого Указом 527/2022, визначено етапи проведення конкурсу з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення на посаду члена Вищої ради правосуддя. Так в підпункті 5 пункту 8 Положення, затвердженого Указом 527/2022, визначено проведення співбесіди з кандидатом, який пройшов спеціальну перевірку та включений до списку кандидатів, рекомендованих Етичною радою для призначення на посаду члена Вищої ради правосуддя. Крім того в абзаці 1 пункту 11 Положення, затвердженого Указом 527/2022, передбачено, що співбесіда проводиться конкурсною комісією з метою визначення професійної компетентності кандидата, який пройшов спеціальну перевірку та включений до списку кандидатів, рекомендованих Етичною радою для призначення на посаду члена Вищої ради правосуддя. Позивач оскаржує підпункт 5 пункту 8 та абзац 1 пункту 11 Положення, затвердженого Указом 527/2022 в частині: «та включений до списку кандидатів, рекомендованих Етичною радою для призначення на посаду члена Вищої ради правосуддя». Водночас оскаржувані частини Положення, затвердженого Указом № 527/2022, фактично повністю кореспондується з положеннями абзацу четвертого частини п`ятнадцятої та частини шістнадцятій статті 9 Закону № 1798-VIII, якими, як було встановлено Судом, визначено імперативне положення про те, що співбесіду з метою визначення професійної компетентності кандидата конкурсна комісія проводить виключно з кандидатами включеними до списку кандидатів, рекомендованих Етичною радою для призначення на посаду члена Вищої ради правосуддя. Суд уже звертав увагу на те, що відповідно до абзацу 4 частини п`ятнадцятої статті 9 Закону № 1798-VIII особи, які не включені до відповідного списку припиняють участь у конкурсі та відповідно втрачають право на участь у співбесіді з конкурсною комісією. Таким чином, посилання Позивача на невідповідність підпункту 5 пункту 8 та абзац 1 пункту 11 Положення, затвердженого Указом 527/2022, в частині: «та включений до списку кандидатів, рекомендованих Етичною радою для призначення на посаду члена Вищої ради правосуддя» положенням Закону № 1798-VIII не знайшли свого підтвердження. В частині тверджень Позивача про те, що неможливість оскарження рішення Етичної ради, в порушення статті 13 Конвенції з прав людини, позбавляє його права на будь-який засіб юридичного захисту честі, гідності та репутації (стаття 8 Конвенції з прав людини), оскільки рішенням Етичної ради його фактично звинуваченого у вчиненні дій, які мають ознаки кримінального правопорушення (невиконання судового рішення, стаття 382 Кримінального кодексу України) Суд звертає увагу на наступне. Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 7 листопада 2024 року у справі №990/231/24, винесеній за результатами розгляду апеляційної скарги Позивача на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, якою відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Етичної ради про визнання протиправним та скасування рішення "Про невідповідність кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття посади члена Вищої ради правосуддя" від 19 червня 2024 року №11 зазначила, що Етична рада є допоміжним органом, який сприяє суб`єктам обрання (призначення) членів ВРП у встановленні відповідності кандидата саме на посаду члена ВРП критеріям професійної етики та доброчесності. Крім того, в пункті 10 вищезазначеної постанови Велика Палата Верховного Суду вказала, що огляду на те, що встановлена Етичною радою невідповідність кандидата (кандидатки) станом на певний момент у часі критеріям професійної етики та доброчесності має значення тільки для його участі у конкретному конкурсному відборі та не створює юридичних наслідків для можливої подальшої участі цієї особи в інших оцінюваннях, відборах, конкурсах тощо, відмова у відкритті провадження в адміністративній справі про визнання незаконним і скасування рішення Етичної ради про невідповідність кандидата на посаду члена ВРП критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття цієї посади є пропорційним наведеній вище легітимній меті та не нівелює суті права на доступ до суду. Незгода Позивача з мотивами та висновками з яких ухвалені інші рішення не є, і не може бути предметом оцінки при розгляді цієї справи, в якій предметом оскарження є підпункт 5 пункту 8 та абзац 1 пункту 11 Положення, затвердженого Указом № 527/2022. Таким чином, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що підстави для визнання Положення, затвердженого Указом №527/2022, в оскаржуваній частині, протиправним та таким, що не відповідає Закону № 1798-VIII відсутні, оскільки Судом не встановлено та не знайшли свого підтвердження доводи Позивача, як про невідповідність Закону № 1798-VIII оскаржуваних норм Положення, затверджене Указом № 527/2022, так і про те, що саме ці норми вказаного Положення порушують його права. Не дають приводів для визнання протиправним оскаржуваного Положення також і інші твердження Позивача, оскільки вони не змінюють основних правових висновків та мотивів цього судового рішення. Суд звертає увагу на те, що було надано вичерпну відповідь на всі питання, які входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних правовідносин як у матеріально-правовому, так і в процесуальному аспектах. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами. Разом із цим, обов`язок суду обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 29 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 2009 року у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . СУДОВІ ВИТРАТИ Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, судові витрати відшкодуванню не підлягають. Керуючись статтями 241-243, 246, 250, 262, 264, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ВИРІШИВ: В задоволенні позову ОСОБА_1 до Президента України про визнання протиправним та таким, що не відповідає статті 9-1 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" Положення про проведення конкурсу з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення на посаду члена Вищої ради правосуддя, затвердженого Указом Президента України від 23 липня 2022 року № 527/2022, в частині - відмовити. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська Судді О.В. Білоус І.Л. Желтобрюх О.О. Шишов М.М. Яковенко Повний текст рішення виготовлено 6 лютого 2025 року.