Постанова Запорізький апеляційний суд № 331/1863/24

Дата документу 22.01.2025 Справа № 331/1863/24 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 331/1863/24 Головуючий у 1-й інстанції: Жукова О.Є. Провадження № 22-ц/807/204/25 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 січня 2025 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Трофимової Д.А. суддів: Кухаря С.В., Онищенка Е.А. при секретарі: Бєловій А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою адвоката Розума Олександра Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 08 листопада 2024 року у справі за заявою адвоката Розума Олександра Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про перегляд рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 липня 2024 року у справі № 331/1863/24 за позовом ОСОБА_1 в особі представника Розума Олександра Вікторовича до ОСОБА_3 , треті особи - ОСОБА_4 , Заводський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про виключення відомостей з актового запису про народження дитини за нововиявленими обставинами, В С Т А Н О В И В: У березні 2024 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Розума О.В. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , треті особи - ОСОБА_4 , Заводський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про виключення відомостей з актового запису про народження дитини. Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 липня 2024 року, з урахуванням ухвали Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 липня 2024 року про виправлення описки, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в особі представника Розума Олександра Вікторовича до ОСОБА_3 , треті особи - ОСОБА_4 , Заводський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про виключення відомостей з актового запису про народження дитини відмовлено. У жовтні 2024 року адвокат Розум О.В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами вищевказаного рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя у справі № 331/1863/24, просив суд скасувати судове рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 липня 2024 року по справі № 331/1863/24 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, а саме внести зміни до актового запису про народження дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за № 36 від 16.02.2024 року, внесеного Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відповідно до рішення суду, де відомості про батька дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - виключити, та відомості про батька дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , українець - включити. В обґрунтування заяви зазначав, що у справі існують нововиявлені обставини, які мають істотне значення, що судом не були встановлені при ухваленні рішення. Так, відповідач по справі вніс дані про розірвання шлюбу у Хортицькому відділі ДРАЦС у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) 25.11.2022 року. З огляду на те, що шлюб все ж таки розірвано 25.11.2022 року, а дитина народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідач не може бути батьком дитини. Позивачці стало відомо про це 15.09.2024 року, коли підсистема Дія оновила документи та до позивачки підтягнулось свідоцтво про розірвання шлюбу від 25.11.2022 року. На теперішній час позивачка перебуває на тимчасово непідконтрольній Уряду Україні території, а тому не знала, що відповідач здійснив дії по реєстрації розірвання їх шлюбу. Більше того, позивачка не спілкувалась з відповідачем. Так, коли відповідач дізнався, що його записано батьком дитини, він зв`язався з представником позивачки і направив заяву-згоду на усиновлення дитини ОСОБА_5 , якою також підтвердив, що його записано батьком помилково, він не є батьком дитини. Також, у рішенні, яке позивач просить переглянути, суд зазначив, що «Відомості про те, чи не визнає своє батьківство ОСОБА_3 матеріали справи не містять. Так, відповідач неодноразово викликався до суду, однак в судове засідання не з`явився, відзив на позов не надав». Зазначає, що третя особа направляла свою заяву до суду, що підтверджується скріншотом з його електронної пошти. Так, третя особа перебуває на тимчасово не підконтрольній Уряду України території, та інших способів повідомити суду в нього не було. Проте, канцелярія суду не прийняла такої заяви та не передала до матеріалів справи. Вважає, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, зокрема, є: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Також, у жовтні 2024 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Розума О.В. подала заяву про уточнення позовних вимог, просила: внести зміни до актового запису про народження дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за № 36 від 16.02.2024 року, внесеного Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), відповідно до рішення суду, в якому: виключити з актового запису ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та вказати батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є громадянкою України, включивши відомості про ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина України, та змінити прізвище дитини з « ІНФОРМАЦІЯ_7 » на « ІНФОРМАЦІЯ_7 » та по-батькові з « ІНФОРМАЦІЯ_7 » на « ІНФОРМАЦІЯ_7 »; визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ,громадянина України, батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженої матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянкою України. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 жовтня 2024 року заяву адвоката Розума Олександра Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про уточнення позовних вимог повернуто заявнику без розгляду. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 08 листопада 2024 року у задоволенні заяви адвоката Розума Олександра Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про перегляд рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 липня 2024 року у справі № 331/1863/24 за позовом ОСОБА_1 в особі представника Розума Олександра Вікторовича до ОСОБА_3 , треті особи - ОСОБА_4 , Заводський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про виключення відомостей з актового запису про народження дитини за нововиявленими обставинами відмовлено. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, адвокат Розум О.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою задовольнити вимоги позову, внести зміни до актового запису про народження дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за № 36 від 16.02.2024 року, внесеного Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), відповідно до рішення суду, в якому: визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженого матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянкою України; виключити з актового запису ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та вказати батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є громадянкою України, включивши відомості про ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, та змінити прізвище дитини з « ІНФОРМАЦІЯ_7 » на « ІНФОРМАЦІЯ_7 » та по-батькові з « ІНФОРМАЦІЯ_7 » на « ІНФОРМАЦІЯ_7 ». В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що у жовтні 2024 відповідач з Дії дізнався, що на нього була записана дитина, чим був здивований. Він зміг зв`язатись з позивачкою та дізнався обставини справи. У розмові відповідач повідомив, що розірвав шлюб з позивачкою значно раніше за 2023 рік, а саме 22.11.2022 року у Хортицькому відділі ДРАЦС у м. Запоріжжі Південно-Східного МУЮ (Одеса), надав фото свідоцтва про розірвання шлюбу. А тому, виходячи з нових даних про розірвання шлюбу, між датою народження дитини позивачки та розірванням шлюбу сплинуло більше десяти місяців. Також, сам відповідач звернувся до нотаріуса, у якого написав заяву, якою підтвердив, що він не є батьком дитини позивачки та не проти, що таким батьком буде ОСОБА_4 . Всі ці документи він передав позивачці, щоб вона змогла звернутись до суду задля перегляду рішення за нововиявленими обставинам. Після відкриття провадження про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, відповідач подав заяву до суду, якою просив позовні вимоги позивачки задовольнити. Щодо заяви відповідача про відмову від дитини, яка була завірена нотаріусом, вказує, що ця заява дійсно була складена після ухвалення рішення, однак, враховуючи, що відповідач не був судом повідомлений про розгляд справи, він і не міг знати про те, що йому щось необхідно подати. У своєму рішенні суд вказав, що відповідача неодноразово повідомляли, але він не з`являвся до суду. Суд повідомляв про розгляд справи за старою адресою у м. Бердянськ Запорізької області, однак відповідач з 2022 року є особою зі статусом ВПО з місцем реєстрації у м. Запоріжжі. Сам суд не робив запит до міграційної служби, та не встановлював вказаний факт. Якщо би суд зробив запит за місцем перебуванням відповідача, суд мав би дані про місцезнаходження відповідача, і зміг би його повідомити про розгляд справи. А відповідач, у свою чергу, раніше подав би таку заяву. Учасники справи своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористалися. Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що в задоволенні заяви слід відмовити через її необґрунтованість. Так,заявником не наведено нововиявлених обставин, які б давали підстави скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 липня 2024 року по справі № 331/1863/24, а доводи, на які вона посилається, як на нововиявлені обставини, зокрема щодо внесення даних про розірвання шлюбу відповідачем, а також направлення ним заяви-згоди на усиновлення дитини ОСОБА_5 від 16 вересня 2024 року, не відносяться до таких у розумінні статті 423 ЦПК України, і не є підставою для перегляду і скасування судового рішення за нововиявленими обставинами. Також, обставина щодо надання відповідачем заяви про згоду на усиновлення дитини не існувала на момент ухвалення рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 липня 2024 року. Крім того, та обставина, що ОСОБА_4 через перебування на тимчасово окупованій території України не мав можливості надати суду заяву про своє батьківство, яка засвідчена кваліфікованим електронним підписом, взагалі не є істотною для справи обставиною, що не була встановлена судом та не була і не могла бути відома особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Колегія судів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 14 листопада 2020 року. Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 02.11.2023 року у справі № 331/5015/23 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано. У лютому 2024 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Розума О.В. звернулася до суду із заявою, яку вона в подальшому уточнила, про встановлення факту народження, в якій заявниця просила: встановити факт народження дитини - ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Бердянськ, Запорізької області Україна, від матері - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , громадянка України, та батька записати згідно ч. 2 ст. 122 СК України - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України. Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14 лютого 2024 року у справі № 331/830/24 заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) в особі представника - адвоката Розума Олександра Вікторовича (адреса: АДРЕСА_3 ) задоволено. Встановлено факт народження дитини - ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Бердянськ, Запорізької області Україна, від матері - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , громадянка України, та батька записати згідно ч. 2 ст. 122 СК України - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України. Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 липня 2024 року у справі № 331/1863/24 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в особі представника Розума Олександра Вікторовича до ОСОБА_3 , треті особи - ОСОБА_4 , Заводський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про виключення відомостей з актового запису про народження дитини відмовлено. Ухвалюючи вищевказане рішення від 22 липня 2024 року, суд виходив із того, що рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14 лютого 2024 року у справі № 331/830/24 встановлено, що ОСОБА_1 народила дитину до спливу десяти місяців після припинення шлюбу з ОСОБА_3 . Відомості про те, чи визнає своє батьківство ОСОБА_3 матеріали справи не містять. Також, у матеріалах справи відсутні докази про те, що третя особа - ОСОБА_4 подав заяву про своє батьківство стосовно ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 . Оскільки вимога ОСОБА_1 про виключення запису про ОСОБА_3 як батька дитини без подання іншою особою відповідної заяви суперечить вимогам частини другої статті 138 СК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01 травня 2023 року у справі № 753/7593/21. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Згідно зі статтею 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу. Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, відповідно до частини першої статті 122 СК України, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини. Відповідно до частини другої статті 122 СК України дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя. Згідно з частиною третьою статті 122 СК України подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір`ю дитини заяви про визнання батьківства. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду (частина друга статті 125 СК України). Відповідно до частини першої статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану. Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою, за умови її нотаріального засвідчення. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені (частина третя статті 126 СК України). Згідно з частиною першою статті 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. Відповідно до частини першої статті 138 СК України жінці, яка народила дитину у шлюбі, надано право оспорити батьківство свого чоловіка, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька дитини з актового запису про народження дитини. Вимога матері про виключення запису про її чоловіка як батька дитини з актового запису про народження дитини, відповідно до частини другої статті 138 СК України, може бути задоволена лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство. Згідно зі статтею 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень (стаття 136 СК України), шляхом пред`явлення позову про виключення відомостей про неї, як батька, з актового запису про народження дитини, а також жінка, котра народила дитину в шлюбі (стаття 138 СК України), звернувшись із позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка як батька дитини (див. постанови Верховного Суду від 07 лютого 2020 року у справі № 554/6467/16-ц, від 19 січня 2022 року у справі № 477/267/20). Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 не звертався із вимогами про виключення відомостей про нього, як батька, з актового запису про народження дитини. Також на час розгляду справи у матеріалах справи були відсутні докази про те, що інша особа подавала заяву про своє батьківство стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), установивши порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, консолідував ті підходи і принципи, що вже публікувались у попередніх його рішеннях, які зводяться до визначення насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін. Встановлена національним сімейним законодавством (частиною другою статті 138 СК України) конструкція, за якою вимога матері про виключення даних про її чоловіка як про батька дитини задовольняється лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство, спрямована саме на захист інтересів дитини, щоб забезпечити стабільність умов життя дитини, уберегти її від душевних потрясінь та унеможливити ситуацію, за якої жоден чоловік не визнає своє батьківство щодо дитини. Згідно із частиною першою статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України передбачено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частина четверта, п`ята статті 423 ЦПК України). Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі №919/11027/18, пункт 5.3). Нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов`язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі №127/10129/17, пункт 26). З огляду на зазначене необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки учасників справи. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення. Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. russia, №69529/01, §27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Колегія суддів погоджується з висновком суду, що обставини, на які посилається заявниця, не можуть розцінюватися як нововиявлені в розумінні положень ст. 423 ЦПК України, враховуючи особливий порядок розгляду таких заяв. В заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами заявником не вказано жодної істотної обставини (факту), яка має значення для справи і яка пов`язана з матеріалами справи, та впливає на оцінку вже досліджених судом доказів, а також для об`єктивного розгляду спору. Отже, підставою перегляду будь-якого судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами є те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, що узгоджується з правовим висновком, наведеним у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 726/938/18. Вказане вище є правовою позицією щодо загальних принципів перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами. До таких же висновків дійшла у постанові від 25 травня 2021 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 752/4995/17. Верховний Суд у свої постановах також неодноразово наголошував на тому, що нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу рішення суду щодо вирішення спору по суті. До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору по суті. Щодо застосування загальних принципів перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами у даній справі, то колегія суддів виходить із того, що нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення щодо вирішення спору по суті, які у даній справі відсутні. З урахуванням вищезазначеного та на підставі належним чином оцінених доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, про відмову у задоволенні заяви, оскільки в даному випадку відсутні нововиявлені обставини. Окрім цього, процесуальні недоліки розгляду справи, на які вказує заявниця, не є нововиявленою обставиною в розумінні процесуального законодавства. Так, неповне встановлення фактичних обставин справи не вважаються нововиявленими обставинами, однак можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29 серпня 2018 року у справі № 552/137/15-ц. Аргументи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не в повній мірі встановив дійсність обставин справи та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки судом надано на ці доводи вичерпну відповідь та вказані доводи суперечать наявним в матеріалах справи доказам, а судом першої інстанції, в свою чергу, було в повному обсязі з`ясовано всі обставин, необхідні для вирішення спору у даній справі. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні заяви, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для скаржника, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність судового рішення, в апеляційній скарзі не наведено, тому судове рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. В силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови заявниці у задоволенні її апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції у повному обсязі у цій справі, остання не має права на компенсацію судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Розума Олександра Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 08 листопада 2024 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складений 03 лютого 2025 року. Головуючий Д.А. Трофимова Судді: С.В. Кухар Е.А. Онищенко