Постанова Закарпатський апеляційний суд № 936/773/24

Справа № 936/773/24 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03.02.2025 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/847/24 за апеляційною скаргою захисника-адвоката Мартинюк Ю. С. на постанову судді Воловецького районного суду Закарпатської області від 13.08.2024. Цією постановою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, українець, уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , фізична особа-підприємець, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 200 (двохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 605 грн 60 коп. судового збору. З протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ № 285542 від 22.06.2024 та постанови судді від 13.08.2024 вбачається, що начальником відділу активних заходів ГОРВ, 22.06.2024 о 18 год 10 хв, під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, на ділянці відповідальності НОМЕР_1 прикордонного загону, виявлено громадянина України ОСОБА_2 , який в умовах воєнного стану здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону України в складі групи, поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України», чим вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена за ч.1 ст. 204-1 КУпАП. В апеляційній скарзі захисник-адвокат Мартинюк Ю. С. просить постанову судді від 13.08.2024 скасувати та закрити провадження у справі щодо ОСОБА_2 за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Посилається на те, що судом першої інстанції було порушено право ОСОБА_2 на захист, оскільки справа розглянута без участі останнього, який у свою чергу не був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду. Звертає увагу на те, що ОСОБА_2 разом із товаришами законно з метою відпочинку перебували на території селища Жденієво Мукачівського району у готелі «Садиба Затишок», а саме в місці масового відпочинку населення на відстані приблизно 26-27 км до найближчої ділянки державного кордону України, а тому подія адміністративного правопорушення відсутня. Відсутні докази про намір ОСОБА_2 на незаконний перетин державного кордону України, а твердження працівників прикордонної служби в цій частині ґрунтуються виключно на припущеннях. При цьому, матеріали справи не містять відомостей про перебування ОСОБА_2 в районі державного кордону. Не містять матеріали справи -2- пояснень свідків, фото-, та відеодоказів, які б беззаперечно свідчили про наявність у діях ОСОБА_2 об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП. Крім того, захисник подала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому вказує на те, що такий строк пропущено з поважних причин, оскільки ОСОБА_2 не брав участі в розгляді справи, копії постанови не отримував, а дізнався про неї з Єдиного державного реєстру судових рішень. Будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать довідки про доставку повідомлення у додаток «Viber», ОСОБА_2 та його захисник-адвокат Мартинюк Ю. С. на розгляд справи щодо ОСОБА_2 не з`явилися, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляли, а тому, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_2 та його захисника, що не може розцінюватись як порушення їх прав, передбачених ст. 268, 271 КУпАП. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи клопотання та апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційна скарга захисника підлягають задоволенню, з таких підстав. З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова судді винесена без участі ОСОБА_2 . При цьому, матеріали справи не містять відомостей щодо належного повідомлення ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи, а також отримання ним копії оскаржуваної постанови, у зв`язку з чим доводи клопотання, на які посилається захисник як на поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження, заслуговують на увагу. Зазначені обставини, на переконання апеляційного суду, перешкодили захиснику-адвокату Мартинюк Ю. С. своєчасно подати в інтересах ОСОБА_2 апеляційну скаргу на постанову суду від 13.08.2024, а тому, з метою недопущення порушення права ОСОБА_2 на доступ до правосуддя та захист, причини пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення, визнаються поважними, у зв`язку з чим, клопотання захисника про поновлення строку визнається обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, а строк поновленню. Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. За приписами до ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Цих вимог суд першої інстанції під час розгляду даної справи дотримався не в повній мірі. Відповідно ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а згідно положень ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори» та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського -3- суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом (ч. 1-3 ст. 7 КУпАП). Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП настає за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади. Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону. Об`єктивна сторона правопорушення виражається у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади (формальний склад). Відповідно до ст. 9 Закону України «Про Державний кордон України», перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством. Згідно ст. 12 цього Закону, пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон України провадиться відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України. Відповідно до міжнародних договорів України Кабінетом Міністрів України може бути встановлено спрощений порядок пропуску осіб, транспортних засобів, вантажів через державний кордон України. Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», 24.02.2022 на території Україні запроваджено воєнний стан. Згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 за № 69/2022, в Україні запроваджено загальну мобілізацію, що передбачає здійснення визначених Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходів, зокрема, обмеження виїзду чоловіків 18-60 років за кордон. Досліджуючи матеріали справи в апеляційному порядку, суд вважає наявні в матеріалах справи докази недостатніми для обґрунтування вини ОСОБА_2 за критерієм «поза розумним сумнівом». Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю. -4- Доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які установлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків тощо (ч. 1 ст. 251 КУпАП), а обов`язок щодо їх (доказів) збирання покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених законом (ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП). З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 285542 від 22.06.2024 вбачається, що начальником відділу активних заходів ГОРВ, 22.06.2024 о 18 год 10 хв під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, на вулиці Шевченка, 76 в селищі Жденієво Мукачівського району Закарпатської області, було виявлено громадянина України ОСОБА_2 , який в умовах воєнного стану здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону України у складі групи, поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України», чим вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП. Апеляційний суд вважає зазначений протокол неналежним доказом, оскільки, у порушення вимог ст. 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, уповноваженою посадовою особою не конкретизовано місце вчинення ОСОБА_2 інкримінованого йому діяння, не зазначено координати, де нібито здійснено спробу перетину державного кордону, не додано схему із зазначенням цих координат з прив`язкою до місцевості. Разом з тим, приймаючи рішення, суд залишив поза увагою те, що з протоколу про адміністративне правопорушення та матеріалів справи не вбачається, якими саме діями ОСОБА_2 вчинив незаконну спробу перетину державного кордону поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України. Згідно матеріалів справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2 було виявлено на території готелю «Садиба Затишок», що в селищі Жденієво Мукачівського району Закарпатської області. Водночас, суд апеляційної інстанції зауважує, що ні схеми правопорушення, на якій зафіксовані умовні позначки місця вчинення правопорушення, місця розташування відділу прикордонної служби, маршрут руху порушника та лінію державного кордону, а також фото чи відео фіксації факту вчинення правопорушення чи інших беззаперечних доказів, які б вказували на причетність та умисел ОСОБА_2 на перетин кордону в такий спосіб, яке ставиться йому у провину, суду не надано. Також, у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено свідків вказаної події, хоча такі і були, відсутні їхні прізвища, крім того у справі відсутні відомості про речі і документи, зокрема фотографії з мобільного телефону ОСОБА_2 , на яких була б наявна інформація, яка б могла свідчити про намір перетину ним державного кордону. Апеляційний суд зауважує, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Сам факт прибуття ОСОБА_2 до селища Жденієво Мукачівського району Закарпатської області та перебування на території готелю, де він і був виявлений, не вказує на його намір або спробу незаконно перетнути державний кордон поза пунктами пропуску. -5- Більш того, в межах населеного пункту Жденієво Мукачівського району Закарпатської області відсутній пункт пропуску через державний кордон України. Цей населений пункт не розташований на межі кордонів України з іншими країнами і прибуття громадян до цього населеного пункту, не свідчить про їх наміри незаконно перетнути державний кордон України. Крім того, як вбачається із пояснень ОСОБА_2 , він прибув у готель «Садиба Затишок», що на вул. Шевченка, 76 в селищі Жденієво на відпочинок разом із друзями. Виходячи з вищезазначеного, слід дійти висновку, що органом, що склав протокол не надано жодних беззаперечних та достатніх доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_2 дій, передбачених ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, та яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні правопорушення, викладеного у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Таким чином, зазначені висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП за обставин, викладених у постанові, не відповідають фактичним обставинам справи, належним чином не умотивовані та не ґрунтуються на вимогах закону. Жоден з перерахованих у постанові судді доказів не підтверджує факту вчинення ОСОБА_2 інкримінованого йому адміністративного правопорушення, наявності у нього умислу на незаконне перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів. Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 вчинив спробу незаконного перетину державного кордону України у пункті пропуску без відповідних документів, не ґрунтується на фактичних обставинах справи, у зв`язку з чим, доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими й заслуговують на увагу. Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що суд першої інстанції, визнавши ОСОБА_2 винуватим у тому, що він «вчинив спробу незаконного перетину державного кордону в складі групи осіб», вийшов за межі пред`явленого йому обвинувачення, чим допустив суперечність, оскільки одночасно визнав винуватим ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 204 КУпАП, диспозиція якої не передбачає кваліфікуючої ознаки, як вчинення спроби незаконного перетину державного кордону в складі групи осіб і про наявність такої у протоколі про адміністративне правопорушення не вказується. Відповідно до вимог діючого законодавства про адміністративні правопорушення, а саме ст. 9, 245 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх належних доказів по справі. Частина 1 статті 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом. Приймаючи рішення про закриття провадження у справі апеляційний суд також зазначає, що відповідно до положень КУпАП вжиття заходів зі встановлення осіб, які вчинили адміністративні правопорушення цієї категорії, складання протоколів про адміністративні правопорушення; з`ясування обставин, за яких вчинено правопорушення, вилучення речей та документів, -6- покладається на посадових осіб органів Державної прикордонної служби України (п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП); відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і що саме на відповідних посадових осіб органів Державної прикордонної служби України покладено доведення винуватості особи у вчиненні цього правопорушення з точним дотриманням положень чинних нормативно-правових актів, і вважає, що можливості усунення вищевказаних порушень нормативно-правових актів при проведенні перевірки та складанні щодо ОСОБА_2 протоколу, збирання додаткових доказів у підтвердження винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення вичерпані. Враховуючи викладене, апеляційний суд доходить висновку, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення, наявними в матеріалах справи доказами не доведена, а тому, постанова місцевого суду як незаконна підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_2 події і складу адміністративного правопорушення. Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати свідків тощо; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги. Керуючись ст. 247, 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Клопотання захисника-адвоката Мартинюк Ю. С. про поновлення строку задовольнити, поновити їй строк на апеляційне оскарження постанови судді Воловецького районного суду Закарпатської області від 13.08.2024. Апеляційну скаргу захисника-адвоката Мартинюк Ю. С.задовольнити. Постанову Воловецького районного суду Закарпатської області від 13.08.2024 щодо ОСОБА_3 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП скасувати, а провадження у справі щодо нього закрити на підставі п. 1 ст. 247 цього Кодексу, у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу цього адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя