Постанова Запорізький апеляційний суд № 333/3852/23

Дата документу 29.01.2025 Справа № 333/3852/23 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 333/3852/23 Головуючий у 1-й інстанції: Варнавська Л.О. Провадження №22-ц/807/21/25 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 січня 2025 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Кочеткової І.В., Остащенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Чернікова Дениса Юрійовича на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку у за час вимушеного прогулу, - В С Т А Н О В И В: У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, який неодноразову уточнював до Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В обґрунтування позову зазначає, що з 05 квітня 2021 року ОСОБА_1 обіймав посаду виконуючого обов`язки начальника Вільнянського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області. За повідомленням Голови комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України Сударикова І.Ю. 17 січня 2023 року він був попереджений про звільнення із займаної посади 18 квітня 2023 року на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України. Наказом від 18 квітня 2023 року №183-к позивача було звільнено з роботи на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників. Вважає своє звільнення незаконним так як фактично відбувається не ліквідація Фонду соціального страхування України, а реорганізація шляхом приєднання до Пенсійного фонду України. Таким чином позивача мали б перевести до Пенсійного фонду України, а не звільнити за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України. Позивач вважає, що при його звільненні було порушено норми ст.36 та ст.40 КЗпП України. Безпідставним посилання голови ліквідаційної комісії щодо неможливості позивача перевести до Пенсійного фонду України (працівники якого є державними службовцями), оскільки відповідно до ч.5 ст.10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період дії воєнного стану особи призначаються на державну службу без проведення конкурсу. З моменту попередження про звільнення і до моменту звільнення позивачу не пропонували вакантні посади та іншу роботу. Оскільки відповідача було припинено шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, у Фонду соціального страхування України та Пенсійного фонду України наявні всі правові підстави для забезпечення трудових прав позивача щодо продовження з позивачем трудового договору у правонаступника Фонду соціального страхування України та пропонування роботи в порядку переведення. При реорганізації юридична особа припиняється, але її права та обов`язки в порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи. При цьому до правонаступника переходять обов`язки не тільки в частині майна та майнових прав і обов`язків, а й трудових відносин, в тому числі обов`язок щодо працевлаштування працівника (переведення працівника на іншу роботу). Так як позивача було звільнено без законом передбаченої підстави, на підставі положень ст.235 КЗпП України має бути стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу. З огляду на зазначене, уточнивши позовні вимоги позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області №183-к від 18 квітня 2023 року за підписом Голови Комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області Сударикова Ігоря Юрійовича, яким вирішено звільнити ОСОБА_1 18 квітня 2023 року у зв`язку зі скороченням чисельності і штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України. Поновити ОСОБА_1 в правонаступника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області на посаді аналогічній або рівнозначній посаді виконуючого обов`язки начальника Вільнянського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області. Стягнути з правонаступника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу, виходячи з розрахунку 867, 67 грн середньоденної заробітної плати. Ухвалою суду від 06.10.2023 року залучено до участі у справі в якості правонаступника відповідача Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області - Пенсійний Фонд України. Ухвалою суду від 08 січня 2024 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, встановлено строк для написання відзиву на позовну заяву. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 лютого 2024 року позов залишено без задоволення. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , представник, адвокат Черніков Денис Юрійович подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 лютого 2024 рокускасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції безпідставно не задовольнив позовні вимоги та неправильно застосовані норми ч.2 ст.40, ч.3 ст.49-2 КЗпП України, ст.5 Закону України «Про державну службу», ч.5 ст.10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», оскільки суд дійшов до помилкового висновку про те, що при неврегульованості спеціальним законодавством України питання переведення працівника, який не є державним службовцем, на посаду державної служби, таке переведення заборонено, оскільки сам факт відсутності спеціального нормативного регулювання вже створює заборону на це. Не було враховано висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 20 вересня 2021 року у справі №340/221/20, від 26 січня 2023 року у справі №280/726/20, від 04 серпня 2022 року у справі №280/531/20 та від 08 листопада 2022 року у справі №620/11180/21. Із наведеної практики Верховного Суду відомості, що вносяться до ЄДР в частині правонаступництва не є визначальними для встановлення належного правонаступництва. Суд не врахував, що у трудових спорах щодо поновлення незаконно звільнених працівників в державних структурах, передусім необхідно виходити із особливостей публічного правонаступництва. Більш того, саме Головне управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області неодноразово в межах інших судових процесів визнавало саме себе, а не Пенсійний фонд України, правонаступником УВД ФССУ в Запорізькій області. 19 березня 2024 року на адресу апеляційного суду від Головного Пенсійного фонду України в Запорізькій області надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 лютого 2024 року залишити без змін. Зазначає, що законодавцем в особі Верховної Ради України прийнято рішення про припинення ФСС України, а тому, як наслідок, виникли законні підстави для проведення заходів з реорганізації ФСС України. Вказує, що рішення про припинення ФСС України, прийняте Верховною Радою України, є чинним та у встановленому порядку неконституційним не визнавалося. Наказ від 16 січня 2023 року №9-ОД «Про скорочення чисельності та штату працівників відділень управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області» видано головою комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області в межах своїх повноважень, а тому накази від 16 січня 2023 року №9-ОД, від 18 квітня 2023 року № 183-к прийняті головою комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України та головою комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області в межах їх законних повноважень. Посилання заявника апеляційної скарги на те, що йому не запропоновано вакантні посади у межах строку попередження про наступне вивільнення (з 22.01.2023 по 18.04.2023), в управлінні Фонду є необґрунтованими, оскільки всі посади управління Фонду підлягають скороченню так само як і посада апелянта. Дії, вчинені на виконання вимог Закону N 1105 та Постанови N 1442, не породжували для апелянта правових наслідків, оскільки правовідносини щодо звільнення між роботодавцем і працівником, зокрема у разі реорганізації підприємства, виникають не з дати початку реорганізації, а з дати попередження працівника про зміну в майбутньому його становища, зокрема, можливого звільнення. Вважає, що вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 від 18 квітня 2023 року N 183-к не ґрунтуються на законодавстві. Посади працівників ФСС України, на відміну від посад працівників Пенсійного фонду, не належать до посад державної служби. Вакантні посади не державної служби в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області були відсутні. Посади органів Фонду соціального страхування не є рівнозначними посадами державної служби. Вказує, що прийнявши рішення про припинення ФСС України та управлінь виконавчої дирекції Фонду, законодавець не передбачив спеціального механізму переведення працівників ФСС України та управлінь виконавчої дирекції Фонду, на яких поширюється законодавство про працю, на посади державної служби у Фонді чи його територіальних управліннях. Апелянт мав можливість взяти участь у конкурсі на зайняття вакантних посад державної служби на загальних засадах, в порядку, визначеному статтею 21 Закону N 889-VIII, проте не скористався такою можливістю. Отже, звільнення позивача було правомірним, таким, що ґрунтується на засадах чинного законодавства України, а відтак підстави для виплати позивачу середнього заробітку, відсутні. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 15 березня 2024 року відкрито провадження у даній справі. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 05 червня 2024 року зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , представника, адвоката Чернікова Д.Ю. на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 лютого 2024 року у справі №333/3852/23, до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі колегії Третьої судової плати Касаційного цивільного суду у справі №750/7085/23, або іншої аналогічної справи. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 08 січня 2025 року поновлено провадження у справі. 08 січня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до Запорізького апеляційного суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Чернікова Д.Ю. про закриття провадження у справі. В клопотанні просить зокрема закрити провадження у справі №333/3852/23 з урахуванням висновків Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у справі №712/4776/23. Позовну заяву ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з усіма матеріалами передати для продовження розгляду до Запорізького окружного адміністративного суду. Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, а саме шляхом надсилання судової повістки-повідомлення в електронний кабінет «Електронний суд» представнику ОСОБА_1 адвокату Чернікову Д.Ю., Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області підсистеми (т. 4 а.с. 193, 191,192), Єфименко Д.В. засобами поштового зв`язку, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення (т.3 а.с.198) до апеляційного суду не з`явилися. На адресу апеляційного суду надійшло клопотання від представника ОСОБА_1 адвоката Чернікова Д.Ю., в якому останній просить розглянути справу за відсутності позивача та його представника. Також, на адресу Запорізького апеляційного суду надійшло клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області просять розглянути справу за відсутності їхнього представника (т. 4 а.с. 194-197,199-201). Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. При цьому, колегія суддів зауважує, що Європейський суд з прав людини у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" ("Alimentaria Sanders S.A. v. Spain", рішення від 7 липня 1989 року, заява №11681/85, п. 35) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Апеляційний суд виходить з того, що якщо сторони та/або їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору. Оскільки учасники справи були належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи ОСОБА_1 реалізував своє право на викладення відповідних аргументів у апеляційній скарзі, та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), апеляційний суд вважає за потрібне розглянути справу в даному судовому засіданні. В силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється. Зважаючи на вказане, колегія у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України ухвалила здійснювати апеляційний розгляд у відсутності ОСОБА_1 , його представника адвоката Чернікова Д.Ю., Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно ст. ст. 12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам не відповідає. Відмовляючи у задоволенні позову про визнання протиправними та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний наказ видано саме у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, його положення не суперечать чинному законодавству. З 01 січня 2023 року припинено Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України. При цьому відбулось скорочення усього штату та усієї чисельності працівників, визначених штатними розписами ВД ФССУ та управлінь ВД ФССУ в областях та м. Києві з 18.04.2023, у тому числі й посади, яку обіймав позивач. Про наступне вивільнення позивача попереджено більше ніж за 2 місяці, тобто у визначений законом строк. Право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення. Разом з тим, позивач не подавав до відповідача ПФУ документи для працевлаштування. Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржуваний наказ №183-к від 18 квітня 2023 року відповідає вимогам чинного законодавства, є законним, а отже підстав для поновлення позивача в організації - правонаступнику Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області, яким є Пенсійний Фонд України, на посаді аналогічній або рівнозначній посаді не має. Позовні вимоги про стягнення середнього заробітку з відповідача є похідними від вимоги про скасування наказу та поновлення на посаді, отже задоволенню не підлягають. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Управлінням виконавчої дирекції фонду у Запорізькій області Фондом соціального страхування України у Запорізькій області. З 05 квітня 2021 року до 18 квітня 2023 ОСОБА_1 обіймав посаду виконуючого обов`язки начальника Вільнянського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Запорізькій області, що підтверджено копією трудової книжки (т.1 а.с.21-29). З 01.01.2023 набрав чинності Закон України від 21.09.2022 № 2620-ІХ Про внесення змін до Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 2620), яким Закон України від 23.09.1999 № 1105- XIV Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон № 1105) викладено в новій редакції. Пунктом 2 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1105 (в редакції Закону №2620, що діє з 01.01.2023) передбачено припинити Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. Таким чином, законодавцем в особі Верховної Ради України прийнято рішення про припинення ФСС України, а тому, як наслідок, виникли законні підстави для проведення заходів з реорганізації ФСС України. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 № 442 врегульовано питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України (далі - Постанова № 1442), зокрема: утворено комісію з реорганізації ФСС України та комісію з реорганізації управлінь виконавчої дирекції ФСС України (далі - управління ВД ФСС України); установлено, що до голови комісії з реорганізації Фонду та голів комісій з реорганізації управлінь ВД ФСС України переходять повноваження щодо управління справами Фонду та управлінь ВД ФСС України на період до завершення їх реорганізації; зобов`язано голову комісії з реорганізації Фонду та голів комісій з реорганізації управлінь ВД ФСС України здійснити заходи з припинення Фонду та управлінь ВД ФСС України у чотиримісячний строк з дня набрання чинності Законом № 2620. З 01 січня 2023 року припинено Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України. При цьому відбулось скорочення усього штату та усієї чисельності працівників, визначених штатними розписами ВД ФССУ та управлінь ВД ФССУ в областях та м. Києві з 18.04.2023, у тому числі й посади, яку обіймав позивач. Про наступне вивільнення позивача попереджено більше ніж за 2 місяці, тобто у визначений законом строк. Головою комісії з реорганізації ФСС України 16.01.2023 видано наказ № 9-ОД Про скорочення чисельності та штату працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, пунктом 1 якого передбачено скоротити штат та усю чисельність працівників, визначених штатними розписами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та м. Києві, з 18.04.2023 ( т. 1 а.с. 52). 17 січня 2023 ОСОБА_1 було попереджено про заплановане звільнення, що вбачається з оскаржуваного наказу про звільнення та позивачем не оспорюється. Відповідно до наказу від 18 квітня 2023 року за №183-к «Про звільнення ОСОБА_2 », виданий Управлінням виконавчої дирекції фонду у Запорізькій області Фонду соціального страхування України, наказано звільнити ОСОБА_1 , 18 квітня 2023 року з посади в.о. начальника Вільнянського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України з проведенням відповідних виплат. Підставою видання даного наказу є попередження від 17 січня 2023 року. З даним наказом ОСОБА_1 ознайомився 18 квітня 2023 року, про що міститься його відповідний запис (т. 1 а.с.36). Фонд соціального страхування України (далі ФСС України) припинено 20.06.2023 (номер запису 1000711120021035093, підстава - рішення щодо реорганізації). Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області (далі УВД ФССУ у Запорізькій області) припинено 24.05.2023 (номер запису: 1001031120021042745, підстава: рішення щодо реорганізації). Відповідно до Наказу від 06 грудня 2022 року за №753 «Про введення в дію структури та змін до штатного розпису Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області», виданого Головним управлінням пенсійного фонду України в Запорізькій області Пенсійного фонду України, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2022 року №1289 «Про внесення змін до Положення про Пенсійний фонд України», Структури головних управлінь Пенсійного фонду України в областях та м. Києві, затвердженої Головою правління Пенсійного фонду України 24 листопада 2022 року, наказів Пенсійного фонду України від 28 листопада 2022 року №123 «Про граничну чисельність працівників територіальних органів Пенсійного фонду України», від 15 листопада 2021 року № 162 «Про упорядкування структури головних управлінь Пенсійного фонду України в областях та м. Києві» (із змінами внесеними наказом Пенсійного фонду України від 29 листопада 2022 року №124) та Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2 (зі змінами), НАКАЗАНО:

1. Внести в дію з 06 грудня 2022 року зміни до штатного розпису Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на 2022 рік, затверджені Головою правління Пенсійного фонду України Капінусом Є.В. 05 грудня 2022 року, зі штатною чисельністю 1061 штатної одиниці та місячним фондом заробітної плати за посадовими окладами шість мільйонів чотириста тридцять чотири тисячі вісімсот дев`яносто сім гривень (6434897,00 грн) Четвертим пунктом наказу введено до штатного розпису Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області посади (т.1 а.с.42). Отже, при розгляді справи встановлено, що предметом спору є вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позивач звернувся до суду з позовом з приводу винесення щодо нього наказу голови комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування про звільнення до відповідача державної установи Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яке є юридичною особою публічного права та суб`єктом владних повноважень. Позивач просить поновитися на роботі в правонаступника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області на посаді аналогічній або рівнозначній посаді начальника відділу внутрішнього аудиту управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області. За змістом правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі N 818/1688/16 від 05.12.2018 згідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожнаособа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Пунктом 1 частини 1 статті 4 КАС Українивизначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Частиною 4 статті 5 КАС Українипередбачено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та Законами України. Пунктом 17 частини 1 статті 4 КАС Українивизначено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування; а ч. 4 ст. 19 КАС Україниустановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України судирозглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункт 2 частини першої стаття 19 КАС України). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України привиборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі N 638/14011/16-ц зазначено, що судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Це і компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, що виникають із індивідуальних, цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві. Ці позиції викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 жовтня 2020 року у справі N 127/18513/18(провадження N 14-145цс20), від 16 червня 2020 року у справі N 756/3456/19 (провадження N 14-543цс19), від 26 лютого 2020 року у справі N 210/5659/18 (провадження N 14-632цс19) та інших. У постанові від 09 грудня 2024 року у справі N 712/4776/23 (провадження N 61-61-13644сво23) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зроблено висновок, що «Внаслідок реорганізації Фонду та Управління шляхом приєднання до Пенсійного фонду України відбулося специфічне правонаступництво, за якого згідно з ухваленим Верховною Радою України Законом N 2620-IXФонд як юридична особа приватного права припинився, однак його повноваження, що стосувалися чутливої для держави сфери загальнообов`язкового державного соціального страхування, набув Пенсійний фонд України як юридична особа публічного права та центральний орган виконавчої влади, що також був наділений функціями у сфері загальнообов`язкового державного страхування (пенсійне страхування). Спори за вимогами, які спрямовані на поновлення працівників Фонду, звільнених внаслідок реорганізації Фонду та Управління шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, на роботі в органах Пенсійного фонду та стосуються прийняття на публічну службу, мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства, незважаючи на те, що на час звільнення таких працівників останні не перебували на державній службі та Пенсійний фонд України і його територіальні органи не здійснювали щодо них публічно-владних управлінських функцій». Отже, ця справа, яка спрямована на поновлення позивача ОСОБА_1 , звільненого внаслідок реорганізації Фонду та Управління шляхом приєднання до Пенсійного Фонду України, на роботі в органах Пенсійного фонду та стосується прийняття на публічну службу, має розглядатися за правилами адміністративного судочинства. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 374 ЦПК України судапеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково. Пунктом 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України передбачено, що суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Згідно із ч. 2 ст. 377 ЦПК України порушенняправил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги. Згідно частини першої статті 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статі 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі. За правилами частини четвертої статті 377 ЦПК України, у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору. З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а також про наявність підстав для задоволення заяви представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Чернікова Д.Ю. про направлення справи до Запорізького окружного адміністративного суду, до юрисдикції якого віднесено розгляд даної справи. Керуючись ст. ст. 255, 367, 368, 374, 377,381-384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Чернікова Дениса Юрійовича - задовольнити частково. Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 лютого 2024 року - скасувати. Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку у за час вимушеного прогулу - закрити. Заяву представника ОСОБА_1 , представника, адвоката Чернікова Дениса Юрійовича про направлення справи за встановленою юрисдикцією задовольнити. Справу за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку у за час вимушеного прогулу передати до Запорізького окружного адміністративного суду, як суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд справи. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повна постанова складена 03 лютого 2025 року. Головуючий, суддя СуддяСуддя Подліянова Г.С.Гончар М.С. Кочеткова І.В.