Ухвала КЦС ВС № 201/6713/21

Ухвала Іменем України 22 січня 2025 року м. Київ справа № 201/6713/21 провадження № 61-120ск25 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крат В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощоков Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником Полуніною Катериною Анатоліївною , на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 14 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , яка діє також як законний представник неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_1 (третя особа - Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)) про визнання недійсним правочину про визнання батьківства, виключення відомостей про батька з актових записів про народження, визнання права власності в порядку спадкування, ВСТАНОВИВ: У липні 2021 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_4 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , третя особа - Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про визнання недійсним правочину про визнання батьківства, виключення відомостей про батька з актових записів про народження, визнання права власності в порядку спадкування. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в складі судді Ткаченко Н. В. від 15 лютого 2022 року (повний текст рішення складено 25 лютого 2022 року): позов ОСОБА_3 задоволено частково; визнано недійсним правочин про визнання батьківства, а саме заяву про визнання батьківства щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , подану 10 вересня 2009 року до Бабушкінського відділу реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції та зареєстровану за вхідним № 146/03-68; виключено відомості про батьківство ОСОБА_6 з актового запису № 445 від 18 квітня 2006 року, зареєстрованого Бабушкінським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнано недійсним правочин про визнання батьківства, а саме заяву про визнання батьківства щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , подану 10 вересня 2009 року до Бабушкінського відділу реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції та зареєстровану за вхідним № 147/03-68; виключено відомості про батьківство ОСОБА_6 з актового запису № 231 від 03 березня 2004 року, зареєстрованого Бабушкінським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції про народження дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування на земельну ділянку та домоволодіння відмовлено; вирішено питання щодо судових витрат. Не погодившись із вказаним рішенням суду в частині задоволених позовних вимог, 14 червня 2022 року ОСОБА_4 , яка також діє як законний представник неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу та з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на поважність причин пропуску даного строку. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду в складі колегії суддів Лаченкової О. В., Городничої В. С., Петешенкової М. Ю. від 12 липня 2022 року: поновлено ОСОБА_4 , яка діє також як законний представник неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції; відкрито апеляційне провадження у справі. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що: клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження мотивоване поважністю причин пропуску строку; перевіривши матеріали справи та зважаючи на конкретні обставини, клопотання про поновлення процесуального строку підлягає задоволенню. Постановою Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів Лаченкової О. В. , Городничої В. С., Петешенкової М. Ю. від 24 травня 2023 року: апеляційну скаргу ОСОБА_4 , яка діє також як законний представник неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_1 задоволено; рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2022 року в оскарженій частині скасовано; в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , яка діє також як законний представник неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , третя особа: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання недійсним правочину про визнання батьківства, виключення відомостей про батька з актових записів про народження, відмовлено; вирішено питання про розподіл судових витрат. Постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2024 року: касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діє представник - адвокат Дорошенко О. М., задоволено частково; ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 12 липня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 травня 2023 року скасовано; справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. Постанова касаційного суду мотивована тим, що: апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження. Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року в справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18); таким чином, суди повинні обґрунтовувати відповідне судові рішення. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи є підстави для поновлення строків на оскарження чи виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип визначеності), належним чином мотивуючи свій висновок про наявність або відсутність поважних причин для такого поновлення. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення може бути визнано порушенням права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції; апеляційний суд при поновленні такого строку формально зазначив лише, що «зважаючи на конкретні обставини, клопотання про поновлення процесуального строку підлягає задоволенню». Разом із тим, суд апеляційної інстанції не врахував, що сама по собі вказівка про наявність поважних причин для поновлення строку та/або погодження з доводами особи, яка подала апеляційну скаргу, не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Також суд не дослідив та не дав оцінки матеріалам справи щодо направлення 28 лютого 2022 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2022 року та його доставлення представнику відповідачки (том 3, а. с. 129, 131) та особисто відповідачці (том 3, а. с. 138). Таким чином, апеляційний суд, поновивши строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, не зазначивши водночас поважної причини його пропуску та не навівши належного обґрунтування поновлення такого строку, порушив норму статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; наведене відповідає правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 30 листопада 2023 року у справі № 243/7405/20 (провадження № 61-4379св23), від 17 квітня 2024 року у справі № 198/236/21 (провадження № 61-11119св23), від 29 травня 2024 року у справі № 171/2012/21 (провадження № 61-13674св23); із змісту касаційної скарги позивачки вбачається, що вона містить і заперечення на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 12 липня 2022 року про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 , яка подана в її інтересах представником - адвокатом Помяловою Я. О., оскільки заявник не згоден з поновленням судом строку на апеляційне оскарження рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2022 року. З огляду на викладене Верховний Суд, відповідно до статті 411 ЦПК України, дійшов висновку, що як оскаржувана постанова Дніпровського апеляційного суду від 24 травня 2023 року, так і ухвала Дніпровського апеляційного суду від 12 липня 2022 року про відкриття апеляційного провадження не можуть вважатись законними та підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття провадження у справі. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду в складі судді: Никифоряка Л. П., від 17 вересня 2024 року: апеляційну скаргу ОСОБА_4 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2022 року залишено без руху; надано скаржнику строк для усунення недоліку протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що: у справі встановлено, що 14 червня 2022 року ОСОБА_4 через свого представника - адвоката Помялову Я. О. звернулась з апеляційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2022 року, у якій, крім іншого, просила поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що копію повного тексту оскаржуваного рішення відповідач та її представник на момент подання апеляційної скарги не отримували. Також вказує на те, що з 24 лютого 2022 року оголошено воєнний стан в Україні, що унеможливило подати апеляційну скаргу вчасно; проте, вказані підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження слід визнати неповажними, оскільки не свідчать про існування об`єктивних причин, які б перешкоджали апелянту звернутися до суду апеляційної інстанції зі скаргою у строки передбачені чинним законодавством. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, адже такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану і унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку, а на такі обставини ОСОБА_4 та її представник не посилаються. як вбачається з матеріалів справи, копія повного тексту рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2022 року отримана представником відповідача ОСОБА_4 - адвокатом Помяловою Я. О. 28 лютого 2022 року на електронну пошту, вказану в апеляційній скарзі та яка зареєстрована в Електронному кабінеті ЄCITC, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (т. 3, а. с. 131). Згідно з частиною сьомою статті 272 ЦПК України, якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє; норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Зазначені висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 204/2113/14-ц, від 25 листопада 2020 року у справі № 2-9436/2007, від 17 листопада 2021 року у справі № 2-517/07; лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин. На підставі викладеного, апеляційну скаргу слід залишити без руху з наданням скаржнику десятиденного строку з дня вручення копії ухвали для звернення до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних підстав для поновлення цього строку. Оскарженою ухвалою Дніпровського апеляційного суду в складі колегії суддів: Никифоряка Л. П., Гапонова А. В., Новікової Г. В. від 14 жовтня 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2022 року. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що: відповідно до положень частини третьої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку; у справі встановлено, що 14 червня 2022 року ОСОБА_4 через свого представника - адвоката Помялову Я.О. звернулась з апеляційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2022 року, у якій, крім іншого, просила поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що копію повного тексту оскаржуваного рішення відповідач та її представник на момент подання апеляційної скарги не отримували. Також вказує на те, що з 24 лютого 2022 року оголошено воєнний стан в Україні, що унеможливило подати апеляційну скаргу вчасно. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року вказані підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнано неповажними та апеляційну скаргу було залишено без руху з наданням скаржнику десятиденного строку з дня вручення копії ухвали для звернення до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних підстав для поновлення цього строку; 30 вересня 2024 року на виконання ухвали Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року надійшли заяви від ОСОБА_5 та ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження, які не містять інших, ніж ті, що були зазначені раніше, поважних підстав для поновлення цього строку. Заявники в обґрунтування підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження посилаються на те, що копію повного тексту оскаржуваного рішення відповідач та її представник на момент подання апеляційної скарги не отримували. Також вказують на те, що з 24 лютого 2022 року оголошено воєнний стан в Україні, що унеможливило подати апеляційну скаргу вчасно. Крім того, заявники посилаються на те, що у цій справі направлення відповідачу копій судових рішень мало відбуватися шляхом направлення їх рекомендованим листом з повідомленням про вручення. перевіривши доводи заявників щодо підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що вказані у заявах підстави для поновлення строку слід визнати неповажними, оскільки не свідчать про існування об`єктивних причин, які б перешкоджали скаржнику звернутися до суду апеляційної інстанції зі скаргою у строки передбачені чинним законодавством; відповідно до положень частини п`ятої статті 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня. Пунктом 2 частини шостої статті 272 ЦПК України визначено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Натомість, офіційна електронна адреса відповідно до підпункту 5.8 розділу I Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, це: сервіс Електронного кабінету ЄCITC; адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄCITC; адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів; як вбачається з матеріалів справи, копія повного тексту рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2022 року отримана представником відповідача ОСОБА_4 - адвокатом Помяловою Я. О. 28 лютого 2022 року на електронну пошту, вказану в апеляційній скарзі та яка зареєстрована в Електронному кабінеті ЄCITC, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (т. 3, а. с.131). Враховуючи факт отримання копії оскаржуваного рішення у передбаченому законом порядку, у сторони відповідача об`єктивних перешкод оскаржити рішення суду у встановлений ЦПК України строк не було. Інше тлумачення цієї процесуальної ситуації буде свідчити про надмірний формалізм у застосуванні норм процесуального закону. При цьому кожна особа повинна діяти добросовісно, не зловживати своїми процесуальними правами. Питання поновлення строку на оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, адже такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану і унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку, а на такі обставини ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 не посилаються. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05 вересня 2022 року у справі № 697/2360/21, від 14 вересня 2022 року у справі № 200/21749/17, від 25 вересня 2024 року у справ № 760/19995/21; Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22 зазначила, що: «запровадження на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду... Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам собою факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку». Відповідно до вказаного, сам лише факт запровадження воєнного стану в Україні не може вважатися беззаперечною підставою для відкриття апеляційного провадження; посилання на те, що у цій справі направлення позивачу копій судових рішень мало відбуватися шляхом направлення їх рекомендованим листом з повідомленням про вручення є безпідставними та свідчать про помилкове тлумачення заявником норм процесуального права. Доводи заявників про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення не підтверджені належними та допустимими доказами, а ґрунтуються лише на припущеннях; згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває у межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається зазначати підстави, однією з яких може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у справі за їх участю. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони у розумні інтервали часу мають вжити заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» (Аleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява № 8371/02, пункт 27, рішення від 26 квітня 2007 року та «Трух проти України» (Тrukh v. Ukraine) (ухвала), заява № 50966/99 від 14 жовтня 2003 року); поважність причин пропуску строку є оціночним поняттям та має встановлюватися в кожному окремому випадку на підставі відповідних доказів, які у свою чергу, в розумінні статті 127 ЦПК України, оцінюються судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Зазначені висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 204/2113/14-ц, від 25 листопада 2020 року у справі № 2-9436/2007, від 17 листопада 2021 року у справі № 2-517/07. Лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин. відповідно до положень частин третьої та четвертої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними; на підставі викладеного та враховуючи висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 27 серпня 2024 року у цій справі, апеляційний суд зробив висновок про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2022 року. У листопаді 2024 року через систему Електронний суд до Верховного Суду подано підписані представником Полуніною К. А. касаційні скарги на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 14 жовтня 2024 року. Ухвалою Верховного Суду в складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 листопада 2024 року повернуто повторно подану касаційну скаргу ОСОБА_5 , подану його представником Полуніною К. А., на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 14 жовтня 2024 року. Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 листопада 2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_5 , поданою його представником Полуніною К. А. , на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 14 жовтня 2024 року. 03 січня 2024 року через систему Електронний суд ОСОБА_1 подав підписану адвокатом Полуніною К. А. касаційну скаргу на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 14 жовтня 2024 року в якій скаржник, просить скасувати оскаржуване судове рішення та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. У клопотанні, яке міститься у касаційній скарзі, ОСОБА_1 просить поновити строк касаційного оскарження, посилаючись на вчасність подання касаційної скарги у листопаді 2024 року, яку повернуто, як таку, що подана в інтересах ОСОБА_5 . Європейський суд з прав людини вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 3 квітня 2008 року). Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 ЦПК України (частина третя статті 390 ЦПК України). Зміст касаційної скарги, долучених до неї документів а також дані автоматизованої системи документообігу суду свідчать, що строк на касаційне оскарження пропущений з поважних причин. Тому суд, на підставі статті 390 ЦПК України, поновлює його. Підставою касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 10 квітня 2024 року у справі № 454/1883/22. Касаційна скарга мотивована тим, що: ОСОБА_4 особисто не отримувала повний текст рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2022 року. Про неотримання повного тексту рішення наручно їй зазначала й адвокат Помялова Я. О. Будучи впевненою, що суди керуватимуться рекомендаціями Ради суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, зокрема, в частині продовження строків на апеляційне оскарження, ОСОБА_4 розраховувала на продовження судом строку на апеляційне оскарження саме на підставі вказаних рекомендацій; апеляційним судом не враховано, що лише з 18 жовтня 2023 року введено в дію Закон України від 29 червня 2023 року № 3200-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами», яким в обов`язковому порядку зобов`язано адвокатів реєструвати електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі). Отже на час подачі апеляційної скарги адвокат Помялова Я. О. не мала обов`язку бути зареєстрованою в системі ЄСІТС; вважає, що надсилання судового рішення учаснику справи є процесуальним обов`язком суду, отже визначальним для унормування початку перебігу строку на апеляційне оскарження є саме вручення учаснику справи повного тексту оскаржуваного судового рішення. Наявність в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа на електронну адресу адвоката Помялової Я. О. не свідчить про вручення копії рішення суду та не може використовуватись апеляційним судом як підтвердження направлення стороні копії рішення суду на офіційну електронну адресу; суд при винесенні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження неправильно застосував норми матеріального права чи порушення норм процесуального права, а саме в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року по справі 454/1883/22. У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року). Європейський суд з прав людини вказав, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року). Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року). Європейський суд з прав людини вказав, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року). Європейський суд з прав людини зауважував, що «одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами» (USTIMENKO v. UKRAINE, № 32053/13, § 46, ЄСПЛ, від 29 жовтня 2015 року). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 354 ЦПК України). Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (частина друга статті 354 ЦПК України). Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (частина третя статті 354 ЦПК України). Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 ЦПК України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 ЦПК України (частина третя та четверта статті 357 ЦПК України). Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (частина шоста статті 272 ЦПК України, в редакції чинній на момент ухвалення рішення судом першої інстанції). Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, суд надсилає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (частина сьома статті 14 ЦПК України, в редакції чинній на момент ухвалення рішення судом першої інстанції). Офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. Адреса електронної пошти, що використовується при реєстрації Електронного кабінету, не може бути зареєстрована на доменних іменах, використання яких заборонено законодавством України (пункт 5.8. Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, в редакції чинній на момент ухвалення рішення судом першої інстанції). Особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (пункт 17 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, в редакції чинній на момент ухвалення рішення судом першої інстанції). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07 липня 2022 року в справі № 120/4298/21-а (адміністративне провадження № К/990/281/22) вказано, що: «пунктом 5.8 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року №1845/0/15-21 (далі - Положення), встановлено, що офіційна електронна адреса - це сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. Таким чином, у розумінні Положення офіційною електронною адресою є адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. З огляду на це Суд вважає обґрунтованими доводи скаржника про відсутність у нього офіційної електронної адреси». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 454/1883/22 (провадження № 14-117цс23) вказано, що:

52. У газеті «Голос України» від 04 вересня 2021 року № 168 (7668) Вища рада правосуддя опублікувала оголошення про початок функціонування трьох таких підсистем (модулів) ЄСІТС: «Електронний кабінет»; «Електронний суд»; підсистема відеоконференцзв`язку.

53. Пункт 110 розділу V «Перехідні положення» Положення про ЄСІТС визначає, що підсистеми (модулі) ЄСІТС, зазначені в розділі III цього Положення, починають функціонувати через 30 днів із дня опублікування Вищою радою правосуддя в газеті «Голос України» та на вебпорталі судової влади України оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля). 54. 05 жовтня 2021 року є датою початку функціонування підсистем (модулів) ЄСІТС: «Електронний кабінет», «Електронний Суд», підсистема відеоконференцзв`язку.

55. Відповідно до пункту 3 розділу І Положення про ЄСІТС (тут і далі в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції) Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (ЄСІТС) - це сукупність інформаційних та телекомунікаційних підсистем (модулів), які забезпечують автоматизацію визначених законодавством та цим Положенням процесів діяльності судів, органів та установ в системі правосуддя, включаючи документообіг, автоматизований розподіл справ, обмін документами між судом та учасниками судового процесу, фіксування судового процесу та участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції, складання оперативної та аналітичної звітності, надання інформаційної допомоги суддям, а також автоматизацію процесів, які забезпечують фінансові, майнові, організаційні, кадрові, інформаційно-телекомунікаційні та інші потреби користувачів ЄСІТС.

56. Згідно із підпунктом 5.8 пункту 5 розділу І Положення про ЄСІТС офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. Адреса електронної пошти, що використовується при реєстрації Електронного кабінету, не може бути зареєстрована на доменних іменах, використання яких заборонено законодавством України.

57. Відповідно до пункту 8 Положення про ЄСІТС підсистема «Електронний кабінет» (Електронний кабінет ЄСІТС, Електронний кабінет) - підсистема ЄСІТС, захищений вебсервіс, що має офіційну адресу в інтернеті (https://cabinet.court.gov.ua), який забезпечує процедуру реєстрації користувачів в ЄСІТС, а також подальшу автентифікацію таких осіб з метою їх доступу до підсистем (модулів) ЄСІТС у межах наданих прав. Доступ користувачів до підсистем (модулів) ЄСІТС, окрім Електронного кабінету, також може забезпечуватися за допомогою сервісу обміну даними між відповідними підсистемами (модулями) ЄСІТС та іншими інформаційними системами.

58. Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС у добровільному порядку (пункт 10 Положення про ЄСІТС).

59. Аналогічні приписи містяться у частині шостій статті 14 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції).

60. Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували «Електронний кабінет», суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до «Електронного кабінету» таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

61. Підсистема «Електронний суд» (Електронний суд) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість користувачам у передбачених законодавством випадках відповідно до наявних технічних можливостей підсистеми ЄСІТС реалізованого функціоналу створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи до суду, інших органів та установ у системі правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи (пункт 24 Положення про ЄСІТС).

62. Абзацами другим та п`ятим пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС (у редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції) передбачено, що до «Електронних кабінетів» користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувана (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі -автоматизована система діловодства).

63. Особам, які не мають зареєстрованих «Електронних кабінетів», документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.

64. Отже, процесуальним законодавством, чинним на час ухвалення рішення судом першої інстанції, передбачено два способи надсилання судового рішення - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через «Електронний кабінет», у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.

65. Вимога про надіслання судового рішення через підсистеми ЄСІТС є обов`язковою для осіб, визначених пунктом 10 Положення про ЄСІТС, та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

66. Ураховуючи зазначене, можна зробити висновок, що надсилання судового рішення в той чи інший спосіб учаснику справи є процесуальним обов`язком суду. Відомості про вручення (доставлення) рішення суду учаснику справи містяться у розписці про вручення, у повідомленні про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, а також у документах, визначених пунктами 4, 5 частини шостої статті 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення судом першої інстанції рішення). У разі відсутності таких відомостей судове рішення вважається не врученим». У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 грудня 2021 року в справі № 592/6701/19 (провадження № 61-15286св20) зазначено, що «суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України). Наведені вимоги процесуального закону унеможливлюють відкриття апеляційного провадження та апеляційний перегляд справи до вирішення питання щодо поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18) зазначено, що «апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження. Суд апеляційної інстанції не навів мотивів, за яких уважав причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції поважними. Сама по собі вказівка про наявність поважних причин для поновлення строку та/або погодження з доводами особи, яка подала апеляційну скаргу та відповідне клопотання, з урахуванням отримання представником ОСОБА_2 копії рішення 20 липня 2020 року, не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції». Можливість поновлення пропущеного процесуального строку пов`язана із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Клопотання чи заява про поновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості (див., зокрема, пункти 74, 75 постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2024 року в справі № 752/8449/20 (провадження № 61-15447св23)). Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадженя воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку (див., зокрема, пункт 58 постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22). У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року в справі №760/4516/20 (адміністративне провадження № К/990/31580/22) вказано, що: «64. При цьому, посилання позивача на опубліковані 02.03.2022 Радою суддів України рекомендації роботи судів в умовах воєнного стану, серед яких рекомендовано по можливості продовжувати різного роду строків щонайменше до закінчення воєнного стану, то це рішення має рекомендаційний характер і враховується судом у сукупності із іншими обставинами та доказами, які свідчать про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду». Апеляційний суд встановив, що: 14 червня 2022 року ОСОБА_4 через свого представника - адвоката Помялову Я. О. звернулась з апеляційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2022 року; копія повного тексту рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2022 року отримана представником відповідача ОСОБА_4 - адвокатом Помяловою Я. О. 28 лютого 2022 року на електронну пошту, вказану в апеляційній скарзі та яка зареєстрована в Електронному кабінеті ЄCITC, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (т. 3, а. с.131); сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, адже такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану і унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку, а на такі обставини ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 не посилаються. Встановивши, що підстави, указані для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду не є поважними, суд апеляційної інстанції, обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження. Посилання у касаційній скарзі на висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 454/1883/22 (провадження № 14-117цс23) необґрунтовані, оскільки не свідчить про те, що апеляційний суд застосував норму права без урахування указаних висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року). Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої ухвали свідчить, що правильне застосовування судом норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою. у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України). Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Дніпровського апеляційного суду від 14 жовтня 2024 року. Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою, яка підписана представником Полуніною Катериною Анатоліївною , на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 14 жовтня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , яка діє також як законний представник неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , третя особа - Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про визнання недійсним правочину про визнання батьківства, виключення відомостей про батька з актових записів про народження, визнання права власності в порядку спадкування. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: В. І. Крат І. О. Дундар Є. В. Краснощоков