Постанова 4857 № 260/109/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/109/24 пров. № А/857/33925/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Затолочного В.С., суддів: Гудима Л.Я., Качмара В.Я., з участю секретаря судового засідання Єршової Ю.С., представника відповідача Пензова С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в електронній формі в режимі відеоконференції в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року у справі № 260/109/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Микуляком П.П. в м. Ужгороді о 11:51 год., повне судове рішення складено 25.11.2024), - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Закарпатської митниці (далі - відповідач) в якому просить: - визнати протиправним та скасувати наказ Закарпатської митниці від 01.12.2023 № 1294-0, яким припинено 11.12.2023 року державну службу ОСОБА_1 на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Чоп-залізничний» Закарпатської митниці та звільнено його із займаної посади у зв`язку із закінченням строку, на який укладено контрактом про проходження державної служби від 05.06.2023 року № 484; - поновити ОСОБА_1 на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Чоп-залізничний» Закарпатської митниці; - стягнути з Закарпатської митниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12.12.2023 року по день ухвалення судом рішення, з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, його оскаржив позивач, який вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. У доводах апеляційної скарги покликається на аналогічні доводи викладені у позовній заяві, а саме на те, що 05.06.2023 року між позивачем та Закарпатською митницею, як відокремленим підрозділом Державної митної служби України укладено Контракт № 484 про проходження державної служби. Відповідно до Контракту та додаткової угоди від 24.08.2023 № 388 до нього, строк дії контракту закінчився 11.12.2023 року. Однак тільки 16.12.2023 року, після тимчасової непрацездатності, при виході на роботу, позивач дізнався про те, що був звільнений 11.12.2023 з роботи в Закарпатській митниці та було припинено державну службу, відповідно до наказу Закарпатської митниці від 01.12.2023 № 1294-о. Відповідно вважає, що у зв`язку із зазначеним наказ Закарпатської митниці від 01.12.2023 № 1294-о є протиправним та підлягає скасуванню з одночасним поновленням його на займаній під час звільнення посаді. Відповідач скористався правом на подання письмового відзиву на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в її задоволенні. В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Позивач правом на участь у судовому засіданні не скористався, просив відкласти розгляд справи у зв`язку з його тимчасовою непрацездатністю. Колегія суддів відхилила дане клопотання, оскільки позивач втретє звертається із аналогічним клопотанням. Перебування його на лікарняному не перешкоджає позивачу прийняти участь у судовому засіданні за допомогою представника або ж з використанням відеоконференцзв`язку з власних технічних засобів. До того ж, згідно положень частини другої статті неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи в апеляційному суді. Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції вірно встановлено, що 05 червня 2023 року Державною митною службою України в особі начальника Закарпатської митниці Семирги Олександра Ігоровича з ОСОБА_1 було укладено контракт № 484 про проходження державної служби на строк з 08 червня 2023 року по 07 вересня 2023 року. 24 серпня 2023 року між сторонами укладено додаткову угоду № 388 до Контракту про проходження державної служби від 05.06.2023 року № 484, якою на підставі пункту 27 контракту, сторони дійшли згоди внести зміни до Контракту, а саме абзац перший пункту 26 викладено у наступній редакції: «Строк дії цього контракту з 08 червня 2023 року по 11 грудня 2023 року». 01 грудня 2023 року видано наказ № 1294-о, яким позивачу припинено державну службу та звільнено з 11 грудня 2023 року із займаної посади у зв`язку з закінченням строку, на який укладено контракт про проходження державної служби від 05.06.2023 року № 484, з урахуванням додаткової угоди від 24.08.2023 року № 388, відповідно до пункту 1 частини дванадцятої статті 31-1, абзацу другого частини першої статті 85 Закону України «Про державну службу». Вважаючи, що вказаний наказ прийнятий з порушенням норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом. Не погоджуючись із вказаними наказами та з метою їх скасування, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку, позивач звернувся із адміністративним позовом до суду. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність спірного наказу відповідача. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII). Частиною першою статті 1 Закону № 889-VІІІ визначено, що державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави. За визначенням частини другої статті 1 Закону № 889-VІІІ державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби. Відповідно до частини першої статті 569 Митного кодексу України (далі - МК України) працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями. Частиною третьою статті 569 МК України встановлено, що відносини, що виникають у зв`язку з прийняттям на державну службу до митних органів, проходженням та припиненням державної служби в митних органах, визначаються законодавством про державну службу, крім особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно з частиною п`ятою статті 570 МК України з особами, які призначаються на службу до митних органів на посади державної служби, можуть укладатися контракти про проходження державної служби відповідно до законодавства про державну службу з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Нормами статті 5 Закону № 889-VIII передбачено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом. За правилами частини першої статті 31-1 Закону № 889-VIII з особою, яка призначається на посаду державної служби, може бути укладено контракт про проходження державної служби відповідно до пункту 3 частини другої статті 34 цього Закону в порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Згідно пунктів 3 та 9 частини п`ятої статті 31-1 Закону № 889-VIII до істотних умов контракту належать: дата набрання чинності та строк дії контракту; підстави зміни умов, припинення дії та розірвання контракту. Контракт про проходження державної служби укладається на строк до трьох років (частина восьма статті 31-1 Закону № 889-VIII). Відповідно до частини дев`ятої статті 31-1 Закону контракт про проходження державної служби підписується державним службовцем та суб`єктом призначення або керівником державної служби і є невід`ємною частиною акта про призначення на посаду. Дія контракту про проходження державної служби, за умови належного його виконання державним службовцем, може бути один раз продовжена за угодою сторін на той самий строк шляхом підписання сторонами відповідних змін до контракту (частина тринадцята статті 31-1 Закону № 889-VIII). Частиною дванадцятою статті 31-1 Закону № 889-VIII передбачено, що дія контракту про проходження державної служби припиняється: 1) у разі закінчення строку, на який укладено контракт; 2) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін; 3) за ініціативою суб`єкта призначення або керівника державної служби - у разі невиконання або неналежного виконання державним службовцем умов контракту; 4) у разі припинення державної служби з підстав, визначених частиною першою статті 83 цього Закону. Колегія суддів також враховує, що відповідно до пункту 26 Порядку укладення контрактів про проходження державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 р. № 494, припинення дії або розірвання контракту передбачає припинення особою державної служби на відповідній посаді. Згідно пункту 2 частини першої статті 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону). Відповідно до пункту 9 частини першої статті 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється з підстав, передбачених контрактом про проходження державної служби (у разі укладення) (стаття 88-1 цього Закону). Відповідно до абзацу другого частини першої статті 85 Закону № 889-VIII у разі призначення на посаду державної служби з укладанням контракту про проходження державної служби державний службовець звільняється з посади в останній день строку дії контракту. У відповідності до частини першої статті 88-1 Закону № 889-VIII контрактом про проходження державної служби можуть бути встановлені додаткові, крім передбачених цим Законом, підстави припинення державної служби. Наведені правові норми дають підстави дійти висновку, що у зв`язку із закінченням строку, на який було укладено контракт, за відсутності підстав для продовження його дії суб`єкт призначення або керівник державної служби видає наказ про звільнення особи, яка призначена на посаду державної служби згідно укладеного контракту про проходження державної служби. Як слідує зі змісту оскаржуваного наказу Закарпатської митниці від 01.12.2023 року № 1294-о, з ОСОБА_1 припинено державну службу та звільнено з 11 грудня 2023 року із займаної посади у зв`язку з закінченням строку, на який укладено контракт про проходження державної служби від 05.06.2023 року № 484, з урахуванням додаткової угоди від 24.08.2023 року № 388, відповідно до пункту 1 частини дванадцятої статті 31-1 Закону № 889-VIII (дія контракту про проходження державної служби припиняється у разі закінчення строку, на який укладено контракт) та абзацу другого частини першої статті 85 Закону № 889-VIII (у разі призначення на посаду державної служби з укладанням контракту про проходження державної служби державний службовець звільняється з посади в останній день строку дії контракту). Щодо покликань апелянта на те, що відповідач звільнив його під час перебування на листку непрацездатності колегія суддів зазначає, що відповідно до абзацу другого частини першої статті 85 Закону № 889-VIII у разі призначення на посаду державної служби з укладанням контракту про проходження державної служби державний службовець звільняється з посади в останній день строку дії контракту. Суд апеляційної інстанції зауважує, що відносини публічної служби є предметом регулювання конституційного та адміністративного права. Підстави виникнення, проходження і припинення служби визначені не трудовим, а спеціальним законодавством, за приписами якого повинні розглядатися спори з участю публічних службовців. У разі відсутності відповідних положень у конституційному або адміністративному законодавстві суд може додатково застосувати трудове законодавство, якщо така можливість передбачена у спеціальному законі. У разі, коли така можливість застосування трудового права у спеціальному законі не передбачена, то за правилами частини шостої статті 7 КАС України суд застосовує закон, який регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права), навівши у рішенні відповідні доводи. Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 17.02.2015 року (справа № 21-8а15), за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Таким чином, в даному випадку, на підставі наведених норм, у зв`язку із закінченням строку, на який було укладено контракт, відповідач був зобов`язаний видати оскаржуваний наказ про звільнення позивача з посади в останній день строку дії контракту. Враховуючи встановлені у цій справі фактичні обставини справи та наведене правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач, приймаючи оскаржуваний наказ від 01.12.2023 року № 1294-о, діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, дотримуватися встановленої законом процедури, не виходячи за межі прав позивача та свої обов`язків, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття такого наказу. Підстави для скасування спірного наказу відсутні. Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході розгляду справи довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах. З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та скасуванню не підлягає. Згідно частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає. Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Наведені висновки суду є вичерпні, а доводи апелянта - безпідставні. Апеляційний суд переглянув оскаржуване судове рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове. Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 241, 242, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року у справі № 260/109/24 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України. Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи. Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Л. Я. Гудим Л. Я. Гудим Повне судове рішення складено 31.01.25