Постанова 4857 № 260/4569/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 серпня 2023 рокуЛьвівСправа № 260/4569/22 пров. № А/857/7802/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Глушка І.В. та Улицького В.З., з участю секретаря судового засідання - Василюк В.Б., а також сторін (їх представників): від позивача Іоанович Е.О., Дьордь В.В.; від відповідача - Пензов С.В.; розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Закарпатської митниці (утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України) на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.03.2023р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці (утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України) про визнання протиправним та скасування наказу про припинення державної служби та звільнення; поновлення на публічній службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (суддя суду І інстанції: Рейті С.І., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 14 год. 25 хв. 28.03.2023р., м.Ужгород; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 10.04.2023р.),- В С Т А Н О В И В: 31.10.2022р. (згідно з відбитком календарного штемпеля на поштовому відправленні) позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ Закарпатської митниці Державної митної служби України № 886-о від 30.09.2022р. про припинення державної служби та його звільнення; поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Тиса» Закарпатської митниці, призначеного тимчасово, на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника ( ОСОБА_2 ); стягнути із Закарпатської митниці Державної митної служби України середній заробіток за час вимушеного прогулу; рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання; судові витрати покласти на відповідача (Т.1, а.с.1-10, 54). Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.03.2023р. заявлений позов задоволено; визнано протиправним та скасовано наказ Закарпатської митниці Державної митної служби України № 886-о від 30.09.2022р. «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 »; поновлено ОСОБА_1 на займаній на час звільнення посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Тиса» Закарпатської митниці, з 07.10.2022р.; стягнуто із Закарпатської митниці на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07.10.2022р. по 27.03.2023р. у розмірі 112470 грн. 58 коп., з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів; рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення на його користь середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 20742 грн. 53 коп. допущено до негайного виконання (Т.1, а.с.200-209). Згідно додаткового рішення суду від 06.06.2023р. заяву представника позивача задоволено частково; стягнуто із відповідача Закарпатської митниці на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.; в задоволенні заяви в іншій частині відмовлено (Т.1, а.с.251-254). Не погодившись із винесеним судовим рішенням (основним), його оскаржив відповідач Закарпатська митниця (утворена як відокремлений підрозділ Державної митної служби України), який в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що у своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити (Т.2, а.с.1-4). Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що Комісією з контролю у сфері державної служби та умов дотримання контрактів про проходження державної служби, утвореної відповідно до наказу Закарпатської митниці № 152 від 22.11.2021р., встановлено, що за результатами контрольних заходів виявлено несумлінне виконання позивачем повноважень, передбачених п.п.9.3, 9.11, 9.20, 9.21, 9.24, 9.26, 9.28, 9.33 та 9.38 Положення про відділ митного оформлення № 4 митного поста «Тиса» Закарпатської обл. та невиконання/неналежне виконання посадових обов`язків, визначених п.п.3.1, 3.3, 3.7 та 3.8 посадової інструкції головного державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Тиса» Закарпатської митниці. При цьому, позивач не виконав завдання і не досягнув якісного виконання показників результативності, ефективності та якості завдань, які передбачені п.5 укладеного контракту про проходження державної служби. Відповідно до доповідної записки начальника митного поста «Тиса» Закарпатської митниці № 7.7-28-12/25-981 від 19.09.2022р. проведено аналіз результатів виконання завдань та досягнення показників результативності, ефективності та якості їх виконання головним державним інспектором відділу митного оформлення № 4 митного поста «Тиса» ОСОБА_1 за період з 01.07.2022р. по 19.09.2022р. Так, за вищезазначений період ОСОБА_3 виконано митні формальності відносно 821 транспортного засобу; стягнуто митних платежів та зборів на суму більш як 71,5 тис. грн.; у напрямку здійснення пошукових заходів фактів митних правопорушень не виявлено; фактів виявлення митними органами суміжної держави незаконного переміщення через спільний митний кордон підакцизних товарів, переміщення яких кваліфікується за ст.201, 305 Кримінального кодексу України, не було. При цьому, загальні показники на відповідних ділянках роботи відділу митного оформлення № 4 митного поста «Тиса» Закарпатської митниці за період з 01.07.2022р. по 19.09.2022р. є наступними: виконано митні формальності відносно 11646 транспортних засобів; стягнуто митних платежів та зборів на суму понад 833 тис. грн.; виявлено 12 фактів митних правопорушень. З урахуванням наведеного, позивачем ОСОБА_1 за період з 01.07.2022р. по 19.09.2022р. на неналежному рівні вжито заходів за напрямками нарахування та стягнення митних платежів до державного бюджету, а також виявлення порушень митних правил та боротьби з контрабандою. Із змісту контракту про проходження державної служби № 693 від 08.11.2021р. слідує, що недотримання вимог законів України та підзаконних нормативно-правових актів також віднесено до невиконання умов контракту. Отже, зазначені обставини вказують на недотримання зі сторони ОСОБА_3 умов контракту про проходження державної служби та принципу доброчесності, що й слугувало підставою для його припинення. Позивач ОСОБА_1 скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального і процесуального законодавства та ухвалив законне і справедливе судове рішення (Т.2, а.с.30-36). Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення позивача та його представника, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав. Як встановлено під час судового розгляду, позивач ОСОБА_1 проходив службу в органах державної митної служби (Т.1, а.с.43-50). 08.11.2021р. між Закарпатською митницею та ОСОБА_1 укладено контракт про проходження державної служби № 693, згідно умов якого, позивач призначається (переводиться) на посаду державної служби - головного державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Тиса» Закарпатської митниці, тимчасово, на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника ( ОСОБА_2 ), до дня її фактичного виходу з відпустки. Строк дії цього контракту з 11.11.2021р. до моменту фактичного виходу з відпустки для догляду за дитиною основного працівника ОСОБА_2 , але не більше ніж три роки з моменту набрання чинності (Т.1, а.с.13-15). 22.09.2022р. відбулося засідання Комісії з контролю у сфері державної служби та умов дотримання контрактів про проходження державної служби, утвореної відповідно до наказу Закарпатської митниці № 152 від 22.11.2021р., із порядком денним - розгляд результатів проведених контрольних заходів стосовно посадових осіб Закарпатської митниці, в тому числі стосовно головного державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Тиса» Закарпатської митниці ОСОБА_1 . Листом № 7.7-25/25/4/5469 від 20.09.2022р. ОСОБА_1 був повідомлений про день, час і місце засідання Комісії, що стверджується доказами відправки 20.09.2022р. такого на електронну пошту позивача (Т.1, а.с.108-109). Комісією з контролю у сфері державної служби та умов дотримання контрактів про проходження державної служби, утвореної відповідно до наказу Закарпатської митниці № 152 від 22.11.2021р., встановлено, що за результатами контрольних заходів виявлено несумлінне виконання позивачем повноважень, передбачених п.п.9.3, 9.11, 9.20, 9.21, 9.24, 9.26, 9.28, 9.33 та 9.38 Положення про відділ митного оформлення № 4 митного поста «Тиса» Закарпатської обл. та невиконання/неналежне виконання посадових обов`язків, визначених п.п.3.1, 3.3, 3.7 та 3.8 посадової інструкції головного державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Тиса» Закарпатської митниці (Т.1, а.с.26-35). Зокрема, відповідно до доповідної записки начальника митного поста «Тиса» Закарпатської митниці № 7.7-28-12/25-981 від 19.09.2022р. проведено аналіз результатів виконання завдань та досягнення показників результативності, ефективності та якості їх виконання головним державним інспектором відділу митного оформлення № 4 митного поста «Тиса» ОСОБА_1 за період з 01.07.2022р. по 19.09.2022р. Так, за вищезазначений період ОСОБА_3 виконано митні формальності відносно 821 транспортного засобу; стягнуто митних платежів та зборів на суму більш як 71,5 тис. грн.; у напрямку здійснення пошукових заходів фактів митних правопорушень не виявлено; фактів виявлення митними органами суміжної держави незаконного переміщення через спільний митний кордон підакцизних товарів, переміщення яких кваліфікується за ст.201, 305 Кримінального кодексу України, не було. При цьому, загальні показники на відповідних ділянках роботи відділу митного оформлення № 4 митного поста «Тиса» Закарпатської митниці за період з 01.07.2022р. по 19.09.2022р. є наступними: виконано митні формальності відносно 11646 транспортних засобів; стягнуто митних платежів та зборів на суму понад 833 тис. грн.; виявлено 12 фактів митних правопорушень. З урахуванням наведеного, позивачем ОСОБА_1 за період з 01.07.2022р. по 19.09.2022р. на неналежному рівні вжито заходів за напрямками нарахування та стягнення митних платежів до державного бюджету, а також виявлення порушень митних правил та боротьби з контрабандою (Т.1, а.с.130-134). Згідно доповідної записки відділу внутрішньої безпеки Закарпатської митниці № 7.7-25/15-182 від 22.09.2022р. позивачем не забезпечено належне виконання повноважень, передбачених п.п.9.3. 9.11, 9.20, 9.21, 9.24, 9.26, 9.28, 9.33 та 9.38 Положення про відділ митного оформлення № 4 митного поста «Тиса» Закарпатської митниці, через що останній не виконав або неналежно виконав посадові обов`язки, передбачені п.п.3.1, 3.3, 3.7 та 3.8 посадової інструкції головного державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Тиса» Закарпатської митниці (Т.1, а.с.20-23). 22.09.2022р. Закарпатською митницею надіслано позивачу лист № 7.7-08-1/12/29/5560, яким повідомлено про припинення раніше укладеного контракту про проходження державної служби № 693 від 08.11.2021р., починаючи з 30.09.2022р., у зв`язку із невиконанням, неналежним виконанням умов цього контракту про проходження державної служби (Т.1, а.с.36). Наказом відповідача № 886-о від 30.09.2022р. «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 » припинено державну службу та звільнено 06.10.2022р. позивача ОСОБА_1 , головного державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Тиса» Закарпатської митниці, у зв`язку з неналежним виконанням умов контракту про проходження державної служби, відповідно до п.3 ч.12 ст.31-1, п.9 ч.1 ст.83 та ст.88-1 Закону України «Про державну службу» (Т.1, а.с.12). Приймаючи рішення по справі та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що із змісту оскарженого наказу про припинення державної служби та звільнення позивача із займаної посади, а також письмового повідомлення про припинення контракту, оформленого листом Закарпатської митниці № 7.7-08-1/12/29/5560 від 22.09.2022р, підставою для звільнення позивача визначено п.3 ч.13 ст.31-1, п.9 ч.1 ст.83 та ст.88-1 Закону України «Про державну службу», а саме: невиконання, неналежне виконання умов контракту про проходження державної служби. Зі змісту п.22 контракту про проходження державної служби № 693 від 08.11.2021р., неналежним виконанням або невиконанням особою цього контракту вважається: невиконання посадовою особою завдання (завдань) у строки, визначені графіком виконання завдань; недосягнення особою ключових показників завдання (завдань); невиконання додаткових умов цього контракту. Досліджені доповідна записка, яка стала підставою винесення оскаржуваного наказу про звільнення, та сам оскаржений наказ не містять відомостей з приводу того, який саме із пунктів контракту є невиконаний та/або порушений позивачем, у зв`язку із чим має місце розірвання умов зазначеного контракту. Водночас, у доповідній записці відділу внутрішньої безпеки Закарпатської митниці № 7.7-25/15-182 від 22.09.2022р. здійснено посилання на протокол № 3 Комісії з контролю у сфері державної служби та умов дотримання контракту про проходження державної служби від 22.09.2022р., де вказано про те, що позивачем не забезпечено належне виконання повноважень, передбачених п.п.9.3. 9.11, 9.20, 9.21. 9.24. 9.26. 9.28. 9.33 та 9.38 Положення про відділ митного оформлення № 4 митного поста «Тиса» Закарпатської митниці, чим останній не виконав або неналежно виконав посадові обов`язки, передбачені п.п.3.1, 3.3, 3.7 та 3.8 посадової інструкції головного державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Тиса» Закарпатської митниці. Разом з тим, оскаржений наказ про припинення державної служби, доповідна записка відділу внутрішньої безпеки Закарпатської митниці № 7.7-25/15-182 від 22.09.2022р., яка в оскарженому наказі визначена підставою його прийняття, посилань на існування будь-якої із наведених обставин, які у розумінні п.22 контракту про проходження державної служби, вважаються неналежним виконанням умов цього контракту, не містять. За таких умов суд дійшов висновку про формальне визначення відповідачем переліку пунктів положення про відділ, де працював позивач, та посадової інструкції позивача, що свідчить про відсутність чіткої та однозначної причини звільнення позивача, при цьому наведено лише загальні формулювання звільнення, що має наслідком порушення принципу «правової визначеності». Окрім цього, текст контракту не містить положень щодо дотримання особою принципів доброчесності, а тому порушення принципів доброчесності не відноситься до неналежного виконання або невиконанням особою контракту в розумінні п.21 укладеного контракту, а тому не може слугувати підставою для його розірвання. Позивач не притягувався до дисциплінарної відповідальності, відтак, дисциплінарним провадженням не встановлені визначені ч.5 ст.66 Закону України «Про державну службу» підстави для припинення державної служби ОСОБА_1 за вчинення ним дисциплінарного проступку. Також причетність позивача до незаконного переміщення товарів через митний кордон України з ухиленням від сплати митних платежів на час його звільнення жодним належним та допустимим доказом не встановлена, а тому висновок відповідача про недотримання позивачем принципу доброчесності є необґрунтованим. Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального права і узгоджуються із фактичним обставинам справи, з наступних підстав. Із змісту заявленого ОСОБА_1 позову слідує, що його предметом є оскарженням припинення державної служби через неналежне виконання умов контракту на проходження державної служби. При цьому, підставою для такого припинення державної служби слугували обставини невиконання позивачем своїх посадових обов`язків та умов контракту, а також порушення принципу доброчесності. Водночас, будь-яких доказів на підтвердження конкретних фактів та обставин вчинення названих порушень відповідачем не представлено. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України № 889-VIII від 10.12.2015р. «Про державну службу». Згідно з п.1 ст.1 цього Закону визначено, що державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави. Відповідно до ч.2 ст.5 вказаного Закону відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Із змісту ст.31-1 вказаного Закону слідує, що з особою, яка призначається на посаду державної служби, може бути укладено контракт про проходження державної служби відповідно до пункту 3 частини другої статті 34 цього Закону в порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Рішення про віднесення посади державної служби до посад, призначення на які здійснюється з укладанням контракту про проходження державної служби, приймається суб`єктом призначення або керівником державної служби до проведення конкурсу. В оголошенні про проведення конкурсу на посади державної служби, призначення на які здійснюється з укладанням контракту про проходження державної служби, обов`язково наводиться інформація про істотні умови контракту. При укладанні контракту про проходження державної служби не допускається звуження обсягу прав державного службовця, визначених цим Законом. Контракт про проходження державної служби укладається на строк до трьох років. Контракт про проходження державної служби підписується державним службовцем та суб`єктом призначення або керівником державної служби і є невід`ємною частиною акта про призначення на посаду. Дія контракту про проходження державної служби припиняється: 1) у разі закінчення строку, на який укладено контракт; 2) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін; 3) за ініціативою суб`єкта призначення або керівника державної служби - у разі невиконання або неналежного виконання державним службовцем умов контракту; 4) у разі припинення державної служби з підстав, визначених частиною першою статті 83 цього Закону. Відповідно до вимог ст.83 зазначеного Закону державна служба припиняється: 1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону); 2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону); 3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону); 4) за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону); 5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону); 6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону); 7) у разі виходу державного службовця на пенсію або досягнення ним 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом; 8) у разі застосування заборони, передбаченої Законом України «Про очищення влади»; 9) з підстав, передбачених контрактом про проходження державної служби (у разі укладення) (стаття 88-1 цього Закону). Водночас, контрактом про проходження державної служби можуть бути встановлені додаткові, крім передбачених цим Законом, підстави припинення державної служби (ст.88-1 цього Закону). Як встановлено під час судового розгляду, підставою для звільнення позивача визначено приписи п.3 ч.13 ст.31-1, п.9 ч.1 ст.83 та ст.88-1 Закону України «Про державну службу», а саме: невиконання, неналежне виконання умов контракту про проходження державної служби. В свою чергу, за змістом п.22 контракту про проходження державної служби № 693 від 08.11.2021р. неналежним виконанням або невиконанням особою цього контракту вважається: невиконання посадовою особою завдання (завдань) у строки, визначені графіком виконання завдань; недосягнення особою ключових показників завдання (завдань); невиконання додаткових умов цього контракту. Разом з тим, доповідна записка відділу внутрішньої безпеки Закарпатської митниці № 7.7-25/15-182 від 22.09.2022р., що слугувала підставою винесення спірного наказу, а також спірний наказ не містять конкретних відомостей з приводу того, який саме із пунктів контракту є невиконаний та/або порушений позивачем, у зв`язку із чим має місце розірвання умов зазначеного контракту. У доповідній записці відділу внутрішньої безпеки Закарпатської митниці № 7.7-25/15-182 від 22.09.2022р. є посилання на протокол Комісії з контролю у сфері державної служби та умов дотримання контракту про проходження державної служби № 3 від 22.09.2022р., де вказано про те, що позивачем не забезпечено належне виконання повноважень, передбачених п.п.9.3. 9.11, 9.20, 9.21, 9.24, 9.26, 9.28, 9.33 та 9.38 Положення про відділ митного оформлення № 4 митного поста «Тиса» Закарпатської митниці, через що позивач не виконав або неналежно виконав посадові обов`язки, передбачені п.п.3.1, 3.3, 3.7 та 3.8 посадової інструкції головного державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Тиса» Закарпатської митниці. Водночас, оскаржений наказ про припинення державної служби, доповідна записка відділу внутрішньої безпеки Закарпатської митниці № 7.7-25/15-182 від 22.09.2022р. посилань на існування будь-якої із наведених обставин, які у розумінні п.22 контракту про проходження державної служби № 693 від 08.11.2021р. вважаються неналежним виконанням умов цього контракту, не містить. За відсутності конкретизації допущених позивачем порушень і за наявності лише констатації норм контракту, посадової інструкції, положення про відділ чи норм закону суд першої інстанції правильно вказав на те, що в цьому випадку має відсутність чіткої та однозначної причини звільнення позивача. Посилання відповідача лише на пункти положення про відділ, посадової інструкції позивача, без встановлення та без зазначення конкретних обставин та фактів, які спроможні підтвердити несумлінне виконання позивачем його службових обов`язків, породжує для позивача негативні наслідки у вигляді стану юридичної невизначеності щодо підстав його звільнення. Твердження відповідача про незабезпечення належного виконання повноважень, передбачених п.п.9.3, 9.11, 9.20, 9.21, 9.24, 9.26, 9.28, 9.33 та 9.38 Положення про відділ митного оформлення № 4 митного поста «Тиса» Закарпатської митниці, по відношенню до позивача є некоректними, оскільки вони не стосуються самого ОСОБА_1 . Зокрема, ці підпункти торкаються повноважень відділу митного оформлення № 4 митного поста «Тиса» в цілому, а не конкретно повноважень позивача, який за посадою є головним державним інспектором цього відділу та до посадових обов`язків якого спрямування та координація роботи відділу не входить. Що стосується твердження відповідача про невиконання або неналежне виконання позивачем посадових обов`язків, передбачених пп.3.1, 3.3, 3.7 та 3.8 посадової інструкції головного державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Тиса» Закарпатської митниці, то конкретних фактичних обставин стосовно дій чи бездіяльності позивача, що б свідчили про неналежне виконання позивачем покладених на ньому посадових обов`язків, відповідачем не визначено. Зокрема, Комісією з контролю у сфері державної служби та умов дотримання контракту про проходження державної служби, висновки якої оформлено протоколом № 3 від 22.09.2022р., фактів неправильного застосування, недотримання і а/або невиконання позивача вимог законодавства України з питань державної митної справи не встановлено. Конкретні відомості про виявлення фактів неініціювання та/або нескладання позивачем протоколів про порушення митних правил у тих випадках, коли для цього існували достатні правові підстави, як і про виявлення фактів невиконання доручень, розпоряджень керівництва та/або інші повноваження, передбачені Положенням про відділ, є відсутніми. Окрім цього, текст контракту про проходження державної служби не містить положень щодо дотримання особою принципів доброчесності, а тому порушення принципів доброчесності не відноситься до неналежного виконання або невиконанням особою контракту в розумінні п.21 контракту, а тому не може слугувати підставою для його розірвання. У свою чергу, порушення державним службовцем принципів доброчесності є підставою притягнення його до дисциплінарної відповідальності (ст.ст.64, 65 Закону України «Про державну службу»). Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, протоколом № 3 Комісії з контролю у сфері державної служби та умов дотримання контракту про проходження державної служби від 22.09.2022р. сформовано пропозиції не підтвердити принцип доброчесності, в тому числі, ОСОБА_1 , та направити матеріали контрольних заходів до дисциплінарної комісії. Наказом Закарпатської митниці № 413 від 07.09.2022р. порушено дисциплінарне провадження, в тому числі, відносно ОСОБА_1 . Листом від 28.09.2022р. позивача повідомлено про засідання дисциплінарної комісії по дисциплінарному провадженню, що мало відбутися 10.10.2022р., однак, до завершення дисциплінарного провадження, за відсутності пропозиції дисциплінарної комісії з висновком про наявність в діях дисциплінарного проступку та, відповідно, рішення про накладення дисциплінарного стягнення, наказом Закарпатської митниці № 886-о від 30.09.2022р. проходження державної служби позивачем було припинено. Виходячи з наведеного, позивач не притягувався до дисциплінарної відповідальності в порядку, визначеному нормами Закону України «Про державну службу», відтак дисциплінарним провадженням не встановлені підстави для припинення державної служби за вчинення дисциплінарного проступку. Також причетність позивача до незаконного переміщення товарів через митний кордон України з ухиленням від сплати митних платежів на час його звільнення належними та допустимими доказами не встановлена, а тому висновок відповідача про недотримання позивачем принципу доброчесності є необґрунтованим. Окрім цього, відповідачем допущено помилкове трактування принципу доброчесності, порушення якого згідно доводів апеляційної скарги є однією з підстав звільнення позивача. Так, в розумінні п.5 ч.1 ст.4 Закону України «Про державну службу» доброчесністю є спрямованість дій державного службовця на захист публічних інтересів та відмова державного службовця від превалювання приватного інтересу під час здійснення наданих йому повноважень. Проте, відповідач обґрунтовує порушення такого принципу неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх посадових обов`язків та умов контракту на проходження державної служби. Таким чином, оскільки за результатами розгляду цієї справи встановлено безпідставність висновку відповідача про неналежне виконання позивачем умов контракту про проходження державної служби, спірний наказ про припинення державної служби ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню. Верховний Суд України в постанові від 16.10.2012р. у справі № 21-267а12 дійшов висновку, що працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи. Поновлення на роботі полягає в тому, що працівнику надається та ж робота, яку він виконував до звільнення його з роботи. При цьому повноваження суду при вирішенні трудового спору щодо поновлення працівника на попередній роботі не слід ототожнювати із процедурою призначення на посаду, що належить до компетенції роботодавця. Враховуючи приписи ч.1 ст.235 КЗпП України, на орган, що розглядає трудовий спір, у разі з`ясування того, що звільнення працівника відбулось незаконно, покладається обов`язок поновлення такого працівника на попередній роботі. Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту прав, ніж зазначений в ч.1 ст.235 КЗпП України, а отже, установивши, що звільнення відбулося із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі. Отже, у зв`язку з протиправним звільненням ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді, з якої його було звільнено, - головного державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Тиса» Закарпатської митниці, призначеного тимчасово, на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника ( ОСОБА_2 ). Відповідно до п.2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затв. спільним наказом Міністерства праці України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993р., днем звільнення вважається останній день роботи. Оскільки позивача звільнено 06.10.2022р., то поновленню він підлягає з наступного дня 07.10.2022р. Таким чином, обчислення періоду вимушеного прогулу слід проводити саме з 07.10.2022р. по 28.03.2023р. (по день ухвалення рішення суду). Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Середній заробіток працівника згідно з ч.1 ст.27 Закону України «Про оплату праці» визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затв. постановою КМ України № 100 від 08.02.1995р. Відповідно до п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМ України № 100 від 08.02.1995р. Відповідно до пп.«з» п.1 Порядку обчислення середньої заробітної плати він також застосовується при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Абзацом 3 п.2 вказаного Порядку передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Пунктом 3 зазначеного Порядку встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку. Суми нарахованої заробітної плати враховуються у тому місяці, за який вони нараховані та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі. Премії та інші виплати, які виплачуються за два місяці або більш тривалий період, при обчисленні середньої заробітної плати включаються шляхом додавання до заробітку кожного місяця розрахункового періоду частини, що відповідає кількості відпрацьованих робочих днів періоду (місяців), за які такі премії та інші виплати нараховані. Така частина визначається діленням суми нарахованих премій та інших виплат на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів кожного місяця, що відноситься до розрахункового періоду для обчислення середньої заробітної плати. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі. Відповідно до п.5 цього Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. За правилами п.8 вказаного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства. Відповідно до довідки відповідача Закарпатської митниці № 7.7-22/33-964 від 17.10.2022р. заробітна плата позивача за серпень 2022 року склала 20324 грн. 37 коп., за вересень 2022 року 3973 грн. 56 коп. Середньомісячна заробітна плата становить 12148 грн. 97 коп., а середньоденна заробітна плата 921 грн. 89 коп. (Т.1, а.с.53). Загальна кількість робочих днів за період вимушеного прогулу з 07.10.2022р. по 28.03.2023р. становить 122 днів, а середня заробітна плата за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 112470 грн. 58 коп. (122 днів х 921 грн. 89 коп.), із відрахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів, які утримуються із сум доходу, нарахованого на користь фізичної особи. За таких обставин, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу становить 112470 грн. 58 коп., який слід стягнути з відповідача Закарпатської митниці. Відповідно до ч.3 п.3 розділу ІІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затв. постановою КМ України № 100 від 08.02.1995р., суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт. Окрім цього, об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (п.163.1 ст.163 ПК України). Відповідно до пп.164.1.1 п.164.1 ст.164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. Як передбачено пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок. Відповідно до абз.5 п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки, справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів. Крім того, утриманням податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів. Враховуючи те, що обов`язок щодо нарахування, утримання та сплати податку із суми доходу та відповідальність за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору покладається на юридичну особу (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ), колегія суддів вважає, що визначення суми податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування покладається на відповідача. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Із урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є підставним та обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів. Допущені описки в судовому рішенні можуть бути усунуті судом першої інстанції в порядку ст.253 КАС України і в розрізі ст.317 КАС України не вважаються порушенням норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення суду. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими вимоги позивача задоволені у визначений спосіб. Оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи вищенаведені положення законодавства, колегія суддів приходить до переконання про те, що заявлений позов є підставним та обґрунтованим, через що підлягає до задоволення. За правилами ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта Закарпатську митницю. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування останнього колегія суддів не вбачає. Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Закарпатської митниці (утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України) на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.03.2023р. в адміністративній справі № 260/4569/22 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін. Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Закарпатську митницю (утворену як відокремлений підрозділ Державної митної служби України). Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді І. В. Глушко В. З. Улицький Дата складання повного тексту судового рішення: 10.08.2023р.