LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд120/10431/24

від 03.02.2025НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/10431/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Свентух В.М. Суддя-доповідач - Шидловський В.Б. 03 лютого 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шидловського В.Б. суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства закордонних справ України про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства закордонних справ України про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії. Позовні вимоги мотивовані протиправною бездіяльністю відповідача щодо не розгляду двох скарг від 17.04.2024 року та від 29.05.2024 року. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на її думку, призвело до неправильного вирішення спору. 11 грудня 2024 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 22.04.2024 року до Міністерства закордонних справ України надійшла скарга ОСОБА_1 від 17.04.2024 року у якій останній просив негайно та невідкладно розглянути його скаргу відносно бездіяльності Консульства України в місті Порту, яка полягає у неналежному виконання своїх обов`язків. Листом від 15.05.2024 року №71/19-091-65928 позивача повідомлено, що докладні роз`яснення щодо причин впровадження електронної черги, а також відповіді на поширені запитання оприлюднені на порталі МЗС: "Поширені питання щодо проблематики з доступом до консульських послуг / Міністерство закордонних справ України (mfa.gov.ua)". Також вказано, що вимога використання електронного цифрового підпису для авторизації в Е-Черзі пов`язана з протидією зловживанням з боку не доброчесних користувачів та покликана забезпечити усім заявникам рівний доступ до отримання послуг. Зазначено, що з огляду на те, що у заброньований час прийому до Консульства звернулася третя особа, яка не змогла надати документів щодо представлення інтересів, їй було роз`яснено можливості для запису до електронної черги та вимоги до документів, які надаються для вчинення консульських дій. Крім того, з урахуванням того, що до звернення не було додано документів про представлення інтересів заявниці, інші обставини прийому та взаємодії з Консульством залишено без розгляду. Вказаний лист направлено на електронну адресу - " ІНФОРМАЦІЯ_1 ". У змісті позовної заяви позивач зазначив, що не отримавши відповіді на вказану вище скаргу він 29.05.2024 року (надійшла до відповідача 04.06.2024) звернувся з іншою скаргою до Міністерства закордонних справ України у якій просив невідкладно розглянути скаргу від 17.04.2024 року та надати обґрунтовану відповідь. Листом від 01.07.2024 року №71/19-091-89175 ОСОБА_2 повідомлено, що листом №71/19-091-65928 надавалась відповідь із зазначенням причин впровадження електронної черги та відсутності будь-яких доказів щодо підтвердження факту представництва інтересів третіх осіб, що суперечить порядку вчинення консульських дій. Даний лист також направлено на електронну адресу - " ІНФОРМАЦІЯ_1 ". Однак, позивач, вважаючи бездіяльність відповідача протиправною щодо не розгляду двох скарг від 17.04.2024 року та від 29.05.2024 року, звернувся до суду з цим позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з безпідставності заявлених позовних вимог. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Закон України "Про звернення громадян" регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення. Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення (ч. 1 ст. 1 Закону України "Про звернення громадян"). Згідно із статтею 3 Закону України "Про звернення громадян" під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб. Відповідно до статті 15 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Положеннями статті 18 Закону України "Про звернення громадян" визначено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, серед іншого, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги. Відповідно до статті 19 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги. Так, згідно із статтею 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. Слід зазначити, що звернення громадян до відповідного органу мають бути викладені максимально чітко та зрозуміло з метою їх належного та всебічного розгляду. Зрозуміле та чітке викладення вимог сприяє всебічній оцінці, викладених у зверненні фактів, та наданні максимально чіткої відповіді на поставлені питання. Аналізуючи доводи апеляційної скарги щодо не здійснення відповідачем розгляду двох скарг від 17.04.2024 року та від 29.05.2024 року, колегія суддів виходить з наступного. Так, згідно з матеріалами справи 22.04.2024 року до Міністерства закордонних справ України надійшла скарга ОСОБА_1 у якій останній просив негайно та невідкладно розглянути його скаргу відносно бездіяльності Консульства України в місті Порту, яка полягає у неналежному виконання своїх обов`язків. Листом від 15.05.2024 року №71/19-091-65928 позивача повідомлено, що докладні роз`яснення щодо причин впровадження електронної черги, а також відповіді на поширені запитання оприлюднені на порталі МЗС: "Поширені питання щодо проблематики з доступом до консульських послуг / Міністерство закордонних справ України (mfa.gov.ua)". Також вказано, що вимога використання електронного цифрового підпису для авторизації в Е-Черзі пов`язана з протидією зловживанням з боку не доброчесних користувачів та покликана забезпечити усім заявникам рівний доступ до отримання послуг. Зазначено, що з огляду на те, що у заброньований час прийому до Консульства звернулася третя особа, яка не змогла надати документів щодо представлення інтересів, їй було роз`яснено можливості для запису до електронної черги та вимоги до документів, які надаються для вчинення консульських дій. Крім того, з урахуванням того, що до звернення не було додано документів про представлення інтересів заявниці, інші обставини прийому та взаємодії з Консульством залишено без розгляду. Надалі, 04.06.2024 року до відповідача надійшла інша скарга позивача у якій просив невідкладно розглянути скаргу від 17.04.2024 року та надати обґрунтовану відповідь. Листом від 01.07.2024 року №71/19-091-89175 позивача повідомлено, що листом №71/19-091-65928 надавалась відповідь із зазначенням причин впровадження електронної черги та відсутності будь-яких доказів щодо підтвердження факту представництва інтересів третіх осіб, що суперечить порядку вчинення консульських дій. Відтак, відповідач надав позивачу відповідь щодо порушених питань у скаргах від 17.04.2024 року та від 29.05.2024 року направивши їх на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 Водночас, із матеріалів справи з`ясовано, що електронна адреса "ІНФОРМАЦІЯ_1" на яку направлялись відповіді на скарги належить саме позивачу, з огляду на наступне. Перш за все слід врахувати, що із листа Управління Державної міграційної служби у Вінницькій області №5135 від 15.06.2015 року прослідковується, що позивач змінив прізвище та ім`я з ОСОБА_3 на ОСОБА_1 . При цьому, із долучених до матеріалів справи матеріалів вбачається, що ОСОБА_3 з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 направляв до Консульства України в місті Порту Республіки Португалія електронні листи з приводу порушених у запитах від 17.04.2024 та 29.05.2024 питань, зокрема, щодо неможливості потрапити на прийом до Консульства України особі Головко Ірині Миколаївні . Із наведеного слідує висновок, що електронна адреса, на яку направлялись листи Міністерства закордонних справ України від 15.05.2024 № 71/19-091-65928 та від 01.07.2024 №71/19-091-89175 належить ОСОБА_1 (попереднє ПІБ - ОСОБА_3 ), а отже направлялись за належністю. Позивачем наведене не спростовано. Крім того, судом першої інстанції обґрунтовано зауважено, що предметом позову є бездіяльність відповідача щодо не розгляду скарг позивача від 17.04.2024 року та від 29.05.2024 року, а підставами позову є саме обставини щодо ненадання відповіді на зазначені скарги у визначений Законом України "Про звернення громадян" строк. Вирішуючи питання допущення відповідачем протиправної бездіяльності, судом враховано правову позицію Верховного Суду у постанові №826/6233/15 від 26 квітня 2023 року, згідно з якою протиправну бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Так, судом першої інстанції встановлено, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень на скарги позивача відреагував та вчинив управлінські дії, внаслідок розгляду яких надано відповіді листами від 15.05.2024 № 71/19-091-65928 та від 01.07.2024 №71/19-091-89175. При цьому, слід врахувати, що у публічно-правових відносинах щодо оскарження та визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень, який полягає у тому, що дії є активною формою поведінки суб`єкта владних повноважень, які виражаються у прийнятті рішень або інших активних формах здійснення наданих повноважень, у зв`язку із чим в подальшому виникає публічно-правовий спір. У свою чергу, бездіяльність є формою пасивної поведінки (постанова Верховного Суду № 120/14148/21-а від 25 липня 2022 року). Відтак, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено активну форму поведінки суб`єкта владних повноважень - відповідача при розгляді скарг позивача, яка виразилась у направленні на електронну адресу позивача листів, що виключає можливість встановлення факту допущеної бездіяльності. Стосовно ж доводів апелянта про те, що він не зазначав про можливість отримати відповідь від відповідача щодо розгляду своїх скарг на електронну пошту, то колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ч. 5 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції. В даному випадку позивач обґрунтовував свої позовні вимоги посилаючись на допущення відповідачем бездіяльності, яка виразилась у не надсилання відповіді на його скарги, однак не наводив як підстави позову свої мотиви щодо безпідставності надсилання таких відповідей на електронну пошту. Відтак, доводи апеляційної скарги в цій частині відхиляються за безпідставністю. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно із п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Шидловський В.Б. Судді Боровицький О. А. Курко О. П.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»