Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/2722/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/2722/24 Головуючий у 1 інстанції: Соломко І.І. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 січня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. Суддів Ганечко О.М. Ключковича В.Ю. За участю секретаря Заміхановської Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно статті 229 КАС України, адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИЛА: Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії з 01.02.2023 на підставі оновленої довідки від 18.12.2023 № 9/115 про розмір грошового забезпечення, складеної ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 01.01.2023, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 на підставі оновленої довідки від 18.12.2023 № 9/115 про розмір грошового забезпечення, складеної ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 01.01.2023, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення, в розмірі 90% всіх видів грошового забезпечення, без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням проведених індексацій, щомісячної доплати в розмірі 2000,00 грн., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713, з урахуванням рішень Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.05.2021 у справі №620/4299/21; від 26.01.2023 у справі №620/8799/22; від 06.07.2023 у справі №620/7110/23 та від 11.09.2023 у справі №620/9683/23 та здійснити виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум; Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови у проведенні ОСОБА_1 перерахунку пенсії з 01.02.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.12.2023 № 9/115 про розмір грошового забезпечення, станом на 01.01.2023. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з 01.02.2023 здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.12.2023 № 9/115, станом на 01.01.2023, з урахуванням виплачених сум. У задоволенні решти позовних відмовлено. 14 листопада 2024 року до Чернігівського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій просив суд: - встановити судовий контроль за виконанням рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року у справі №620/2722/24; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області протягом п`ятнадцяти днів подати до Чернігівського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року у справі №620/2722/24; - накласти на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 14.11.2024 відмовлено. Не погодившись з ухвалою суду, позивач - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення про повне задоволення заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. 20 січня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області надійшло клопотання, в якому просить розгляд справи проводити без участі представника Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області. 24 січня 2025 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшла заява про приєднання доказів до матеріалів справи. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Згідно ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 у справі № 620/2722/24 відповідачем виконано, в межах покладених судом зобов`язань. За таких обставин, відсутні підстави для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення від 24.04.2024 у справі № 620/2722/24. Колегія суддів не погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно ч.ч. 1-2 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За приписами статей 129 та 129-1 Конституції України, обов`язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Нормами ч.ч. 2-3 ст. 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Також, статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Конституційний Суд України вказав, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі Шмалько проти України, заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Крім того, у рішенні від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі Валерій Фуклєв проти України від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі Шмалько проти України від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі Apostol v. Georgia від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04). Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини). Колегія суддів зазначає, що з метою забезпечення виконання судового рішення, статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку про те, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання свої зобов`язань у межах відповідної справи. При цьому, як зазначив Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 вересня 2020 року у справі № 340/962/19, клопотання про встановлення судового контролю може бути подано й задоволено судом вже після ухвалення рішення у справі. Отже, позивача не позбавлено можливості звернутися із клопотанням про встановлення судового контролю після прийняття судом рішення у справі, у разі існування ризику його невиконання. Матеріали справи свідчать, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з 01.02.2023 здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.12.2023 № 9/115, станом на 01.01.2023, з урахуванням виплачених сум. Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.12.2023 № 9/115, розмір грошового забезпечення, встановленого за відповідною (аналогічною) посадою для перерахунку пенсії ОСОБА_1 становить 35 349,90 грн. Згідно перерахунку пенсії по пенсійній справі №2502002781-СБУ, ОСОБА_1 з 01 жовтня 2024 року здійснено перерахунок пенсії, сума грошового забезпечення для обчислення пенсії 35 349,90 грн, підсумок пенсії (з надбавками) 41 269,00 грн, підстава перерахунку - рішення суду, розпорядження про перерахунок відправлено 20.09.2024. Разом з тим, відповідно до перерахунку пенсії по пенсійній справі №2502002781-СБУ, ОСОБА_1 з 01 листопада 2024 року здійснено перерахунок пенсії, сума грошового забезпечення для обчислення пенсії 23 212,00 грн, підсумок пенсії (з надбавками) 28 815,51,00 грн, підстава перерахунку - рішення суду, розпорядження про перерахунок відправлено 22.10.2024. Колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про те, що рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 у справі № 620/2722/24 відповідачем виконано, в межах покладених судом зобов`язань, оскільки, відповідачем з 01 листопада 2024 року проведено перерахунок пенсії позивача із сум грошового забезпечення, що є меншими, ніж визначені в довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.12.2023 № 9/115. При цьому, судом першої інстанції не досліджено, яке рішення суду стало підставою для проведення такого перерахунку та чому після проведення перерахунку розмір пенсії позивача зменшився. Також, судом першої інстанції не досліджено, чи мала місце зміна розміру грошового забезпечення військовослужбовців, що слугувала б підставою для перерахунку раніше призначеної пенсії. Вирішуючи питання про встановлення судового контролю, суд першої інстанції повинен був надати оцінку вказаним доводам та перевірити, чи виконує відповідач належним чином рішення суду. Однак, такої оцінки вищевказаним обставинам при винесенні оскаржуваної ухвали про відмову у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення судом першої інстанції надано не було. Наведене свідчить про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить суд апеляційної інстанції повністю задовольнити заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. За змістом частини 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Отже, саме суд, який ухвалив судове рішення може зобов`язати суб`єкта владних повноважень подати звіт. За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду. У рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07 травня 2002 року, "Ромашов проти України" від 27 липня 2004 року, "Шаренок проти України" від 22 лютого 2004 року зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України", №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі "Крищук проти України", №1811/06, від 19 лютого 2009 року. Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача. З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, а тому, зазначена ухвала суду підлягає скасуванню, а справу слід передати для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 229, 242, 308, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 382 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р. Судді Ганечко О.М. Ключкович В.Ю. Повний текст постанови виготовлено 31.01.2025 р.