Постанова Київський апеляційний суд № 359/6373/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Єдиний унікальний номер справи № 359/6373/20 Головуючий у суді першої інстанції - Чирка С.С. Номер провадження № 22-ц/824/3054/2025 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 січня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Яворського М.А., суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О., за участю секретаря - Русан А.М.., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг», третя особа: Незалежна профспілка авіапрацівників ТОВ «Аерохендлінг», про визнання незаконним і скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,- ВСТАНОВИВ: У серпні 2020 року адвокат Чугуєнко О.М. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Аерохендлінг», про визнання незаконним і скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у якому просив суд: визнати незаконним та скасувати наказ ТОВ «Аерохендлінг» №1058-к від 13 липня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади агента контролю наземного обслуговування ІІ категорії відділу контролю наземного обслуговування та центрування ПС служби оперативного управління виробництвом ТОВ «Аерохендлінг» з 13 липня 2020 року у зв`язку із скороченням штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України; поновити ОСОБА_1 на посаді агента контролю наземного обслуговування ІІ категорії відділу контролю наземного обслуговування та центрування ПС служби оперативного управління виробництвом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг»; стягнути з ТОВ «Аерохендлінг» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 липня 2020 року і до моменту ухвалення рішення по даній справі; стягнути з ТОВ «Аерохендлінг» на користь ОСОБА_1 судовий збір. Свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Аерохендлінг» з 26 березня 2018 року по 13 липня 2020 року. Наказом ТОВ «Аерохендлінг» №349-к від 23 березня 2018 року його прийнято на посаду агента контролю наземного обслуговування ІІ категорії відділу контролю наземного обслуговування та центрування ПС служби оперативного управління виробництвом ТОВ «Аерохендлінг». 10 квітня 2020 року генеральний директор ТОВ «Аерохендлінг» Голохвастов О.О. затвердив штатний розпис ТОВ «Аерохендлінг» у новій редакції. 13 липня 2020 року відповідачем видано наказ №1085-к про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади на підставі п.1. ст. 40 КЗпП України. Даний наказ позивач вважає протиправним, а своє звільнення незаконним та таким, що не відповідає вимогам статей 40, 42, 43, 49-2 КЗпП України, оскільки відповідачем було не додержано норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, відповідач мав можливість, але не здійснив переведення позивача на іншу роботу на тому ж підприємстві та не врахував наявність у позивача переважного права залишення на роботі та здійснив звільнення без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації. Позивач наголошує, що з моменту вручення йому повідомлення про скорочення штату працівників та до моменту його звільнення 13 липня 2020 року, відповідачем всупереч вимог чинного законодавства йому не було запропоновано жодної посади в ТОВ «Аерохендлінг». Крім того, звільнення позивача було здійснено відповідачем з грубим порушенням трудового законодавства, оскільки ним всупереч статті 42 КЗпП України не визначалась продуктивність праці працівників ТОВ «Аерохендлінг» з метою вирішення питання про наявність в них переважного права на залишення на роботі. Отже, відповідачем не виконано вимоги статті 42 КЗпП України, що призвело до порушення трудових гарантій позивача як працівника. З підготовлених відповідачем наказів про скорочення працівників товариства неможливо встановити, яким саме критеріям не відповідав позивач, на підставі яких саме критеріїв відповідач дійшов висновку про звільнення саме позивача. Відповідач листом № 01-12/1111 від 22 червня 2020 року звернувся до НПА ТОВ «Аерохендлінг» керуючись положеннями ст. 43 Кодексу законів про працю України, з проханням надати згоду на розірвання трудового договору з 13 липня 2020 року з підстав передбачених п. 1 ст. 40 КЗпП України із працівниками, у т.ч. із ОСОБА_1 - агента контролю наземного обслуговування ІІ категорії відділу контролю наземного обслуговування та центрування ПС служби оперативного управління виробництвом ТОВ «Аерохендлінг». Вказане подання було розглянуто 07 липня 2020 року на засіданні Ради Незалежної профспілки авіапрацівників ТОВ «Аерохендлінг». Незалежна профспілка авіапрацівників ТОВ «Аерохендлінг» розглянула подання відповідача про надання згоди на розірвання трудового договору з позивачем з 13 липня 2020 року з підстав передбачених п. 1 ст. 40 КЗпП України. Відповідно до протоколу №57 від 07 липня 2020 року засідання Ради Незалежної профспілки авіапрацівників ТОВ «Аерохендлінг» згоду на звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням ОСОБА_1 , який є членом Незалежної профспілки авіапрацівників ТОВ «Аерохендлінг», не надано. Відмову у наданні згоди на звільнення членів профспілки на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, було детально обґрунтовано тим, що з боку уповноваженого органу роботодавця ТОВ «Аерохендлінг» під час звільнення працівників ТОВ «АЕРОХЕНДЛІНГ» у т.ч. і позивача мало місце порушення вимог: п. 4.3.4 , п. 4.3.7 Галузевої угоди між Міністерством інфраструктури України, Федерацією роботодавців транспорту України та профспілками працівників цивільної авіації України на 2018-2020 роки; ст. ст. 42, 43, 49-4 КЗпП України, ст. 22, 38, ч. 4 ст. 41 Закону України «Про профспілки та гарантії їх діяльності». Ураховуючи викладене позивач наголошує, що при звільненні були порушені права позивача, а тому є всі підстави для визнання незаконним наказу ТОВ «Аерохендлінг» від 13 липня 2020 року №1085-к та поновлення ОСОБА_1 на посаді агента контролю наземного обслуговування ІІ категорії відділу контролю наземного обслуговування та центрування ПС служби оперативного управління виробництвом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕРОХЕНДЛІНГ» з 13 липня 2020 року. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 жовтня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ ТОВ «Аерохендлінг» №1058-к від 13 липня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади агента контролю наземного обслуговування ІІ категорії відділу контролю наземного обслуговування та центрування ПС служби оперативного управління виробництвом ТОВ «Аерохендлінг» з 13 липня 2020 року у зв`язку із скороченням штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді агента контролю наземного обслуговування ІІ категорії відділу контролю наземного обслуговування та центрування ПС служби оперативного управління виробництвом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг». Стягнуто з ТОВ «Аерохендлінг» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 липня 2020 року по 26 жовтня 2022 року в розмірі 253 678,56 грн. Стягнуто з ТОВ «Аерохендлінг» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2 536 гривень 67 копійок. Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ТОВ «Аерохендлінг» подало апеляційну скаргу. У апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просив рішення суду першої інстанції скасувати. Обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що на момент повідомлення позивача про заплановане вивільнення (скорочення) вакантні посади у відповідача були відсутні. В період з моменту повідомлення позивача про скорочення та до дати фактичного звільнення, у позивача була наявна одна вакантна посада Директора з якості, що не могла бути запропонована позивачу, оскільки останній не відповідав даній посаді за кваліфікацією, освітою, досвідом тощо. Окрім того, зазначає, що відсутність інших вакантних місць підтверджується тим, що в зазначений період не відбувався набір нових працівників, не створювалися нові робочі місця, що підтверджується штатними розписами від 04 травня 2020 року (загальна кількість штатних одиниць становить 703) та від 13 липня 2020 (загальна кількість штатних одиниць зменшена до 435,5). 3 огляду на зазначене, апелянт вважає, що позивача неможливо було перевести на іншу роботу в ТОВ «Аерохендлінг», а отже відповідачем не було порушено вимог ч. 2 ст. 40 та ч. 3 ст. 49-2 КЗпП, тому звільнення позивача є законним та таким, що здійснено з дотриманням норм трудового законодавства. Також апелянт вказує, що в рішенні Профспілки відсутнє обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору з позивачем, протокол засідання Ради Профспілки не містить жодного обґрунтування чи пояснення того, що саме з позивачем трудовий договір не може бути розірваний. Посилаючись на правові позиції Верховного Суду, викладені в постанові від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц , від 06.02.2018 у справі № 696/985/15-ц; від 12.06.2019 у справі № 297/868/18, апелянт зазначав, що суд першої інстанції не мав підстав проводити оцінку доцільності та правомірності скорочення штату та чисельності працівників ТОВ «Аерохендлінг». На думку апелянта, положення Галузевої угоди можуть бути обов`язковими для ТОВ «Аерохендлінг» виключно за умови, якщо і ТОВ «Аерохендлінг» і профспілки, що діють в ТОВ «Аерохендлінг» будуть представлені суб`єктами сторін Галузевої угоди через відповідне членство. Натомість жодна з профспілок, що діють в ТОВ «Арохендлінг» не надала документів, що підтверджують членство в профспілкових організаціях, що представляють сторону профспілок в Галузевій угоді, тому положення Галузевої угоди, на думку апелянта, не є обов`язковими для ТОВ «Аерохендлінг». Також зазначає, що в Протоколі Засідання Ради Профспілки зазначено, що відповідач порушив пункти 4.3.4 та 4.3.7 Галузевої угоди, разом з тим, жодним чином не доводить в чому полягають такі порушення, та якими доказами підтверджуються. Інші твердження, викладені в Протоколі Засіданні Ради Профспілки вважає такими, що мають загальний характер, виглядають як припущення та не доводяться жодними доказами, а отже, не є обґрунтуванням відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору з позивачем. Поряд з цим, звертає увагу апеляційного суду на те, що у зв`язку з відсутністю кворуму на засіданні Ради Профспілки, рішення, прийняті на засіданні Ради Профспілки, в тому числі рішення щодо відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору з позивачем є нелегітимними та не несуть юридичних наслідків. Щодо поновлення позивача на посаді наголошує, що судом першої інстанції було зобов`язано відповідача поновити позивача на посаді агента контролю наземного обслуговування ІІ (другої) категорії відділу контролю наземного обслуговування та центрування ПС служби оперативного управління виробництвом ТОВ «Аерохендлінг», у той час, як позивача було звільнено з іншої посади - посади агента контролю наземного обслуговування І (першої) категорії. У частині оскарження висновків суду першої інстанції щодо розрахунку середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу апелянт звертає увагу колегії апеляційного суду на те, що в зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 24 лютого 2022 року було закрито повітряний простір України для цивільних повітряних суден та повністю зупинено виконання рейсів з/до Міжнародного аеропорту «Бориспіль». Є загальновідомим фактом, що станом на сьогодні діяльність в сфері цивільної авіації на території України повністю зупинена. Доступ на територію аеропорту «Бориспіль» обмежений. У силу цих обставин, з 24 лютого 2022 року з діяльність ТОВ «Аерохендлінг» повністю зупинена. Вважає, що, зважаючи обставини, зазначені вище, ТОВ «Аерохендлінг» не міг забезпечувати працівників роботою, з 01 квітня 2022 в ТОВ «Аерохендлінг» призупинено дію трудових договорів з працівниками Товариства до дня припинення або скасування воєнного стану, тому робочі години з 01 квітня 2022 року по 26 жовтня 2022 року в кількості 1142 годин (кількість годин відповідно до інформаційного повідомлення Міністерства економіки від 19 серпня 2021 року «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2022 рік» з квітня 2022 по жовтень 2022), не є часом вимушеного прогулу позивача, тому не можуть включатися до розрахунку середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу. Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив. Постановою Київського апеляційного суду від 27 березня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Аерохендлінг» - задоволено частково.Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 жовтня 2022 року в частині стягнення з ТОВ «Аерохендлінг» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 13 липня 2020 року по 26 жовтня 2022 року в розмірі 253 678,56 грн. - змінено, зменшено розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 253 678,56 грн. до 190 480,28 грн. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 жовтня 2022 року в частині стягнення з ТОВ «Аерохендлінг» на користь ОСОБА_1 судового збору в розмірі 2 536 гривень 67 копійок - скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким стягнуто з ТОВ «Аерохендлінг» на користь держави судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції в розмірі 2 745 грн. 60 коп. У іншій частині рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 жовтня 2022 року - залишено без змін. В подальшому, ТОВ «Аерохендлінг» подало касаційну скаргу й постановою Верховного Суду від 17 вересня 2024 року касаційну скаргу ТОВ «Аерохендлінг» задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 27 березня 2023 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Аерохендлінг» про визнання незаконним та скасування наказу № 1058-к від 13 липня 2020 року про звільнення, поновлення позивача на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 190 480,28 грн скасовано. Справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. При новому апеляційному розгляді справи та приймаючи участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції представник ТОВ «Аерохендлінг» - Дубравська Ю.В. підтримала, доводи викладені в апеляційній скарзі, та просила її задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити у вказаній справі нове судове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Інші належним чином повідомлені учасники справи не з`явились. У відповідності до вимог ст. 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача у справі, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Суд першої інстанції встановив, що наказом від 23 березня 2018 року № 349-к ТОВ «Аерохендлінг» ОСОБА_1 прийнято на роботу з 26 березня 2018 року на посаду агента контролю наземного обслуговування ІІ категорії відділу контролю наземного обслуговування та центрування ПС служби оперативного управління виробництвом. Наказом ТОВ «Аерохендлінг» від 02 квітня 2018 року № 403-к постановлено перевести ОСОБА_1 та інших 01 квітня 2017 року на посаду агента контролю наземного обслуговування ІІ категорії відділу контролю наземного обслуговування з погодинною ставкою у розмірі 55 грн за відпрацьовану годину. Наказом від 06 квітня 2020 року № 01-07-14- ТОВ «Аерохендлінг» постановлено оголосити простій не з вини працівників з 00:00 год. 07 квітня 2020 року до 23:59 год. 14 червня 2020 року. Згідно з наказом генерального директора ТОВ «Аерохендлінг» Голохвастова О.О. від 04 травня 2020 року № 01-07-17 постановлено скоротити в ТОВ «Аерохендлінг» з 13 липня 2020 року чисельність та штат працівників згідно з Додатком № 1 до цього наказу. З Додатку № 1 до наказу від 04 травня 2020 року № 01-07-17 вбачається, що у відділі контролю наземного обслуговування агент контролю наземного обслуговування ІІ категорії підлягає скороченню (10 одиниць). Агенту контролю наземного обслуговування І категорії відділу контролю наземного обслуговування ОСОБА_1 направлено повідомлення від 05 травня 2020 року № 01-12/1276 про заплановане вивільнення (скорочення) у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників ТОВ «Аерохендлінг», попереджено про наступне звільнення з посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40КЗпП України, яке відбудеться 13 липня 2020 року. 28 червня 2020 року до незалежної профспілки авіапрацівників ТОВ «Аерохендлінг» надійшов лист генерального директора ТОВ «Аерохендлінг» Голохвастова О.О. про надання згоди на розірвання трудового договору із ОСОБА_1 . Зі змісту протоколу № 57 від 07 липня 2020 року засідання Ради Незалежної профспілки авіапрацівників ТОВ «Аерохендлінг» підставою для ухвалення рішення про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України з найманим працівником - членом Незалежної профспілки авіапрацівників ТОВ «Аерохендлінг» - ОСОБА_1 було порушення з боку уповноваженого органу роботодавця ТОВ «Аерохендлінг» вимог п. 4.3.4 Галузевої угоди між Міністерством інфраструктури України, Федерацією роботодавців транспорту України та профспілками працівників цивільної авіації України за 2018-2020 роки; статей 42, 43, 49-4 КЗпП України, статті 22 Закону України «Про профспілки та гарантії їх діяльності», керуючись повноваженнями, передбаченими пунктом 10 частини першої статті 38 Закону України «Про профспілки та гарантії їх діяльності». 07 липня 2020 року листом № 62 незалежною профспілкою авіапрацівників ТОВ «Аерохендлінг» було повідомлено роботодавцю про ненадання згоди на звільнення позивача. Рада Профспілки прийняла рішення не погоджувати кандидатури на звільнення, зважаючи на те, що: надане роботодавцем подання про погодження питання звільнення працівників, які є членами профспілки, з ініціативи роботодавця на підставі пункту 1 частини першої статті 40КЗпП України, є необґрунтованим; скорочення працівників роботодавцем розпочато з порушенням вимог діючого законодавства, без проведення консультацій з профспілками, що діють на підприємстві; надані присутніми членами профспілки на засіданні Ради пояснення містять інформацію про те, що їх звільнення грубо порушують їх гарантії та права, передбачені КЗпП України, зокрема переважне право на залишення на роботі; в ТОВ «Аерохендлінг» є наявні вакантні посади, які не були запропоновані особам, яких заплановано звільнити; роботодавцем порушено взяті на себе зобов`язання відповідно до Галузевої угоди між Міністерством інфраструктури України, Федерацією роботодавців транспорту України та профспілками працівників цивільної авіації України на 2018-2020 роки. Наказом № 1085-К від 13 липня 2020 року генерального директора ТОВ «Аерохендлінг» Голохвастова О.О. ОСОБА_1 звільнено з посади агента контролю наземного обслуговування І категорії відділу контролю наземного обслуговування, у зв`язку зі скороченням чисельності та штату. Підстава: наказ від 04 травня 2020 року № 01-07-17 «Про скорочення чисельності та штату працівників ТОВ «Аерохендлінг», повідомлення № 01-12/1276 від 05 травня 2020 року про заплановане вивільнення (скорочення). Згідно з довідкою № АЕ 000000042 від 26 вересня 2022 року ТОВ «Аерохендлінг» дохід ОСОБА_1 в ТОВ «Аерохендлінг» в травні 2020 року склав 2 621,80 грн, а в червні 2020 року - 1 971,54 грн. Період часу вимушеного прогулу позивача з 14 липня 2020 року по 26 жовтня 2022 року становив 4 584 години, середньогодинна заробітна плата ОСОБА_1 в ТОВ «Аерохендлінг» за останні 2 місяці перед звільненням становила 55,34 грн (2621,80 грн + 1971,54 грн/50 + 33). Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Аерохендлінг», суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем не взято до уваги відмову профспілкової організації, яка не надала згоду на звільнення ОСОБА_1 , а тому суд вважав, що висновок Первинної профспілкової організації є обґрунтованим та мотивованим. Судом також вказав, що в матеріалах справи відсутні відомості про те, що відповідач запропонував ОСОБА_1 всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Враховуючи задоволення позовних вимог стягнуто з ТОВ «Аерохендлінг» середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 липня 2020 року по 26 жовтня 2022 року в розмірі 253 678,56 грн (4 584 х 55,34 грн). Апеляційний суд не може погодитися із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає з огляду на наступне. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частина шоста статті 43 Конституції України). Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України). Згідно частини другої статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно (стаття 49-2 КЗпП України, тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Розірвання трудового договору з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпПУкраїни, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник (частина перша статті 43 КЗпП України). Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) (частина сьома статті 43 КЗпП України). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 226/1664/18 (провадження № 61-6930св19) вказано, що: «розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини 2 статті 40, частини 3 статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Розглядаючи трудовий спір з урахуванням положень частини сьомої статті 43 КЗпП України та статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», суд повинен з`ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування такої відмови. І лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення. Оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права, то суд зобов`язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 травня 2020 року у справі № 487/2191/17 (провадження № 61-38337св18) зазначено, що «при вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Таким чином, однією з гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17, провадження № 11-431асі18». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 січня 2019 року у справі № 175/1180/17 (провадження № 61-47715св18) вказано, що «суд апеляційної інстанції належним чином не обґрунтував вказаний висновок та не встановив і не зазначив у судовому рішенні, яку саме вільну посаду чи роботу відповідач не запропонував позивачу, і відповідно, чи відповідає позивач за кваліфікацією цій посаді чи роботі. При цьому районний суд ці обставини дослідив і дійшов висновку про те, що посади, які були вакантними з дня попередження працівника про наступне вивільнення до дати його звільнення, не могли бути йому запропоновані, як такі, що відповідають освіті та досвіду роботи позивача. Таким чином, у справі, що переглядається, суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи й правильно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що звільнення ОСОБА_3 проведено з дотриманням вимог чинного законодавства, та вірно зазначив, що роботодавець не зобов`язаний пропонувати вакантну посаду працівнику, посада якого скорочується, якщо його кваліфікація, освіта, досвід тощо не відповідають закріпленим у посадових інструкції за вакантною посадою вимогам, а судом не було встановлено, що такі посади були наявні у відповідача. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловлений у постанові від 25 травня 2016 року № 3048цс15». Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України). Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 вказував, що з моменту вручення йому повідомлення про скорочення штату працівників та до моменту його звільнення 13 липня 2020 року відповідачем не було запропоновано йому жодної посади в ТОВ «Аерохендлінг». Разом з тим, у відзиві на позов ТОВ «Аерохендлінг» вказувало, що на момент повідомлення позивача про заплановане вивільнення (скорочення) вакантні посади в ТОВ «Аерохендлінг» були відсутні, про що було зазначено у повідомленні № 01-12/1276 від 05 травня 2020 року, яке було направлено позивачу. В період з моменту повідомлення позивача про скорочення та до дати фактичного звільнення, була наявна одна вакантна посада директора, яка не могла бути запропонована позивачу, оскільки він не відповідав цій посаді за кваліфікацією, освітою, досвідом. Тому рішення профспілки про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору з позивачем не було обґрунтованим. Наказом генерального директора ТОВ «Аерохендлінг» від 04 квітня 2020 року за №01-07-17 з 13 липня 2020 року було скорочено чисельність та штат працівників згідно з Додатком 1 до наказу. Як вбачається, із наданого штатного розпису станом на 04 травня 2020 року та 13 липня 2020 року у роботодавця були відсутні вільні вакансії. (а.с. 83-88 та 89 - 93 т.1). 05 травня 2020 року агенту контролю наземного обслуговування І категорії відділу контролю наземного обслуговування ОСОБА_1 направлено повідомлення від № 01-12/1276 про заплановане вивільнення (скорочення) у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників ТОВ «Аерохендлінг», попереджено про наступне звільнення з посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40КЗпП України, яке відбудеться 13 липня 2020 року, що підтверджується описом вкладень цінного листа (а.с. 80-81 т.1) 13 липня 2020 року позивача ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади на підставі наказу №1085-к на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що задовольняючи позовні вимоги з підстав відсутності відомостей, що відповідачу не запропоновано всі наявні вакантні посади, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, оскільки вакантні посади, які можливо б запропонувати позивачу, враховуючи його освіту, кваліфікацію, були відсутні впродовж періоду з дати повідомлення про заплановане вивільнення (скорочення) по дату фактичного звільнення позивача. Разом з тим, відповідно до штатного розпису наявність вакантної посади була лише Директора з якості. Відповідно до п. 1.1. посадової інструкції Директора з якості від 03 грудня 2018 №01-05/1-50, Директор з якості належить до професійної групи «Керівники». Дана посадова інструкція передбачає, що на посаду Директора з якості призначається працівник, який має вищу освіту, досвід роботи в сфері цивільної авіації, пов`язаний з організацією обслуговування не менше 5 років, знання англійської мови в обсязі необхідному для спілкування з пасажирами і представниками авіакомпаній, розуміння керівних документів, навички роботи з персональним комп`ютером, організаторські здібності, знає особливості роботи різних авіакомпаній. Відповідно до п. 1.5. посадової інструкції Директора з якості, директор з якості організовує та контролює роботу, направлену на забезпечення: організації підготовки підприємства до проведення аудитів та сертифікаційних обстежень; контролю якості надання послуг авіакомпаніям-клієнтам та запобігання виробництва продукту (послуг) невідповідної якості; проведення внутрішніх перевірок (аудитів) на відповідність вимогам системи менеджменту якості; безперервне поліпшення та удосконалення СМК; контроль проведення постійного моніторингу, вимірювання, оцінки та аналізу діяльності підприємства; участь в розробці та удосконалення технологічних документів, які регламентують роботу структурних підрозділів. (а.с. 94 - 98 т 1) Відповідно до п. 1.5. Посадової інструкції агента контролю наземного обслуговування відділу контролю наземного обслуговування від 12.04.2018 № ПІ-АКНО/02-01, посаду якого займав Позивач, агент КНО виконує наступні основні функції: управління процесом та контроль дотримання графіка наземного обслуговування; обмін інформацією з екіпажом, представником авіакомпанії, представниками суміжних служб щодо обслуговування ПС; контроль завантаження ПС; інформування диспетчера КВ про хід обслуговування для забезпечення безперебійного обслуговування ПС на пероні; підготовка карти обслуговування рейсу. (а.с. 99- 103) Таким чином, оскільки досвід роботи позивача в ТОВ «Аерохендлінг» на дату звільнення становив 2 роки 3 місяці та перелік функцій агента контролю наземного обслуговування відділу контролю наземного обслуговування, посаду якого займав ОСОБА_1 , не передбачає виконання функцій пов`язаних з організацією обслуговування в сфері цивільної авіації, що передбачає посадова інструкція Директора з якості, а тому колегія суддів погоджується із твердженням відповідача проте, що досвіду необхідного для зайняття вакантної посади директора позивач не мав. Крім того, відсутні у позивача також і знання англійської мови на належному рівні. Оскільки відповідно до тестування рівня знання англійської мови, що проводилось в ТОВ «Аерохендлінг» серед агентів контролю наземного обслуговування відділу контролю наземного обслуговування, ОСОБА_1 не володіє англійською мовою в обсязі необхідному для спілкування з пасажирами і представниками авіакомпаній, що підтверджується непройденим тестом (а.с. 104 - 123). Оскільки позивач, за кваліфікацією, досвідом, освітою не відповідач вимогам, що ставились до кандидата на посаду Директора з якості ТОВ «Аерохендлінг», тому така посада не могла бути запропонована позивачу. Отже колегія судів приходить до висновку, що відповідачем не було порушено вимоги ч. 2 ст. 40 та ч. 3 ст. 49-2 КЗпП, а тому звільнення позивача є законним та таким, що здійснено з дотриманням норм трудового законодавства. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що відповідачем не взято до уваги відмову профспілкової організації, яка не надала згоду на звільнення ОСОБА_1 , а тому суд вважав, що висновок Первинної профспілкової організації є обґрунтованим та мотивованим. Рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути достатньо добре аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав. Аналогічні висновки викладені і в Постановах Верховного Суду України по справі № 6-703цс15 від 01 липня 2015 року, по справі № 265/6850/16-ц від 06 вересня 2018 року. Таким чином, ТОВ «Аерохендлінг» мало право звільнити позивача без згоди Профспілки, оскільки в рішенні Профспілки відсутнє обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору з Позивачем. У відповідь на звернення ТОВ «Аерохендлінг» від 22 червня 2020 року № 01-12/1111 щодо надання згоди на розірвання трудового договору з працівниками, що є членами відповідних профспілок, в тому числі з Позивачем, Профспілка надала два документи, а саме Лист № 62 від 07.07.2020 «Щодо розгляду подання № 01-12/1111 від 22 червня 2020 року про погодження членів Профспілки» та Протокол № 57 Засідання Ради Незалежної профспілки авіапрацівників ТОВ «Аерохендлінг» від 07 липня 2020 року. (а.с. 77 - 80, 92-100, 101 - 102 т.3 ) Аналізуючи вказані документи колегія судів апеляційного суду погоджується з доводами апеляційної скарги, що лист Профспілки не містить жодної інформації щодо позивача. Крім того, в протоколі Засідання Ради Профспілки відсутнє обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору з позивачем. Таким чином, сформулювавши в рішенні висновок про наявність обґрунтування в наданні згоди на розірвання трудового договору з позивачем в «висновку Первинної профспілкової організації», судом не враховано, що протокол засідання Ради Профспілки взагалі не містять обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору з позивачем. Позивач згадується в протоколі засідання Ради Профспілки лише двічі: як особа, що відсутня на зборах та як особа з загальному списку працівників щодо звільнення яких Профспілкою не надається згода, без будь якого пояснення та обґрунтування того, чому саме позивач не може бути звільнений. Оскільки, суд не врахував, що інформація, яка міститься в протоколі засідання профспілки стосується інших працівників та думки Профспілки щодо проведення в ТОВ «Аерохендлінг» скорочення в цілому. Отже ухвалюючи рішення суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та не дослідив надані Профспілкою документи та не врахував, що Протокол Засідання Ради Профспілки не містить жодного обґрунтування чи пояснення того, що саме з позивачем трудовий договір не може бути розірваним. Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає обставинам справи, не ґрунтується на засадах верховенства права, не є законним та обґрунтованим, тому апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції скасуванню з відмовою.. Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» задовольнити. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 жовтня 2022 року скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дати складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 03 лютого 2025 року. Головуючий суддя : М.А.Яворський Судді: Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв