Постанова 4824 № 752/3599/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110, тел./факс 0 (44) 284 15 77 e-mail: inbox@kas.gov.ua, inbox@kia.court.gov.ua, web: kas.gov.ua, код ЄДРПОУ 42258617 Унікальний номер справи № 752/3599/20 Апеляційне провадження № 22-ц/824/2804/2025Головуючий у суді першої інстанції - Кордюкова Ж.І. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 січня 2025 року Київський апеляційний суд у складі: суддя-доповідач Нежура В.А., судді Соколова В.В., Невідома Т.О., секретар Цуран С.С. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 13 вересня 2024 року у цивільній справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна оселя 17/31а» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за надані послуги та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна оселя 17/31а» про визнання протоколу загальних зборів недійсним, В С Т А Н О В И В: У лютому 2020 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна оселя 17/31а» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за надані послуги. В обґрунтування заявлених вимог позивач вказував, що ОСОБА_1 , як власник, належним чином не виконує свої зобов`язання по оплаті наданих комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 , в результаті чого за період з 01.12.2016 по 31.12.2019 утворилась заборгованість в розмірі 17992,81 грн. Просив стягнути з відповідача на свою користь зазначену заборгованість. Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 18 лютого 2020 року відкрито провадження у справі. У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна оселя 17/31а» про визнання протоколу загальних зборів недійсним. В обґрунтування своїх вимог вказував, що оспорюване рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна оселя 17/31а» було прийнято з порушенням процедури його прийняття, зокрема, порушений порядок повідомлення членів об`єднання співвласників про дату проведення загальних зборів, за прийняте рішення проголосувало менше половини співвласників, затверджена методика розрахунку кількості теплової енергії не відповідає вимогам чинного законодавства. Просив визнати недійсним протокол загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна оселя 17/31а» від 11 листопада 2018 року. Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 30 вересня 2020 року зустрічну позовну заяву прийнято в провадження суду та об`єднано з первісним позовом ОСББ «Затишна оселя 17/31а». Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 13 вересня 2024 року закрито провадження в частині вимог за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСББ «Затишна оселя 17/31а» про визнання протоколу загальних зборів недійсним. Роз`яснено позивачу за зустрічним позовом, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається, а він має право звернутись до суду з цими позовними вимогами в порядку господарського судочинства. Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 13 вересня 2024 року скасувати, направити справу до суду першої інстанції для повторного розгляду. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі зазначає, що суд не урахував актуальну практику Верховного Суду щодо спірних правовідносин щодо юрисдикції. Наполягає на наявності підстав для розгляду справи в порядку цивільного судочинства. Відзив на апеляційну скаргу від позивача до апеляційного суду не надходив. Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Відповідно до ст.ст. 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи за адресами, які були зазначені в матеріалах справи, Заяв щодо зміни місця проживання або місцезнаходження від сторін не надходило. Позивач ОСОБА_1 та представник відповідача - адвокат Крикунов О.В. взяли участь у судовому засіданні в апеляційному суді. Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 у зустрічному позові оспорює рішення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна оселя 17/31а», оформлене протоколом загальних зборів від 11 листопада 2018 року. Згідно зі статтею 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». Статтею 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що ОСББ - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Відповідно до статті 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання й використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність ОСББ полягає в здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. Згідно з частиною першою статті 85 ЦК України непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад (частина перша статті 98, частина перша статті 99 ЦК України). Отже, зазначений Закон України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їхнього власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17 (провадження № 11-1272апп18) зазначено, що «правовідносини між власником нерухомого майна у житловому будинку та ОСББ, яке створене у тому ж будинку, найбільш подібні до спорів, пов`язаних із діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи (пункт 3 частини першої статті 20 ГПК України). Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15 (провадження № 14-576апп18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 501/1571/16-ц (провадження № 14-472цс19). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Ураховуючи те, що позивач є власником квартири у багатоквартирному будинку, а спір стосується захисту його прав як співвласника майна багатоквартирного будинку, порушених, на його думку, діяльністю юридичної особи, тому цей спір є найбільш наближеним до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, отже, повинен розглядатися за правилами господарського судочинства. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/22781/17 (провадження № 61-14067св19). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 лютого 2022 року в справі № 910/5179/20 (провадження № 12-38гс21) зазначено, що: «8.25. Справу № 910/5179/20 прийнято до провадження Великою Палатою Верховного Суду ухвалою від 01 вересня 2021 року на підставі частини третьої статті 302 ГПК України з огляду на обґрунтування Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду підстав для відступу від висновку про розгляд подібного зі справою № 910/5179/20 спору за предметним критерієм у порядку цивільного судочинства, викладеного в раніше ухваленій постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 липня 2020 року у справі № 466/8748/16-ц. 8.26. Спір у справі № 466/8748/16-ц виник з приводу оскарження співвласником багатоквартирного будинку дій ОСББ щодо неправомірного включення до кошторису ОСББ таких додаткових послуг, як заробітна плата сторожа, спецодяг та правова допомога, які не передбачені законодавством на утримання будинку і прибудинкової території, що порушує права позивача як споживача житлово-комунальних послуг та співвласника багатоквартирного будинку. За наслідком касаційного перегляду цієї справи Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 14 липня 2020 року погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відмову в позові та дійшов висновку, що включення до тарифу на утримання будинку складових щодо заробітної плати сторожів, спецодягу та правової допомоги не суперечить законодавству і не порушує прав співвласників багатоквартирного будинку. 8.27. Правовідносини у справах № 466/8748/16-ц та № 910/5179/20 є подібними, оскільки ці справи мають схожий характер правовідносин (стосуються визнання недійсними рішень зборів ОСББ, якими затверджено кошторис та перелік і розмір внесків на утримання багатоквартирного будинку, що належить до виключної компетенції повноважень найвищого органу управління ОСББ - його загальних зборів) і суб`єктний склад (позивачем є фізична особа - співвласник багатоквартирного будинку, а відповідачем - ОСББ). 8.28. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в рішеннях у справі № 466/8748/16-ц суди окремо не викладали правові висновки щодо юрисдикції такого спору, втім про правову позицію, відповідно до якої цей спір має розглядатись за правилами цивільного судочинства, свідчить факт розгляду позовних вимог фізичної особи - співвласника до ОСББ про визнання недійсним рішення загальних зборів ОСББ судами цивільної юрисдикції з прийняттям апеляційним судом рішення по суті спору, яке було залишено в силі Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду. 8.29. З огляду на викладені вище висновки щодо юрисдикції Велика Палата Верховного Суду вбачає підстави для відступу від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду в постанові від 14 липня 2020 року у справі № 466/8748/16-ц про розгляд за правилами цивільного судочинства спору, ініційованого співвласником багатоквартирного будинку, щодо затвердження кошторису ОСББ, переліку та розміру внесків на утримання будинку як такого, що зроблений без застосування до правовідносин у цій справі положень пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України про підвідомчість господарським судам спорів про створення, діяльність, управління або припинення юридичної особи. Спір про дійсність рішення установчих (загальних) зборів ОСББ, зокрема про затвердження кошторису ОСББ та розміру внесків його членів, що виник між членом ОСББ та самим ОСББ, охоплюється поняттям «управління юридичною особою» як такий, що є спором про компетенцію найвищого органу управління ОСББ приймати рішення, віднесені до його виключної компетенції». У справі, що переглядається: суд встановив, що спір про недійсність рішення загальних зборів співвласників ОСББ виник між членом ОСББ та самим ОСББ. За таких обставин, суд зробив обґрунтований висновок про те, що ця справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства та закрив провадження в справі в цій частині. Доводи апеляційної скарги скаржника не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині ухвали суду, та фактично зводяться до незгоди скаржника з висновками суду. При цьому, докази та обставини, на які посилається скаржник у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Перевіряючи законність та обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду. Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 13 вересня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Повний текст складено 30 січня 2025 року. Суддя-доповідач В.А. Нежура Судді В.В. Соколова Т.О. Невідома