Постанова Миколаївський апеляційний суд № 488/4302/24

31.01.25 33/812/51/25 Єдиний унікальний номер судової справи: 488/4302/24 Головуючий суду І інстанції - суддя Торжинська Т.В. Номер провадження: 33/812/51/25 Головуючий суддя апеляційного суду - Крамаренко Т.В. Категорія: ст. ч.1 ст. 130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 31 січня 2025 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого судді Крамаренко Т.В., із секретарем судового засідання Носіковим І.М., за участю ОСОБА_1 , його захисника адвоката Коваля О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Коваля Олега Володимировича на постанову судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 17 грудня 2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, в с т а н о в и в: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№128593 від 13 вересня 2024 року, водій ОСОБА_1 13 вересня 2024 року о 16:18:00 год. в м. Миколаєві по пр. Богоявленському, буд. 236-Б, керував транспортним засобом - AUDI A6, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Водію ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі, на що водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Постановою судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 17 грудня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Не погодившись із зазначеною постановою суду, 27 грудня 2024 року адвокат Коваль О.В., діючи в інтересах ОСОБА_1 подав до Миколаївського апеляційного суду через суд першої інстанції апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати, провадження у справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП. В апеляційній скарзі адвокат Коваль О.В. зазначав про те, що судове рішення винесене з порушенням норм процесуального права та невірно застосовано норми матеріального права, що потягло за собою необ`єктивне з`ясування судом фактичних обставин справи та не надання їм належної оцінки. Звертає увагу на те, що з наявного в матеріалах справи відеозапису встановлено, що працівники патрульної поліції не зупиняли транспортний засіб ОСОБА_1 . Натомість під час їхнього спілкування, ОСОБА_1 виражав своє незадоволення з приводу їх роботи, за цей час жоден з працівників поліції не виявили в нього ознак алкогольного чи наркотичного сп`яніння. Працівники поліції під час спілкування з ОСОБА_1 придумали ознаки чи то алкогольного чи то наркотичного сп`яніння. На думку адвоката Коваля О.В. працівникам поліції не сподобався діалог з ОСОБА_1 , а тому в якості помсти посилаючись на наявність в нього ознак наркотичного сп`яніння, намагалися змусити його пройти медичний огляд на стан сп`яніння. Адвокат наголошує на відсутність законної підстави для проходження ОСОБА_2 медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння. Більш того, з відеозапису вбачається, що названі працівниками поліції ознаки наркотичного сп`яніння не підтверджуються, натомість поведінка ОСОБА_1 була адекватною. Заслухавши ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Коваля О.В., дослідивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Так, за положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. За правилами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. За приписами ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Згідно зі ст. 294 КУпАП України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. На думку апеляційного суду, вирішуючи справу, суд першої інстанції, всупереч ст. 251, 252 КУпАП не дослідив та не перевірив докази у справі, що призвело до помилкових висновків в їх оцінці на предмет допустимості та достовірності, як доказів у справі та необґрунтованого притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Приймаючи судове рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що у діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується матеріалами адміністративної справи. Однак апеляційний суд не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, та з тим, що докази, які містяться в матеріалах справи доводять вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з такого. Під час апеляційного розгляду справи, для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, були повторно досліджені наступні докази: - протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 128593 від 13 вересня 2024 року, з якого вбачається, що водій ОСОБА_1 13 вересня 2024 року о 16:18:00 год. в м. Миколаєві по пр. Богоявленському, буд. 236-Б, керував транспортним засобом - AUDI A6, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Водію ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі, на що водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України (а.с.1). - довідка про отримання посвідчення водія, з якої вбачається, що ОСОБА_1 отримав посвідчення водія на право керування транспортними засобами НОМЕР_2 , категорії В, видане ТСЦ № 4841 07 грудня 2023 року ( а.с 5). - відеозапис з нагрудної камери поліцейського, який долучено до матеріалів справи та з якого вбачається, що 13.09.2024 року о 16:16 годині водій автомобілю АUDI A6, державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 зупинився на узбіччі перед працівниками патрульної поліції під час несення ними служби по проспекту Богоявленському в м. Миколаєві в районі кругового руху на перетині проспекту Богоявленського та вул. Андрія Антонюка. Вийшовши з автомобілю, разом з пасажиром, ОСОБА_1 , здійснюючи фіксацію на свій мобільний телефон, підійшов до працівників поліції та зауважив про те, що дії працівників поліції не відповідають вимогам закону, а саме: поліцейський автомобіль був розташований в іншому місці, так що його не було видно та без увімкнених проблискових маячків. В подальшому під час розмови ОСОБА_1 з працівниками поліції, поліцейський зауважив водію про керування ним транспортним засобом із не пристебнутим паском безпеки, який також не застосовував і його пасажир. Після тривалих з`ясувань ОСОБА_1 даних про працівників поліції та повідомлення, на його думку, порушення ними вимог щодо виокремлення патрульного автомобілю, водію було повідомлено про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення ПДР щодо незастосування пасків безпеки та запропоновано надати посвідчення водія та документи на транспортний засіб, на що водій відповів відмовою, пославшись на те, що на його думку, діяльність поліцейських є незаконною, та своєї позиції не змінив і після того, як поліцейський повідомив ОСОБА_1 про відповідальність, передбачену ч.1 ст.126 КУпАП у разі ненадання зазначених документів на його вимогу. В подальшому, один з працівників поліції висловив припущення про перебування водія в стані наркотичного сп`яніння, обґрунтувавши це тим, що у водія вбачаються такі ознаки наркотичного сп`яніння як: поведінка, що не відповідає обстановці, посилаючись на агресивність його дій та неприродна блідість обличчя. При цьому на питання поліцейського, коли востаннє ОСОБА_1 вживав алкоголь, наркотичні речовини чи препарати, що знижують швидкість реакції, водій відповів, що таких не вживав. На запитання поліцейського, чи готовий водій проїхати до медичної установи для проходження огляду на стан сп`яніння, водій повідомив, що готовий, але вимагав назвати причину, на що поліцейський повідомив про відповідальність за таку відмову та зазначив, що не вбачає у водія ознаки алкогольного сп`яніння, проте вбачає ознаки наркотичного сп`яніння, зокрема: неприродна блідість обличчя та поведінка, що не відповідає обстановці та знову попередив, що відмова від проходження такого огляду становить склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП. При цьому водій, хоча і не відповідає відмовою, проте і не вчиняє активних дій до їх виконання, вказуючи на незаконність діяння працівників поліції та вважає дії поліцейських упередженими. Апеляційним судом встановлені обставини, які вказують на помилковість висновку суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП Згідно вимог ст. 266 КУпАП особи, особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Відповідно до ч. 2, ч. 3, ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції також визначений Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року, та регулюється «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 року. Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 130 КУпАП необхідно з`ясувати, чи дійсно особа знаходилася в стані сп`яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів. Так, диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тобто, одними із ознак складу даного правопорушення є відмова від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. При цьому, орган, який складає матеріали справи про адміністративне правопорушення, повинен довести даний факт. Між тим, під час дослідження наявного в матеріалах справи відеозапису з нагрудної камери працівника поліції було встановлено, що між ОСОБА_1 та працівниками поліції виник конфлікт з приводу дотримання працівниками поліції вимог закону під час несення служби. Як наслідок цієї конфліктної ситуації, працівниками поліції було складено відносно ОСОБА_1 дві постанови ( ЕНА № 3043041, ЕНА №3042827 ) та протокол серії ЕПР 1 № 128593 від 13.09.2024 року за порушення ним вимог пунктів 2.3 «в», 2.4 та 2.5 ПДР. Зокрема підставою для складання відносно ОСОБА_1 протоколу серії ЕПР 1 № 128593 від 13.09.2024 року за ч.1 ст. 130 КУпАП стало те, що працівники поліції вбачали у нього такі ознаки наркотичного сп`яніння як поведінка, що не відповідає обстановці та неприродна блідість обличчя. Однак з таким висновком працівників поліції в повній мірі погодитись не можливо, оскільки поведінка ОСОБА_1 була зумовлена, як він сам пояснив, конфліктною ситуацією та його обуренням неправомірними на його думку діями працівників поліції. Про обурення та незгоду ОСОБА_1 з такими діями працівників поліції 13 вересня 2024 року, також свідчать надані ним в судовому засіданні суду апеляційної інстанції документи, що свідчать про оскарження ним вказаних дій та результати такого оскарження. Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю (2 група), яка отримана внаслідок мінно вибухової травми 31 серпня 2022 року під час виконання ним бойового завдання у складі зведеної штурмової роти ЗСУ. На переконання суду, вказані обставини могли безпосередньо вплинути на емоційний стан ОСОБА_1 . Між тим, працівниками поліції не було зроблено спроби владнати конфлікту ситуацію, а навпаки підтримано та загострено. Зокрема, як встановлено з відеозапису, один з працівників поліції говорить іншим про те, що він складає відносно ОСОБА_1 декілька постанов та протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, на що інший працівник поліції уточнює, чи дійсно він все на це на нього склав, на що поліцейський відповів так. Потім в довільній розмові працівники поліції обговорили складену ситуацію та підтвердили, що так і має бути ( відеозапис 25 хв 25 с 28 хв 34с). Інших ознак наркотичного сп`яніння, які б свідчили про перебування ОСОБА_1 в стані наркотичного сп`яніння, працівниками поліції зазначено не було. Вказане на думку суду свідчить про упереджене ставлення працівників поліції до громадянина, який висловив словесну незгоду з їх діями під час виконання ними своїх службових обов`язків та вказав на порушення. Незважаючи на порушення вищезазначених вимог закону, працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Надаючи оцінку обставинам відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, апеляційний суд виходить з того, що будь-який громадянин, будучи безпідставно звинуваченим у вчиненні правопорушення правоохоронним органом, з моменту пред`явлення безпідставного звинувачення щодо себе, буде з недовірою відноситись до представника правоохоронного органу. Працівники поліції не намагалися уникнути конфліктної ситуації, навпаки загострюючи її та провокуючи ОСОБА_1 вчинити такі дії, які б дозволили останнім з формальних підстав скласти у відношенні нього протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП з підстав відмови від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння. Формальний підхід до складання протоколу про адміністративне правопорушення також підтверджується і відеозаписом. Згідно зі ст. 60 Конституції України ніхто не зобов`язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. Відповідно, виходячи з сенсу вказаної статі, якщо особа сприймає певну вимогу як явно незаконну, то відповідальність за непідкорення такому розпорядженню, може наступати лише у випадках прямо передбачених законом. Отже, враховуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, про те, що протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 складено безпідставно, оскільки працівники поліції не надали правильної оцінки ситуації, яка склалася. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо. Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі. За встановлених обставин апеляційний суд приходить до переконання, що доводи апеляційної інстанції заслуговують на увагу. Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положення статті 62 Конституції України встановлюють, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Згідно роз`яснень, які містяться в абзаці другому п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року за № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою може мати місце лише за умови доведеності її вини. Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» (Заява № 39598/03) Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП. Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України. Згідно ст. ст. 9, 245, 252 КУпАП особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, яке мало місце, та що має бути встановлено судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі. Апеляційний суд не вбачає наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, внаслідок чого у працівника поліції не було підстав для складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення. Зазначеним обставинам, суд першої інстанції належної оцінки не надав та прийняв передчасне рішення про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення. Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Верховний Суд в постанові від 27.11.2018 у справі № 914/2505/17 згадує, що принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і обвинувачений є винним у вчиненні цього правопорушення. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу правопорушення, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу. Доведення «поза розумним сумнівом» відображає максимальний стандарт, що має відношення до питань, що вирішуються, при визначенні адміністративної та кримінальної відповідальності. Ніхто не повинен позбавлятися волі або піддаватися іншому покаранню за рішенням суду, якщо вина такої особи не доведена "поза розумним сумнівом (Sevtap Veznedaroрlu v. Turkey (Севтап Везнедароглу проти Турції). На підставі наведеного та враховуючи матеріали справи, апеляційний суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130КУпАП не доведена «поза розумним сумнівом». Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Таким чином наявні у справі докази, які безпосередньо дослідженні апеляційним судом у судовому засіданні, не підтверджують факт скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Окремої уваги звертає суд апеляційної інстанції на наступне. За приписами ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. При цьому, згідно до ст. 1, 6, 7 Закону України «Про Національну поліцію», Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації. Зі змісту ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» слідує, що поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини. Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VІІІ рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва. За змістом п. 1 розділу 2 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 року №1179, під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, в тому числі, але не виключно: - виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку, не допускати дискримінації в будь-якій формі; - поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; - контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; - дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики. За будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий час, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики. При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику та допускати дискримінацію в будь-якій формі. За таких обставин, висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП є помилковими, у зв`язку із чим постанова судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 17 грудня 2024 року підлягає скасуванню, а провадження у справі підлягає закриттю із підстав, передбачених п.1 ст. 247 КУпАП, тобто у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Коваля Олега Володимировича - задовольнити. Постанову судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 17 грудня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік - скасувати. Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Миколаївського апеляційного суду Т.В. Крамаренко