Постанова 4801 № 128/3119/23

Справа № 128/3119/23 Провадження № 22-ц/801/361/2025 Категорія: 10 Головуючий у суді 1-ї інстанції Шевчук Л. П. Доповідач:Сопрун В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 лютого 2025 рокуСправа № 128/3119/23м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі: головуючого Сопруна В.В., суддів Матківської М.В., Стадника І.М., за участю секретаря судового засідання Пантелеймонової А.І., за участю сторін: представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Куцого Р.А., відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу №128/3119/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільним майном подружжя, поділ майна подружжя, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Куцого Ростислава Андрійовича на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 18 грудня 2024 року, яку постановила суддя Шевчук Л.П. в Вінницькомурайонному суді Вінницької області, повний текст складено 18 грудня 2024 року, в с т а н о в и в : В серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільним майном подружжя, про поділ майна подружжя. Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 01 вересня 2023 року відкрито провадження в справі та призначено підготовче судове засідання (яке триває). 17 грудня 2024 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Куций Р.А. через систему «Електронний суд» подав заяву про залучення до участі в справі в якості співвідповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , оскільки як стало відомо позивачу відповідачем ОСОБА_2 вказаним особам було відчужено спірні транспортні засоби, а саме: вантажний самоскид марки «Renault 44000», д.н.з. НОМЕР_1 , автомобіль марки «BMW X5», д.н.з. НОМЕР_2 , вантажний сідловий тягач марки «MAN 19000 TGX 18.440», д.н.з. НОМЕР_3 , напівпричіп-спеціалізований марки «OZGUL 37000», д.н.з. НОМЕР_4 . Також подано позовну заяву про зміну предмета позову, в якій, крім заявлених первісних позовних вимог, просив визнати недійсними договори купівлі-продажу вищевказаних транспортних засобів, що укладені із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також витребувати: у відповідача ОСОБА_2 на користь позивача спеціалізований вантажний самоскид марки «Volvo 39000», д.н.з. НОМЕР_5 ; у відповідача ОСОБА_5 на користь позивача вантажний самоскид марки «Renault 44000», д.н.з. НОМЕР_1 , автомобіль марки «BMW X5», д.н.з. НОМЕР_2 ; у відповідача ОСОБА_4 на користь позивача вантажний сідловий тягач марки «MAN 19000 TGX 18.440», д.н.з. НОМЕР_3 , напівпричіп-спеціалізований марки «OZGUL 37000», д.н.з. НОМЕР_4 . Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 18 грудня 2024 року відмовлено в прийнятті до розгляду заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Куцого Р.А. про зміну предмета позову. Відмовлено в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Куцого Р.А. про залучення до участі в справі співвідповідачів. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заява про зміну предмета позову, є за своїм змістом заявою про зміну одночасно предмета та підстав позову, а клопотання про залучення до участі у справі співвідповідачів є похідним від даної заяви про зміну предмета позову. Не погодившись з вказаною ухвалою суду, представник ОСОБА_1 адвокат Куций Р.А. подав апеляційну скаргу, оскільки вважає її незаконною та необґрунтованою, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, які призвели до необґрунтованої відмови у прийнятті заяви про зміну предмета позову, чим обмежив доступ позивача до правосуддя. Просив ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 18 грудня 2024 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В апеляційній скарзі посилається на те, що не вважаються зміною підстави позову доповненням його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин і зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги,заслухавши осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав. Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам. Судом встановлено, що звертаючись з позовом у серпня 2023 року представник ОСОБА_1 адвокат Куций Р.А. просив: 1.Визнати спільним майном подружжя набутим за час шлюбних відносин ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а саме: -напівпричіп-спеціалізований, марки OZGUL 39000, д.н.з. НОМЕР_6 ; -напівпричіп-спеціалізований марки OZGUL 37000, д.н.з. НОМЕР_7 ; -сідловий тягач-Е MAN 19000, д.н.з. НОМЕР_3 ; -сідловий тягач MAN 18000, д.н.з. НОМЕР_8 ; -спеціалізований самоскид, марки VOLVO 29000, д.н.з. НОМЕР_9 ; -спеціалізований автомобіль-бетонорозмішувач-С, марки VOLVO 39000, д.н.з. НОМЕР_5 ; -вантажний самоскид, марки RENAULT 44000, д.н.з. НОМЕР_1 ; -вантажний автомобіль, марки RENAULT VFSTER 3500, д.н.з. НОМЕР_10 ; -спеціалізований вантажний сідловий тягач SCANIA, R420L; -автомобіль Мерседес-Бенц 204К; -автомобіль BMW X5, д.н.з. НОМЕР_11 ; -автомобіль Opel універсал-В, дн.з. НОМЕР_12 . 2.Поділити майно набуте за час шлюбних відносин ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частках, визнавши за ОСОБА_1 право власності в порядку поділу майна подружжя на: -напівпричіп-спеціалізований, марки OZGUL 39000, д.н.з. НОМЕР_6 ; -сідловий тягач MAN 18000, д.н.з. НОМЕР_8 ; -спеціалізований автомобіль-бетонорозмішувач-С, марки VOLVO 39000, д.н.з. НОМЕР_5 ; -вантажний самоскид, марки RENAULT 44000, д.н.з. НОМЕР_1 ; -спеціалізований самоскид, марки VOLVO 29000, д.н.з. НОМЕР_9 . Підставами позову визначено те, що спірні транспортні засоби були придбані в період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, за спільні кошти, проте зареєстровані за відповідачем. У заяві про зміну предмета позову представник ОСОБА_1 адвокат Куций Р.А. первісні позовні вимоги доповним новими, а саме просив: визнати недійсними договори купівлі-продажу вищевказаних транспортних засобів, що укладені із ОСОБА_3 та Шевчуком В.В.; витребувати: у відповідача ОСОБА_2 на користь позивача спеціалізований вантажний самоскид марки «Volvo 39000», д.н.з. НОМЕР_5 ; у відповідача ОСОБА_5 на користь позивача вантажний самоскид марки «Renault 44000», д.н.з. НОМЕР_1 , автомобіль марки «BMW X5», д.н.з. НОМЕР_2 ; у відповідача ОСОБА_4 на користь позивача вантажний сідловий тягач марки «MAN 19000 TGX 18.440», д.н.з. НОМЕР_3 , напівпричіп-спеціалізований марки «OZGUL 37000», д.н.з. НОМЕР_4 . Дані позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем ОСОБА_2 було відчужено вказані транспортні засоби ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за договорами купівлі-продажу, тому вважає вказані угоди недійсними та просив витребувати у відповідачів зазначене майно. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що заява про зміну предмета позову за своїм змістом є заявою про зміну одночасно і предмета позову, і його підстав, адже доповнюючи первісні позовні вимоги новими вимогами про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та витребування майна, позивач зазначає нові підстави необхідності такого визнання договорів купівлі-продажу недійсними та витребування майна, що за своєю суттю є новим позовом. Висновки суду першої інстанції щодо відмову в прийнятті заяви про зміну предмету позову є обґрунтованими та доводами апеляційної скарги не спростовуються, враховуючи наступне. У статті 6 Конвенції закріплено принцип доступу до правосуддя. Право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення основних прав, наданих конституцією або законом, а також право на доступ до правосуддя та справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом є одними із невід`ємних прав людини, які закріплені в Загальній декларації прав людини, прийнятій Генеральною Асамблеєю Організації Об`єднаних Націй 10 грудня 1948 року (статті 8, 10). Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» («Bellet v. France»), заява № 23805/94). Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. У статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У частині першій статті 13 зазначеного Кодексу визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Частина третя цієї ж статті прямо декларує, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно із частиною першою статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункти 4, 5 частини другої статті 175 ЦПК України). У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору (частина шоста статті 175 ЦПК України). Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів - предмета і підстави позову. Велика Палата Верховного Суду у свої постановах неодноразово зазначала, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права або охоронюваного законом інтересу (постанови 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц. Від підстав позову слід відрізняти правові підстави позову (юридичне обґрунтування позову) - юридичну кваліфікацію обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові, оскільки суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно надати правову кваліфікацію спірних правовідносин ( постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15, від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 04 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц, від 15 червня 2021 року у справі № 916/585/18 та у справі № 904/5726/19, від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20, від 22 вересня 2021 року у справі № 904/2258/20, від 12 жовтня 2021 року у справі № 910/17324/19). Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд(постанови Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 03 липня 2024 року у справі № 759/17146/20 (провадження № 61-7914св23), від 22 травня 2024 року у справі № 128/285/18 (провадження № 61-15740св23), Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 01 липня 2024 року у cправі № 908/1884/23, від 25 квітня 2024 року у справі № 927/977/23 та інші. Згідно з пунктом 2 частини другої, частиною третьою статті 49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23) виснувала, що в разі надходження до суду такої заяви суд виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об`єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. Оскільки предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені, зокрема, статтею 16 ЦК України, то зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, що може полягати в обранні позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права в межах спірних правовідносин, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки в разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом. Водночас як збільшення або зменшення розміру позовних вимог треба розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Збільшенням розміру позовних вимог не може бути заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені в тексті позовної заяви. Заяву про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави) і норми права (юридичні підстави), які позивач первісно не визначив підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами. У пунктах 6, 7 частини другої статті 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов`язані: виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. При цьому при поданні такої заяви позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України. Відповідно до ч.1, 2 та 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно ч 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01 листопада 2021 року № 405/3360/17 (провадження № 61-9545сво21) вказав, що за змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Отже, цивільне процесуальне законодавство гарантує позивачу право на збільшення або зменшення розміру позовних вимог, змінити предмет або підстави позову. Водночас право на збільшення або зменшення розміру позовних вимог, зміну предмету або підстав позову не є абсолютним, подаючи такі письмові заяви заявник повинен дотримуватись вимог ЦПК України щодо їх подання. Стаття 188 ЦПК України містить правила об`єднання і роз`єднання позовів. Згідно із частиною першою статті 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги). Однак таке об`єднання позовних вимог можливе саме в одній позовній заяві при зверненні з позовом до суду, а не шляхом подання нового самостійного позову з додатковими похідними вимогами після порушення провадження у справі для його спільного розгляду з первісним позовом. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23) зазначила, що оскільки положення частини третьої статті 49 ЦПК України виключають можливість одночасної зміни предмета і підстав позову, то в разі подання позивачем заяви у підготовчому засіданні, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, суд повинен відмовити у прийнятті такої заяви та повернути заявникові. Водночас позивач не позбавлений прав звернутися до суду з новим позовом у встановленому законом порядку. Зміна предмета позову відбудеться тоді, коли в рамках конкретного позовної вимоги позивач замість одного способу захисту прав (який був заявлений раніше, при подачі позову) захоче скористатися іншим способом захисту, обґрунтовуючи свої позовні вимоги (предмет позову) тими самими обставинами, якими він обґрунтовував первісні вимоги. Зміна підстав позову відбувається тоді, коли позивач в рамках конкретної позовної вимоги, в обґрунтування раніше заявлених позовних вимог (предмету позову) посилається на інші обставини якими він ці (перші) позовні вимоги, обґрунтовував. Враховуючи викладене, предметом змінених позовних вимог є вимоги про визнання недійсним договорів купівлі-продажу (чотири договори), та про витребування в ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відчужених транспортних засобів. Такі вимоги не є похідними від первісних вимог про визнання майна спільним майном подружжя, про поділ майна подружжя, тобто змінені позовні вимоги є самостійною матеріально-правовою вимогою. Отже заява про зміну предмета позову ОСОБА_1 є новим позовом, оскільки в ній зазначена самостійні матеріально-правові вимоги та одночасно на їх обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави) і норми права (юридичні підстави), які позивач первісно не визначив підставою позову. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, сформульованою у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23), яка є обов`язковою для застосування всіма судами. Апеляційний суд враховує, що зміна предмета позову відбудеться тоді, коли в рамках конкретного позовної вимоги позивач замість одного способу захисту прав (який був заявлений раніше, при подачі позову) захоче скористатися іншим способом захисту, обґрунтовуючи свої позовні вимоги (предмет позову) тими самими обставинами, якими він обґрунтовував первісні вимоги. Зміна підстав позову відбувається тоді, коли позивач в рамках конкретної позовної вимоги, в обґрунтування раніше заявлених позовних вимог (предмету позову) посилається на інші обставини якими він ці (перші) позовні вимоги, обґрунтовував. Таким чином, суд першої інстанції, з яким погоджується й апеляційний суд, правильно відмовив у прийнятті заяви про зміну предмета позову, оскільки позивачем не лише змінено предмет позовних вимог, а і його підстави, оскільки в заяві про зміну предмету позову викладені нові обґрунтування та обставини позовних вимог, визначено нові правові підстави позовних вимог та співвідповідачі. Доводи апеляційної скарги є безпідставними, процесуальних порушень, які були б обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції чи призвели б до неправильного вирішення справи апеляційним судом не встановлено. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Куцого Ростислава Андрійовича залишити без задоволення. Ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 18 грудня 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 03 лютого 2025 року. Головуючий Сопрун В.В. Судді Матківська М.В. Стадник І.М.