Ухвала КЦС ВС № 274/922/24

УХВАЛА 23 січня 2025 року м. Київ справа № 274/922/24 провадження № 61-316ск25 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 15 лютого 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 16 вересня 2024 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ВСТАНОВИВ: Постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 15 лютого 2024 року, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 16 вересня 2024 року, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті складає 17 000,00 грн в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. 31 грудня 2024 року ОСОБА_1 , із застосуванням засобів поштового зв`язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 15 лютого 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 16 вересня 2024 року, у якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та закрити провадження у справі. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Встановлюючи обмеження права на касаційне оскарження судових рішень, законодавець повинен керуватися такою складовою принципу верховенства права, як пропорційність. За правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009). Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (рішення у справі «Кромбах проти Франції», заява № 29731/96, від 13 лютого 2001 року). При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначив, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення у справі «Дія 97» проти України», заява № 19164/04, від 21 жовтня 2010 року). Згідно зі статтею 221 КУпАП судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені статтею 130 цього Кодексу. Частиною десятою статті 294 КУпАП передбачено, що постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Таким чином, обмеження права на касаційне оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції у справах про адміністративні правопорушення, встановлене у статті 294 КУпАП відповідає основним засадам судочинства, що визначені Конституцією України, є пропорційним та обґрунтованим. Подібні висновки викладено в ухвалах Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 304/1504/21, від 13 вересня 2022 року у справі № 569/16301/21, від 30 вересня 2022 року у справі № 751/75/22, від 17 травня 2023 року у справі № 336/297/23. Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Справи про притягнення до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене, зокрема, статтею 130 КУпАП, не належать до юрисдикції цивільних судів. Враховуючи наведене, судові рішення, постановлені у справі про адміністративні правопорушення в порядку, передбаченому КУпАП, не можуть бути предметом розгляду суду касаційної інстанції. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Оскільки оскаржувані заявником судові рішення не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 15 лютого 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 16 вересня 2024 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відмовити. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: В. В. Сердюк С. О. Карпенко І. М. Фаловська