Постанова 4818 № 642/6391/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 січня 2025 року м. Харків справа № 642/6391/23 провадження № 22-ц/818/313/25 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Тичкової О.Ю., суддів -Маміної О.В., Пилипчук Н.П. секретаря судового засідання -Волобуєва О.О. сторони справи: позивач - ОСОБА_1 відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 16 липня 2024 року у складі судді Вікторова В.В.,- УСТАНОВИВ: У листопаді 2023 року ОСОБА_5 , який діяв в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, після зміни предмету якого від 18.02.2024 ( а.с. 114 - 116) просив виділити в натурі із спільної часткової власності в окремий об?єкт нерухомого майна із подальшим присвоєнням цьому об`єкту нової адреси у відповідності до чинного законодавства належні ОСОБА_1 34/100 часток у житловому будинку садибного типу з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 наступні приміщення, будівлі та споруди: 4-1 - коридор площею 2,0 кв.м; 4-2 - житлова площею 6,0 кв.м; 4-3 - житлова площею 16,6 кв.м; 4-4 - житлова площею 6,4 кв.м; 4-5 - кухня площею 6,3 кв.м, сарай літ. «Г»; вбиральня літ. «И»; душ літ. «п1»; огорожа №2 від вулиці Афанасівській, ворота №1, огорожа №5 і №2 від АДРЕСА_2 та припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на зазначену частину будинку; визначити порядок користування земельною ділянкою площею 903 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , виділивши ОСОБА_1 в особисте користування земельну ділянку площею 0,0259га (259 м2) згідно додатку №3 до висновку експертів №17/8 від 18.02.2024 складеного за результатами проведеної комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка є співвласником 34/100 часток житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Співвласниками інших часток вказаного житлового будинку є відповідачі по справі. У фактичному володінні та користуванні ОСОБА_1 знаходиться приміщення житлового будинку літ. «А-1»: 4-1 - коридор площею 2,0 кв.м; 4-2 - житлова площею 6,0 кв.м; 4-3 - житлова площею 16,6 кв.м; 4-4 - житлова площею 6,4 кв.м; 4-5 - кухня площею 6,3 кв.м, загальною площею - 37,3 кв.м, та надвірні будівлі сарай літ. «Г»; вбиральня літ. «И»; душ літ. «п1»; огорожа №2 від АДРЕСА_1. Зазначені приміщення житлового будинку, що знаходяться у фактичному користування позивача мають окремий самостійний вхід, який здійснюється через ганок Літ. «а8». Також приміщення обладнано окремими приладами електроенергії, водопостачання, газопостачання. Між сторонами не існує спору з приводу визначення порядку володіння та користування приміщеннями житлового будинку та надвірними будівлями, що знаходиться у їх спільної часткової власності. Позивачка бажає виділити у натурі свою частку із майна, що є у спільній частковій власності та припинити право спільної часткової власності на свою частку з іншими співвласниками, оскільки відповідач ОСОБА_2 порушує свої обов`язки співвласника щодо участі у витратах утримання та збереження спільного майна, чинить перешкоди позивачу у користуванні земельною ділянкою, у зв`язку з чим між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 постійно виникають сварки. Звернувшись до відповідачів із відповідною пропозицією вирішити це питання у позасудовому порядку шляхом укладення договору про виділ у натурі своєї частки позивачка отримала відмову. У зв`язку із зазначеними обставинами він звернутися до суду з цим позовом. Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 16 липня 2024 року позовні вимоги- задоволено. Виділено в натурі із спільної часткової власності в окремий об`єкт нерухомого майна із подальшим присвоєнням цьому об`єкту нової адреси у відповідності до чинного законодавства належні ОСОБА_1 34/100 часток у житловому будинку садибного типу з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 наступні приміщення, будівлі та споруди: 4-1 - коридор площею 2,0 кв.м; 4-2 - житлова площею 6,0 кв.м; 4-3 - житлова площею 16,6 кв.м; 4-4 - житлова площею 6,4 кв.м; 4-5 - кухня площею 6,3 кв.м, сарай літ. «Г»; вбиральня літ. «И»; душ літ. «п1»; огорожа №2 від вулиці Афанасівській, ворота №1, огорожа №5 і №2 від АДРЕСА_2 . Припинено право спільної часткової власності на житловий будинок садибного типу з надвірними будівлями, який розташований за адресою АДРЕСА_1 між співвласником 34/100 часток ОСОБА_1 з однієї сторони та співвласниками ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 з іншої сторони. Визначено порядок користування земельною ділянкою площею 903 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , виділивши ОСОБА_1 в особисте користування земельну ділянку площею 0,0259га (259 м2) згідно додатку №3 Висновку експертів №17/8 від 18.02.2024р. складеного за результатами проведеної комплексної судової будівельно-технічної та земельно- технічної експертизи у такий спосіб: межа, яка відокремлює земельні ділянки показана червоним кольором і проходить по точкам А, Б, В, Г, Д, Е; відрізок межі ділянки А-Б проходить від червоної лінії ( АДРЕСА_1 ), розділивши межу на частки розміром 10,37м. та 11,66м. (7,5+0,91+3,25) довжиною 2,5 м до лінії поділу житлового будинку; далі проходить відрізок по поділу житлового будинку Б-В, по ламаній лінії довжиною 8,48 м (4,53+3,8+0,15)(лінія поділу будинку); відрізок межі ділянки В - Г, проходить по прямій лінії довжиною 5,65м; відрізок межі ділянки Г-Д проходить по ламаній лінії довжиною 8,29м.(5,52+2,77); відрізок межі ділянки Д-Е проходить по ламаній лінії довжиною 27,23м. (19,91+7,32) до червоної лінії (вул. Барикадна). Стягнуто з ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 8118 грн. 24 коп. в рівних частках з кожного, тобто по 2706,08 грн. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_1 надала належні та допустимі докази на підтвердження можливості виділу належної їй частки у справі спільної часткової власності на житловий будинок садибного типу з надвірними будівлями, який розташований за адресою АДРЕСА_1 відповідно до варіанту (додаток №3) запропонованого судовими експертами у висновку комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи. Виділення в користування ОСОБА_1 в особисте користування земельної ділянки площею 0,0259га (259 м2) є технічно можливим та нормативно обґрунтованим з можливістю нормального користування будівлями та спорудами і здійснення догляду за ними для всіх співвласників. Відповідачі на запропонований експертами варіант виділу частки будинку та земельної ділянки не погодились, проте клопотання про призначення додаткової чи повторної експертизи не заявляли, зустрічний позов не подавали, у зв`язку з чим суд керуючись принципами змагальності та диспозитивності цивільного процесу, розглянув справу в межах заявлених позивачем вимог та доказів, поданих учасниками справи. Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати як незаконне та необґрунтоване, таке що не відповідає обставинам справи та постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні цих позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не повно встановив обставини у справі та ухвалив рішення, що не відповідає дійсним обставинам у справі та вимогам закону. Під час розгляду справи судом першої інстанції віддавши перевагу висновку експертизи, судом не враховані інші докази надані сторонами. А саме, в матеріалах справи міститься мирова угода затверджена 22.12.1976 народним судом Ленінського району м. Харкова у справі №2-1257/76 відповідно до якої колишні співвласники будинку погодили порядок користування житловим будинком, надвірними будівлями та земельною ділянкою. Зміна зазначеного порядку суперечить вимогам закону та інтересам відповідачів. Крім цього, позивачкою не доведено обставини порушення відповідачами її прав, що є самостійною піжставою для відмови у позові. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Посилається на те, що судом повно та всебічно встановлені обставини у справі та ухвалене законне та обґрунтоване рішення. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін у справі, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до частини першої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно гуртуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає. Судом встановлено, що ОСОБА_1 є співвласником 34/100 часток житлового будинку садибного типу з надвірними будівлями на підставі договору дарування №1613 від 11.10.2017р. посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Попляк О.С. Право власності зареєстровано в реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.10.2017 , номер відомостей про речове право: 22783958, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1014157063101. Відповідач ОСОБА_4 є співвласником 36/200 часток житлового будинку садибного типу з надвірними будівлями на підставі договору міни, серія та номер: 1957, виданий 31.08.2016, видавник: Петриченко О.О., приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу, номер відомостей про речове право: 16160821, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1014157063101. Відповідач ОСОБА_3 є співвласником 36/200 часток житлового будинку садибного типу з надвірними будівлями на підставі договору міни, серія та номер: 1957, виданий 31.08.2016, видавник: Петриченко О.О., приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу, номер відомостей про речове право: 16160821, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1014157063101. Відповідач ОСОБА_2 є співвласником 30/100 часток житлового будинку садибного типу з надвірними будівлями на підставі свідоцтва про право на спадщину, Р№2-204, від 31.03.2011, виданого 2ю ХДНК, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1014157063101. Згідно даних технічного паспорту від 18.08.2023 реєстраційний номер ТІ01:2092-7002-2465-2470, інвентаризаційна справа №18082023-Х об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 складається з: житлового будинку Літ. «А-1» з житловою прибудовою Літ. «А1-1», прибудовами Літ. «а, а1, а6, а9», тамбуром Літ. «а-2, а7», ганком Літ. «а4, а8» загальною площею 137,7 кв.м., житловою площею 88,5 кв.м. та надвірних будівель: сараї Літ. «Б», «В», «Г», «М»; погріб Літ. «Д», «Е», «Ж», «З»; вбиральня Літ. «И», «К», «Н»; душ Літ. «П», «п1»; огорожи №1,2,4-6; замощення І, ІІІ. Земельна ділянка під спірним домоволодінням знаходиться у комунальній власності, у приватну власність співвласників шляхом її приватизації органом місцевого самоврядування сторонам у справі не передавалась. Право користування земельною ділянкою оформлене рішенням районного виконавчого комітету Ленінської райради № 67 від 28.02.1956 року. Згідно графічних матеріалів від 2023 року, що складені за фактичним користуванням земельною ділянкою і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, виконаних інженером-землевпорядником ОСОБА_6 , загальна площа земельною ділянки за адресою АДРЕСА_1 складає 0,0903га. Згідно мирової угоди затвердженої 22.12.1976 народним судом Ленінського району м. Харкова у справі №2-1257/76 за позовом ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 про визначення порядку користування житловим будинком, надвірними будівлями та земельною ділянкою, попередні співвласники спірного домоволодіння затвердили наступний порядок користування спільною земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 : -у користування ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (попереднім співвласникам частки ОСОБА_1 ), а також ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 (попереднім співвласникам частки відповідача ОСОБА_2 ) у спільне користування переходить двір площею 285 кв.м з будівлями та виходом на АДРЕСА_2 . Земельна ділянка площею 190 кв.м. розподіляється наступним чином: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - надається в користування земельна ділянка площею 85 кв.м; ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 - надається в користування земельна ділянка площею 105 кв.м, яка на 10 кв.м більша за рахунок будівель ОСОБА_7 та ОСОБА_8 -в користування ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 (попереднім співвласникам відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ) надається в користування земельна ділянка площею 455 кв.м. За результатами проведеної в суді комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи було складено висновок експертів №17/8 від 18.02.2024 за змістом якого виділ в натурі 34/100 частки житлового будинку з надвірними будівлями, яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , можливий. Пропонується виділити в натурі на 34/100 частку ОСОБА_1 з житлового будинку квартиру №4 з приміщеннями: 4-1 - коридор площею 2,0 кв.м; 4-2 - житлова площею 6,0 кв.м; 4-3 - житлова площею 16,6 кв.м; 4-4 - житлова площею 6,4 кв.м; 4-5 - кухня площею 6,3 кв.м, загальною площею - 37,3 кв.м; сарай літ. «Г»; вбиральня літ. «И»; душ літ. «п1»; огорожа №2 від вулиці Афанасівській; ворота №1, огорожа №5 і №2 від АДРЕСА_2 (додатки 1, 2). Технічно можливим та нормативно обґрунтованим варіантом користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , з можливістю нормального користування будівлями та спорудами і здійснення догляду за ними для всіх співвласників експерт пропонує Додаток №3 ( арк.1), а саме: співвласнику (кв. №4 ) ОСОБА_1 - виділяється в особисте користування земельна ділянка площею 0,0259га (259 м2), яка відображена жовтим кольором з урахуванням площі під будівлями; іншим співвласникам (кв. №1 - №3 ) - залишається в користування земельна ділянка площею 0,0644га (644м2), яка відображена блакитним кольором з урахуванням площі під будівлями. Межа, яка відокремлює земельні ділянки показана червоним кольором і проходить по точкам А, Б, В, Г, Д, Е. Відрізок межі ділянки А-Б, проходить від червоній лінії ( АДРЕСА_1 ) розділивши межу на частки розміром 10,37м та 11,66 м(7,5+0,91+3,25) довжиною 2,5 м до лінії поділу житлового будинку; далі проходить відрізок по поділу житлового будинку Б-В, по ламаній лінії довжиною 8,48 м (4,53+3,8+0,15)(лінія поділу будинку); відрізок межі ділянки В - Г, проходить по прямій лінії довжиною 5,65м; відрізок межі ділянки Г - Д, проходить по ламаній лінії довжиною 8,29м (5,52+2,77); відрізок межі ділянки Д - Е, проходить по ламаній лінії довжиною 27,23м (19,91+7,32) до червоній лінії ( АДРЕСА_2 . При такому варіанті частки в земельної ділянки складають: співвласника ОСОБА_1 складає - 29/100, замість 34/100; інших співвласників (кв. №1 - №3 ) складає - 71/100. Відхилення від частки відповідно до запропонованого варіанту виділу в користування частини земельної ділянки ОСОБА_1 складає 48 м2. На подвір`я садиби для співвласника кв. №3 (відповідач ОСОБА_2 ) необхідно влаштувати окремий вхід з сторони АДРЕСА_2 (згідно додатку). До висновку експертів додані схема виділу частки у житловому будинку, схема виділу частки по господарським будівлям, схема виділу в користування позивачу частки земельної ділянки, топографо-геодезичні та картографічні роботи за результатами яких складено висновок, копії свідоцтв судових експертів. У висновку зазначається, що він підготовлений для подання до суду, та що експерти обізнані про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК України, про що свідчить їх власноручні підписи. Судова колегія вважає, що суд правильно встановив характер спірних правовідносин та застосував до них норми матеріального права що їх регулюють. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою. При цьому право кожного співвласника поширюється на весь об`єкт у цілому, а не на конкретну його частку. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння і користування майном, що є їх спільною частковою власністю. Відповідно до ст. 358 Цивільного кодексу України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен зі співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Стаття 364 ЦК визначає, що кожен зі співвласників має право на виділ його частки в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Якщо сторони не можуть дійти згоди або це неможливо, то співвласник має право вимагати відповідної матеріальної компенсації від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном. Відповідно до частин першої-другої статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. У постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 викладено правовий висновок, що поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється. Системний аналіз статей 183, 358, 364, 367 ЦК України дає підстави для висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо поділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася. Відповідно до частин першої, четвертої статті 88 Земельного кодексу України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки. При вирішенні спору про поділі земельної ділянки, визначаючи варіанти такого поділу, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого відсутні підстави, він ухвалює рішення про застосування саме такого варіанту поділу. Якщо ж відсутній погоджений або встановлений порядок користування земельною ділянкою, то суд здійснює поділ земельної ділянки з дотриманням розміру часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном. Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність. Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно з частинами першою - четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України). Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Суд дав належну оцінку змісту мирової угоди від 1976 року затвердженої народним судом Ленінського району м. Харкова у справі 2-1257/76 та дійшов обґрунтованого висновку, що остання визначає порядок користування земельною ділянкою співвласниками будинку за умови знаходження житлового будинку з надвірними будівлями в режимі спільній частковій власності, при цьому встановлює режим спільного користування земельною ділянкою площею 285 кв.м. між колишніми співвласниками частки позивача та відповідача ОСОБА_2 . У дійсній справі виділивши ОСОБА_1 в натурі 34/100 частин будинку, їй в особисте користування надана земельну ділянку площею 0,0259га (259 м2), тобто на 26 м2 менше ніж було визначено мировою угодою. У п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (з подальшими змінами і доповненнями) судам роз`яснено, що виходячи з того, що порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до ст. 88 ЗК України бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими співвласниками, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов`язковою. Це правило стосується тих випадків, коли жилий будинок було поділено в натурі. Суд може не визнати угоду про порядок користування земельноюділянкою, коли дійде висновку, що угода явно ущемляє законні права когось із співвласників, позбавляє його можливості належно користуватися своєю частиною будинку, фактично виключає його з числі користувачів спільної земельної ділянки, суперечить архітектурно-будівельним, санітарним чи протипожежним правилам. Судом першої, було надано обґрунтовану правову оцінку запропонованого експертом варіанту виділу в натурі частки житлового будинку з надвірними будівлями та визначення порядку користування земельною ділянкою, з урахуванням розміру часток кожного співвласника у праві спільної часткової власності на житлову будівлю, фактичне користування сторонами таким домоволодінням та земельною ділянкою, а також чинні будівельні норми та стандартами. Доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої у інстанцій, фактично зводяться до переоцінки доказів, яким суд надав обґрунтовану правову оцінку. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374,376, 382 - 384 ЦПК України, суд - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 16 липня 2024 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови безпосередньо до Верховного Суду, у порядку передбаченому ст.389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 31 січня 2025 року. Головуючий О.Ю.Тичкова Судді О.В.Маміна Н.П.Пилипчук