Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 339/119/24

Справа № 339/119/24 Провадження № 22-ц/4808/69/25 Головуючий у 1 інстанції Сметанюк В. Б. Суддя-доповідач Барков В. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 січня 2025 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі: головуючого судді: Баркова В. М., суддів: Девляшевського В. А., Мальцевої Є. Є., секретар: Кузнєцов В. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Болехівського ліцею № 2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області на рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 24 вересня 2024 року в складі судді Сметанюк В. Б., постановлену у м. Болехів Івано-Франківської області, в справі за позовом ОСОБА_1 до Болехівського ліцею № 2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 про визнання незаконним наказу про звільнення з роботи та поновлення на роботі, ВСТАНОВИВ: У квітні 2024 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Болехівського ліцею № 2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області про визнання незаконним наказу про звільнення з роботи та поновлення на роботі. Позов обґрунтовано тим, що 09 січня 1980 року її призначено на посаду вчителя початкових класів Болехівської середньої школи № 2 на умовах безстрокового трудового договору. 30 червня 2020 року наказом № 40-В на виконання вимог абз. 3 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» була переведена з безстрокового на строковий трудовий договір та 01 липня 2020 року наказом № 40/1-В прийнята на посаду вчителя початкових класів на підставі трудового договору строком на один рік. Згідно з наказом № 46-К від 20 серпня 2021 року строковий трудовий договір з нею було продовжено на один рік, а в подальшому наказами № 190-К від 26 серпня 2022 року та № 231-К від 01 вересня 2022 року продовжено ще на один рік. Наказом № 170-К від 25 серпня 2023 року її звільнено з роботи в зв`язку із закінченням строкового трудового договору на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України. За захистом своїх інтересів вона звернулася до Болехівського міського суду Івано-Франківської області, рішенням якого від 19 березня 2024 року, з врахуванням змін, внесених постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 25 липня 2024 року (справа № 339/530/23) її поновлено з 25 серпня 2023 року в Болехівський ліцей № 2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області на посаді вчителя початкових класів. Наказом № 32-К від 20 березня 2024 року її поновлено на роботі на умовах строкового трудового договору від 01 вересня 2022 року на посаді вчителя початкових класів, а наказом № 33-К від 20 березня 2024 року звільнено з 25 серпня 2023 року у зв`язку із закінченням строку трудового договору. Посилаючись на Рішення Конституційного Суду України від 07 лютого 2023 року № 1-р/2023 у справі № 1-5/2020(118/20), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України абзац третій частини другої ст. 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463-ІХ, вважає наказ № 33-К від 20 березня 2024 року про своє звільнення незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Виходячи з наведеного, з урахуванням збільшення позовних вимог, просила: - визнати незаконним і скасувати наказ директора Болехівського ліцею № 2 «Науковий» від 20 березня 2024 року № 33-К, яким її звільнено з роботи; - поновити на посаді вчителя початкових класів Болехівського ліцею № 2 «Науковий» з 20 березня 2024 року на умовах безстрокового трудового договору (без визначення строку трудового договору); - стягнути з Болехівського ліцею № 2 «Науковий» середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25 серпня 2023 року по 24 вересня 2024 року в сумі 184 606 грн. без урахування податків та інших обов`язкових платежів і зборів. Рішенням Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 24 вересня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ директора Болехівського ліцею № 2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області від 20 березня 2024 року № 33-К про звільнення ОСОБА_1 з посади вчителя початкових класів Болехівського ліцею № 2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області у зв`язку із закінченням строку трудового договору. Поновлено ОСОБА_1 на посаді вчителя початкових класів Болехівського ліцею № 2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області з 20 березня 2024 року на умовах безстрокового трудового договору. Стягнуто з Болехівського ліцею № 2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25 серпня 2023 року по 24 вересня 2024 року в розмірі 205 544, 16 грн Стягнуто з Болехівського ліцею № 2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області в дохід держави 1 211,20 грн. судового збору. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі. В апеляційній скарзі представник Болехівського ліцею № 2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, просить рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 24 вересня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не врахував того, що звільнення позивачки відбулося з дотриманням вимог чинного законодавства, оскільки свою волю на укладення строкового трудового договору та його продовження позивачка виявила, коли написала відповідні заяви, а, отже, і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Отже, уклавши строковий договір, позивачка мала усвідомлювати, що вона буде працювати протягом строку, визначеного укладеним строковим трудовим договором та по закінченню обумовленого договором строку буде звільнена з займаної посади на підставі наказу Болехівського ліцію № 2 «Науковий». Що стосується задоволеної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то варто зазначити, що позивачка просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу у період з 25 серпня 2023 року по 09 вересня 2024 року, проте, просить поновити її на роботі з 20 березня 2024 року. Заява про збільшення позовних вимог подана тільки у вересні 2024 року. Разом з тим постановою ВП ВС від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 сформовано висновок, що середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати, тому строк пред`явлення до суду цієї вимоги обмежується трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Отже, позивачкою пропущено строк звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 25 серпня 2023 року по 22 квітня 2024 року. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Томин С. В. посилається на необґрунтованість апеляційної скарги, у зв`язку з чим просить суд апеляційну скаргу представника Болехівського ліцею № 2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області залишити без задоволення, а рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 24 вересня 2024 року без змін. За положеннями статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Представник Болехівського ліцею № 2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області та третя особа ОСОБА_2 в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи та судовою повісткою, тому суд відповідно до положень ст. 372 ЦПК України розглянув справу без їх участі. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Томина С. В., який просив залишити рішення суду без змін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу необхідно задовольнити частково, а оскаржуване рішення суду першої інстанції змінити в частині стягнення з Болехівського ліцею № 2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області середнього заробітку за час вимушеного прогулу з наступних підстав. Задовольняючи позовні вимоги, суд керувався рішенням Конституційного Суду України від 07 лютого 2023 року № 1-р/2023 в справі № 1-5/2020(118/20) яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац третій частини другої статті 22 ЗУ «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463-ІХ та дійшов висновку про незаконність звільнення позивачки з 20 березня 2024 року у зв`язку із закінченням строку трудового договору та порушення її права на працю. Тому суд поновив позивачку на посаді вчителя початкових класів на умовах безстрокового трудового договору та стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу виходячи з п`ятиденного робочого тижня. Також суд вважав, що позивачка має право на звернення до суду із позовом про стягнення середнього заробітку без обмеження будь-яким строком згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України. Проте з розрахунком суду середнього заробітку за час вимушеного прогулу погодитися не можна. Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 27 грудня 1978 року перебувала у трудових відносинах з Болехівською середньою школою № 2, яка в подальшому перейменована на Болехівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів № 2 та Болехівський ліцей № 2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області (а.с. 4-5). 30 червня 2020 року наказом № 40-В позивачка була звільнена у зв`язку із припиненням безстрокового трудового договору з педагогічним працівником, якому виплачується пенсія за віком на підставі п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. В подальшому 01 липня 2020 року наказом № 40/1-В ОСОБА_1 прийнята на роботу на посаду вчителя початкових класів з повним тижневим навантаженням на підставі трудового договору, укладеного строком на 1 рік, який ще тричі переукладався у 2021-2022 роках терміном на 1 рік. Наказом № 170-К від 25 серпня 2023 року ОСОБА_1 звільнено з роботи у зв`язку із закінченням строку трудового договору згідно п. 2 ст. 36 КзПП України. 05 квітня 2023 року та 03 травня 2023 року ОСОБА_1 зверталася до відповідача із заявами в яких просила укласти з нею безстроковий трудовий договір згідно з рішенням Конституційного Суду України від 7 лютого 2023 року, а отже мала легітимні очікування, що трудові правовідносини між сторонами будуть унормовані відповідно до чинного законодавство України (а.с. 6, 8). Розглянувши заяви ОСОБА_1 , відповідач відмовив у їх задоволенні, пояснивши що з нею був укладений строковий трудовий договір, який був чинним на момент її звернень (а.с. 7, 9). 23 серпня 2023 року позивачка звернулася до відповідача із заявою вважати укладений строковий трудовий договір таким, що укладений на невизначений строк (а.с. 10). Однак, наказом № 170-К від 25 серпня 2023 року позивачку було звільнено з роботи у зв`язку із закінченням строку трудового договору на підставі п. 2. ст. 36 КЗпП України (а.с. 5 зворотній бік). Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивачка оспорювала це звільнення і рішенням Болехівського міського суду від 19 березня 2024 року у справі № 339/530/23 її було поновлено з 25 серпня 2023 року в Болехівський ліцей № 2 «Науковий» на посаді вчителя початкових класів та зобов`язано відповідача укласти з нею безстроковий договір шляхом винесення відповідного наказу. Це рішення в частині зобов`язання відповідача укласти з позивачкою безстроковий договір постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 25 липня 2024 року скасовано та в задоволенні цих позовних вимог відмовлено (а.с. 14-18, 102-107). Середній заробіток за час вимушеного прогулу стягнений не був, оскільки такі позовні вимоги не заявлялися. 20 березня 2024 року на виконання рішення Болехівського міського суду від 19 березня 2024 року Болехівський ліцей № 2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області наказом № 32-К поновив ОСОБА_1 на роботі на умовах строкового трудового договору від 01 вересня 2022 року вчителем початкових класів з повним тижневим навантаженням з 25.08.2023 року (а.с. 19). Того ж дня, наказом № 33-К ОСОБА_1 звільнено з 25 серпня 2023 року з посади початкових класів у зв`язку із закінченням строку трудового договору на підставі п. 2 ст. 36 КзПП України. Підставою видачі наказу зазначено: наказ від 01.09.2022 року № 232-К «Про укладення строкового трудового договору» (зі змінами); рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 19 березня 2024 року у справі №339/530/23, яким в частині зобов`язання Болехівського ліцею №2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області укласти безстроковий договір із ОСОБА_1 шляхом винесення відповідного наказу, не визначено строки укладення безстрокового договору, не допущено в цій частині до негайного виконання рішення суду, а саме рішення не набрало законної сили (а.с. 20). З розрахункових листів Болехівського ліцею № 2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області за квітень-травень 2023 року, тобто за два останні відпрацьовані місяці вбачається, що у травні 2023 року ОСОБА_1 нараховано заробітну плату в розмірі 14 401,83 грн., утримано 2 808,36 грн., на руки - 11 593,47 грн. У травні 2023 року ОСОБА_1 нараховано заробітну плату в розмірі 16 939,92 грн., утримано - 3 303,29 грн., на руки - 13 636,63 грн. (а.с. 96-97). За змістом ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. Усі трудові правовідносини повинні ґрунтуватися на принципах соціального захисту та рівності для всіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором, що, зокрема, має відображатись у встановленні вичерпного переліку умов та підстав припинення таких відносин. Частиною 2 статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Відповідно до ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. Порядок оформлення трудових відносин за строковим трудовим договором такий же, як і за безстроковим, але при цьому факт укладення трудового договору на певний строк чи на час виконання певної роботи повинен бути відображений, зокрема, у наказі чи розпорядженні роботодавця, яким оформляється цей трудовий договір. 18 березня 2020 року набрав чинності Закон України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року, яким визначено правові, організаційні та економічні засади функціонування і розвитку системи загальної середньої освіти. Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту», педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення його строку, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення. Підпунктом 2 пункту 3розділу X «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року №463-ІХ (в редакції чинній, на момент укладення з позивачем строкового трудового договору) передбачено, що набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з педагогічними працівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, яким виплачується пенсія за віком, згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України. До 01 липня 2020 року керівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти зобов`язані були припинити безстрокові трудові договори з педагогічними працівниками таких закладів освіти, яким виплачується пенсія за віком, з одночасним укладенням з ними трудових договорів строком на один рік. У разі незгоди з продовженням трудових відносин на умовах строкового трудового договору педагогічні працівники, яким виплачується пенсія за віком, звільняються згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України. Після закінчення строку трудового договору з такими педагогічними працівниками можуть укладатися строкові трудові договори відповідно до абзацу третього частини другої статті 22 цього Закону. Крім того, Закон України «Про повну загальну середню освіту» (в редакції, чинній, на момент укладення з позивачем строкового трудового договору) містив імперативну норму про те, що безстроковий трудовий договір безумовно припиняється, а працівнику гарантується продовження роботи на певний строк, подання заяви працівником не вимагається, та після створення адміністрацією нових умов роботи такий працівник може відмовитися працювати на нових умовах. Для того, щоб працівник виявив свою незгоду з новими умовами роботи, адміністрація створює умови роботи (видає наказ про припинення безстрокового трудового договору і укладення строкового трудового договору) і лише після цього з`ясовує, чи бажає працівник продовжувати роботу, чи ні. Отже, укладаючи строковий трудовий договір, сторонами визнавалась та обставина, що 18 березня 2020 року набрав чинності Закон України «Про повну загальну середню освіту». Рішенням Конституційного Суду України від 07 лютого 2023 року № 1-р/2023в справі № 1-5/2020(118/20) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463-IX, згідно з яким «педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років». У вказаному рішення Конституційний Суду України зазначив, що оспорюванні приписи Закону ставлять педагогічних працівників у нерівне, невигідне і вразливе становище залежно від наявності у них певного виду власності (пенсійних виплат) та форми власності відповідного закладу загальної середньої освіти: ці приписи Закону поширюються на педагогічних працівників державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, однак не поширюються на педагогічних працівників тих закладів загальної середньої освіти, що не належать до державної або комунальної власності. Тому приписи абзацу третього частини другої статті 22 Закону не відповідають частинам першій, другій статті 24 Конституції України. Згідно із ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. У рішенні Конституційного Суду від 07 лютого 2023 року у справі № 1-5/2020(118/20) встановлено, що абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463IX не відповідає Конституції України та втрачає чинність із дня ухвалення Судом цього рішення. За загальним правилом, ухвалення рішення Конституційного Суду України не призводить до автоматичного відновлення попереднього стану оформлення трудових відносин (відновлення безстрокових трудових договорів замість строкових або поновлення на посадах звільнених), проте надає додаткові можливості/механізми захисту порушених прав працівників залежно від фактичних обставин, документального оформлення та актуального стану справи. Оскільки позивачка після ухвалення рішення Конституційного Суду неодноразово подавала заяви роботодавцю щодо унормування трудових відносин з нею відповідно до Закону та цього рішення суду та просила укласти з нею безстроковий трудовий договір, відповідач мав врахувати такі обставини та забезпечити реалізацію трудових прав позивачки. Видаючи наказ № 32-К від 20 березня 2024 року про поновлення позивачки на роботі на умовах строкового трудового договору, відповідач не змінив умови її праці, не вирішивши питання про укладення з нею безстрокового трудового договору, не допустив її до роботи, а того ж дня наказом № 33-К звільнив її з роботи з 25 серпня 2023 року у зв`язку з закінченням строку трудового договору. Дії відповідача, які полягали у повторному виданні наказу про звільнення позивачки з роботи, свідчать про те, що ним відверто проігноровано конституційне право працівника на працю. Будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається. Усі трудові правовідносини повинні ґрунтуватися на принципах соціального захисту та рівності для всіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором, що, зокрема, має відображатись у встановленні вичерпного переліку умов та підстав припинення таких відносин. Законом передбачено, що навіть за наявності угоди сторін до трудового договору не можуть включатися умови, які погіршують становище працівника, а відтак стаття 9 КЗпП України імперативно кваліфікує такі умови недійсними. Отже, починаючи з 07 лютого 2023 у відповідача виник обов`язок перевести ОСОБА_1 з строкового трудового договору на безстроковий у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення № 1-р/2023. За наведених обставин, правильними є висновки суду про те, що оспорюваний наказ про звільнення позивачки не може вважатися законним і є таким, що порушує права позивачки на працю, враховуючи її заяви про безстроковість трудових відносин. Отже, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що наказ Болехівського ліцею №2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області № 33-К від 20 березня 2024 року підлягає скасуванню, а позивачка поновленню в Болехівському ліцеї №2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області на посаді вчителя початкових класів на умовах безстрокового трудового договору. Доводи апелянта про те, що позивачкою не оскаржено наказ № 32-К про поновлення на роботі на умовах строкового трудового договору від 20 березня 2024 року та цим наказом її права не порушуються є безпідставними, оскільки відповідач не виконав свого обов`язку після поновлення її на роботі та замість укладення із нею безстрокового трудового договору - звільнив її, порушивши її право на відновлення попередніх умов праці. Разом з тим, колегія суддів не в повній мірі погоджується із визначеним розміром стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. За правилами ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Отже, вимушений прогул визначається як період часу, з якого почалось порушення трудових прав працівника (незаконне звільнення або переведення на іншу роботу, неправильне зазначення формулювання причин звільнення або затримки видачі трудової книжки при звільненні) до моменту поновлення таких прав, тобто ухвалення рішення про поновлення працівника на роботі, чи визнання судом факту того, що неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника. Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №

100. Згідно абзацу 3 пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата. Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Згідно зі ст. 24 Закону України «Про повну загальну середню освіту» педагогічна діяльність вчителя включає, зокрема діяльність у межах його педагогічного навантаження, норма якого на одну тарифну ставку становить 18 навчальних годин на тиждень. Робочий час педагогічного працівника включає час, необхідний для виконання ним навчальної, виховної, методичної, організаційної роботи та іншої педагогічної діяльності, передбаченої трудовим договором та/або посадовою інструкцією. Оплата праці педагогічних працівників державних і комунальних закладів освіти регламентується постановою КМУ від 30 серпня 2002 року № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», на виконання якої розроблений наказ Міністерства освіти і науки від 26 вересня 2005 року № 557 «Про впорядкування умов оплати праці та затверджених схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ». Інструкція про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затверджена наказом Міністерства освіти України від 15 квітня 1993 року № 102 (зі змінами). Вказана Інструкція застосовується і на сьогодні в частині, що не суперечить умовам праці, визначеним у наказі Міністерства освіти і науки України від 26 вересня 2005 року № 557 «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ». Отже педагогічне навантаження вчителя - це 18 годин на тиждень, що регламентується Законом України «Про повну загальну середню освіту», тому обчислення середнього заробітку суд мав провести із 18 годинного тижневого навантаження, виходячи не із середньоденної, а із середньогогодинної заробітної плати. Суд вірно встановив, що позивачка при розгляді справи № справа №339/529/23 не заявляла позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за період вимушеного прогулу при звільненні. По суті позивачка наказом від 20 березня 2024 року повторно була звільнена з одного і того ж дня (25 серпня 2023 року), до роботи 20 березня 2024 року допущена не була навіть на умовах строкового трудового договору, тому слід вважати, що часом вимушеного прогулу є період з 26 серпня 2023 року, оскільки 25 серпня 2023 року є останнім робочим днем, по день ухвалення рішення судом першої інстанції про поновлення на роботі: 24 вересня 2024 року. Середній заробіток за частиною другою статті 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах. Спір про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв`язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не з власної вини, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про працю та про оплату праці. При визначенні середнього заробітку судом береться до уваги розрахункові листи за квітень-травень 2023 року (два повні відпрацьовані місяці позивачкою, які передували місяцю, у якому було звільнено позивачку) (а.с. 96-97). Відповідно до вказаних розрахункових листків за два місяці її заробітна плата на посаді вчителя початкових класів Болехівського ліцею № 2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області за період квітень-травень 2023 року становила, відповідно, 14 401,83 грн. та 16 939,92 грн., а відповідно до норм тривалості робочого часу при 18-годинному робочому тижні у квітні-травні 2023 року визначено 72 та 82,8 годин. Відповідно середньогодинний заробіток становить 203,25 грн. ((14 401,83 грн. та 16 939,92 грн.) / (72+82,8)). Таким чином середній заробіток за нормами тривалості робочого часу при 18-годинному робочому тижні буде складати: У 2023 році: Серпень за 6 днів (з 26 по 31 серпня): норма тривалості робочого часу на місяць - 82,8 год., на один день - 82,8 год. / 31 день = 2,67 год./дн.: 2,57 год./дн. х 6 дн. = 16,02 год.; 203,25 грн. х 16, 02 год. = 3 256,13 грн.; Вересень: 75,6 год.; 203,25 грн. х 75,6 = 15 365,99 грн.; Жовтень: 79,2 год.; 203,25 грн. х 79,2 = 16 097,71 грн.; Листопад: 79,2 год.; 203,25 грн. х 79,2 = 16 097,71 грн.; Грудень: 75,6 год.; 203,25 грн. х 75,6 = 15 365,99 грн. У 2024 році: Січень: 82,8 год.; 203,25 грн. х 82,8 = 16 829,42 грн.; Лютий: 75,6 год.; 203,25 грн. х 75,6 = 15 365,99 грн.; Березень: 75,6 год.; 203,25 грн. х 75,6 = 15 365,99 грн.; Квітень: 79,2 год.; 203,25 грн. х 79,2 = 16 097,71 грн.; Травень: 82,8 год.; 203,25 грн. х 82,8 = 16 829,42 грн.; Червень: 72 год.; 203,25 грн. х 72 = 14 634,28 грн.; Липень: 82,8 год.; 203,25 грн. х 82,8 = 16 829,42 грн.; Серпень: 79,2 год.; 203,25 грн. х 79,2 = 16 097,71 грн.; Вересень за 24 дні (по 24 вересня): норма тривалості робочого часу на місяць - 75,6 год.; на один день - 75,6 год. / 30 днів = 2,52 год./дн.; 2,52 год./дн. х 24 дн. = 60,48 год.; 203,25 грн. х 60,48 = 12 292,80 грн. За весь період вимушеного прогулу з 26 серпня 2023 року по 24 вересня 2024 року середній заробіток складає - 206 526,28 грн. Разом з тим, у заяві про збільшення позовних вимог від 16 вересня 2024 року ОСОБА_1 просить стягнути з Болехівського ліцею №2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25 серпня 2023 року по 24 вересня 2024 року в розмірі 184 606 грн. (а.с. 124). Згідно статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів , поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до частини другої статті 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Суд першої інстанції стягнувши з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25 серпня 2023 року по 24 вересня 2024 року в сумі 205 544,16 грн., допустив помилку не лише у періоді вимушеного прогулу та механізмі обчислення середнього заробітку, а й вийшов за межі позовних вимог, стягнувши середній заробіток у більшому розмірі ніж про це просила позивачка. Отже з Болехівського ліцею № 2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області за період з 26 серпня 2023 року по 24 вересня 2024 року підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 184 606 грн, з відрахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Доводи скарги про те, що середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати в зв`язку із чим строк звернення до суду із вимогою про його стягнення обмежується трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався, або повинен був дізнатись про порушення свого права, є безпідставними. Так, спір про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що виник у зв`язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не з власної вини, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням роботодавцем законодавства про працю та про оплату праці. Згідно із ч. 2 ст. 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Відповідачем позивачка звільнена 20 березня 2024 року з 25 серпня 2023 року. Позов у цій справі поданий до суду 01 квітня 2024 року, тобто у межах місячного строку, починаючи з дня, наступного за звільненням. Цей спір не пов`язаний із невиплатою сум, що належать працівникові при звільненні, оскільки таке питання позивачкою не ставиться. На ці правовідносини положення статей 116 та 117 КЗпП України не поширюються. У цих правовідносинах підлягають застосуванню положення статті 235 КЗпП України щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, розмір якого може бути обмежений, але не у випадку якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника. Орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Так, відповідач наказом від 20 березня 2024 року повторно звільнив позивачку з 25 серпня 2023 року, з позовом вона звернулась в межах строку, передбаченого статтею 233 КЗпП України, суд першої інстанції ухвалив рішення 24 вересня 2024 року, тому період стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає з 26 серпня 2023 року по 24 вересня 2024 року. Виходячи з вищенаведеного та враховуючи неправильне застосування судом норм матеріального права при визначенні середнього заробітку та порушення норм процесуального права (суд вийшов за межі позовних вимог), відповідно до ст. 376 ЦПК України рішення суду підлягає зміні в частині стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Керуючись ст. 367, 368, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника Болехівського ліцею № 2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області - задовольнити частково. Рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 24 вересня 2024 року змінити в частині стягнення з Болехівського ліцею № 2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Стягнути з Болехівського ліцею № 2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25 серпня 2023 року по 24 вересня 2024 року включно в розмірі 184 606 грн. (сто вісімдесят чотири тисячі шістсот шість) грн. з відрахуванням всіх обов`язкових податків і зборів. Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за один місяць. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Змінити розподіл судових витрат, стягнувши з Болехівського ліцею № 2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області у дохід держави судовий збір у розмірі 4 268 (чотири тисячі двісті шістдесят вісім) грн. 46 коп. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 03 лютого 2025 року. Судді В. М. Барков В. А. Девляшевський Є. Є. Мальцева