Постанова 4808 № 339/530/23

Справа № 339/530/23 Провадження № 22-ц/4808/748/24 Головуючий у 1 інстанції Скригун В. В. Суддя-доповідач Василишин Л. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 липня 2024 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі: головуючої (суддя-доповідач) Василишин Л. В., суддів: Фединяка В. Д., Максюти І. О., секретаря Гудяк Х. М., за участю представника апелянта адвоката Кобилинець Т. В., третьої особи ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Томина С. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Болехівського ліцею №2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області на рішення Болехівського міського суду від 19 березня 2024 року в складі судді Скригун В. В., ухвалене у м. Болехові Івано-Франківської області, у справі за позовом ОСОБА_2 до Болехівського ліцею №2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області, третя особа на стороні відповідача: ОСОБА_1 , про поновлення на роботі та зобов`язання вчинити дії, в с т а н о в и в: Короткий зміст позовних вимог У листопаді 2023 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діяв адвокат Томин С. В., звернулась до суду з позовом, уточнивши в подальшому, до Болехівського ліцею № 2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , про поновлення на роботі та зобов`язання вчинити дії. Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 з 1980 року працювала на посаді вчителя початкових класів Болехівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 на умовах безстрокового трудового договору. У зв`язку зі змінами в законодавстві, досягненням пенсійного віку та отриманням пенсії (абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року) наказом № 40-В від 30 червня 2020 року її переведено з безстрокового на строковий трудовий договір терміном на один рік по 30 червня 2021 року включно. Згідно з наказом № 46-К від 20 серпня 2021 року строковий трудовий договір з позивачкою було продовжено з 25 серпня 2021 року по 25 серпня 2022 року включно. Надалі наказом № 232-К від 01 вересня 2022 року ОСОБА_2 продовжено строковий трудовий договір з 01 вересня 2022 року по 25 серпня 2023 року включно. У зв`язку із прийняттям Конституційним Судом України рішення від 07 лютого 2023 року за № 1-р/2023 у справі №1-5/2020(118/20), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року позивачка 05 квітня 2023 року та 03 травня 2023 року зверталась із заявами про переукладення строкового трудового договору на безстроковий. Проте отримала відповідь, що вона працює на строковому трудовому договорі. А наказом № 170-К від 25 серпня 2023 року ОСОБА_2 звільнено з роботи в зв`язку із закінченням дії строкового трудового договору. Зазначала, що її звільнено незаконно, оскільки з 07 лютого 2023 року умова про строковий характер трудового договору між нею та відповідачем є недійсною, погіршувала її становище як працівника. Посилаючись на вказані обставини, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, ОСОБА_2 просила суд зобов`язати Болехівський ліцей № 2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області поновити її на роботі та укласти з нею безстроковий трудовий договір шляхом винесення відповідного наказу. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення Рішенням Болехівського міського суду від 19 березня 2024 року позов задоволено. Поновлено ОСОБА_2 з 25 серпня 2023 року в Болехівський ліцей № 2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області на посаді вчителя початкових класів. Зобов`язано Болехівський ліцей № 2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області укласти безстроковий договір з ОСОБА_2 шляхом винесення відповідного наказу. Стягнуто з Болехівського ліцею № 2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області в дохід держави судовий збір у розмірі 1 073,60 грн. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі допущено до негайного виконання. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між позивачкою та відповідачем був укладений строковий трудовий договір в період дії абзацу третього частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту», якою було визначено, що педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років. Рішенням Конституційного Суду України від 07 лютого 2023 року № 1-р/2023в справі № 1-5/2020(118/20) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463-IX. У рішенні Конституційного Суду від 07 лютого 2023 року у справі № 1-5/2020(118/20) встановлено, що абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463 IX не відповідає Конституції України та втрачає чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення. Після ухвалення рішення Конституційного Суду України, у позивачки виникла можливість привести строковий трудовий договір у відповідність із чинним трудовим законодавством, зокрема перевести у безстроковий. 05 квітня та 03 травня 2023 року позивачка зверталася із заявами до відповідача про укладення з нею безстрокового трудового договору. 23 серпня 2023 року позивачка звернуся із заявою до відповідача у якій просила вважати укладений з нею строковий трудовий договір від 01 вересня 2022 року таким, що укладений на невизначений період у відповідності до статті 39-1 КЗпПУ. Відповідач, не визнаючи права позивача на можливість укладення безстрокового трудового договору, наказом директора Болехівського ліцею №2 «Науковий» за №170-к від 25 серпня 2023 року звільнив позивачку з посади вчителя початкових класів у зв`язку з закінченням строкового трудового договору на підставі пункту 2статті 36 КЗпП України. Отже, починаючи з 07 лютого 2023 року у відповідача виник обов`язок перевести позивачку з строкового трудового договору на безстроковий у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення № 1-р/2023, а тому наказ про звільнення позивачки не може вважатися законним і є таким, що порушує права позивачки на працю. Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги В апеляційній скарзі Болехівський ліцей № 2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 . В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що при ухваленні рішення суд першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладенні у постановах від 04 липня 2023 року у справі № 738/31/22, від 12 липня 2023 року у справі № 125/1514/20 та безпідставно задовольнив вимоги позивачки щодо її поновлення на роботі, оскільки позовна вимога про поновлення на роботі є похідною від вимоги про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення з роботи. Однак, позивачкою не було заявлено позовну вимогу про визнання незаконним та скасування наказу № 170-к від 25 серпня 2023 року, такий наказ не скасовувався та є чинним наданий час. Також вказує, що строковий трудовий договір укладений із позивачкою на підставі відповідних її заяв до 07 лютого 2023 року. На час укладення строкового договору абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року був чинним. Отже, при звільненні позивачки на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку трудового договору відповідач не допустив порушень норм трудового законодавства. Крім того, вважає, що обраний позивачкою спосіб захисту у вигляді вимоги про зобов`язання Болехівський ліцей №2 «Науковий» Болехівської міської ради укласти безстроковий трудовий договір з позивачкою не є належним способом захисту. Позиція інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Томин С. В., посилаючись на необґрунтованість її доводів, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Іншими учасниками справи відзив на апеляційну скаргу не подано. Заяви (клопотання) учасників справи У судовому засіданні представник Болехівського ліцею № 2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області - адвокат Кобилинець Т. В. апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити. Третя особа на стороні відповідача ОСОБА_1 апеляційну скаргу визнав, просив її задовольнити. Представник ОСОБА_2 - адвокат Томин С. В. апеляційну скаргу не визнав, просив залишити її без задоволення. Фактичні обставини справи Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 з 09 січня 1980 року перебувала у трудових відносинах з Болехівською загальноосвітньою школою І-ІІІ ст. № 2 Болехівської міської ради Івано-Франківської області, яка перейменована в Болехівський ліцей № 2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області (а.с. 3-6, 105). 30 червня 2020 року на виконання підпункту 2 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про повну загальну середню освіту» директором школи Фендик В. І. видано наказ № 40-В «Про укладення строкового трудового договору». Згідно з наказом ОСОБА_2 переведено з безстрокового трудового договору на строковий терміном на один рік з 01 липня 2020 року (а.с. 23). Наказом від 01 липня 2020 року за № 40/1-В ОСОБА_2 прийнято на роботу на посаду вчителя початкових класів Болехівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 з повним тижневим навантаження на підставі трудового договору укладеного строком на один рік з 01 липня 2020 року по 30 червня 2021 року (а.с. 24). Надалі 20 серпня 2021 року директором школи Півень В. А. видано наказ № 46-К про укладення строкового трудового договору строком на один рік з 25 серпня 2021 року по 25 серпня 2022 року з вчителем початкових класів ОСОБА_2 з повним тижневим навантаженням (а.с. 7). Відповідно до наказу № 232-К від 01 вересня 2022 року із ОСОБА_2 переукладено строковий трудовий договір строком на один рік з 01 вересня 2022 року по 25 серпня 2023 року з повним тижневим навантаженням. Підстава заява ОСОБА_2 від 01 вересня 2022 року (а.с. 8). Наказом № 170-К від 25 серпня 2023 року звільнено вчителя початкових класів ОСОБА_2 у зв`язку із закінченням строку трудового договору (пункт 2 статті 36 КЗпП України) (а.с. 14). Позиція Івано-Франківського апеляційного суду Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України). Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частина шоста статті 43 Конституції України). За приписами частини першої статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації. Згідно зі статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладають у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи або умов її виконання, або інтересів працівника, та в інших випадках, визначених законодавчими актами. Підставами припинення трудового договору є, зокрема, закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення (пункт 2 частини першої статті 36 КЗпП). 16 січня 2020 року прийнято Закону України «Про повну загальну середню освіту» № 463-ІХ, яким визначено правові, організаційні та економічні засади функціонування і розвитку системи загальної середньої освіти. Абзацом 3 частини другої статті 22 цього Закону визначено, що педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років. У підпункті 2 пункту 3 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про повну загальну середню освіту» передбачено, що до 01 липня 2020 року керівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти зобов`язані припинити безстрокові трудові договори з педагогічними працівниками таких закладів освіти, яким виплачується пенсія за віком, з одночасним укладенням з ними трудових договорів строком на один рік. У разі незгоди з продовженням трудових відносин на умовах строкового трудового договору педагогічні працівники, яким виплачується пенсія за віком, звільняються згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 КЗпП України. Після закінчення строку трудового договору з такими педагогічними працівниками можуть укладатися строкові трудові договори відповідно до абзацу третього частини другої статті 22 цього Закону. Як вбачається з матеріалів справи, на виконання зазначених вимог цього Закону наказом № 40-В від 30 червня 2020 року із позивачкою укладено строковий трудовий договір строком на 1 рік із 01 липня 2020 року. Надалі 20 серпня 2021 року директором школи Півень В. А. видано наказ № 46-К про укладення строкового трудового договору строком на один рік з 25 серпня 2021 року по 25 серпня 2022 року з вчителем початкових класів ОСОБА_2 . А наказом № 232-К від 01 вересня 2022 року із позивачкою переукладено строковий трудовий договір строком на один рік з 01 вересня 2022 року по 25 серпня 2023 року. Отже, укладення з позивачкою строкового трудового договору відбулося саме із запровадженням законодавцем норми, яка викладена в абзаці 3 частини 2 статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту». Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 7 лютого 2023 року № 1-р/2023 в справі № 1-5/2020(118/20) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463-IX, згідно з яким «педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років». У вказаному рішенні Конституційний Суд України зазначив, що оспорювані приписи Закону ставлять педагогічних працівників у нерівне, невигідне і вразливе становище залежно від наявності у них певного виду власності (пенсійних виплат) та форми власності відповідного закладу загальної середньої освіти: ці приписи Закону поширюються на педагогічних працівників державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, однак не поширюються на педагогічних працівників тих закладів загальної середньої освіти, що не належать до державної або комунальної власності. Тому приписи абзацу третього частини другої статті 22 Закону не відповідають частинам першій, другій статті 24 Конституції України. Згідно із частиною 2 статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. У рішенні Конституційного Суду від 7 лютого 2023 року у справі № 1-5/2020(118/20) встановлено, що абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463IX не відповідає Конституції України та втрачає чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення. За загальним правилом, ухвалення рішення Конституційного Суду України не призводить до автоматичного відновлення попереднього стану оформлення трудових відносин (відновлення безстрокових трудових договорів замість строкових або поновлення на посадах звільнених), проте надає додаткові можливості/механізми захисту порушених прав працівників залежно від фактичних обставин, документального оформлення та актуального стану справи. Отже, починаючи з 07 лютого 2023 року сторони цього спору не позбавлені права щодо розгляду питання про переведення ОСОБА_2 з строкового трудового договору на безстроковий у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення № 1-р/2023. Матеріалами справи підтверджується, що 05 квітня та 03 травня 2023 року позивачка звернулась до відповідача із заявою, в якій просила перевести її на безстроковий трудовий договір згідно з рішенням Конституційного Суду України від 7 лютого 2023 року. Рішення Конституційного Суду України мають пряму (перспективну) дію в часі і застосовуються до тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Статтею 9 КЗпП України встановлено, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України, є недійсними. У рішенні Конституційного Суду України (Другий сенат) у справі № 6-р/ІІ, 2019, Конституційний Суд України зазначає, що не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимими, а будь-яке обмеження повинно мати об`єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватись з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів. Таким чином суд першої інстанції врахувавши, що на час прийняття рішення Конституційним Судом України 07 лютого 2023 року позивачка перебувала у трудових відносинах із відповідачем, і надалі подавала заяви про переведення на безстроковий трудовий договір та забезпечення виконання рішення Конституційного Суду України, дійшов правильного висновку про те, що звільнення ОСОБА_2 не може вважатися законним і є таким, що порушує її права на працю. Доводи апеляційної скарги щодо добровільної згоди позивачки про переведення її на строкову форму трудового договору та чинність строкового трудового договору не заслуговують на увагу. Згідно зі статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 24 КЗпП України укладення трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення (пункт 2 частини першої статті 36 КЗпП України). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 лютого 2021 року у справі № 703/2695/19 (провадження № 61-14979св20) зазначено, що відповідно до частин третьої, четвертої статті 24 КЗпП України укладення трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення (пункт 2 частини першої статті 36 КЗпП України). Укладення строкового трудового договору можливе за погодженням сторін, без згоди працівника укладення такого договору є неможливим. Разом з тим, згода позивачки щодо переведення її на строковий трудовий договір була зумовлена прийняттям Закону України «Про повну загальну середню освіту», у якому було визначено, що педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років. І така згода працівника була очевидно єдино можливою, безальтернативною формою укладення строкового трудового договору враховуючи норми «Прикінцеві та перехідні положення» Закону. Однак вже із 07 лютого 2023 року такі вимоги закону визнано неконституційними. На переконання колегії суддів факт закінчення строкового трудового договору за встановлених у справі обставин не давав відповідачу правових підстав для звільнення позивачки у зв`язку із закінченням строку трудового договору. Щодо посилання апелянта на те, що підставу для укладення строкового трудового договору - ст. 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту», роботодавцем було виключено з наказу після ухвалення 07 лютого 2023 року Конституційним судом рішення, то такі дії відповідача не мають юридичного значення та не змінюють фактичних обставин справи. Виключення з наказу виданого на підставі заяви працівника та чинних на час його винесення норм закону правової підстави, не є виконанням рішення Конституційного суду, а має ознаки внесення необґрунтованих змін до раніше виданого локального розпорядчого акту, який уже виконано. Неспроможними є посилання в апеляційній скарзі про те, що позовна вимога про поновлення на роботі є похідною вимогою від вимоги щодо визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, з якою позивачка не зверталася та те, що суд вийшов за межі заявлених вимог. Статтею 235 КЗпП України визначено спосіб захисту особи, яку звільнено незаконно, а саме звернення до суду із позовною вимогою про поновлення на роботі. Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевірити їх відповідність законові. Тобто у разі заявлення вимог «про поновлення на роботі» суд повинен перевірити наказ (розпорядження) на відповідність законові. Діючим законодавством України не встановлено необхідність заявлення окремої вимоги про скасування наказу (розпорядження) про звільнення, оскільки вимога «про поновлення на роботі» по своїй суті обумовлює необхідність дослідження (перевірки) такого на предмет відповідності діючому законодавству України; крім того, підставою для поновлення особи на роботі безпосередньо є рішення про поновлення, а не рішення про скасування відповідного наказу (розпорядження). Колегія суддів вважає, що вимога позивачки про поновлення на посаді вчителя є належним та ефективним способом захисту її порушеного права і суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про незаконність наказу про звільнення позивачки. Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20), … [на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими]. Колегія суддів відхиляє посилання в апеляційній скарзі на неврахування судом першої інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах, що зазначені заявником в апеляційній скарзі, оскільки такі не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, їх сформульовано у справах, фактичні обставини яких є відмінними від обставин справи, що переглядається. В той же час, колегія суддів не може погодитись із висновком суду в частині задоволення вимоги ОСОБА_2 про зобов`язання відповідача укласти з нею безстроковий трудовий договір шляхом винесення наказу, оскільки така вимога не є належним способом захисту порушеного права позивачки. Як зазначалося вище, належним способом захисту порушеного права є поновлення позивачки на посаді вчителя початкових класів з 25 серпня 2023 року. Відповідно до статті 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задоволити частково, рішення суду в частині вирішення вимоги позову про зобов`язання укласти безстроковий договір шляхом винесення відповідного наказу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 про зобов`язання Болехівського ліцею №2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області укласти безстроковий договір шляхом винесення відповідного наказу. Керуючись статтями 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Болехівського ліцею №2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської областізадоволити частково. Рішення Болехівського міського суду від 19 березня 2024 рокув частині вирішення вимоги позову про зобов`язання укласти безстроковий договір шляхом винесення відповідного наказу скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення. У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 про зобов`язання Болехівського ліцею №2 «Науковий» Болехівської міської ради Івано-Франківської області укласти безстроковий договір шляхом винесення відповідного наказу відмовити. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 30 липня 2024 року. Суддя-доповідач Л. В. Василишин Судді: В. Д. Фединяк І. О. Максюта