Постанова Черкаський апеляційний суд № 711/2566/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 січня 2025 року Справа № 711/2566/24 Провадження № 22-ц/821/155/25 Категорія: 305010300 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Василенко Л. І., суддів: Карпенко О. В., Новікова О. М., секретаря - Винник І. М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: Головне Управління Національної поліції в Черкаській області, Черкаська обласна прокуратура, Державна казначейська служба України, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 листопада 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Черкаської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, у складі судді Казидуб О. Г., повний текст складений 07 листопада 2024 року, в с т а н о в и в : В березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаною позовною заявою. Позовна заява мотивована тим, що 08 червня 2018 року в межах кримінального провадження № 12017250000000261 внесеного до ЄРДР 14.07.2017 позивачу було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, тобто, у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненим за попередньою змовою групи осіб в особливо великих розмірах. 27 червня 2018 року підозрюваному ОСОБА_1 , обрано запобіжний захід у виді особистого зобов`язання строком на 2 місяці. В ході судового розгляду кримінального провадження, в зв`язку з недоведеністю стороною обвинувачення складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України в діях обвинуваченого (підсудного) ОСОБА_1 . Черкаською обласною прокуратурою змінено обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 191 КК України на ч. 1 ст. 367 КК України, а саме, складення службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів. 12 листопада 2021 року Черкаським районним судом по справі № 701/716/18 винесено вирок, яким ОСОБА_1 , ОСОБА_2 виправдано та визнано їх невинуватими у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 367 та ч. 1 ст. 366 КК України, відповідно. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 30.11.2022 по справі № 701/716/18 вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 12 листопада 2021 року щодо ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України залишено без змін. Черкаською обласною прокуратурою касаційна скарга на вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 12 листопада 2021 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 30.11.2022 року по справі № 701/716/18 не подавалася. Зазначає, що виправдувальний вирок відносно ОСОБА_1 , який 30.11.2022 вступив в законну силу став наслідком неправильного застосування органом досудового слідства та прокурором закону про кримінальну відповідальність. Вказує, що внаслідок незаконних дій та рішень органів досудового слідства та прокуратури, які виразилися в оголошенні повідомлення про підозру у вчинені особливо тяжкого злочину, обрання запобіжного заходу, вручення обвинувального акту про вчинення особливо тяжкого злочину, ОСОБА_1 було спричинено моральну шкоду. Зокрема, було принижено його честь та гідність, він жив у постійному страху за своє майбутнє, переживав щодо можливого реального позбавлення волі на значний строк, оскільки, не був впевнений у справедливому завершенні справи. Від цього страждали члени сім`ї, дружина, діти, так як також не були впевнені щодо долі чоловіка та батька в майбутньому. Після оголошеної йому прокурором підозри, вручення акту у вчиненні особливо тяжкого злочину та перед кожним засіданням суду і після нього, він відчував душевні переживання, його морально пригнічувала легковажність і безвідповідальність посадових осіб досудового слідства та прокурора, які пред`явили йому безглузду підозру та обвинувачення. Крім того, в зв`язку з перебуванням у статусі підозрюваного та обвинуваченого в розкраданні бюджетних коштів звільнився з ТОВ «Будпроектсервіс» так як працівники підприємства «поза очі» стали негативно ставитися до нього, виникла напруженість в спілкуванні. Все це призвело до порушення його нормальних життєвих зв`язків, до позбавлення можливостей реалізації його бажань щодо подальшої професійної діяльності, погіршення відносин з оточуючим людьми, було підірвано його ділову репутацію. Отже, вважає, що ОСОБА_1 , як позивач має право на відшкодування шкоди, відповідно до ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Просив визнати незаконними рішення та дії старшого слідчого з ОВС СУ ГУНП в Черкаській області Уланова М. Д. щодо складання Повідомлення про підозру від 18.06.2018 ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України та вручення такого повідомлення; прокурора відділу прокуратури Черкаської області Шарапи В. Ю, щодо погодження Повідомлення про підозру ОСОБА_1 від 18.06.2018; прокурора відділу прокуратури Черкаської області Шарапи В. Ю. щодо складання Обвинувального акту відносно ОСОБА_1 та інших від 18.07. 2018 та його вручення; заступника начальника відділу Черкаської обласної прокуратури Яшник Б. С. щодо складання Обвинувального акту відносно ОСОБА_1 , від 21.05.2021 (погодженого першим заступником керівника Черкаської обласної прокуратури Сидором О. І.) та його вручення. Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 500 000 грн на відшкодування моральної шкоди, зумовленої здійсненим щодо нього кримінальним провадженням, по якому він був визнаний невинуватим. Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в сумі 40 000 грн. Судовий збір покласти на відповідачів. В подальшому представник позивача - адвокат Білоглазенко Г. П., в судовому засіданні позов підтримала частково. Просила стягнути з державного бюджету України 500 000 грн і витрати на правничу допомогу в розмірі 40 000 грн. В іншій частині позовних вимог просила суд їх не розглядати. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 листопада 2024 року заявлені вимоги задоволені частково. Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 427 200 грн та витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 6 800 гривень. В задоволенні решти вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, позивач ОСОБА_1 при зверненні до суду з позовом, зазначив, що підставою відшкодування моральної шкоди є час перебування під слідством чи судом. Інших самостійних підстав для відшкодування моральної шкоди позивач не зазначає. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Тобто, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування. Відповідно мінімальна заробітна плата на час розгляду справи складає 8 000 грн, тому сума, яка підлягала до стягнення на користь позивача ОСОБА_1 склала 427 200 грн, виходячи із наступного розрахунку: 53 місяці 12 днів х 8 000 грн = 427 200 грн. В зв`язку з тим, що позовні вимоги задоволені на 85%, стягненню на користь позивача підлягали витрати на правничу допомогу в розмірі 6 800 грн. Короткий зміст вимог апеляційних скарг Доводи осіб, які подали апеляційну скаргу Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Головне Управління Національної поліції в Черкаській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 листопада 2024 року в частині задоволених позовних вимог та в цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не з`ясовано з яких міркувань виходив позивач, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами вона підтверджується. Судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що позивачем не надано жодних доказів наявності у позивача «душевних та психічних страждань, моральних втрат, погіршення можливості реалізації своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, порушення нормальних життєвих зав`язків тощо», а також не надано доказів та підтверджень наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями відповідача. Факт постановлення судом виправдувального вироку стосовно позивача не може вважатися безумовним доказом заподіяння моральної шкоди, оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Також скаржник заперечує розрахунок суду, який порахований на рівні мінімальної заробітної плати - 8 000 грн, та просив взяти за розрахункову величину 1 600 грн - як розрахункову величину для обчислення виплат за рішенням суду. Скаржник зауважив, що суд першої інстанції стягуючи судові витрати не надав оцінки, що надані документи щодо правничої допомоги, не підтверджують понесення судових витрат саме у цій справі та заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Відзиви на апеляційні скарги Державна казначейська служба України подала відзив на апеляційну скаргу, в якому підтримали апеляційну скаргу Головного Управління Національної поліції в Черкаській області в повному обсязі та вважали рішення суду першої інстанції винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповно з`ясованих обставинах справи, і таким, що підлягає скасуванню в частині задоволених позовних вимог. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанцій 18 червня 2018 року старшим слідчим в ОВС СУ ГУНП в Черкаській області Улановим М. Д., за погодженням з прокурором відділу прокуратури Черкаської області Шарапою В., в межах кримінального провадження № 12017250000000261 внесеного до ЄРДР 14.07.2017 позивачу було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, тобто, у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненим за попередньою змовою групи осіб в особливо великих розмірах /Т. 1 а.с. 40-42/. 12 листопада 2021 року вироком Черкаського районного суду Черкаської області по справі № 701/716/18 при розгляді кримінального провадження № 12017250000000261 по обвинуваченню ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України та ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, виправдано ОСОБА_1 та визнано його невинуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України /Т. 1 а.с. 13-20/. 30 листопада 2022 року ухвалою Черкаського апеляційного суду вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 12 листопада 2021 року щодо ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення /Т. 1 а.с. 21-38/. Встановлено, що у період з 18 червня 2018 року по 30 листопада 2022 року (що становить 53 міс. 12 дн.), позивач перебував під слідством, до нього були застосовані запобіжні заходи. Мотивувальна частина Позиція Черкаського апеляційного суду Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного. Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності Статтею 15 ЦК України передбачено що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду оскаржується відповідачем у справі Головним Управлінням Національної поліції в Черкаській області в частині розміру стягнення моральної шкоди та судових витрат. Позивачем та іншими відповідачами судове рішення не оскаржується. Право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок держави закріплено у статтях 56, 62 Конституції України, у Законі України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон) та в статтях 1167, 1176 ЦК України. Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 1167 ЦК України, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала. Частинами 1, 2 ст. 1176 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Відповідно до ст. 1 Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина. Відповідно до положень п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону, у наведених в ст. 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується, зокрема, моральна шкода. Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 13 Закону розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Тобто, Законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом з урахуванням мінімального розміру заробітної плати. Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. При цьому визначений законом розмір є мінімальним, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, може застосувати й більший розмір відшкодування. Суд першої інстанції вірно врахував характер та обсяг страждань, яких зазнав ОСОБА_1 незаконним його притягненням до кримінальної відповідальності, характер вимушених змін у життєвих стосунках та зусиллях, необхідних для відновлення попереднього стану і дійшов правильного висновку, що на підставі положень Закону позивач має право на відшкодування моральної шкоди, яку необхідно визначати, виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом. Позивач ОСОБА_1 перебував під слідством і судом 53 місяці і 12 днів, починаючи з дня повідомлення про підозру (18.06.2018) і до дня набрання законної сили виправдувальним вироком суду (30.11.2022). Наведене узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду, у яких неодноразово зверталася увага на те, що важливим при обчисленні розміру відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним кримінальним переслідуванням, є початок строку перебування особи під слідством і судом та його закінчення, який починається з часу пред`явлення обвинувачення і закінчується датою набрання виправдувальним вироком законної сили (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц, Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 615/1947/15-ц, від 14 квітня 2021 року у справі № 520/14448/18, від 11 серпня 2021 року у справі № 761/20935/19, від 06 липня 2022 року у справі № 947/7449/20-ц). Згідно з висновками Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 203/3541/15-ц, розмір моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду визначається, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування. Наведені в апеляційній скарзі доводи щодо застосування мінімальної заробітної плати у розмірі 1 600 грн суперечать змісту ст. 13 Закону, а також правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, які є обов`язковими до застосування, згідно з якими відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, що діяв на момент ухвалення рішення судом першої інстанції. Відповідний правовий висновок, щодо застосування розміру мінімальної заробітної плати на день ухвалення рішення викладений у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15 і залишається незмінним, що підтверджено правовими висновками Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15, Верховного Суду у постанові від 29 січня 2020 року у справі № 214/1543/15-ц та рядом інших постанов Верховного Суду. Статтею 8 Закону «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 7 100 грн, а з 01 квітня 2024 року 8 000 грн. Розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду (ч. 3 ст. 258 ЦПК України). Рішення суду ухвалено 29 квітня 2024 року, тому розмір відшкодування моральної шкоди не може бути меншим, ніж 427 200 грн (8 000 грн х 53 місяці 12 днів). Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що при обчисленні моральної шкоди необхідно виходити із положень ч. 2 ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік», якою визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду на рівні 1 600 грн з таких підстав. Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України). Верховний Суд неодноразово у своїх постановах надавав тлумачення ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та висловлював правові позиції щодо порядку визначення розміру моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду. Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, від якого Верховний Суд не відступав та підтримує у своїх постановах, відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що «моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом». В постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 705/4489/20 Верховний Суд щодо застосування ст. 13 Закону зазначив, що тлумачення наведеної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування. Зазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 01 травня 2024 року (справа № 163/1613/22). Аналізуючи судову практику Верховного Суду про розгляд справ про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, апеляційний суд встановив, що Верховний Суд роз`яснює про необхідність застосування «мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду», «виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом», «мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування», а тому дійшов висновку, що при вирішенні указаної справи необхідно виходити із установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01.04.2024 розміру мінімальної заробітної 8 000 грн. Оскільки розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчився ухваленням рішення суду 29 квітня 2024 року, тому розмір відшкодування моральної шкоди становить 427 200 грн (8 000 грн х 53 місяці 12 днів), який і необхідно стягнути на користь позивача. Підстав для стягнення моральної шкоди у більшому розмірі, ніж мінімально визначено Законом, суд першої інстанції не вбачав, позивач рішення суду першої інстанції не оскаржував. Наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 04.03.1996 № 6/5/3/41 затверджено Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», згідно з п. 1 якого це Положення визначає порядок застосування зазначеного вище Закону. Згідно з п. 2 Положення, даний Закон встановлює випадки, умови та порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. Отже, саме Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є спеціальним, і саме норми цього Закону визначають порядок визначення розміру моральної шкоди у спірних правовідносинах. Ні на час розгляду справи судом першої інстанції, ні на даний час не вносилися зміни до ст. 13 Закону, і цей Закон не містить норми, яка передбачає відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством і судом, виходячи із розрахункової величини, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік. Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачеві, не є в розумінні ст. ст. 56, 62 Конституції України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», статей 1167, 1176 ЦК України «виплатою», а відтак, підстави для застосування положень ч. 2 ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» відсутні. Щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу. Суд першої інстанції, вирішуючи питання про відшкодування витрат позивача на правову допомогу у даній цивільній справі, прийшов до висновку, що заявлений адвокатом Білоглазенко Г. П. розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідачів, з огляду на заперечення останніх, є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг адвоката, а отже підлягав зменшенню до 8 000 грн, які підлягали стягненню з Держави, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог. Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Частинами 1 - 6 ст. 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничної допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат». Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. У відповідності до ч. 9 ст. 83 ЦПК України копії доказів, що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який прийнявши до уваги надані представником позивача - адвокатам Білоглазенко Г. П. докази на підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу, а саме Ордер про надання правничої (правової) допомоги, виписаний на підставі договору про надання правової допомоги № 42/2024 від 25.03.2024, Договір № 42/2024 про надання правничої (правової) допомоги від 25 березня 2024 року, Платіжну інструкцію АТ КБ «ПриватБанк» від 28.03.2024 та, врахувавши заперечення відповідачів по справі, оцінивши дані докази в сукупності, прийшов до висновку про зменшення витрат на правничу допомогу та стягнення її пропорційно задоволених вимог 85 % - 6 800 грн. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Наведені в апеляційній скарзі доводи, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, та особистого тлумачення скаржниками норм закону. Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. При вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. З урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ГУ НП у Черкаській області необхідно відмовити. Що стосується судових витрат понесених скаржником то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області - залишити без задоволення. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 листопада 2024 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Повний текст постанови складено 03 лютого 2025 року. Головуючий Л. І. Василенко Судді: О. В. Карпенко О. М. Новіков