Ухвала КАС ВС № 380/29651/23

УХВАЛА 31 січня 2025 року м. Київ справа №380/29651/23 адміністративне провадження № К/990/48424/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Уханенка С.А., суддів - Соколова В.М., Радишевської О.Р., перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Львівської обласної прокуратури про скасування рішення, В С Т А Н О В И В: У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, Офісу Генерального прокурора та Львівської обласної прокуратури, в якому просила: визнати протиправними та скасувати рішення Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 19 жовтня 2023 року № 2 про неуспішне проходження нею атестації, наказ Генерального прокурора від 09 листопада 2023 року № 314к, на підставі якого її звільнено з посади заступника прокурора Львівської області та органів прокуратури з 13 листопада 2023 року; поновити на займаній посаді з 14 листопада 2023 року та стягнути з Львівської обласної прокуратури на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 14 листопада 2023 року по день ухвалення судового рішення про поновлення на роботі. Позов обґрунтовано тим, що 19 жовтні 2023 року Шістнадцятою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур прийнято оскаржуване рішення № 2 про неуспішне проходження атестації з мотивів її неприбуття 12 жовтня 2023 для складання іспиту та неповідомлення про причини неявки, а також не надання документального підтвердження інформації про поважні причини її неявки 21 серпня 2023 року до початку перенесеного складення відповідного іспиту на 12 жовтня 2023 року. Позивачка вважає оскаржуване рішення протиправним, оскільки кадровою комісією безпідставно не було враховано її заяву про перебування на лікуванні, направлену секретарю кадрової комісії 11 жовтня 2023 року цінним листом, а 12 жовтня 2023 року о 09.16 год на електронну адресу кадрової комісії - kadrcomregl6@gp.gov.ua вона також додатково направила таку заяву, із долученням копії лікарняних листків непрацездатності за попередній раз щодо підстав перенесення іспиту. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року в позові відмовлено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року скасовано рішення суду першої інстанції, а позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур № 2 від 19 жовтня 2023 року в частині неуспішного проходження атестації ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора від 09 листопада 2023 року № 314к «Про звільнення», на підставі якого позивачку звільнено з посади заступника прокурора Львівської області та органів прокуратури з 13 листопада 2023 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Львівської області з 14 листопада 2023 року та стягнуто з Львівської обласної прокуратури на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 14 листопада 2023 року по день ухвалення судового у сумі 442 258,59 грн. 12 грудня 2024 року Офіс Генерального прокурора повторно надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року. Заявник, посилаючись на положення пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України і неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, просить скасувати оскаржене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 січня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху, а заявнику надано строк для усунення її недоліків. Недоліки скарги усунуто у строк установлений Судом. Предметом спору у цій справі є правомірність рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором та звільнення його з цих підстав з органів прокуратури. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. У касаційній скарзі Офіс Генерального прокурора послався на те, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах щодо застосуваня пункту 11 Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року №221 (далі - Порядок № 221) у комплексі з пунктом 17 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 19 вересня 2019 року №113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон №113-IX), входячи із обставин, установлених судами у цій справі та «з огляду на відсутність надання документального підтвердження безпосередньо секретарю відповідної кадрової комісії не пізніше трьох днів з дати, на яку було призначено іспит, інформації про поважність причини неявки прокурора на визначений йому час та дату проходження атестації». Суд зазначає, що за приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті. Як вбачається із змісту оскарженої постанови суду апеляційної інстанції, спір у цій справі виник у зв`язку із винесенням кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором, з мотивів неприбуття 12 жовтня 2023 року ОСОБА_1 для складання іспиту та неповідомлення про причини такої неявки, а також через ненадання нею документального підтвердження щодо поважності причин її неявки 21 серпня 2023 року до початку перенесеного іспиту на 12 жовтня 2023 року, що, в свою чергу, стало підставою для прийняття наказу про звільнення позивача із займаної посади та органів прокуратури. Аналізуючи доводи касаційної скарги в цій частині та мотиви з яких виходили суди першої та апеляційної інстанцій у цій справі, Верховним Судом установлено, що вирішуючи указаний спір суди насамперед виходили із доказів у справі, наданих учасниками спору на підтвердження своїх аргументів, на підставі яких ухвалили протилежні рішення. Так, відмовляючи в позові, суд першої інстанції, відхиливши доводи позивачки про вчасне направлення нею необхідних документів відповідачам вирішив, що вона вчасно не повідомила кадрову комісію належним чином, спираючись на дату реєстрації вхідної кореспонденції, а надаючи оцінку її доводам щодо направлення заяви на електронну адресу комісії, надав перевагу твердженням відповідачів про те, що електронний лист від позивачки на адресу кадрової комісії не надійшов, та припустив, що таке цілком можливо у зв`язку з технічними причинами, і вважав, що позивачка могла пересвідчитись чи отриманий такий лист та чи переданий він секретарю кадрової комісії і докази отримання електронного листа адресатом позивачка не надала. Перевіряючи рішення першої інстанції та скасовуючи його суд апеляційної інстанції, з поміж-іншого указав, що такі висновки суду першої інстанції спростовуються матеріалами справи, а припущення суду є недопустимими, оскільки висновки повинні ґрунтуватись на наявних у справі доказах, а не домислах. Водночас судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 надала документи, що свідчать про вчинення нею усіх дій, спрямованих на повідомлення відповідачів та надала докази, що це підтверджують (що не заперечується представником відповідача). За таких обставин, суд апеляційної інстанції констатував, що твердження суду першої інстанції про те, що позивачка несвоєчасно повідомила кадрову комісію про перенесення іспиту на іншу дату та не надала підтвердження поважності неприбуття на іспит 21 серпня 2023 року суперечить фактичним обставинам справи, вимогам чинного законодавства та правовим позиціям Верховного Суду, висловленим з приводу направлення листів поштою або засобами електронного зв`язку, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а тому не може свідчити про несвоєчасність вчинення ним дій. На підтвердження такого висновку суд апеляційної інстанції визначив дату та час отримання кадровою комісією електронного повідомлення від позивачки про перенесення дати іспиту та листки непрацездатності, що підтверджують поважність причин неприбуття. У касаційній скарзі відсутні аргументи, що спростовують такі висновки суду апеляційної інстанції, а наведене Офісом Генерального прокурора власне тлумачення пункту 11 Порядку №221 є вузьким та не відповідає загальному обсягу прав та можливостей прокурора, виходячи із змісту указаної норми. Водночас касаційна скарга не містить обгрунтування сутності неправильного, на думку заявника, тлумачення приписів пункту пункту 11 Порядку №221. Верховного Суд також зауважує, що суд касаційної інстанції неодноразово формував висновки щодо окремих положень Закону №113-ІХ у взаємозв`язку з положеннями Порядку № 221 висловлював правові позиції щодо указаних норм. Однак, формально зазначивши про відсутність такого висновку, заявник не навів підстав, що свідчать про необхідність формування ще одного висновку Верховного Суду щодо указаних норм, за обставин установлених судами саме у цій справі, що мають індивідуальні ознаки. У тексті касаційної скарги заявник лише наводить низку судових справ, розглянутих Верховним Судом, цитує нормативно-правові акти щодо проведення процедури атестації, без належної аргументації щодо їхнього неправильного застосування судом апеляційної інстанції у цій справі у системному зв`язку з положеннями статті 328 КАС України та наводить власну оцінку обставин справи, що свідчить про їхню переоцінку. Суд зазначає, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а відповідач обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі. Отже, у скарзі не наведені обґрунтовані мотиви, за яких суд може відкрити касаційне провадження на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Проста констатація самого факту наявності або відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у справі з подібними правовідносинами не є достатньою підставою для відкриття касаційного провадження, оскільки норми КАС України вимагають визначення такої норми, щодо якої наявний або відсутній висновок Верховного Суду та викладення обґрунтувань неправильного застосування/ не застосування цієї норми права. Тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. За таких обставин, Суд не вирішує питання поновлення пропущеного процесуального строку. Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Львівської обласної прокуратури про скасування рішення повернути особі, яка її подала.

2. Копію ухвали направити заявнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.

3. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач: С.А. Уханенко Судді: В.М. Соколов О.Р. Радишевська