Постанова 4824 № 755/15648/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №755/15648/24 Головуючий у І інстанції - Коваленко І.В. апеляційне провадження №22-ц/824/2910/2025 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 січня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Приходька К.П., суддів Писаної Т.О., Журби С.О., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 13 вересня 2024 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації, установив: У вересні 2024року ПрАТ «СГ «ТАС» звернулося до Дніпровського районного суду м. Києва із позовом ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13 вересня 2024 року позовну заяву ПрАТ «СГ «ТАС» повернуто позивачу на підставі п.1 ч.4 ст.185 ЦПК України у зв`язку з тим, що вона підписана особою, яка не мала на це відповідних процесуальних повноважень. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ПрАТ «СГ «ТАС» подало апеляційну скаргу, посилаючись на те, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та з невідповідністю висновків суду обставинам справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилається на те, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали порушив норми ЦПК України, що зумовило порушення його права, як позивача, на судовий захист. Вказувало, що у малозначних спорах (малозначні справи) представником юридичної особи може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, і діяти така особа може на підставі довіреності. Законодавством України не встановлено імперативної норми, щодо представництва інтересів юридичних осіб виключно її працівниками. Зазначило, що Довіреністю № ГО-23/561 від 28 грудня 2023 року Миц Ірину Володимирівну було уповноважено представляти інтереси Товариства. Вказувало, що представник має право на представництво його інтересів, як ПрАТ «СГ «ТАС», на підставі довіреності №ГО-23/561 від 28 грудня2023 року, яка була подана разом з позовною заявою, а постановляючи оскаржувану ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції порушив права та інтереси Товариства, які повинен захищати здійснюючи правосуддя, а саме позбавляє право на звернення до суду за захистом його порушених прав і інтересів. Просило суд, скасувати ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 13 вересня 2024 року як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1,5,6,9,10,14,19,37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до частин 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. У ч. 2 зазначеної статті вказано, що суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з ч. 1ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що до позовної заяви не долучено доказів на підтвердження повноважень представника ПрАТ «СГ «ТАС» Миц І.В., оскільки не надано суду жодних підтверджень того, що коло трудових (посадових) обов`язків Миц І.В. охоплює можливість діяти від імені позивача у суді за правилами самопредставництва. З висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи, а також не узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне. Форма та зміст позовної заяви, яка подається до суду, повинна відповідати положенням, визначеним ст. ст. 175, 177 ЦПК України. Зокрема, ч. 2 ст. 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Згідно ч. 7 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви, підписаної представником, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача. Установлено, що у вересні 2024 року ПрАТ «СГ «ТАС» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації, в сумі 20479,01 грн. та судових витрат. Позовна заява подана Миц І.В. через систему «Електронний суд». Як вбачається з матеріалів справи, Головою Правління ПрАТ «СГ «ТАС» є Царук П.В. Згідно довіреності №ГО-23/561 від 28 грудня 2023 ПрАТ «СГ «ТАС» в особі Голови Правління Царука П.В., що діє на підставі Статуту, даною довіреністю уповноважило Миц І.В. представляти інтереси ПрАТ «СГ «ТАС», в тому числі, в судах загальної юрисдикції. При цьому, для виконання зазначених у довіреності повноважень, Миц І.В. надано право, зокрема, подавати, заявляти, підписувати: заяви, скарги, позовні заяви, клопотання, заперечення, письмові пояснення, апеляційні та касаційні скарги, листи, претензії, повідомлення, вимоги, клопотання, відзив, заперечення, пояснення тощо, а також отримувати повідомлення, повістки, виклики, постанови, рішення, вироки, виконавчі документи. Строк дії довіреності визначено до 31 грудня 2026 року. Положеннями ст. 244 ЦК України, яка регламентує представництво за довіреністю, визначено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Згідно з приписами ст. 246 ЦК України, довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами. Відповідно до ч. 3 ст. 58 ЦПК України, юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого представника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Особи, які можуть бути представниками, визначені ст. 60 ЦПК України. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу. Згідно п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 62 ЦПК України, повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами. Таким чином, цивільно-процесуальним законодавством визначено конкретні випадки, у яких представником у суді, крім адвоката чи законного представника, може бути інша особа, яка має відповідну цивільну процесуальну дієздатність. Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Частиною 9 ст. 19 ЦПК України встановлено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Згідно з ч. 1 ст. 176 ЦПК України, ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. З позовної заяви вбачається, що ціна позову у цій справі становить 20479, 01 грн., що станом на 1 січня 2024 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 грн x 100 = 302800 грн.). Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до закону, а тому представництво позивача у суді на підставі довіреності особою, що не є адвокатом, не суперечить вимогам цивільного процесуального закону. Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2024 року у справі №172/1779/23 зазначив: «Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (ч. 1 ст. 58 ЦПК України). Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника (ч. 3 ст. 58 ЦПК України). Тлумачення вказаних норм свідчить, що в процесуальному законодавстві розмежовано такі категорії як «самопредставництво» і «представництво». Тобто допускається можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи як у порядку самопредставництва, так і іншими особами, як представниками юридичної особи. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч.1 ст. 60 ЦПК України). Під час розгляду спорів, що виникають із трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у ст. 61 цього Кодексу (ч.2 ст. 60 ЦПК України). Таким чином, у цивільному процесуальному законі встановлено конкретні випадки, у яких представником у суді, окрім адвоката чи законного представника, може бути інша особа, яка має відповідну цивільну процесуальну дієздатність. Повноваження таких осіб відповідно до п. 1 ч.1 ст. 62 ЦПК України мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи. Таким чином, хибним є висновок суду першої інстанції про те, що позовну заяву подано та підписано особою, яка не надала суду належні документи наявності повноважень на підписання позовної заяви та звернення з позовною заявою до суду від імені та в інтересах позивача. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд. Так, у справі Delcourt v. Belgium, Європейський суд з прав людини зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення ст. 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення». У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права». Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією України судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ. Враховуючи вищевикладене, ухвала Дніпровського районного суду м. Києва від 13 вересня 2024 року не може вважатися законною і обґрунтованою та підлягає скасуванню. Відповідно до приписів п. 3, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України, оскільки ухвала, що перешкоджає подальшому провадженню, постановлена із порушенням норм процесуального права. Керуючись ст. 7, 367, 374, 379, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» задовольнити. Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 13 вересня 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України. Суддя-доповідач К.П. Приходько Судді Т.О. Писана С.О. Журба