Ухвала Вищий антикорупційний суд № 991/198/25

Справа № 991/198/25 Провадження 1-кс/991/197/25 ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 січня 2025 року                                                                 м.Київ Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , детектива ОСОБА_3 , власника майна ОСОБА_4 та його захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3 , погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_7 , про арешт майна у кримінальному провадженні №52022000000000169 від 07.07.2022, ВСТАНОВИВ: До Вищого антикорупційного суду звернувся детектив, за погодженням із прокурором у кримінальному провадженні, із клопотанням про арешт майна, вилученого 08.01.2025 в ході проведення обшуку автомобіля HYUNDAI TUCSON, д.р.н. НОМЕР_1 , яким володіє та користується ОСОБА_4 , а саме: -телефона Sumsung Galaxy IMEI: НОМЕР_2 ; -планшета Sumsung s/n: R52X209P93F; IMEI 1:  НОМЕР_3 ; IMEI 2:  НОМЕР_4 , із забороною користуватися та розпоряджатися таким майном. У судових засіданнях детектив ОСОБА_3 просив задовольнити клопотання з викладених у ньому підстав. Додатково надав суду копії протоколів огляду від 15.01.2025, відповідно до яких вилучені в автомобілі ОСОБА_4 мобільний телефон та планшет захищені системою логічного захисту, а також копію постанови від 16.01.2025 про призначення комплексної судової комп`ютерно-технічної експертизи та експертизи електронних комунікацій мобільного телефона. Представники власника майна адвокати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , із позицією яких погодився власник майна ОСОБА_4 , у судових засіданнях та письмових запереченнях просили відмовити в задоволенні клопотання про накладення арешту на майно, вилучене в ході проведення обшуку 08.01.2025. Зауважили, що детективом не обґрунтовано віднесено вилучене під час обшуку майно до речових доказів, у тому числі не наведено фактів, підтверджуючих, що вилучене майно, являється знаряддям вчинення будь-якого кримінального правопорушення або зберігає на собі його сліди. Вилучені мобільний телефон та планшет є особистим майном ОСОБА_4 , а тому має бути повернуто йому. У доповненнях до заперечень адвокат ОСОБА_6 зазначив, що ОСОБА_4 з 03.06.2019 перебуває на посаді технічного адміністратора автоматизованої системи документообігу Південно-західного апеляційного господарського суду, а тому з метою безперервної роботи автоматизованої системи апеляційного суду, своєчасного та швидкого налагодження її роботи, зобов`язаний постійно перебувати на зв`язку з працівниками апарату суду. Таким чином, вилучення мобільного телефона ОСОБА_4 може завдати шкоди безперервній діяльності апеляційного суду. Заслухавши думки учасників провадження, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов таких висновків. Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна. Згідно з ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням. Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Частиною 2 цієї статті визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Поряд з цим, необхідність арешту майна зумовлюється обґрунтованою підозрою вважати, що незастосування цього заходу зумовить труднощі чи перешкоджатиме встановленню істини внаслідок того, що таке майно може бути приховане, відчужене чи пошкоджене. Як вбачається з матеріалів судової справи, 08.01.2025 на підставі ухвали Вищого антикорупційного суду від 26.12.2024 у справі № 991/14272/24 (провадження № 1-кс/991/14373/24) проведено обшук автомобіля HYUNDAI TUCSON, д.р.н. НОМЕР_1 , VIN код НОМЕР_5 , яким володіє та користується ОСОБА_4 . Перевіряючи дотримання строків звернення із клопотанням про арешт вилученого майна, слідчий суддя встановив, що клопотання детектива про арешт майна подане до канцелярії суду 10.01.2025, тобто в межах строків, встановлених ч. 5 ст. 171 КПК України. Вимоги до клопотання слідчого, прокурора про арешт майна викладені в ч. 2 ст. 171 КПК України. Так, зокрема, в клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання. Як вбачається з клопотання, воно подане з додержанням вимог ст. 171 КПК України, містить всі встановлені законом обставини, а тому підстави для його повернення відсутні. Детектив у клопотанні вказує на таку підставу для накладення арешту на майно, як збереження речових доказів. Положеннями ст. 170 КПК України встановлено, що арешт з метою збереження речових доказів накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Слідчий суддя, суд при вирішенні питання про арешт майна повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна (п.п. 1, 2, 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України). Встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за № 52022000000000169 від 07.07.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 191 ч. 5, ст. 209 ч. 2 (чинна з 28.04.2020), ст. 369 ч. 4, ст. 368 ч. 4 (чинна з 04.06.2014), ст. 368 ч. 4 (чинна до 04.06.2014), ст. 191 ч. 5, ст. 191 ч. 5, ст. 191 ч. 5, ст. 191 ч. 5, ст. 15 ч. 2, ст. 191 ч. 5, ст. 191 ч. 5, ст. 191 ч. 5, ст. 209 ч. 3, ст. 191 ч. 5, ст. 209 ч. 3, ст. 368 ч. 4 (чинна з 04.06.2014), ст. 209 ч. 3, ст.15 ч. 1, ст. 343 ч. 2 , ст. 209 ч. 3, ст. 309 ч. 1, ст. 368-5 КК України. Як зазначив детектив, наразі існують достатні підстави вважати, що наявні ознаки вчинення кримінального правопорушення з легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, зокрема з урахуванням наступного. 06.12.2023 дружина службової особи Служби безпеки України ОСОБА_8 - ОСОБА_9 придбала елітне нерухоме майно квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , за 12 800 000 грн, яка на ринку нерухомості коштує вдвічі дорожче. Водночас при оформленні договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_9 зазначила, що кошти зароблені нею як фізичною особою-підприємцем. Так, згідно даних Державної фіскальної служби України, ОСОБА_9 у період з 01.01.2002 до 31.12.2023 отримала наступні доходи: доходи, задекларовані від підприємницької діяльності протягом 2022-2023 років у розмірі 22 792 600 грн. Водночас детектив зазначає, що починаючи з 21.10.2022 по 06.07.2023 та з 13.09.2023 по 21.11.2023 відповідно, ФОП ОСОБА_9 отримала кошти на рахунок від ФОП ОСОБА_10 на суму 10 000 000 грн та від ТОВ «ТД Метрополіс» на суму 1 150 000 грн. При цьому, серед контрагентів-отримувачів послуг ФОП ОСОБА_9 тільки ФОП ОСОБА_10 та пов`язані з ним компанії, частиною з яких він керує через свою довірену особу ОСОБА_11 . Орган досудового розслідування зазначає, що діяльність ОСОБА_10 як ФОПа не має ознак здійснення реальної господарської діяльності. 13.03.2024 ОСОБА_10 повідомлено про підозру у організації заволодіння коштами АТ «Укрзалізниця», вчиненому організованою групою в особливо великих розмірах шляхом забезпечення постачання суб`єктами підприємницької діяльності товарів та послуг за завищеною вартістю з подальшим розподілом предмету заволодіння, в тому числі на користь ОСОБА_10 . Окрім цього, 04.04.2024 ОСОБА_10 повідомлено про нову підозру у організації заволодіння коштами АТ «Укрзалізниця», вчиненому організованою групою в особливо великих розмірах, шляхом забезпечення постачання суб`єктами підприємницької діяльності товарів та послуг за завищеною вартістю з подальшим розподілом предмету заволодіння, в тому числі на користь ОСОБА_10 . Таким чином, детективи вважають, що фактичні обставини можуть свідчити про наявність ознак придбання ОСОБА_9 зазначеної нерухомості частково за рахунок коштів, одержаних злочинним шляхом, тобто наявні ознаки вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України. Варто зазначити, що представником продавця квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яку придбали ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , був ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Встановлені на підставі досліджених слідчим суддею матеріалів відомості у сукупності із доводами клопотання та поясненнями старшого детектива у їх співставленні з диспозиціями статей, які передбачають кримінальну відповідальність за їх вчинення, формують у слідчого судді переконання про наявність достатніх підстав вважати, що зазначені у клопотанні кримінальні правопорушення могли бути вчинені. Водночас слід зауважити, що на даному етапі досудового розслідування слідчий суддя не вирішує питання про наявність усіх елементів складів кримінальних правопорушень, винуватість чи невинуватість осіб у їх вчиненні і не визначає ступінь вини таких осіб, а лише на підставі розумної оцінки сукупності отриманих відомостей встановлює, що існують об`єктивні дані про вчинення вказаних у клопотанні кримінальних правопорушень, у зв`язку з якими вирішується питання про арешт майна. 08.01.2025 у кримінальному провадженні № 52022000000000169 від 07.07.2022 на підставі ухвали Вищого антикорупційного суду від 26.12.2024 у справі № 991/14272/24 (провадження №1-кс/991/14373/24) проведено обшук автомобіля HYUNDAI TUCSON, д.р.н. НОМЕР_1 , яким володіє та користується ОСОБА_4 . Як вбачається з протоколу обшуку від 08.01.2025, у ході обушку було виявлено належний ОСОБА_4 телефон Sumsung IMEI: НОМЕР_2 , який перебував у ввімкнутому стані. На прохання детективів, ОСОБА_4 відмовився надавати пароль доступу до вказаного телефона. За наведеного, без подолання системи логічного захисту отримати доступ до вказаних документів/файлів і відомостей неможливо, а тому детективами прийнято рішення про вилучення такого мобільного телефона. Також на задньому сидінні автомобіля виявлено планшетний пристрій Sаmsung s/n: R52X209P93F; IMEI 1: НОМЕР_3 ; IMEI 2: НОМЕР_4 . Вказаний планшетний пристрій ОСОБА_4 самостійно розблокував та надав детективам для огляду, проте пароль доступу до планшета надавати відмовився. Під час огляду даного планшета, в папці «завантаження» виявлено електронний документ формату Exel з назвою: «Акт_звірки_період_з_01-01-23_по_05-12-23». При відкритті даного файлу виявлено, що в ньому міститься інформація про внески на утримання будинку, вивезення побутових відходів, на опалення МЗК, помісячно за 2023 рік за адресою: АДРЕСА_1 . Пізніше планшет був знову заблокований, у зв`язку з ненаданням ОСОБА_4 паролю від нього. З огляду на зазначене, детективами прийнято рішення про вилучення планшетного пристрою Sаmsung. Сторона обвинувачення стверджує, що з огляду на виявлений на планшеті електронний документ, пов`язаний з квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , наявні обґрунтовані підстави вважати, що з планшета могли бути видалені інші файли, що стосуються продажу даної квартири, а на телефоні може також міститись й інша інформація, що може мати значення для кримінального провадження. Згідно постанови детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3 від 09.01.2025 мобільний телефон Sаmsung Galaxy IMEI: НОМЕР_2 та планшет Sаmsung s/n: R52X209P93F; IMEI 1: НОМЕР_3 ; IMEI 2: НОМЕР_4 , вилучені під час проведення 08.01.2025 обшуку автомобіля ОСОБА_4 , визнано речовими доказами у кримінальному провадженні. Детективом ОСОБА_3 оглянуто вилучені мобільний телефон та планшет, за результатом чого встановлено, що зазначені електронні пристрої захищені системою логічного захисту доступу, про що складено відповідні протоколи від 15.01.2025. Зважаючи на відмову ОСОБА_4 повідомити пароль доступу до мобільного телефона та планшета, детектив зазначає, що ОСОБА_4 міг вжити заходів щодо приховання або видалення файлів (електронних документів), які містять відомості, що мають значення для досудового розслідування та самостійно або ж в сукупності з іншими відомостями, речами або документами можуть бути використані як докази під час судового розгляду, відшукання чи/та відновлення яких можливе виключно під час проведення відповідних судових експертиз. Встановлення у ході проведення огляду наявної системи логічного захисту доступу до інформації та неможливість повного копіювання відомостей, які зберігаються у пам`яті мобільного телефона та планшета, унеможливлює дослідження вмісту їх пам`яті без застосування спеціальних технічних знань, навичок та обладнання для подолання системи логічного захисту доступу. Таким чином, з метою виявлення інформації, що має значення для досудового розслідування на вилучених пристроях, у органу досудового розслідування виникла необхідність у проведенні відповідного експертного дослідження. За наведеного, постановою детектива ОСОБА_3 від 16.01.2025 призначено комплексну судову комп`ютерно-технічну експертизу та експертизу електронних комунікацій мобільного телефона Sаmsung IMEI: НОМЕР_2 . Таким чином, враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень, які розслідуються у даному кримінальному провадженні, поведінку власника електронних пристроїв, який відмовився надати доступ до них, беручи до уваги, що вказані мобільний телефон та планшет могли використовуватися для комунікації з приводу подій, які є предметом досудового розслідування, слідчий суддя вважає, що такі електронні пристрої можуть містити відповідне листування, фото- та відеофайли, документи, у тому числі приховані чи/та видалені файли, які мають значення для встановлення обставин, що розслідуються у цьому кримінальному провадженні. За наведеного, слідчий суддя погоджується з тим, що є доцільним накладення арешту на вилучені під час проведення обшуку автомобіля, яким користується ОСОБА_4 , мобільний телефон Sаmsung та планшет Sаmsung, з огляду на існування сукупності розумних підозр вважати, що інформація, яка міститься в них може бути використана як доказ під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні, що забезпечить виконання завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України. Слідчий суддя вважає, що посилання представників власника майна на те, що вилучені телефон та планшет не містять слідів кримінального правопорушення, є передчасним, оскільки на даний час  неможливим є повне дослідження наявних у них файлів та листувань, оскільки електронні пристрої захищені наявністю системи логічного захисту доступу до інформації, а власник відмовився повідомити пароль доступу до них. За наведеного, слідчий суддя вважає, що наразі в контексті потреб досудового розслідування існує необхідність у проведенні детального огляду вмісту пам`яті вилучених пристроїв, у тому числі шляхом проведення експертного дослідження, що дозволить у повному обсязі скопіювати як вже наявні файли, так і ймовірно видалені. У такому випадку суттєвим для доступу до такої інформації є наявність самих пристроїв, які будуть становити предмети дослідження відповідного експерта. Слідчий суддя також враховує, що з часу вилучення електронних пристроїв до часу розгляду клопотання про арешт майна минув досить незначний проміжок часу, а телефон та планшет містять систему логічного захисту, що об`єктивно не давало органу досудового розслідування можливості здійснити їх повний огляд та провести копіювання наявної інформації. На думку слідчого судді, досліджені під час судового розгляду матеріали свідчать про відповідність заявленого у клопотанні майна критеріям речових доказів, визначеним ст. 98 КПК України, так як вилучені мобільний телефон та планшет можуть містити інформацію та відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. З аналізу положень ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України вбачається, що майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні. З огляду на наведене, арешт майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів та є самостійною правовою підставою для арешту майна, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні та не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна, на відміну від інших правових підстав. Таким чином, доводи представників власника майна щодо того, що ОСОБА_4 не має ніякого відношення до подій, які розслідуються детективами Національного антикорупційного бюро України, не визнаються спроможними. Частиною 11 ст. 170 КПК України встановлено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. Матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою попередження настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню. Доказів будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, слідчому судді під час розгляду не надані. Натомість, відмова у задоволенні клопотання про арешт майна може потягнути безповоротну втрату відомостей, що містяться у вилучених електронних пристроях. А відтак існують обставини, які підтверджують, що незастосування арешту щодо вказаного майна призведе до приховування, зміни, зникнення, втрати, знищення, перетворення цього майна та інформації в ньому. Зважаючи на такі ризики, слідчий суддя вважає обґрунтованим застосувати заборону володіння, користування та розпоряджання вказаним майном. Водночас слідчий суддя зауважує, що накладення арешту на відповідне майно не є припиненням права власності на нього або невідворотним позбавленням такого права. Хоча власник і обмежується у реалізації всіх правомочностей щодо відповідного майна, однак такий захід є тимчасовим. На підставі наведеного, слідчий суддя приходить до висновку, що стороною обвинувачення доведено, що вилучені 08.01.2025 в ході проведення обшуку автомобіля HYUNDAI TUCSON, д.р.н. НОМЕР_6 , яким володіє та користується ОСОБА_4 , мобільний телефон та планшет, відповідно до положень ст. 170 КПК України відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, відповідно до постанови детектива від 09.01.2025 визнані речовими доказами, можуть мати суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, оскільки відомості, що містяться у них за своїм змістом можуть бути використані як докази події кримінальних правопорушень, для встановлення кола фізичних осіб, які можуть бути причетні до їх вчинення, та інших обставин, що підлягають доказуванню під час досудового розслідування даного кримінального правопорушення. Врахувавши правову підставу для арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна, у тому числі для професійної діяльності ОСОБА_4 , слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню, на даний час є підстави для накладення арешту на вилучені електронні пристрої ОСОБА_4 , адже застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим і необхідним у даному кримінальному провадженні, оскільки сприятиме досягненню мети щодо швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування, забезпечення збереження речових доказів. Керуючись статтями 7, 9, 131, 132, 170-173, 309, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ: Задовольнити клопотання. Накласти арешт, шляхом тимчасового обмеження права відчуження, розпорядження та користування на майно, вилучене 08.01.2025 за результатами проведення обшуку автомобіля HYUNDAI TUCSON, д.р.н. НОМЕР_6 , яким володіє та користується ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на: -мобільний телефон Sаmsung Galaxy IMEI: НОМЕР_2 ; -планшет Sаmsung s/n: R52X209P93F; IMEI 1: НОМЕР_3 ; IMEI 2: НОМЕР_4 . Ухвала про накладення арешту виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Оскарження ухвали про накладення арешту не зупиняє її виконання. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення. Слідчий суддя ОСОБА_1