Ухвала КЦС ВС № 314/3473/22

У х в а л а 28 січня 2025 року м. Київ Справа № 314/3473/22 Провадження № 61-12583ск24 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржник), інтереси якого представляє адвокат Черкашин Іван Іванович (далі - адвокат), на постанову Запорізького апеляційного суду від 30 липня 2024 року у справі за позовом першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вільнянської міської ради Запорізької області (далі - позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі - ГУ Держгеокадастру), ОСОБА_2 (далі - первісний набувач), скаржника про визнання незаконним і скасування наказу, витребування земельної ділянки та в с т а н о в и в:

1. У грудні 2022 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив: - визнати незаконним і скасувати наказ ГУ Держгеокадастру від 29 липня 2020 року № 8-5299/15-20-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність»; - витребувати у скаржника на користь Вільнянської міської ради розташовану на території Якимівської селищної ради Запорізького району Запорізької області за межами населеного пункту земельну ділянку площею 2,000 га з кадастровим номером 2320355100:04:001:0038 і цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (далі - земельна ділянка). 2. 25 січня 2024 року Вільнянський районний суд Запорізької області ухвалив рішення, згідно з яким у задоволенні позову відмовив. 3. 30 липня 2024 року Запорізький апеляційний суд прийняв постанову (повний текст складений 1 серпня 2024 року), згідно з якою: скасував рішення суду першої інстанції в частині відмови у витребуванні земельної ділянки й ухвалив нове про задоволення цієї вимоги; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін; стягнув із первісного набувача та зі скаржника на користь Запорізької обласної прокуратури по 3 721,50 грн судового збору. 4. 2 вересня 2024 року адвокат в інтересах скаржника подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати постанову апеляційного суду в частині задоволеної вимоги про витребування земельної ділянки та залишити в силі у цій частині рішення суду першої інстанції. Обґрунтував скаргу так: - апеляційний суд не врахував висновки, сформульовані у постановах: (1) Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 березня 2020 року у справі № 199/7375/16-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 травня 2020 року у справі № 199/8047/16-ц, про те, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності; (2) Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 лютого 2022 року у справі № 367/2271/15-ц, про те, що згідно з критерієм пропорційності втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка, так чи інакше, страждає від втручання; «справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються; необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар»; стаття 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» з питань позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з володіння якої суд витребовує майно; (3) Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 травня 2020 року у справі № 641/9904/16-ц, про те, що майно може бути витребуване від добросовісного набувача шляхом подання віндикаційного позову з підстав, передбачених частиною першою статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин, і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору; право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння; цей припис передбачає вичерпну сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування його майна від добросовісного набувача; - апеляційний суд не звернув увагу, що скаржник є добросовісним набувачем земельної ділянки. Суд першої інстанції обґрунтовано виснував, що позивач не довів вибуття земельної ділянки з володіння держави поза її волею, що унеможливлює застосування до спірних правовідносин пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України; - первісний набувач порушив закон, коли вдруге безоплатно отримав від держави земельну ділянку, але таке її протиправне набуття у власність не могло відбутися поза волею держави як власника; - висновок апеляційного суду суперечить припису статті 1 Першого протоколу до Конвенції; суд належно не перевірив, чи було пропорційним втручання у право скаржника як добросовісного набувача, зокрема: не врахував, що на час укладення договору купівлі-продажу з первісним набувачем скаржник не міг проявити розумну обачність й об`єктивно знати про те, що земельна ділянка вибула із володіння держави з порушенням закону внаслідок недотримання ГУ Держгеокадастру вимог щодо заборони повторної передачі безоплатно у приватну власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства; не навів мотиви, чому слід захищати інтереси держави, орган якої дозволив безоплатне отримання первісним набувачем земельної ділянки, а не права добросовісного набувача, який втратить законно набуте майно і буде вимушений самостійно шукати способи компенсації його втрат. 5. 7 жовтня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення тієї ухвали. Скаржник мав: вказати дату отримання копії постанови апеляційного суду та надати докази на підтвердження цієї дати, якщо такі докази у нього є; надати копії ордера на надання правничої (правової) допомоги та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю відповідно до кількості учасників у справі; надати документ про сплату судового збору у розмірі, визначеному законом (враховуючи ціну позову за вимогою про витребування земельної ділянки), разом із копіями документів, які підтверджують вартість такого майна, разом із копіями для інших учасників у справі. 6. 24 жовтня 2024 року адвокат в інтересах скаржника подав до Верховного Суду заяву про усунення недоліків, у якій повідомив, що не отримав копію постанови апеляційного суду, а з її повним текстом ознайомився 5 серпня 2024 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень. До цієї заяви додав: 4 копії ордера на надання правничої (правової) допомоги та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю для інших учасників справи; 5 копій квитанції до платіжного інструкції № 47233109 від 21 жовтня 2024 року про сплату 5 100,00 грн судового збору та звіту про оцінку нерухомого майна (у стислій формі).

7. Одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) (частина перша статті 394 ЦПК України).

8. Верховний Суд вважає, що є підстави для відкриття касаційного провадження. Касаційна скарга подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України. У цій скарзі є доводи, які потребують перевірки, щодо передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підстави для касаційного оскарження. Керуючись статтями 260, 261, 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у х в а л и в :

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргоюОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 30 липня 2024 року у справі за позовом першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вільнянської міської ради Запорізької області до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування наказу, витребування земельної ділянки.

2. Витребувати з Вільнянського районного суду Запорізької області цивільну справу № 314/3473/22.

3. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів; роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, впродовж десяти днів із дня отримання цієї ухвали. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Судді Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко