Ухвала КЦС ВС № 522/15864/22

У х в а л а 29 січня 2025 року м. Київ Справа № 522/15864/22 Провадження № 61-11339ск24 Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Гудими Д. А. ознайомився з касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - позивач) на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 20 квітня 2023 року, додаткове рішення цього суду від 22 червня 2023 року, постанову Одеського апеляційного суду від 29 березня 2024 року та додаткову постанову цього суду від 13 червня 2024 року у справі за позовом позивача до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради за участі ОСОБА_2 як третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору (далі - третя особа), про зобов`язання вчинити певні дії та в с т а н о в и в : 1. 21 листопада 2022 року позивач звернувся до суду із позовною заявою, у якій просив зобов`язати Приморську районну адміністрацію Одеської міської ради надати йому та третій особі дозвіл на можливість укласти договір міни кімнати № НОМЕР_1 та кімнати АДРЕСА_1 . 2. 20 квітня 2023 року Приморський районний суд міста Одеси ухвалив рішення, згідно з яким відмовив у задоволенні позову. 3. 22 червня 2023 року Приморський районний суд міста Одеси ухвалив додаткове рішення, згідно з яким стягнув із позивача на користь третьої особи 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. 4. 29 березня 2024 року Одеський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив рішення суду першої інстанції без змін. 5. 26 квітня 2024 року позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати рішення Приморського районного суду міста Одеси від 20 квітня 2023 року, додаткове рішення цього суду від 22 червня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 29 березня 2024 року й ухвалити нове судове рішення про задоволення позову та відмову в задоволенні клопотання про стягнення з позивача 3 000,00 грн судових витрат на правничу (правову) допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції. 6. 20 травня 2024 року Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив цю скаргу без руху. 7. 28 травня 2024 року позивач подав до суду уточнену касаційну скаргу. 8. 13 червня 2024 року Одеський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою стягнув із позивача на користь третьої особи 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. 9. 17 червня 2024 року Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою касаційну скаргу повернув. Мотивував тим, що позивач не усунув її недоліки. 10. 23 червня 2024 року позивач повторно подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив поновити строк на касаційне оскарження, скасувати рішення Приморського районного суду міста Одеси від 20 квітня 2023 року, додаткове рішення цього суду від 22 червня 2023 року, постанову Одеського апеляційного суду від 29 березня 2024 року та додаткову постанову цього суду від 13 червня 2024 року й ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, відмову в задоволенні клопотання про стягнення з позивача 3 000,00 грн судових витрат на правничу (правову) допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції та 8 000,00 грн витрат на правничу (правову) допомогу за розгляд справи в апеляційному суді. 11. 1 липня 2024 року Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою поновив строк для подання касаційної скарги та залишив її без руху. 12. 15 липня 2024 року суд отримав уточнену касаційну скаргу позивача. 13. 18 липня 2024 року Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою повернув касаційну скаргу. Мотивував тим, що позивач не усунув її недоліки. 14. 29 липня 2024 року позивач ще раз подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати зазначені судові рішення та скерувати справу на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції. 15. 17 вересня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення тієї ухвали. Позивач мав: надати обґрунтування того, чому він зволікав із повторним поданням касаційної скарги; вказати дату отримання копії оскарженої постанови, надавши відповідні докази за наявності, навести обґрунтовані підстави для поновлення строку на касаційне оскарження; вказати одну чи більше підстав касаційного оскарження, передбаченихпунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, а також обґрунтувати таку підставу (такі підстави); подати до суду копії квитанції про сплату судового збору, які він не надав раніше, для інших учасників справи. 16. 2 жовтня 2024 року позивач подав уточнену касаційну скаргу, в якій конкретизував підставу касаційного оскарження, додав два примірники вказаної скарги разом із копією квитанції про сплату судового збору. Вказав, що касаційну скаргу подав 29 липня 2024 року - у строк, що не перевищує десятиденний із дня постановлення 18 липня 2024 року Верховним Судом ухвали про повернення касаційної скарги (отримав цю ухвалу 19 липня 2024 року); оскільки повторно подав касаційну скаргу у межах строку для усунення недоліків, вважав, що строк на касаційне оскарження суд має поновити; звернув увагу, що Верховний Суд уже поновив строк на касаційне оскарження в ухвалі від 1 липня 2024 року.

17. Верховний Суд вважає, що подану позивачем касаційну скаргу слід повернути без розгляду. 17.1. Станом на 29 січня 2025 року вимоги ухвали Верховного Суду від 17 вересня 2024 року позивач належно не виконав. Так, у цій ухвалі Верховний Суд звернув увагу позивача на те, що йому слід мотивувати, чому він зволікав із повторним поданням касаційної скарги та зазначити обґрунтовані підстави для поновлення строку на касаційне оскарження. 17.2. Позивач ознайомився з оскарженою постановою апеляційного суду 29 березня 2024 року. 26 квітня 2024 року, тобто за два дні до спливу відповідного строку, вперше подав касаційну скаргу. В ухвалі від 1 липня 2024 року Верховний Суд поновив позивачеві строк на подання касаційної скарги після її повернення 17 червня 2024 року та повторного подання 23 червня 2024 року. Ту касаційну скаргу Верховний Суд повернув 18 липня 2024 року, після чого позивач її подав повторно 29 липня 2024 року. Об`єктивних причин, чому він ту саму скаргу зміг подати аж на десятий день після ознайомлення з ухвалою від 18 липня 2024 року, немає. 17.3. Безпідставними є твердження позивача про те, що, подаючи 29 липня 2024 року повторно касаційну скаргу, він дотримав десятиденний строк на усунення її недоліків. Процесуальний закон не передбачає строку (окремого від загального строку на подання касаційної скарги) для повторного подання такої скарги. Відповідно відсутні підстави вважати, що повторне подання касаційної скарги можливе у межах десятиденного строку, встановленого у ЦПК України лише для усунення її недоліків після отримання ухвали про залишення такої скарги без руху. Іншого обґрунтування повторного подання касаційної скарги 29 липня 2024 року в уточненій її редакції немає. 17.4. Крім того, в ухвалі від 17 вересня2024 року Верховний Суд зазначив, що позивач мав вказати одну чи більше підстав касаційного оскарження, передбаченихпунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, а також обґрунтувати таку підставу (такі підстави). 17.5. В уточненій касаційній скарзі позивач написав, зокрема, таке: - «На порушення вимог статей 263, 264 ЦПК України суди двох інстанцій не навели жодних доказів, на яких ґрунтуються їх висновки в цій частині»; - «… судами двох інстанцій не досліджені зібрані у справі докази, що спричинило неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, передбаченого пунктом 1 частини третьої статті 411» ЦПК України; - «… я… як скаржник зазначаю про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права при розгляді даної справи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому вважаю за необхідне зазначити, що судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини третьої статті 389 ЦПК України)». 17.6. Верховний Суд зауважує, що ще в ухвалі від 18 липня 2024 року він звернув увагу скаржника на те, що «за змістом пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу. Таким чином, одного лише посилання на пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України, без обґрунтування у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу (як про це прямо вказано у пункті 1 частини третьої статті 411 ЦПК України), недостатньо для обґрунтування підстави касаційного оскарження». 17.7. Таким чином, подаючи повторно касаційну скаргу 29 липня 2024 року й уточнену її редакцію 2 жовтня 2024 року, позивач не міг не знати як про причину повернення касаційної скарги, поданої 23 червня 2024 року, так і про те, що за змістом пункту 4 частини третьої статті 389 ЦПК України у системному зв`язку із пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України, недослідження судом зібраних у справі доказів може бути підставою касаційного оскарження судових рішень за умови заявлення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України. 17.8. В ухвалі від 18 липня 2024 року Верховний Суд вказав, що повторне подання касаційної скарги можливе, «якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення». В ухвалі від 17 вересня 2024 року Верховний Суд, залишаючи повторно подану касаційну скаргу без руху, зазначив, що позивач мав вказати одну чи більше підстав касаційного оскарження, передбаченихпунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, а також обґрунтувати таку підставу (такі підстави). Усуваючи недоліки повторно поданої касаційної скарги, позивач вказав пункт 4 частини третьої статті 389 ЦПК України виключно у зв`язку із пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України. Тобто не усунув і цей недолік касаційної скарги.

18. За змістом частини другої статті 393 ЦПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

19. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (речення друге частини третьої статті 185 ЦПК України).

20. Оскільки позивач не усунув недоліки поданої касаційної скарги у строк, встановлений судом, цю скаргу слід визнати неподаною і повернути. Повернення не перешкоджає повторному зверненню з касаційною скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, які стали підставою для її повернення. Керуючись статтями 185, 260, 261, 393 ЦПК України, у х в а л и в : повернути ОСОБА_1 касаційну скаргу на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 20 квітня 2023 року, додаткове рішення цього суду від 22 червня 2023 року, постанову Одеського апеляційного суду від 29 березня 2024 року та додаткову постанову цього суду від 13 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради за участі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_2 - про зобов`язання вчинити певні дії. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Судді Д. А. Гудима