Постанова 4855 № 580/6098/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua Головуючий у першій інстанції: Паламар П.Г. Суддя-доповідач: Епель О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 січня 2025 року Справа № 580/6098/24 Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді Епель О.В., суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І., розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії В С Т А Н О В И В : Історія справи.

1. ОСОБА_1 (далі - Позивачка) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - Відповідач), в якому просила: - визнати протиправним та скасувати постанову Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 23001-33975373 від 19.04.2024 року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити та виплатити ОСОБА_1 страхову виплату відповідно до п.1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" у вигляді одноразової допомоги сім`ї потерпілого у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату, у зв`язку зі смертю чоловіка ОСОБА_4 . В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що Відповідач протиправно відмовив їй у нарахуванні та виплаті страхової виплати відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" у вигляді одноразової допомоги у зв`язку з тим, що реєстрація її місця проживання не співпадає з реєстрацією місця проживання померлого ОСОБА_4 . Позивачка наполягала на тому, що єдиною та достатньою умовою для призначення та виплати одноразової допомоги у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві його сім?ї, як дружині, є факт перебування її в шлюбних відносинах з чоловіком, що підтверджується відповідним свідоцтвом про шлюб.

2. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року позов задоволено повністю. Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення не містить підстави для відмови, визначеної ст. 39 Закону №1105-XIV. Водночас, оскільки чоловік Позивачки помер внаслідок нещасного випадку на виробництві і вони разом проживали однією сім`єю до самої його смерті, суд дійшов до висновку, що ОСОБА_1 має право на отримання одноразової допомоги як член сім`ї потерпілого відповідно до положень ч. 5 ст. 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а тому відмова Відповідача у нарахуванні та виплаті одноразової допомоги є протиправною.

3. Не погоджуючись з таким рішенням суду, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову, якою у задоволенні адміністративного позову - відмовити, наполягаючи на тому, що для отримання одноразової допомоги на сім?ю дружиною (чоловіком) або дитиною, реєстрація їх місця проживання повинна співпадати з реєстрацією місця проживання померлого потерпілого. Також Апелянт стверджує, що судом першої інстанції не дотримано положень статті 242 КАС України щодо обґрунтованості судового рішення, що свідчить про недотримання норм процесуального права, З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.

4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2024 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

5. У строк, встановлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив.

6. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

7. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебувала в шлюбі з ОСОБА_4 , згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 01.06.2017. Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 20.03.2023 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Актом №2 спеціального розслідування нещасного випадку, що стався ІНФОРМАЦІЯ_1 о 14 год. 30 хв. у ТОВ "Біохімекспорт" встановлено, що ОСОБА_4 помер, внаслідок нещасного випадку на виробництві. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 по справі №580/748/24 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.09.2023 щодо призначення виплати у разі втрати годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався у товариства з обмеженою відповідальністю "Біохімекспорт" 16.03.2023 з підсобним працівником ОСОБА_4 та прийняти відповідне рішення по суті у формі постанови, з урахуванням правової оцінки суду, наданої у цьому рішенні. Постановою Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 19.04.2024 №23001-33975373, відмовлено у призначенні страхових виплат у зв`язку із втратою годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався 16.03.2023 в ТОВ «Біохімекспорт», так як ОСОБА_1 не належить до непрацездатних осіб, а також реєстрація місця проживання ОСОБА_1 не співпадає з реєстрацією місця проживання загиблого ОСОБА_4 . Вважаючи таку відмову протиправною, Позивачка звернулась до суду. Судом також встановлено, що згідно довідки Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради від 21.09.2023 №1573/28-5/2-1, ОСОБА_4 до дня смерті проживав за адресою: АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_1 .

8. Нормативно-правове обґрунтування. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року №1105-XIV (далі - Закон №1105). Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ч. 1 ст. 4 Закону №1105-XIV уповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України. Згідно ст. 30 Закону №1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які уповноважений орган управління виплачує застрахованій особі чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Підставою для оплати потерпілому витрат на проведення професійної реабілітації, оплати соціальних послуг, а також для здійснення страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами. Страхові виплати складаються із: 1)щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати (або відповідної її частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); 2)страхової виплати у встановлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3)страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 4)страхових витрат на професійну реабілітацію та соціальну допомогу; 5)допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Статтею 35 Закону № 1105-XIV передбачено, що у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які на день смерті потерпілого мали право на одержання від нього утримання, а також дитина, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого. Непрацездатними особами, передбаченими частиною першою цієї статті,є: 1)діти, які не досягли 18 років; 2)повнолітні діти, які є здобувачами освіти за денною формою навчання (у тому числі у період між завершенням навчання в одному закладі освіти та вступом до іншого закладу освіти або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим освітньо-кваліфікаційним рівнем, за умови що такий період не перевищує чотири місяці), - до закінчення ними навчання, але не довше ніж до досягнення 23 років, або визнані особами з інвалідністю з дитинства; 3) особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", якщо вони не працюють; 4) особи з інвалідністю - члени сім`ї потерпілого на час інвалідності. Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один із батьків померлого чи інший член сім`ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли восьмирічного віку. Згідно з ч. 5 ст. 36 Закону № 1105-XIV у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві його сім`ї виплачуються: 1) одноразова допомога його сім`ї у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату; 2) одноразова страхова виплата кожній особі, яка мала право на одержання утримання від потерпілого, а також його дитині, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює восьми розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату. За приписами ч. 2 ст. 37 Закону № 1105-XIV територіальні органи уповноваженого органу управління приймають рішення про призначення страхових виплат на підставі заяви та отриманих шляхом автоматизованого обміну наявними даними між інформаційно-комунікаційними системами органів державної влади, підприємств, установ, організацій: 1) акта розслідування нещасного випадку або акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами; 2) даних про встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності; 3) даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження особи, яка має право на виплати, та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть потерпілого та інших актів цивільного стану, необхідних для призначення страхових виплат; 4) даних реєстру застрахованих осіб та реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про працевлаштування, нараховану заробітну плату (дохід) і сплату страхових внесків та інших даних, необхідних для призначення виплат; 5) наявних даних Єдиного державного демографічного реєстру про реєстрацію місця проживання; 6) даних органів реєстрації про реєстрацію місця проживання; 7) даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти про навчання; 8) даних Державного реєстру боржників про виплату аліментів; 9) даних Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб щодо статусу внутрішньо переміщеної особи; 10) даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Стаття 39 Закону №1105-XIV встановлює чіткі підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо: 1)потерпілий вчиняв дії, а також бездіяльність (приховування захворювань, невиконання рекомендацій лікаря), що сприяли настанню страхового випадку; 2)роботодавець, інші органи, що беруть участь у встановленні страхового випадку, або потерпілий надали уповноваженому органу управління завідомо неправдиві відомості про страховий випадок; 3)застрахована особа вчинила умисне кримінальне правопорушення, що призвело до настання страхового випадку. Уповноважений орган управління відмовляє у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованій особі, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов`язаним з виробництвом. Згідно пункту 5.1. Розділу V Порядку №11 «Про затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат», затвердженого постановою правління ФСС України від 19.07.2018 (чинної на час подання заяви про призначення страхових виплат) для призначення одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати в разі смерті потерпілого членами сім`ї та особами, які мають право на виплати, до управління (відділення) виконавчої дирекції Фонду подаються: -заяви (колективна чи індивідуальні), для призначення страхових виплат за встановленою виконавчою дирекцію Фонду формою; -копії паспорта; -копії реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) або сторінки паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); -копії свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про смерть потерпілого; -копії документів, що підтверджують родинні зв`язки померлого потерпілого (свідоцтво про шлюб потерпілого, свідоцтво про народження його дітей, у разі призначення виплати батькам потерпілого подається свідоцтво про народження потерпілого); -довідка про реєстрацію місця проживання (у разі відсутності відмітки про реєстрацію місця проживання в документах, що засвідчують особу). Для отримання одноразової допомоги на сім`ю дружиною (чоловіком) або дитиною, реєстрація їх місця проживання повинна співпадати з реєстрацією місця проживання померлого потерпілого. Висновки суду апеляційної інстанції.

9. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що Фонд соціального страхування, який наділений відповідними повноваженнями згідно з пунктом 8 частини першої статті 7 Закону № 1105-XIV, Порядком № 11, чітко визначив механізм призначення, перерахування та проведення страхових виплат, визначивши, що реєстрація місця проживання за однією адресою потерпілого, його дружини, а також його дітей є обов`язковою умовою для отримання такого виду страхової виплати як одноразова допомога на сім`ю потерпілого у разі його смерті від нещасного випадку на виробництві. Водночас для отримання одноразової допомоги або щомісячних страхових виплат індивідуально кожним членом сім`ї та/або особами, які мають право на утримання від потерпілого, достатньо підтвердити наявність родинних зв`язків з померлим потерпілим.

10. Втім, враховуючи вищезазначене, колегія суддів також вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що Конституцією України кожній фізичній особі гарантуються свобода пересування та вільний вибір місць постійного або тимчасового проживання, кількість яких не обмежується.

11. Згідно з частиною десятою статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV (далі - Закон № 1382-IV) реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

12. Конституційний Суд України в рішенні від 20 грудня 2019 року № 12-р/2019, на підставі системного аналізу положень Закону № 1382-IV, який за його преамбулою відповідно до Конституції України регулює відносини, пов`язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, дійшов висновку, що Закон № 1382-IV не передбачає можливості обмеження права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання людини залежно від реєстрації її місця проживання або постійного проживання у певному населеному пункті.

13. Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» від 07 лютого 2022 року № 265 затверджено Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування).

14. Пунктом 4 цього Порядку визначено, що особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою.

15. Мета та порядок реєстрації місця проживання визначаються положеннями Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» від 05 листопада 2021 року № 1871-IX.

16. Відповідно до статті 3 цього Закону реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється з метою створення умов для реалізації прав особи, зокрема виборчих прав, права на участь у місцевому самоврядуванні, на отримання соціальних, публічних послуг, у випадках, передбачених законом; ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою; використання знеособлених даних реєстрів територіальних громад для обґрунтованого розроблення органами державної влади та органами місцевого самоврядування програм економічного і соціального розвитку адміністративно-територіальних одиниць, визначення правомочності зборів жителів територіальної громади, для статистичних, наукових та інших потреб у визначених законом та актами Кабінету Міністрів України випадках.

17. Отже, встановлений державою обов`язок особи зареєструвати єдине місце проживання зумовлено характером такого інструменту державного управління, з огляду на застосування останнього з метою реалізації, зокрема виборчих прав, надання низки адміністративних послуг, в тому числі і для ведення офіційного листування з державними органами.

18. Повертаючись до спірних правовідносин, що виникли у цій справі, колегія суддів зазначає, що дійсно, положеннями Порядку № 11 для отримання одноразової допомоги на сім`ю в разі смерті потерпілого встановлено обов`язкову вимогу щодо наявності однакового зареєстрованого місця проживання родини (дружини, дітей).

19. Водночас, ані Законом № 1105-XIV, ані Порядком № 11 поняття родини/сім`ї не визначається.

20. Відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України), сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коди дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

21. Конституційний Суд України у рішенні від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 визначив, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.

22. Частиною першою статті 56 СК України також встановлено, що дружина та чоловік мають право на вільний вибір місця свого проживання.

23. З огляду на вищезазначене, враховуючи передбачену Основним Законом можливість вільного вибору особою свого місця проживання, а також те, що положення ЦК України та Закону № 1382-IV передбачають можливість проживання у двох і більше місцях і при цьому не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації, в контексті правовідносин, що виникли у цій справі, колегія суддів наголошує, що зареєстроване місце проживання не є безумовним, єдиним та безпосереднім доказом проживання заявника з потерпілим однією сім`єю на момент його смерті. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.04.2024 у справі №420/17371/22.

24. Конституційний суд України в абзаці третьому підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016 також вказав, що обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов`язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права.

25. Тому, колегія суддів доходить висновку, що встановлена Порядком №11 обов`язковість збігу зареєстрованого місця проживання усієї родини для отримання одноразової допомоги на сім`ю у разі смерті потерпілого є додатковою обмежуючою умовою, що значно звужує обсяг встановлених законом прав сімей застрахованих осіб, що загинули на виробництві.

26. При цьому апеляційний суд також звертає увагу, що Закон № 1105-XIV не містить вимоги співпадіння зареєстрованого місця проживання усієї родини для отримання одноразової допомоги на сім`ю у разі смерті потерпілого та не вбачається серед переліку підстав для відмови в призначенні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованому.

27. Згідно з частинами першою-третьою статті 7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

28. Враховуючи те, що згідно з вимогами частини першої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а також встановлену під час розгляду цієї справи невідповідність положень пункту 5.1. Розділу V Порядку №11, що визначають підстави набуття права на одноразову допомогу сім`єю загиблого внаслідок нещасного випадку на виробництві, положенням Закону №1105-XIV, колегія суддів доходить висновку, що під час вирішення спору у цій справі правильним є застосування правового акта, який має вищу юридичну силу.

29. Принагідно апеляційний суд зазначає, що з 23 березня 2023 року у зв`язку із набранням чинності постановою Правління Пенсійного фонду України від 26 січня 2024 року № 4-1, якою затверджено Порядок призначення, перерахування та здійснення страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, Порядок № 11 втратив чинність. При цьому дискримінаційних умов, які стосуються обов`язковості однакового зареєстрованого місця проживання усієї родини, положеннями нового Порядку № 4-1 не передбачено, що також було враховано судом першої інстанції.

30. З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що надані Позивачкою докази (довідка Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради від 21.09.2023 №1573/28-5/2-1, ОСОБА_4 до дня смерті проживав за адресою: АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_1 ) є належними та достатніми доказами, що підтверджують місце фактичного проживання Позивачки та її померлого чоловіка однією сім`єю.

31. Таким чином, доводи апеляційної скарги стосовно неправильного застосування положень Закону № 1382-IV та Порядку № 11 не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення.

32. Апеляційна скарга також не містить інших належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували висновки суду апеляційної інстанції. У ній не наведено інших міркувань, які не були б предметом перевірки судів попередніх інстанцій та щодо яких не наведено мотивів відхилення відповідного аргументу.

33. Оскільки колегія суддів не вбачає неправильного застосування норм матеріального права або недотримання норм процесуального права судом першої інстанції під час розгляду справи та прийняття рішення, то відповідно до статті 316 КАС України, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року - без змін.

34. Розподіл судових витрат. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Судове рішення виготовлено 29 січня 2025 року. Головуючий суддя О.В. Епель Судді: О.В. Карпушова Є.І. Мєзєнцев