Постанова 4851 № 480/5310/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 червня 2026 р. Справа № 480/5310/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Семененко М.О., Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.04.2026, головуючий суддя І інстанції: А.І. Сидорук, м. Суми, повний текст складено 21.04.26 по справі № 480/5310/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Сумській області), в якій просила: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 одноразової допомоги на сім`ю у зв`язку зі смертю годувальника; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити призначення одноразової допомоги на сім`ю у зв`язку зі смертю годувальника ОСОБА_1 ; - стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати. В обгрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернулася до суду із заявою про призначення одноразової допомоги на сім`ю у зв`язку зі смертю годувальника - матері позивача. Відповідач за результатами розгляду заяви позивача прийняв рішення про відмову у призначенні позивачу допомоги, оскільки позивач на момент смерті матері позивача не є членом її сім`ї. Позивач не погодилася зі спірним рішенням відповідача, а тому звернулася до суду з позовною заявою. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 21.04.2026 позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 27.11.2023 № 18001-49726491. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву від 23.11.2023 ОСОБА_1 та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області 1211,20 грн витрат судового збору. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так, в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що суд першої інстанції не врахував того факту, що правові підстави для повторного розгляду заяви від 23.11.2023 ОСОБА_1 відсутні, оскільки ОСОБА_1 не є дитиною, в тому числі відсутній факт перебування ОСОБА_1 на утриманні потерпілого, будь-яких належних та достовірних доказів, які б вказували, що позивач перебуває на утриманні у потерпілого, позивач до матеріалів справи не надала. Зокрема, доказів того, що позивач має на утриманні дітей потерпілого теж не надано. Крім того, закондавством не встановлено та не передбачено порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги повнолітній доньці потерпілої, яка не перебувала на її утриманні, не є непрацездатною, та не має дитини. Слід відзначити, що підпунктом 5.2.6. пункту 5.2 розділу V Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 № 11 (далі - Порядок №11) передбачено, що особи, які не працюють та перебувають на обліку в центрі зайнятості, не належать до осіб, які перебувають на утриманні потерпілого. Підпунктом 5.2.7. пункту 5.2 розділу V Порядку №11 передбачено, що право на одержання страхових виплат мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім`ї, якщо він не працює (не перебуває у трудових відносинах або не є фізичною особою-підприємцем) та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку. Даних фактів суд першої інстанції не врахував та не дослідив. В пункті 5.1 розділу V Порядку №11 передбачено наступне: в залежності від категорії осіб, які мають право на страхові виплати, надаються: для дітей до 23 років, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання, довідка навчального закладу (такі довідки надаються в подальшому щосеместру); для осіб з інвалідністю копія довідки МСЕК про встановлення групи інвалідності; для осіб, які доглядають дитину потерпілого до 8 років наказ про надання відпустки по догляду за дитиною. Під зазначену категорію осіб, передбачених в пункті 5.1, 5.2.7., 5.2.5 розділу V Порядку №11, позивач не належить. Тобто, правових підстав для повторного розгляду заяви без належних та допустимих доказів, які б вказували, що позивач може належить до категорії осіб, визначених в пункті 5.1, 5.2.7., 5.2.5 розділу V Порядку №11 на момент звернення ним із заявою до відповідача відсутні. Позивач по справі не скористалася правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Зі змісту апеляційної скарги встановлено, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині задоволення позовних вимог, отже, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в оскаржуваній відповідачем частині. Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 є дочкою померлої ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ). Місце реєстрації обох осіб АДРЕСА_1 . Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть № 360 ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_2 . Причина смерті - травма сердця, ушкодження внаслідок військових дій і вибухів та осколків. Відповідно до акту спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельними наслідами, що стався 03.07.2023 об 11 год. 00 хв. в Управлінні Служби безпеки України від 23.08.2023, який затверджено начальником Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, 25.08.2023 о 10 год. 49 хв. без оголошення сигналу повітряної тривоги з території РФ було завдано авіаційний удар із використанням БпЛА ''Shahed'' по адміністративній будівлі Управління Служби безпеки України в Сумській області, а саме в район даху лівого крила споруди. За наявною інформацією ОСОБА_2 в момент зазначеного авіаудару знаходилася на сходах між третім та четвертим поверхом будівлі, тобто в районі потрапляння БпЛА, в результаті чого загинула. Нещасний випадок зі смертельним випадком, який стався 03.07.2023 об 11 год. 00 хв. з прибиральнником службових приміщень ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , визнається таким, що пов`язаний з виробництвом. Прийнято рішення скласти акт за формою Н-1/П на потерпілу. 23.11.2023 позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення позивачу одноразової допомоги на сім`ю, а саме у зв`язку зі смертю годувальника - ОСОБА_2 . За результатами розгляду заяви позивача відповідачем прийнято рішення від 27.11.2023 № 18001-49726491 про відмову в призначенні одноразової допомоги на сім`ю у зв`язку зі смертю годувальника, оскільки на дату смерті ОСОБА_2 позивач не є членом її сім`ї. Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач оскаржила його до суду. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що між позивачем та потерпілою є кровне споріднення, вони проживали разом і фактично можуть бути/є сім`єю, а тому відповідач зобов`язаний перевірити такі факти та оцінити їх. Оскільки відповідач у спірному рішенні такого не здійснив, то воно не відповідає критеріям правомірності, які передбачені нормою ч. 2 ст. 2 КАС України, в тому числі обґрунтованості, розумності та добросовісності. У зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірного рішення та необхідність його скасування, з покладенням обов`язку на відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення позивачу одноразової допомоги на сім`ю, а саме у зв`язку зі смертю годувальника та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров`я визначає Закон України від 23.09.1999 №1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №1105-XIV, в редакції, чинній на момент звернення до пенсійного органу. Частиною 1 ст. 4 Закону №1105-XIV визначено, що уповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України. На уповноважений орган управління та його територіальні органи, серед іншого, покладено завдання здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до цього Закону (п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону №1105-XIV). У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 30 Закону №1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які уповноважений орган управління виплачує застрахованій особі чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про охорону праці". Підставою для оплати потерпілому витрат на проведення професійної реабілітації, оплати соціальних послуг, а також для здійснення страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами. Згідно зі ст. 35 Закону №1105-XIV у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які на день смерті потерпілого мали право на одержання від нього утримання, а також дитина, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого. Непрацездатними особами, передбаченими частиною першою цієї статті, є: 1) діти, які не досягли 18 років; 2) повнолітні діти, які є здобувачами освіти за денною формою навчання (у тому числі у період між завершенням навчання в одному закладі освіти та вступом до іншого закладу освіти або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим освітньо-кваліфікаційним рівнем, за умови що такий період не перевищує чотири місяці), - до закінчення ними навчання, але не довше ніж до досягнення 23 років, або визнані особами з інвалідністю з дитинства; 3) особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", якщо вони не працюють; 4) особи з інвалідністю - члени сім`ї потерпілого на час інвалідності. Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один із батьків померлого чи інший член сім`ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли восьмирічного віку. Частиною 5 ст. 36 Закону №1105-XIV установлено також, що у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві його сім`ї виплачуються: 1) одноразова допомога його сім`ї у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату; 2) одноразова страхова виплата кожній особі, яка мала право на одержання утримання від потерпілого, а також його дитині, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює восьми розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату. Частиною 1 ст. 37 Закону №1105-XIV передбачено, що для призначення страхових виплат потерпілий або особи, які мають право на такі виплати у разі смерті потерпілого, подають до уповноваженого органу управління в електронній формі через Єдиний державний вебпортал електронних послуг або веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України заяву про призначення виплати (особисто або через уповноваженого представника) за формою, затвердженою правлінням Пенсійного фонду України. За малолітніх або неповнолітніх осіб заяву подає один із батьків або інший законний представник. Заява може бути подана до Пенсійного фонду України у формі паперового документа. У відповідності до ч.ч. 2, 3 ст. 37 Закону №1105-XIV територіальні органи уповноваженого органу управління приймають рішення про призначення страхових виплат на підставі заяви та отриманих шляхом автоматизованого обміну наявними даними між інформаційно-комунікаційними системами органів державної влади, підприємств, установ, організацій: 1) акта розслідування нещасного випадку або акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами; 2) даних про встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності; 3) даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження особи, яка має право на виплати, та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть потерпілого та інших актів цивільного стану, необхідних для призначення страхових виплат; 4) даних реєстру застрахованих осіб та реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про працевлаштування, нараховану заробітну плату (дохід) і сплату страхових внесків та інших даних, необхідних для призначення виплат; 5) наявних даних Єдиного державного демографічного реєстру про реєстрацію місця проживання; 6) даних органів реєстрації про реєстрацію місця проживання; 7) даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти про навчання; 8) даних Державного реєстру боржників про виплату аліментів; 9) даних Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб щодо статусу внутрішньо переміщеної особи; 10) даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Потерпілий або особи, які мають право на страхові виплати, у разі відсутності необхідної інформації в державних реєстрах і базах даних мають право надати додаткові документи, необхідні для призначення страхових виплат. Відповідно до ст. 38 Закону №1105-XIV територіальні органи уповноваженого органу управління розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи і приймають відповідні рішення протягом 10 календарних днів, не враховуючи дня надходження зазначених документів. Рішення оформлюється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім`ї та строки їх здійснення або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів. Територіальні органи уповноваженого органу управління можуть затримати страхові виплати до з`ясування підстав для виплат, якщо документи про нещасний випадок оформлені з порушенням установлених вимог. Згідно зі ст. 39 Закону №1105-XIV уповноважений орган управління відмовляє у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо: 1) потерпілий вчиняв дії, а також бездіяльність (приховування захворювань, невиконання рекомендацій лікаря), що сприяли настанню страхового випадку; 2) роботодавець, інші органи, що беруть участь у встановленні страхового випадку, або потерпілий надали уповноваженому органу управління завідомо неправдиві відомості про страховий випадок; 3) застрахована особа вчинила умисне кримінальне правопорушення, що призвело до настання страхового випадку. Уповноважений орган управління відмовляє у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованій особі, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов`язаним з виробництвом. Відповідно до статей 7, 36, 37, 39, 41-48 Закону №1105-XIV та з метою вдосконалення порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат і здійснення управліннями (відділеннями) виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України страхових виплат потерпілим (членам їх сімей) у разі настання нещасного випадку на виробництві та/або професійного захворювання правлінням Фонду соціального страхування України затверджено Порядок №11, чинний на момент настання страхового випадку 03.07.2023. Пунктом 1.2 розділу І Порядку №11 передбачено, що у разі настання страхового випадку управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, або в межах повноважень відділення виконавчої дирекції Фонду в районах і містах обласного значення (далі - управління (відділення) Фонду) зобов`язані своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну потерпілому внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті особам, які мають на це право, виплачуючи, зокрема, одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого. Згідно з п.1.3 розділу І Порядку №11 управління (відділення) Фонду розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або осіб, які мають право на страхові виплати, за наявності усіх необхідних документів, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон) та цим Порядком і приймають відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження останнього документа. Пунктом 1.4. розділу І Порядку №11 закріплено, що рішення про страхові виплати приймається начальником управління Фонду або за його письмовим дорученням начальником підпорядкованого відділення Фонду та оформляється постановою (у тому числі в разі призначення страхової виплати за рішенням суду), у якій зазначаються дані про потерпілого та осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах. Копія постанови на вимогу надається потерпілому або особам, які мають право на страхові виплати у разі смерті потерпілого. Управління (відділення) Фонду можуть затримати страхові виплати до з`ясування підстав для виплат, якщо документи про страховий випадок оформлені з порушенням встановлених вимог. Пунктом 5.1 розділу V Порядку №11 установлено, що для призначення одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати в разі смерті потерпілого членами сім`ї та особами, які мають право на виплати, до управління (відділення) виконавчої дирекції Фонду подаються: заяви (колективна чи індивідуальні), для призначення страхових виплат за встановленою виконавчою дирекцію Фонду формою; копії паспорта; копії реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) або сторінки паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); копії свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про смерть потерпілого; копії документів, що підтверджують родинні зв`язки померлого потерпілого (свідоцтво про шлюб потерпілого, свідоцтво про народження його дітей, у разі призначення виплати батькам потерпілого подається свідоцтво про народження потерпілого); довідка про реєстрацію місця проживання (у разі відсутності відмітки про реєстрацію місця проживання в документах, що засвідчують особу). Для отримання одноразової допомоги на сім`ю дружиною (чоловіком) або дитиною, реєстрація їх місця проживання повинна співпадати з реєстрацією місця проживання померлого потерпілого. В залежності від категорії осіб, які мають право на страхові виплати, надаються: для дітей до 23 років, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання, довідка навчального закладу (такі довідки надаються в подальшому щосеместру); для осіб з інвалідністю копія довідки МСЕК про встановлення групи інвалідності; для осіб, які доглядають дитину потерпілого до 8 років наказ про надання відпустки по догляду за дитиною. Копії документів засвідчуються працівником управління (відділення) Фонду при пред`явленні оригіналів. У разі отримання виплат в особливих умовах, відповідно до статті 48 Закону, додаються довідки відповідних закладів, у яких перебувають особи, які мають право на виплати, необхідні для проведення виплат з дотриманням вимог цієї статті. За малолітніх або неповнолітніх осіб заяву подає один із батьків або інший законний представник. Працівником управління (відділення) Фонду до справи про страхові виплати додаються: оригінал акта розслідування нещасного випадку або акта розслідування професійного захворювання (отруєння) за формою, встановленою Кабінетом Міністрів України; оригінал висновку МСЕК про причинний зв`язок смерті потерпілого з наслідками раніше отриманого трудового каліцтва чи професійного захворювання (у разі наявності); інформація з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про нараховану заробітну плату (дохід) та сплату страхових внесків. У разі коли відомості Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування не містять усіх необхідних даних для визначення розміру середньої заробітної плати потерпілого, працівники управління (відділення) Фонду отримують інформацію у страхувальника. У разі відсутності страхувальника на момент формування справи про страхові виплати, довідку, що підтверджує розмір заробітної плати перед настанням страхового випадку, може надати особа, що має право на виплати; інформація з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про трудові, цивільно-правові відносини, реєстрації фізичної особи - підприємця, члена фермерського господарства, члена особистого селянського господарства, самозайнятої особи на момент настання страхового випадку в залежності від місця, де стався страховий випадок. У разі відсутності такої інформації особа, яка має право на виплати, надає копії документів, які підтверджують, що на момент настання страхового випадку потерпілий працював у того страхувальника, у якого стався нещасний випадок або зареєстровано професійне захворювання; інформація з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про трудові, цивільно-правові відносини, реєстрації фізичної особи - підприємця, члена фермерського господарства, члена особистого селянського господарства, самозайнятої особи та доходи у разі призначення страхових виплат дітям з 16 до 18 років, дружині (чоловіку), які досягли пенсійного віку, особі з інвалідністю - члену сім`ї померлого, особам, які доглядають дітей потерпілого до 8 років. Зазначені документи формуються в справу про страхові виплати та зберігаються в управлінні (відділенні) Фонду. У разі відсутності відповідних документів і неможливості їх відновлення факт перебування на утриманні потерпілого встановлюється в судовому порядку. Відповідні рішення суду надаються для призначення виплат та додаються до справи про страхові виплати. Для отримання одноразової допомоги на сім`ю дружиною (чоловіком) або дитиною, реєстрація їх місця проживання повинна співпадати з реєстрацією місця проживання померлого потерпілого. Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Сумській області із заявою від 23.11.2023 про призначення одноразової допомоги на сім`ю у зв`язку зі смертю годувальника. До заяви додано пакет документів, серед яких зокрема акт Н-1 (акт розслідування нещасного випадку), довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, заява, паспорт, свідоцтво про народження, свідоцтво про смерть, свідоцтво про шлюб, трудова книжка. Рішенням ГУ ПФУ в Сумській області №18001-49726491 від 27.11.2023 відмовлено позивачу у призначенні одноразової допомоги на сім`ю у зв`язку зі смертю годувальника. За висновками, викладеними в даному рішенні, за результатами розгляду документів, доданих ОСОБА_1 до заяви про призначення страхової виплати від 23.11.2023, встановлено, що її мати, ОСОБА_2 , померла внаслідок нещасного випадку на виробництві 03.07.2023 (акт за формою Н-1/П від 25.08.2023). Вік ОСОБА_1 на дату смерті матері - 45 років ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Враховуючи положення Сімейного кодексу України (далі - СКУ), на дату смерті ОСОБА_2 , її донька, ОСОБА_1 , не є членом її сім`ї. З даного приводу, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до частини 2 статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України), сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Частиною 4 статті 3 СК України визначено, що сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. При цьому, відповідач у спірному рішенні не досліджував питання того, що позивач є членом сім`ї ОСОБА_2 , не звернув уваги на кровне споріднення позивача та потерпілої, їх проживання за однією адресою, а також не з`ясував питання утримання таких осіб, а лише обмежився тим, що право на отримання допомоги мають лише діти потерпілого. Як стверджує позивач, та підтверджено матеріалами справи позивач є донькою ОСОБА_2 . Отже, між позивачем та потерпілою є кровне споріднення, вони проживали разом та фактично можуть бути/є сім`єю, а тому відповідач повинен був перевірити такі факти та оцінити їх. Однак, відповідач такого не врахував, та обмежився лише тим, що виключно дитина має право на отримання допомоги, не врахувавши того, що право на отримання допомоги мають також повнолітні члени сім`ї. Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що ГУ ПФУ в Сумській області, відмовляючи позивачу у призначенні позивачу допомоги діяло не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачений чинним законодавством, у зв`язку з чим рішення ГУ ПФУ в Сумській області №18001-49726491 від 27.11.2023 підлягає скасуванню. Колегія суддів враховує, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal проти Об`єднаного королівства» (заява №22414/93) зазначив, що ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145). Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 у справі «Афанасьєв проти України»). З огляду на вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що ефективним та належним способом відновлення порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву від 23.11.2023 позивача та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. На підставі викладеного, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). З огляду на вищенаведений підхід, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку. Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду в оскаржуваній частині не спростовують. Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині, що оскаржується, є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставин справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області - залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.04.2026 по справі № 480/5310/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя М.О. Семененко Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий