Постанова 4851 № 480/1980/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 січня 2025 р. Справа № 480/1980/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: Мельнікової Л.В. , Бегунца А.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Державної міграційної служби України в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.10.2024, (головуючий суддя І інстанції: О.О. Осіпова) по справі № 480/1980/24 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом, в якому просила: - визнати протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України в Сумській області прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації. - зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Сумській області прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від іноземного громадянства від 30.01.2024 замість документа про припинення громадянства російської федерації. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 04.10.2024 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України в Сумській області прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації. Зобов`язано Управління Державної міграційної служби України в Сумській області прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від іноземного громадянства від 30.01.2024 замість документа про припинення громадянства російської федерації. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Сумській області суму сплаченого судового збору у розмірі 1211 грн. 20 коп. Управління Державної міграційної служби України в Сумській області (далі - відповідач) не погодившись із судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що 07.06.2018 позивач звернулася з відповідною заявою про прийняття громадянства України і взяла на себе зобов`язання щодо виходу з громадянства Російської Федерації. 25.01.2022 Указом Президента України № 32/2022 позивача прийнято до громадянства України та 14.02.2023 документовано тимчасовим посвідчення громадянина України терміном дії до 25.01.2024. Отже, з 25.01.2022 по 25.01.2024 включно, у позивача виник правовий обов`язок щодо виходу з іноземного громадянства і подання відповідних доказів до органів ДМС України, однак в цей період позивачем не надано жодного документа на підтвердження відповідності критеріям виходу з громадянства російської федерації. Супровідний лист та декларація про відмову від іноземного громадянства позивачем датовані і направлені 30.01.2024 року, тобто поза межами наданого строку та після спливу строку дії тимчасового посвідчення громадянина України, у зв`язку з чим, УДМС у Сумській області не діяло правомірно. ОСОБА_1 (далі позивач ) подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін. До того ж, заявила у відзиві про стягнення з відповідача судових витрат на представництво адвокатом в сумі 4 000 грн. Відповідач надав до суду додаткові пояснення в яких наголошує на правильності прийнятого рішення про відмову. Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 07.06.2018 р. звернулась до Середино-Будського сектору УДМС у Сумській області із заявою про прийняття до громадянства України в порядку ст. 9 Закону України «Про громадянство» і взяла на себе зобов`язання щодо виходу з громадянства російської федерації. Указом Президента України № 32/2022 від 25.01.2022 р. ОСОБА_1 прийнята до громадянства України на підставі ст. 9 Закону України «Про громадянство України» та 14.02.2023 їй видано тимчасове посвідчення громадянина України типу НОМЕР_1 із терміном дії до 25.01.2024 року. В термін до 25.01.2024 року ОСОБА_1 зобов`язана була подати до ГУ ДМС України в Сумській області документ про припинення іноземного громадянства, виданий уповноваженим органом рф. 30.01.2024 позивач звернулася до Шосткинського відділу УДМС у Сумській області із Декларацією про відмову від іноземного громадянства. У відповідь на вказане звернення відповідач листом від 09.02.2024 за № 5901.20-772/59.1-24 повідомив про повернення декларації про відмову від іноземного громадянства з мотивів відсутності у ОСОБА_1 підстав для її подання. Зазначив, що саме на неї покладається обов`язок припинити іноземне громадянство та подати відповідний документ. УДМС у Сумській області не може прийняти до розгляду декларацію про відмову від іноземного громадянства, долучену до заяви, через відсутність правових підстав на її подання, відповідно не може оформити та видати на ім`я позивача довідку про реєстрацію особи громадянином України. Вважаючи вказану відмову відповідача протиправною, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом. Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернулась до суду з даним позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що належним способом відновлення порушеного права позивача, у даному випадку є зобов`язання відповідача прийняти у позивача декларацію про відмову від іноземного громадянства від 30.01.2024 замість документа про припинення громадянства російської федерації. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з такого. Відповідно до ст. 4 Конституції України установлено, що в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються громадянство, правосуб`єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства. Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Законом України від 18 січня 2001 року № 2235-III «Про громадянство України» (далі Закон України «Про громадянство України»). За визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону України «Про громадянство України» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин з приводу прийняття декларації у 2023 році) громадянство України правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках; громадянин України особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України; іноземець особа, яка не перебуває в громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав; реєстрація громадянства України внесення запису про набуття особою громадянства України спеціально уповноваженим на те органом у відповідні облікові документи; зобов`язання припинити іноземне громадянство письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України; незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури; (абзац 13); декларація про відмову від іноземного громадянства документ, у якому іноземець, який узяв зобов`язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав (абзац 16); декларація про відмову від іноземного громадянства особи, яка в установленому законодавством України порядку уклала контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України, документ, у якому іноземець, який в установленому законодавством України порядку проходить військову службу за контрактом у Збройних Силах України або який в установленому законодавством України порядку проходив військову службу за контрактом у Збройних Силах України, контракт якого припинено (розірвано), та звільнений з військової служби з підстав, передбачених підпунктами «а», «б» пунктів 1 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав (абзац 22); декларація про відмову від іноземного громадянства особи, яка має визначні заслуги перед Україною або прийняття якої до громадянства України становить державний інтерес для України, документ, у якому іноземець, який має визначні заслуги перед Україною або прийняття якого до громадянства України становить державний інтерес для України, засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав (абзац 23); декларація про відмову від іноземного громадянства особи, яка в установленому законодавством України порядку проходить військову службу за контрактом у Збройних Силах України та нагороджена державною нагородою України, документ, у якому іноземець, який в установленому законодавством України порядку проходить військову службу за контрактом у Збройних Силах України та нагороджений державною нагородою України, засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав (абзац 24). Порядок набуття громадянства України визначений розділом ІІ Закону України «Про громадянство України», а підстави набуття громадянства України установлені статтею 6 Закону України «Про громадянство України», якою, зокрема, передбачено, що громадянство України набувається за територіальним походженням (п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону). Умови набуття громадянства України за територіальним походженням установлені ст. 8 Закону України «Про громадянство України». За приписами ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов`язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства. Іноземці із числа осіб, зазначених у частині двадцятій статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», замість зобов`язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яка отримала посвідку на тимчасове проживання на підставі частини двадцятої статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». . Іноземці, зазначені в ч.ч. 1-3 цієї статті, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства (частина п`ята статті 8 Закону України «Про громадянство України»). Перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України визначений Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 (далі Порядок № 215). Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України, рішення за якими приймаються територіальними органами Державної міграційної служби України установлений розділом IV Порядку №215, зокрема, п. 92 якого передбачено, що територіальні органи ДМС України приймають рішення про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням. За правилами абз. 11 п. 92 Порядку №215 до повноважень територіальних органів Державної міграційної служби України також належить скасування прийнятих ними рішень про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 Закону України «Про громадянство України». За правилами п. 118 розділу V Порядку №215 передбачено, що особам, які проживають на території України і набули громадянство України, за винятком осіб, які взяли зобов`язання припинити іноземне громадянство, територіальні підрозділи Державної міграційної служби України видають паспорти громадянина України або свідоцтва про належність до громадянства України. Особам, які набули громадянство України та взяли зобов`язання припинити іноземне громадянство, видаються тимчасові посвідчення громадянина України. Після подання цими особами в установленому Законом порядку документа про припинення іноземного громадянства або декларації про відмову від іноземного громадянства їм замість тимчасових посвідчень громадянина України залежно від місця проживання видаються паспорти громадянина України або паспорти громадянина України для виїзду за кордон (п. 119 розділу V Порядку №215). На час виникнення спірних правовідносин, редакція п. 119 Порядку №215 не змінювалася з 05 червня 2012 року. Відповідно до ст. 5 Указу Президента України від 27 березня 2001 року № 215 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України», Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 405, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 16 серпня 2012 року №715 (далі наказ МВС України № 715) затверджено зразки документів, які подаються для встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, та журналів обліку. Станом на лютий 2023 року і до сьогодні чинний зразок документа під назвою «Декларація про відмову від іноземного громадянства» (форма 45,) затверджений наказом МВС України №715. З 19.12.2021 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб» від 14 грудня 2021 року №1941-IX (далі Закон №1941-IX), яким, зокрема, визначені особливі умови для певного переліку осіб, які можуть подати декларацію про відмову від іноземного громадянства, поза межами загальної процедури. Цим же Законом затверджені нові види таких декларацій, переліком яких доповнено статтю 1 Закону України «Про громадянство України». Відповідно до п. 2 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1941-IX установлено, що право подати декларацію про відмову від іноземного громадянства у разі неможливості виконати зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство) мають особи, які набули громадянство України у період з 01.01.2018 року до набрання чинності цим Законом та: 1) які в установленому законодавством України порядку проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України або які в установленому законодавством України порядку проходили військову службу за контрактом у Збройних Силах України, контракт яких припинено (розірвано), та звільнені з військової служби з підстав, передбачених підпунктами «а», «б» пунктів 1-3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу"; 2) які мають визначні заслуги перед Україною або прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України; 3) які в установленому законодавством України порядку проходять військову службу у Збройних Силах України та нагороджені державною нагородою України; 4) є іноземцями з числа осіб, зазначених у частині двадцятій статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»; 5) які є громадянами держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, що зазнали у країні своєї громадянської належності переслідувань через політичні переконання, що підтверджується документом, передбаченим цим Законом. Відповідно до Закону України від 06.06.2019 року № 2743-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо правового статусу іноземців та осіб без громадянства, які брали участь у захисті територіальної цілісності та недоторканності України» та Закону України № 1941-IX щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28.12.2021 року № 989 (далі наказ МВС № 989) затверджено зразки деяких документів, які подаються для набуття громадянства України іноземцями, які мають визначні заслуги перед Україною або прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України, які брали (беруть) участь у захисті територіальної цілісності та недоторканності України, та іноземцями, які зазнали переслідувань. Отже, саме наказом МВС № 989 затверджено нові зразки декларації для осіб, що підпадають під дію Закону України № 1941-IX. Проте, зразок декларації, затвердженої наказом МВС України № 715 також є чинним. Вихід з громадянства рф особи, яка проживає на території іноземної держави, здійснюється на підставі добровільного волевиявлення такої особи у спрощеному порядку, за винятком випадків, передбачених статтею 20 федерального закону від 31.05.2002 року № 62-ФЗ «Про громадянство РФ» . Відповідно до ст. 64 Конституції України, ст. 12-1, 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», ст.ст. 7, 34, 37 та 38 Закону України «Про нотаріат», Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнято постанову №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», відповідно до п. 1 якої, з 16.12.2023 року запроваджено засвідчення справжності підпису, зокрема, на заяві про вихід з громадянства рф. Нормами Закону України «Про громадянство України» передбачено можливість набуття громадянства України за територіальним походженням, за умови звернення іноземця з відповідною заявою, однак положення ч. 2 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» містять імперативний припис щодо обов`язку таких осіб одночасно із заявою (клопотанням) про набуття громадянства України подати зобов`язання припинити іноземне громадянство. Надалі, у разі одержання позитивного рішення щодо вирішення такої заяви, іноземцю видається довідка про реєстрацію особи громадянином України, на підставі якої він має право оформити тимчасове посвідчення, що діє не більше двох років. Тому лише у разі виконання ним обов`язку припинити іноземне громадянство, така особа має право отримати паспорт України. Водночас, запроваджуючи інститут подання декларації про відмову від іноземного громадянства, законодавець в імперативному порядку насамперед зобов`язав іноземця, який звернувся із відповідною заявою до органу ДМС протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подати документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України. Такі дії передбачають активну поведінку іноземця, спрямовану на безпосереднє самостійне вирішення питання щодо отримання ним документу про припинення громадянства (підданства) іншої держави. І лише за певних причин, перелік та форма, яких наведено у статті 1 Закону України «Про громадянство України» (що насамперед передбачають вжиття іноземцем активних дій, зокрема, звернення до уповноваженого органу країни, від громадянства якої він має бажання відмовитися) та за умови доведення факту вжиття іноземцем усіх заходів задля отримання документу про відмову від попереднього громадянства, орган ДМС може прийняти у іноземця декларацію про відмову від іноземного громадянства. Це означає, що особа, яка набула громадянство України на загальних підставах за результатами вирішення її заяви про прийняття до громадянства України впродовж дворічного строку з моменту набуття такого громадянства повинна вчинити дії, спрямовані на отримання документа про припинення громадянства (підданства) іншої держави. І лише у разі невирішення такого питання у строки, передбачені законодавством країни громадянської належності чи відмови у вирішенні такої заяви за результатами звернення іноземця (за незалежних від нього причин, що розкриті та перелічені у Законі) він має право подати декларацію про відмову від іноземного громадянства безпосередньо до органу ДМС, що приймав його заяву. Крім того, визначаючи певну процедуру виходу з громадянства рф, законодавством цієї країни насамперед передбачено, що особа повинна подати відповідну заяву, у якій висловити таке прохання як особисто або, як виняток, подати її через іншу особу, або надіслати поштою, за умови нотаріального засвідчення. Тобто громадяни рф мають декілька варіантів вирішення такого питання, у тому числі і у разі настання обставин, що є винятковими. Водночас такі заяви за законодавством рф можуть розглядатися протягом року з дня звернення. Підсумовуючи викладене, межі дії приписів абз. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про громадянство України» у спірних правовідносинах необхідно оцінювати, виходячи із оцінки активних дій іноземця, які ним вчинялися з дати набуття ним громадянства України, щодо отримання документа про припинення іноземного громадянства. Колегія суддів ураховує, що після 24.02.2022 року, у зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України 24.02.2022 року, Україна розірвала дипломатичні відносини з росією, що унеможливлює із цієї дати направлення різних запитів і листів до посольства рф в Україні з огляду на припинення роботи його відділів на території України. Проте, особи, що мають бажання відмовитись від громадянства рф не позбавлені права звернутися до дипломатичних представництв рф, що продовжують працювати поза межами України, в інших територіально наближених країнах, обравши будь-який зручний для них спосіб звернення. Тим більш, що питання нотаріального завіряння документів для оформлення таких заяв в Україні наразі урегульоване, про що 08 серпня 2022 року Нотаріальною палатою видано інформаційний лист під назвою «Щодо засвідчення справжності підпису громадян держави-агресора рф на заявах про вихід з такого громадянства» відповідно до підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 року № 719). За таких обставин, у постанові Верховний Суд від 19.12.2024 року по справі 280/1155/23 констатує, що з 24 лютого 2022 року органи ДМС можуть прийняти декларацію про відмову від іноземного громадянства від колишніх громадян російської федерації, які набули громадянство України на загальних підставах до 24 лютого 2022 року за двох умов: якщо такі особи як до, так і після 24 лютого 2022 року вже безпосередньо зверталися до уповноваженого органу рф, з відповідною заявою, у якій виявили бажання припинити попереднє громадянство, проте не отримали інформації щодо вирішення їхньої заяви протягом строків її розгляду, що підтверджується доказами; якщо такі особи як до, так і після 24 лютого 2022 року вже безпосередньо зверталися до уповноваженого органу рф з відповідною заявою, отримали негативну відповідь та надали докази, що підтверджують ці обставини. В інших випадках відсутні правові підстави для прийняття такої декларації у межах процедури, визначеної Законом України «Про громадянство України», установленої для оформлення громадянства. Виключенням з цього правила є особи, які підпадають під дію Закону №1941-IX. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 25.01.2022 року прийнята до громадянства України на підставі ст. 9 Закону України «Про громадянство України», у зв`язку із чим, в січні 2022 року взяла на себе зобов`язання припинити іноземне громадянство протягом двох років з моменту набуття громадянства. Колегією суддів встановлено, що з 25.01.2022 року ОСОБА_1 взагалі не зверталась безпосередньо до уповноваженого органу рф чи на території України чи за її межами з відповідною заявою. Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у зв`язку із запровадженням воєнного стану та закриттям консульських установ рф на території України, позивач мав повне право розраховувати на прийняття відповідачем декларації про відмову від іноземного громадянства, з підстав відсутності у нього наразі можливості отримати документ про припинення громадянства рф, оскільки такий висновок суперечить висновкам Верховного Суду щодо застосування норми права, зазначеного у цій справі. Відповідачем у справі, як суб`єктом владних повноважень доведено правомірність його рішення, яке є предметом оскарження у даній справі. З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення. Натомість, суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права, у зв`язку з чим помилково дійшов висновку про задоволення позову. Щодо витрат на правову допомогу, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.ч.1,6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Отже, відповідно до ч.ч.1,6 ст.139 КАС України судові витрати, у вигляді витрат на правову допомогу підлягають відшкодуванню у випадку задоволення позову повністю або частково. Враховуючи, що за наслідками судового розгляду позивачу відмовлено в позові, підстави для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу відсутні. За приписами п. 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 322, 325, 326, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Сумській області - задовольнити. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.10.2024 по справі № 480/1980/24 - скасувати. Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді Л.В. Мельнікова А.О. Бегунц