Ухвала ККС ВС № 206/1887/21

УХВАЛА 28 січня 2025 року м. Київ справа № 206/1887/21 провадження № 51-6911 км 23 Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі: головуючої ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , перевіривши матеріали провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 3 вересня 2024 року, установила: Захисник звертався з касаційною скаргою на згадані судові рішення. Подану скаргу через її невідповідність ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) ухвалою Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - Суд) від 23 грудня 2024 року було залишено без руху і надано строк для усунення недоліків. У рішенні Суду також було зазначено, у чому саме полягали допущені недоліки скарги, і роз`яснено, що у разі невиконання вимог згаданої норми права в установлений строк касаційна скарга повертається особі, яка її подала. У межах наданого строку ОСОБА_4 повторно звернулась до суду касаційної інстанції. Проте з тесту нового звернення убачається, що при його поданні вимог ст. 427 КПК знову не додержано й повною мірою не усунуто недоліків, на які було вказано в ухвалі від 23 грудня 2024 року. Беручи до уваги правила п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно повернути авторці на таких підставах. Згідно з положеннями ст. 129 Конституції України право на касаційне оскарження забезпечується у визначених законом випадках й порядку Приводом для ревізії судових рішень у касаційному порядку є звернення особи, зміст якого має кореспондуватися з нормативним урегулюванням. У юридичному аспекті касаційна скарга - це документ, який перевіряється і розглядається Судом із урахуванням ч. 2 ст. 433 КПК, тобто насамперед у межах позиції скаржника та її правового обґрунтування. Тому в ст. 427 цього Кодексу законодавець установив конкретні вимоги до змісту скарги, наслідком недодержання яких є її повернення. За положеннями згаданої статті, скаржник повинен умотивувати свою позицію, зазначивши, в чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення з огляду на підстави для його зміни або скасування судом касаційної інстанції, визначені в ст. 438 КПК. Тобто в скарзі необхідно відобразити, які конкретні норми закону порушили суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оспорювані рішення. Обов`язковість викладення цього також зумовлено принципом юридичної визначеності, корелюється з приписами ч. 1 ст. 433, ч. 3 ст. 442 вказаного Кодексу, згідно з якими на стадії касаційного провадження перевіряється саме правильність застосування норм матеріального й процесуального права; при скасуванні або зміні оскаржених рішень Суд теж має зазначити, які статті закону було порушено. Крім того, заявлену вимогу належить чітко сформулювати відповідно до ст. 436 КПК (повноваження Суду за наслідками розгляду касаційної скарги). Окресленого при поданні нової скарги не було враховано. Так, у новій скарзі, її авторка попри засудження ОСОБА_5 за вчинення двох кримінальних правопорушень й унесення у вирок змін апеляційним судом, просить водночас скасувати судові рішення лише в частині обвинувачення за ч. 2 ст. 146 Кримінального кодексу України (далі - КК), а також скасувати ухвалу в повному обсязі, у тому числі в частині обвинувачення за ч. 2 ст. 289 КК і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Однак заявлена вимога вочевидь суперечить принципу юридичної визначеності та сформульована в розріз положенням ст. 436 КПК, адже процесуально неможливо заразом скасувати вирок в частині, а ухвалу в повному обсязі. За відсутності належно сформульованої вимоги суд касаційної інстанції позбавлений можливості виконати приписи ч. 3 ст. 26 КПК, визначити межі перегляду, а інші учасники висловити свою позицію та повною мірою реалізувати право, передбачене ст. 431 вказаного Кодексу. Також, наполягаючи на новому судовому розгляді захисник не обґрунтовує необхідності цього, з огляду на іншу позицію сторони захисту під час апеляційного провадження та положень статей 404, 407 КПК. Авторка скарги не наводить доводів, які би свідчили, що порушені в апеляційній скарзі питання не були предметом розгляду суду апеляційної інстанції і не отримали відповідей. Разом із цим у поданій скарзі містяться посилання на невідповідність певних висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що в силу ст. 433 КПК не є предметом перевірки в порядку касаційної процедури. Водночас тези щодо позиції сторони обвинувачення авторкою скарги наведено поза зв`язком із частинами 1, 3 ст. 22, ст. 340 вказаного Кодексу. Отже, недоліків касаційної скарги, залишеної без руху, не усунуто й не додержано ст. 427 КПК, що стає на заваді відкриттю касаційного провадження. Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК касаційна скарга повертається, якщо особа не усунула в установлений строк недоліків касаційної скарги, яку було залишено без руху. А тому, на підставі цієї норми процесуального права належить повернути касаційну скаргу її авторці. Повернення скарги не перешкоджає новому зверненню в порядку, передбаченому законом. Керуючись ч. 3 ст. 429 КПК, колегія суддів постановила: Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 3 вересня 2024 року разом із усіма доданими матеріалами повернути особі, яка її подала. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_6