Ухвала ККС ВС № 206/1887/21

УХВАЛА 27 січня 2025 року м. Київ справа № 206/1887/21 провадження № 51-6911 км 23 Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі: головуючої ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , перевіривши матеріали провадження за касаційною скаргою прокурора ОСОБА_4 , яка брала участь у суді апеляційної інстанції, на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 3 вересня 2024 року стосовно ОСОБА_5 , установила: Прокурор звертався з касаційною скаргою на згадане судове рішення. Подану скаргу через її невідповідність ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) ухвалою Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - Суд) від 23 грудня 2024 року було залишено без руху і надано строк для усунення недоліків. У рішенні Суду також було зазначено, у чому саме полягали допущені недоліки скарги, і роз`яснено, що у разі невиконання вимог згаданої норми права в установлений строк касаційна скарга повертається особі, яка її подала. У межах наданого строку прокурор повторно звернувся до суду касаційної інстанції. Проте з тесту нового звернення убачається, що при його поданні вимог ст. 427 КПК знову не додержано й повною мірою не усунуто недоліків, на які було вказано в ухвалі від 23 грудня 2024 року. Беручи до уваги правила п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно повернути авторці на таких підставах. Згідно з положеннями ст. 129 Конституції України право на касаційне оскарження забезпечується у визначених законом випадках. Приводом для ревізії судових рішень у касаційному порядку є звернення особи, зміст якого має кореспондуватися з нормативним урегулюванням. У юридичному аспекті касаційна скарга - це документ, який перевіряється і розглядається Судом із урахуванням ч. 2 ст. 433 КПК, тобто насамперед у межах позиції скаржника та її правового обґрунтування. Тому в ст. 427 цього Кодексу законодавець установив конкретні вимоги до змісту скарги, наслідком недодержання яких є її повернення. За положеннями згаданої статті, скаржник повинен умотивувати свою позицію, зазначивши, в чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення з огляду на підстави для його зміни або скасування судом касаційної інстанції, визначені в ст. 438 КПК. Тобто в скарзі необхідно відобразити, які конкретні норми закону порушили суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оспорювані рішення. Необхідність викладення цього зумовлено принципом юридичної визначеності, корелюється з ч. 3 ст. 442 вказаного Кодексу і закріпленими в ч. 1 ст. 433 КПК приписами, згідно з якими на стадії касаційного провадження перевіряється саме правильність застосування норм матеріального й процесуального права. Окресленого при поданні нової скарги не було враховано. Так, за змістом нової скарги, її авторка просить суд скасувати ухвалу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК. Однак, зазначаючи про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону апеляційним судом, скаржниця знову не вказує яким чином факт долучення ухвали від 28 серпня 2024 року позначився на результатах провадження, зважаючи також на позицію прокурора на стадії апеляційного перегляду щодо доводів сторони захисту й приписи ст. 22 вказаного Кодексу. Крім того, у поданій скарзі не наведено доводів, які би свідчили, що суд апеляційної інстанції, ревізуючи вирок не додержав статей 91, 84, 94, 404, 405, 419 КПК. Натомість суть аргументів у скарзі зводиться до неповноти розгляду через відсутність у матеріалах справи, на момент постановлення ухвали, інформації про внесення відомостей за повідомленням засудженого до Єдиного реєстру досудових розслідувань й даних про результати досудового розслідування, яке здійснюється не в рамках цієї справи іншим компетентним органом. Разом із цим було залишено поза увагою, що відповідно до правил ст. 433 КПК перевірка повноти судового розгляду не належить до компетенції суду касаційної інстанції. Водночас, наполягаючи на новому апеляційному розгляді його необхідність скаржниця фактично пов`язує із потребою очікування й отримання в майбутньому невідомих наразі певних даних, що впливає на тривалість провадження і безпосередньо не кореспондується з положеннями ст. 412 КПК. Конкретних відомостей, котрі би ставили під сумнів висновки апеляційного суду в касаційній скарзі не відображено і до звернення не додано відповідних документів. Таким чином скаржницею не викладено обґрунтування заявленої вимоги про скасування на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК оспорюваної ухвали і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Отже, недоліків касаційної скарги, залишеної без руху, не усунуто й не додержано ст. 427 КПК, що стає на заваді відкриттю касаційного провадження. Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК касаційна скарга повертається, якщо особа не усунула в установлений строк недоліків касаційної скарги, яку було залишено без руху. А тому, на підставі цієї норми процесуального права, подану скаргу належить повернути авторці. Керуючись ч. 3 ст. 429 КПК, колегія суддів постановила: Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 , яка брала участь у суді апеляційної інстанції, на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 3 вересня 2024 року стосовно ОСОБА_5 разом із усіма доданими матеріалами повернути особі, яка її подала. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_6