Постанова Вінницький апеляційний суд № 151/854/24

Справа № 151/854/24 Провадження № 33/801/127/2025 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Моцний В. С. Доповідач: Ковальчук О. В. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 січня 2025 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі судді Ковальчука О.В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чечельницького районного суду Вінницької області від 27 грудня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого у АДРЕСА_1 , до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ВСТАНОВИВ: 27 грудня 2024 року постановою Чечельницького районного суду Вінницької області ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнено на користь держави 605 грн 60 коп. судового збору. Не погодившись з такою постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що докази на підставі яких було прийнято постанову суду першої інстанції, не можуть бути взяті до уваги судом, оскільки працівники поліції його не зупиняли, транспортним засобом він не керував, на відеозаписі з камери поліцейського відсутні докази керування та зупинки транспортного засобу. Також вказує, що відеозапис, наданий працівниками поліції на підтвердження факту порушення водієм ПДР, не може вважатися належним доказом у зв`язку із тим, що протокол про адміністративне правопорушення не містить посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис. Крім того, зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення складений з порушенням ст. 251 КУпАП, а тому не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, у зв`язку із чим є недопустимим доказом вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення. Також, на переконання скаржника, в матеріалах справи відсутні докази відмови ОСОБА_2 від проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі. При цьому, в судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи. Частиною 6 ст. 294 КУпАП передбачено, що неявка у судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або у суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб. З огляду на викладене, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 . Апеляційний суд згідно з вимогами ст. 294 КУпАП, переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що у задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін з огляду на таке. За приписами ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення. Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за: 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; 2) передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; 3) відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. З матеріалів справи вбачається, що 01 грудня 2024 року о 19 год 55 хв. ОСОБА_1 в селищі Чечельник по вул. Заводській, Гайсинського району, Вінницької області, керував автомобілем "ЗАЗ Lanos", дн.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, нечітка вимова. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестера "Драгер" та у медичному закладі відмовився, що зафіксовано на відеозаписі, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується такими доказами. Протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 186462 від 01 грудня 2024 року, у якому зафіксовано вказані вище обставини (а.с. 1). Направленням водія на огляд до медичного закладу Бершадська ОЛІЛ з метою виявлення стану сп`яніння від 01 грудня 2024 року, в якому зазначено ознаки алкогольного сп`яніння водія ОСОБА_1 та його відмову від проходження огляду (а.с. 3). Актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, де вказано, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду (а.с. 4). Відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, на якому зафіксовано факти зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , вимоги працівників поліції пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння, відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння (а.с. 8). Згідно з вимогами п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відмова водія від проходження огляду на стан сп`яніння має наслідком притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі за змістом - Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння, згідно з п. 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров`я та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку)(п. 6 розділу І Інструкції). За ч. ч. 2-3 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 256 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені ст. 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. За таких обставин та наведеного нормативно-правового регулювання вбачається, що суд першої інстанції, діючи у відповідності до вимог ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення, докази, які містяться в матеріалах справи на предмет їх належності, достатності та допустимості, за результатами чого дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР України, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Твердження скаржника про те, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння спростовуються наявними доказами у справі, зокрема на відеозаписі з нагрудної камери поліцейського чітко вбачається, що поліцейським було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння, однак ОСОБА_1 відмовився пройти такий огляд на місці зупинки та у медичному закладі. Після чого, поліцейським був складений протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП від отримання копії якого та від підпису у ньому ОСОБА_1 відмовився. Апеляційний суд звертає увагу на те, що особа, яка підозрюється в тому, що перебуває у стані сп`яніння, повинна не просто погодитись на проведення огляду на стан сп`яніння, а своєю поведінкою забезпечити реальну можливість проведення такого огляду і не створювати перешкоди для проведення такого огляду, висуваючи безпідставні умови, які значно ускладнюють або взагалі унеможливлюють проведення такого огляду. Посилання скаржника на те, що відеозапис, наданий працівниками поліції на підтвердження факту порушення водієм ПДР, не може вважатися належним доказом у зв`язку із тим, що протокол про адміністративне правопорушення не містить посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки в п. 10 протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 186462 від 01 грудня 2024 рокузазначений номер технічного засобу, на який здійснювався запис наведених вище подій. Досліджений судом відеозапис є інформативним і не вказує на упередженість чи суб`єктивне ставлення працівників поліції, ними роз`яснено права особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, підстави для проходження огляду на стан сп`яніння і наслідки відмови від його проходження. Інформація, що міститься на відеозаписі, є достатньою для того, щоб зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України. Доводи скаржника про те, що докази, на підставі яких було прийнято постанову суду першої інстанції, не можуть бути взяті до уваги судом, оскільки працівники поліції його не зупиняли, на відеозаписі з камери поліцейського відсутні докази керування та зупинки транспортного засобу, суд оцінює критично, як неправдиві, спрямовані виключно на уникнення адміністративної відповідальності за скоєне, та які спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, на якому зафіксовано як факт зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 так і його пояснення про те, що він керував тоді вказаним автомобілем у стані сп`яніння, бо йому терміново потрібно було знайти людину, яка загубилася. Твердження про неналежність доказів, долучених до матеріалів справи, на що у своїй скарзі посилається апелянт, є безпідставними, оскільки відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, в тому числі, протоколом про адміністративне правопорушення, на підставі показань технічних приладів, що мають функції відеозапису чи кінозйомки, іншими документами. При складанні протоколу про адміністративне правопорушення, порушень працівниками поліції допущено не було. Ніяких доказів порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій тощо) апеляційному суду не надано. За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення. Таким чином, зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП. Встановлені обставини свідчать про доведеність «поза розумним сумнівом» наявності в діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. На переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення, а будь яких інших доказів щодо відсутності вини останнього у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення матеріали справи не містять. Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст.ст. 33-34 КУпАП України, з врахуванням його особи, ступеня та характеру вчиненого правопорушення. Отже, судом першої інстанції під час розгляду справи дотримано вимоги ст. ст. 279, 280 КУпАП, доводи апеляційної скарги свого підтвердження не знайшли, а тому підстави для скасування чи зміни оскаржуваної постанови відсутні. Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 38, 247, 294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Чечельницького районного суду Вінницької області від 27 грудня 2024 року без змін. Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя О. В. Ковальчук