Постанова Вінницький апеляційний суд № 128/3970/25

Справа № 128/3970/25 Провадження № 33/801/163/2026 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Карпінська Ю. Ф. Доповідач: Ковальчук О. В. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 лютого 2026 рокум. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі судді Ковальчука О.В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 14 січня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ВСТАНОВИВ: 14 січня 2026 року постановою Вінницького районного суду Вінницької області ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнено на користь держави 605 грн 60 коп. судового збору. Не погодившись з такою постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, провадження у справі закрити, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, скаржник посилається на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт керування ним транспортним засобом. Із відеозапису з нагрудної камери працівника поліції зафіксовано як поліцейський підходить до ОСОБА_1 , коли той знаходився біля автомобіля, потім з незрозумілих підстав поліцейські почали проводити огляд транспортного засобу, після чого повідомили про необхідність пройти огляд на стан сп`яніння. При цьому, жодних наявних ознак сп`яніння, передбачених Інструкцією про огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України №1425/735 від 09.11.2015 року, в ОСОБА_1 не було. Натомість, як вказує скаржник, погодившись пройти відповідний огляд, працівники поліції доставили ОСОБА_1 до медичного закладу, однак ОСОБА_1 не мав змоги здати біологічний матеріал для дослідження. Разом з тим, працівники медичного закладу не запропонували ОСОБА_1 провести лабораторне дослідження біологічних середовищ, а саме шляхом забору та аналізу крові. Наведене, на думку ОСОБА_1 , позбавило його можливості пройти огляд на стан сп`яніння та довести, що він тверезий. При цьому, в судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. Частиною 6 ст. 294 КУпАП передбачено, що неявка у судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або у суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб. З огляду на викладене, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 . Апеляційний суд, згідно з вимогами ст. 294 КУпАП, переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що у задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, а постанову суду першої інстанції - залишити без змін з огляду на таке. За приписами ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення. Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за: 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; 2) передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; 3) відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. З матеріалів справи вбачається, що 27.09.2025 року о 16 год. 20 хв. у с. Вінницькі Хутори по вул. Шевченка, Вінницького району, Вінницької області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 217030», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, неприродна блідість обличчя. Від проходження огляду на стан сп`яніння водій відмовився у встановленому законом порядку, чим порушив п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується такими доказами. Протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №466850 від 27.09.2025 року, у якому зафіксовано вказані вище обставини (а.с. 2). Направленням на огляд водія транспортного засобу до КНП «ВОКПЛ ім. акад. О.І. Ющенка ВОР» з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 27.09.2025 року, в якому зафіксовано ознаки наркотичного сп`яніння водія ОСОБА_1 (а.с. 4). Висновком медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, № 0603 від 27.09.2025 року, в якому зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду (а.с. 5). Рапортом поліцейського взводу № 2 роти № 4 БУПП у Вінницькій області ДПП сержанта поліції Владислава Регуша від 27.09.2025 року, відповідно до якого 27.09.2025 року працівниками поліції було зупинено транспортний засіб «ВАЗ 217030», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . В ході спілкування з ОСОБА_1 у нього були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законодавством порядку водій відмовився (а.с. 5). Відеозаписами з нагрудних камер поліцейських, на якому зафіксовано вимоги працівників поліції пройти огляд на визначення стану наркотичного сп`яніння, відмови ОСОБА_1 від проходження відповідного огляду (а.с. 8). Згідно з вимогами п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відмова водія від проходження огляду на стан сп`яніння має наслідком притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. За ч. ч. 2-3 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 256 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені ст. 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. За таких обставин та наведеного нормативно-правового регулювання вбачається, що суд першої інстанції, діючи у відповідності до вимог ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення, докази, які містяться в матеріалах справи на предмет їх належності, достатності та допустимості, за результатами чого дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР України, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Що стосується доводів скаржника про те, що у ОСОБА_1 після зупинки транспортного засобу були відсутні об`єктивні ознаки наркотичного сп`яніння, апеляційний суд вказує на таке. Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі за змістом - Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного сп`яніння, згідно з п. 4 розділу І Інструкції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Саме цими положеннями керуються працівники поліції при встановленні у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння. Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що наявність таких ознак не є встановленням факту перебування особи в стані сп`яніння, а лише є підставою для проходження нею огляду у визначеному законом порядку. Саме проходженням такого огляду встановлюється факт наявності чи відсутності в організмі водія залишків алкогольних, наркотичних чи інших речовин, що знижують увагу та швидкість реакції. Таким чином, правопорушник був зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку відповідний медичний огляд. Твердження скаржника про те, що ОСОБА_1 транспортним засобом не керував, суд оцінює критично, як неправдиве, та яке спростовується наявними в матеріалах справи доказами, адже факт керування транспортним засобом підтверджується наявним в матеріалах справи відеозаписом із нагрудної камери працівника поліції, який досліджений апеляційним судом, та визнано самим ОСОБА_1 , що зафіксовано на вказаному відеозаписі. Після зупинки вказаного транспортного засобу, ОСОБА_1 почав спілкування із працівниками поліції та на їх вимоги надав посвідчення водія, в подальшому ОСОБА_1 жодного разу не заперечив факт керування ним транспортним засобом і не повідомив, що водієм була інша особа, таким чином посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом не заслуговують на увагу. Також з відеозапису з нагрудної камери поліцейського чітко вбачається, що ОСОБА_1 було доставлено до медичного закладу та запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у визначеному законом порядку, на що він спочатку погодився, однак повідомив, що не має змоги здати біологічний матеріал для дослідження. При цьому працівник поліції зауважив, що є ще достатньо часу та можна зачекати. Після тривалого очікування та повторної спроби, ОСОБА_1 все ж таки не зміг пройти відповідний огляд. Після чого, поліцейським був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, в якому ОСОБА_1 поставив свій підпис та отримав копію. З відеозаписів чітко вбачається, що дії ОСОБА_1 були направлені на створення обставин неможливості проходження огляду на стан сп`яніння. За наявності таких дій з боку ОСОБА_1 , його згода (бажання) на проходження огляду, - нівелюються, а лише озвучування такої згоди за відсутності відповідних дій на її реалізацію свідчить про відмову від проходження огляду. Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції позбавили ОСОБА_1 права пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі, апеляційний суд вважає безпідставними. Інформація, що міститься на відеозаписі, є достатньою для того, щоб зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України. При складанні протоколу про адміністративне правопорушення, порушень працівниками поліції допущено не було. За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення. Таким чином, зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП. На переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинені ним адміністративні правопорушення, а будь яких інших доказів щодо відсутності вини останнього у вчиненні інкримінованих йому адміністративних правопорушень матеріали справи не містять. Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст.ст. 33-34 КУпАП України, з врахуванням його особи, ступеня та характеру вчинених правопорушень. Отже, судом першої інстанції під час розгляду справи дотримано вимоги ст. ст. 279, 280 КУпАП, доводи апеляційної скарги свого підтвердження не знайшли, а тому підстави для скасування чи зміни оскаржуваної постанови відсутні. Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 38, 247, 294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 14 січня 2026 року без змін. Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя О. В. Ковальчук