Постанова 4854 № 400/7881/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/7881/24 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І.А. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої судді Шевчук О.А., суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИЛА: В серпні 2024 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення 4 463,15 гри, за період з 01.03.2018 року по 14.07.2023 року включно відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати й виплатити ОСОБА_1 за час проходження військової служби у Збройних Силах України у ІНФОРМАЦІЯ_3 з 24.09.2003 року по 25.09.2015 року, ІНФОРМАЦІЯ_4 з 25.09.2015 року по 24.12.2020 року, ІНФОРМАЦІЯ_5 з 24.12.2020 року по 14.07.2021 року, ІНФОРМАЦІЯ_6 з 01.09.2021 року по 16.06.2022 року, ІНФОРМАЦІЯ_7 з 16.06.2022 року по 14.07.2023 року, щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4 463,15 грн. за період з 01.03.2018 року по 14.07.2023 року включно відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплат, включно з одночасним відрахуванням 1,5% військового збору, та із одночасною грошовою компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими га особами рядового і начальницького складу згідно пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року було відкрито провадження в адміністративній справі. 23 жовтня 2024 року через систему «Електронний суд» до Миколаївського окружного адміністративного суду від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшло клопотання про зупинення розгляду справи, в якому заявник просить зупинити провадження у справі №400/7881/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_8 про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії до набрання законної сили рішенням у справі №400/6689/24. На обґрунтування клопотання відповідач зазначає, що перерахунок розміру грошового забезпечення позивача є предметом спору у справі № 400/6689/24 за аналогічний період, за який позивач просить нарахувати фіксовану індексацію грошового забезпечення, тобто в разі задоволення позову про перерахунок грошового забезпечення позивача у справі № 400/6689/24, розмір фіксованої індексації має бути зменшено на різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року клопотання відповідача задоволено. Зупинено провадження у справі № 400/7881/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 400/6689/24. Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу №400/7881/24 для продовження розгляду до суду першої інстанції. Доводами апеляційної скарги зазначено, що предметом позову у справі №400/7881/24 є протиправні дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення 4 463.15 грн. за період з 01.03.2018 року по 14.07.2023 року. Апелянт зазначає, що для розрахунку щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення у справі №400/7881/24 визначається розмір підвищення його доходу в березні 2018 року порівняно з лютим 2018 року. Предметом позову у справі №400/6689/24 є протиправна бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 року по 14.07.2023 року грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 року №294-ЇХ на 1 січня 2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від15.12.2020 року №1082-ІХ на 1 січня 2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 року №1928-ІХ на 1 січня 2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 року №2710-ІХ на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704, з урахуванням виплачених сум. Вказує, що визначення розміру грошового забезпечення за період з 01.01.2020 року по 14.07.2023 року з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня поточного року, та жодним чином не впливає на підвищення доходу апелянта в березні 2018 року порівняно з лютим 2018 року, що є предметом позову у справі №400/7881/24, а відповідно зупинення провадження у справі №400/7881/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №400/6689/24 є помилковим. 10 грудня 2024 року до суду через систему Електронний суд від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Відповідно до ч.2 ст. 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Згідно з п.11 ч.1 ст. 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: зупинення провадження у справі. Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції вважав, що оскільки обставини, які будуть встановлені під час судового розгляду справи №400/6689/24 мають суттєве значення для повного, всебічного та об`єктивного розгляду даної справи, у зв`язку з чим відповідно до п.3 ч.1 ст. 236 КАС України зупинив провадження у справі № 400/7881/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 400/6689/24. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Норми статті 236 КАС України, яка врегульовує питання зупинення провадження у справі, розмежовують підстави, за яких суд має право зупинити провадження у справі, а також, із настанням яких суд зобов`язаний вчинити таку процесуальну дію. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються у такій іншій справі, не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог тощо. Також необхідно зазначити, що метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Колегія суддів під час розгляду цієї справи враховує, що положеннями статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України розмежовано підстави, за яких суд має право зупинити провадження, а також, з настанням яких, суд зобов`язаний вчинити дану процесуальну дію. Колегія суддів зазначає, що зупинення провадження у справі - це врегульована законом і оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї з передбачених в законі обставин, які заважають здійснювати її розгляд. Залежно від характеру підстав розрізняють два види зупинення провадження в справі: обов`язкове і факультативне. Обов`язкове зупинення провадження в справі передбачене тоді, коли в силу прямої вказівки закону суд зобов`язаний зупинити провадження незалежно від свого розсуду і від розсуду осіб, які беруть участь у справі. Обов`язковими є підстави, передбачені нормами частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України. З аналізу наведених вище норм права вбачається, що за наявності іншої пов`язаної справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, суд за відсутності об`єктивної неможливості розгляду судової справи зобов`язаний зупинити провадження у своїй справі до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. Викладене узгоджується з висновками щодо застосовування норм права, викладеними у постанові Верховного Суду від 28.01.2021 у справі № 460/3316/20. Невиправдане зупинення судом провадження у справі є неприпустимим, не відповідає завданню адміністративного судочинства і тягне за собою порушення установлених строків розгляду справи. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2022 року у справі №809/452/18. У постанові від 12.12.2019 у справі № 826/25204/15 Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду узагальнив основні підходи, які мають застосовуватися судами при вирішенні питання про зупинення провадження в адміністративній справі на підставі пункту 3 частини першої статті 236 КАС України у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства. У цій постанові об`єднана палата наголосила, що, вирішуючи питання щодо зупинення провадження в адміністративній справі з підстав визначених пунктом 3 частини першої статті 236 КАС України, суд з метою дотримання критеріїв законності та обґрунтованості судового рішення в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства повинен належним чином проаналізувати ймовірні наслідки ухвалення судом рішення за результатом розгляду справи, їхній взаємозв`язок із спірними правовідносинами, що є предметом розгляду в адміністративній справі, підставами позову, і відобразити відповідні висновки у своїй ухвалі щодо: а) неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи; б) наявності зв`язку між очікуваним рішенням суду, ухваленим в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства та обставинами конкретної адміністративної справи. Об`єднана палата вказала, що під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи слід розуміти те, що обставини, які розглядаються у такій іншій справі, не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог тощо. Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 236 КАС України, адміністративний суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати: - чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається адміністративним судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку іншого провадження; - чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи. Не існує об`єктивної неможливості розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду (речення друге пункту 3 частини першої статті 236 КАС України). Колегія суддів зазначає, що предметом розгляду даної справи є наявність або відсутність у позивача права на нарахування та виплату щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення 4463,15 грн. за період з 01.03.2018 року по 14.07.2023 року включно відповідно до абз. 3, 4, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078. Щодо «фіксованої» суми індексації, то слід зазначити, що Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» і Порядок №1078 такого поняття не містять. Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року №526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Натомість у справі №400/6689/24 предметом розгляду є наявність або відсутність у позивача права на нарахування та виплату за період з 01.01.2020 року по 14.07.2023 року грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року і додаткових видів грошового забезпечення у розмірі місячного грошового забезпечення, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року. Таким чином, навіть в разі задоволення позовних вимог у справі №400/6689/24 та набрання рішенням законної сили, визначення розміру грошового забезпечення за період з 01.01.2020 року по 14.07.2023 року з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року жодним чином не вплине на обставини у даній справі №400/7881/24, оскільки для визначення розміру підвищення доходу позивача в березні 2018 року мають значення суми грошового забезпечення в березні 2018 року та в лютому 2018 року, які не є предметом розгляду у справі №400/6689/24. З огляду на викладене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що існує об`єктивна неможливість розгляду справи №400/7881/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №400/6689/24. Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду. Згідно вимог ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для зупинення провадження ґрунтуються на неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи та порушенні норм процесуального права, а тому, у відповідності до положень ст. 320 КАС України, наявні підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 294, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуюча суддя: О.А. Шевчук Суддя: А.В. Бойко Суддя: А.Г. Федусик