Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/17669/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ------------------------ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 січня 2025 р. Категорія 106000000м. ОдесаСправа № 420/17669/24 Перша інстанція: суддя Самойлюк Г.П., час і місце ухвалення: письмове провадження, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача - Семенюка Г.В., суддів - Федусика А.Г., Шляхтицького О.І., розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, - встановиВ: Позивач, звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, мотивуючи його тим, що Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області №1429/ о/с від 20.10.2023 року ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції згідно пункту 2 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» за станом здоров`я (через хворобу). За період проходження служби позивачем не було використано щорічну основну та додаткову оплачувану відпустку за 2015-2022 роки. Позивач при звільненні з лав Національної поліції України не отримав при повному розрахунку грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки. Таким чином, на час прийняття наказу про виключення зі списку особового складу відповідача, останнім не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки. Вважаючи вказану бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за 2015-2022 роки, включно. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за 2015-2022 роки, включно. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Національної поліції в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та залишити позовну заяву без розгляду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що з копії наказу ГУ НП в Одеській області від 20.10.2023 № 1429 о/с вбачається, що ОСОБА_1 звільнений зі служби з 20 жовтня 2023 року. На момент звільнення позивача зі служби, частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці обмежується тримісячним строком. Таким чином, обчислення тримісячного строку для звернення до суду у спірних правовідносинах починається наступного дня з дати звільнення позивача, а саме з 21 жовтня 2023 і завершується 21 січня 2024 року. ОСОБА_1 було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року винесено законно та обґрунтовано, а тому підстави для його скасування відсутні. Крім того, позивач вказує, що письмове повідомлення про суми, нараховані та які підлягають виплаті при звільненні із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) ГУНП в Одеській області позивачу не надавалося. Тобто, ГУНП в Одеській області не виконало свій обов`язок щодо надання письмового повідомлення чим порушило вимоги, встановлені ст. 116 КЗпП України. На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав: Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу на посадах в підрозділах Головного управління Національної поліції в Одеській області. Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області №1429 ос від 20.10.2023 року майора поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції згідно пункту 2 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» за станом здоров`я (через хворобу). Позивач вважає, що за період проходження служби ним не було використано щорічну основну та додаткову оплачувану відпустку за 2015 - 2022 рік. Представником позивача направлено адвокатський запит щодо отримання від Головного управління Національної поліції в Одеській області інформації щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за всі дні невикористаної оплачуваної відпустки за період проходження служби. Головним управлінням Національної поліції в Одеській області (лист від №14/89/аз від 23.05.2024 року) повідомлено позивача, що на підставі листа та довідки УКЗ ГУНП в Одеській області від 23.05.2024 № 9/5648, для узагальнення відповіді, інформуємо, що за період проходження служби в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області ОСОБА_1 з 07 листопада 2015 року до 31 грудня 2022 року не використав наступні щорічні оплачувані відпустки: - за період служби з 07 листопада 2015 року до 31 грудня 2015 року - 03 доби основної та додаткової відпусток; - за 2016 рік - 21 доба основної та 12 діб додаткової відпусток; - за 2021 рік - 30 діб основної та 15 діб додаткової відпусток; - за 2022 рік - 10 діб додаткової відпустки. Вважаючи бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати грошової компенсації за щорічну основну оплачувану та додаткову відпустку протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що матеріалами справи підтверджено, що на момент звільнення з Головного управління Національної поліції в Одеській області позивачем не отримано виплату компенсації за 33 доби невикористаних щорічної основної та додаткової відпусток за період з 01.01.2023 року по день звільнення зі служби за 2015 рік (6 діб), 2016 (24 доби), 2021 рік (45 діб), 2022 рік (10 діб). Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні основної щорічної та додаткової відпустки. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду погоджується з означеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Статтею 45 Конституції України передбачено, що кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом. Закон України "Про відпустки" №504/96-ВР від 15.11.1996 року (далі - Закон №504/96-ВР) встановлює державні гарантії права на відпустки працівників, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи. Згідно зі статтею 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням; 3) творча відпустка ; 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях; 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами; відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; відпустка у зв`язку з усиновленням дитини; додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи; 5) відпустки без збереження заробітної плати. Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток. Закон України "Про Національну поліцію" №580-VIII від 02.07.2015 року (далі - Закон №580-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України. Відповідно до статті 92 Закону №580-VIII, поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки. Частинами 1 - 4 статті 93 Закону №580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби. Відповідно до частин 9 -11 статті 93 Закону №580-VIII поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік. Критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції України, у тому числі здобувачам вищої освіти, яким присвоєно спеціальне звання поліції (далі - здобувачі), закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі - ЗВО), визначає Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України №260 від 06.04.2016 року, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 року за №669/28799 (далі - Порядок №260, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин). Згідно пунктом 3 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Відповідно до абзаців 1, 7, 8 пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 передбачено, що поліцейським, які відповідно до законодавства України мають право на відпустку зі збереженням грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, що вони одержували на день вибуття у відпустку, з розрахунку посадового окладу, установленого за основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії за поточний місяць. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. З аналізу викладених норм слідує, що у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки, що не були використані в попередніх роках та має право на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок. З огляду на відсутність правового врегулювання нормами Закону №580-VIII та Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки особам, які звільняються з поліції за минулі роки, то при вирішенні даного спору необхідно застосовувати відповідні норми КЗпП України і Закону України №504/96-ВР, які регулюють спірні правовідносини. Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області №1429/ о/с від 20.10.2023 року ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції згідно пункту 2 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» за станом здоров`я (через хворобу) та наказано виплатити компенсацію за 33 доби невикористаних щорічної основної та додаткової відпусток за період з 01.01.2023 року по день звільнення зі служби. В той же час, як вбачається зі змісту листа ГУНП в Одеській області за період проходження служби в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області ОСОБА_1. з 07 листопада 2015 року до 31 грудня 2022 року не використав наступні щорічні оплачувані відпустки: - за період служби з 07 листопада 2015 року до 31 грудня 2015 року - 03 доби основної та додаткової відпусток; - за 2016 рік - 21 доба основної та 12 діб додаткової відпусток; - за 2021 рік - 30 діб основної та 15 діб додаткової відпусток; - за 2022 рік - 10 діб додаткової відпустки. Так, види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, передбачені положеннями Закону №580-VIII. При цьому, законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Разом з тим, не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав у попередньому календарному році. Водночас, надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року. Таким чином, у наступному календарному році, у тому числі й за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку. Відпустки за попередні роки, які невикористані поліцейським в році звільнення, не можуть бути залишені без розрахунку (виплати грошової компенсації), адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок. Отже, у випадку звільнення особи з органів Національної поліції України їй виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки. Верховний Суд у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.01.2021 року по справі №160/10875/19 відступив від правового висновку, сформованого Верховним Судом у справах №818/1276/17, №820/5122/17 та підтримав позицію, що у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки, за всі роки служби. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.11.2022 року у справі №640/85/20. Матеріалами справи підтверджено, що на момент звільнення з Головного управління Національної поліції в Одеській області позивачем не отримано виплату компенсації за 33 доби невикористаних щорічної основної та додаткової відпусток за період з 01.01.2023 року по день звільнення зі служби за 2015 рік (6 діб), 2016 (24 доби), 2021 рік (45 діб), 2022 рік (10 діб). Доводи апелянта, щодо пропуску позивачем тримісячний строку звернення до суду колегією суддів до уваги не приймаються, з огляду на наступне. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Відповідно до статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. Позивач зазначає, що письмове повідомлення про суми, нараховані та які підлягають виплаті при звільненні із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) ГУНП в Одеській області останньому не надавалося. Доказів того, що ГУНП в Одеській області направляло позивачу письмове повідомлення про суми, нараховані та які підлягають виплаті при звільненні із зазначенням окремо кожного виду виплати до суду надано не було. Тобто, відповідач по справі не виконав свій обов`язок щодо надання письмового повідомлення, чим порушив вимоги, встановлені ст. 116 КЗпП України. Відповідно, строки, встановленні ч. 2 ст. 233 КЗпП, ще не розпочали свій перебіг. Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні основної щорічної та додаткової відпустки. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області, - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року по справі № 420/17669/24, - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач Г.В. Семенюк Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький