Постанова Полтавський апеляційний суд № 643/14614/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 643/14614/21 Номер провадження 22-ц/814/83/25Головуючий у 1-й інстанції Савченко Л.І. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 січня 2025 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого судді Бутенко С. Б. Суддів Обідіної О. І, Чумак О. В. розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 25 липня 2023 року у складі судді Савченко Л. І. у цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, в с т а н о в и в: У серпні 2021 року представник КП «Харківводоканал» звернувся до Московського районного суду м. Харкова з вказаним позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , в якому просив про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення в сумі 39 867,35 грн, із яких за послуги з централізованого водопостачання за період з 01.05.2016 по 30.06.2021 - 20 667,13 грн; з центрального водовідведення за період з 01.05.2016 по 30.06.2021 - 14 153,14 грн, інфляційні втрати за період з 01.07.2018 по 30.06.2021 - 3 682,06 грн, 3% річних від простроченої суми за період з 01.07.2018 по 30.06.2021 - 1 365,02 грн, а також понесених судових витрат. Позов мотивовано тим, що відповідачі по справі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачами послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, які надаються позивачам за абонентським особовим рахунком № НОМЕР_1 . За відповідачами утворилась заборгованість за надані послуги в сумі 34 820,27 грн, а саме: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.05.2016 по 30.06.2021 у розмірі 20 667, 13 грн; з центрального водовідведення за період з 01.05.2016 по 30.06.2021 у розмірі 14 153,14 грн. На момент подання позову відповідачі не здійснили жодних заходів до повного погашення заборгованості, а тому на вказану суму на підставі статті 625 ЦК України нараховано індекс інфляції в сумі 3 682,06 грн та три проценти річних в сумі 1 365,02 грн, відтак загальна сума заборгованості становить 39 867,35 грн. Поважність причин пропуску строку позовної давності позивач обґрунтовував тим, що КП «Харківводоканал» є єдиним підприємством, яке здійснює водопостачання та водовідведення у м. Харкові, іншої альтернативи не має, структура підприємства налічує лише один відділ, який здійснює претензійно-позовну роботу, а тому через велику кількість боржників-фізичних осіб, строк заборгованості яких перевищує 3 роки, підприємство повинно щорічно подавати близько 8 тисяч позовних заяв і заяв про видачу судового наказу. Проте, розмір судового збору за подання таких заяв суттєво обмежує можливість підприємства своєчасно, в межах строку позовної давності звертатися до суду про стягнення заборгованості по усіх боржниках. На підставі розпорядження голови Верховного Суду від 08.03.2022№ 2/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» справи Московського районного суду м. Харкова передані для розгляду до Октябрського районного суду м. Полтави. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 25 липня 2023 року, описку в якому виправлено ухвалою суду від 01 вересня 023 року, позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь КП «Харківводоканал» заборгованість за послуги з централізованого водопостачання за період з 01.08.2018 по 30.06.2021, тобто в межах строку позовної давності, яка складає: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.08.2018 по 30.06.2021 у розмірі 18 225,22 грн та за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.08.2018 по 30.06.2021 у розмірі 12 235,71 грн, інфляційні втрати за час прострочення за період з 01.08.2018 по 01.07.2021 у сумі 3 682,06 грн та 3% річних від простроченої суми за період з 01.08.2018 по 01.07.2021 у розмірі 1 365,02 грн, а всього 35 508,01 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь КП «Харківводоканал» судовий збір в сумі 2 021,8 грн - по 673,93 грн з кожного. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачі належним чином не виконують своїх зобов`язань з оплати послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, тому наявні підстави для стягнення на користь КП «Харківводоканал» суми заборгованості за надані послуги із застосуванням позовної давності. Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та повернути позивачу позовну заяву. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що позовна заява КП «Харківводоканал» підписана представником Панасенко І. О. методом встановлення підпису «факсимільє», що не передбачено діючим законодавством України. Таким же методом підписана долучена до позовної заяви довіреність представника, тобто не має оригінального підпису посадової особи чи представника Панасенко І. О., а також інші додатки до позовної заяви, зокрема і розрахунок заборгованості, індексу інфляції та 3% річних, що підтверджує незаконність таких документів та є неналежними доказами у справі, тому позовна заява не мала бути прийнята судом до розгляду. Крім того, на момент подання позовної зави представник Панасенко І. О. не була внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як підписант КП «Харківводоканал», а тому не мала повноважень на підписання та подання позовної заяви. Вказує, що судом вірно встановлено факт відсутності між сторонами укладеного та підписаного договору з надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення за спірний період, проте неправильно застосовано норми матеріального права та стягнуто заборгованість за прострочення, якого, на думку апелянта, не було. Звертає увагу, що претензія щодо сплати заборгованості на адресу відповідачів від позивача не надходила та була надіслана лише після подання позову до суду. Зазначає, що особовий рахунок № НОМЕР_1 , за яким надавалися послуги та на який нараховано заборгованість, відкрито на ОСОБА_4 , проте він ОСОБА_1 , тобто рахунок відкрито на іншу особу і нарахування боргу на нього є незаконним. Також вказує, що позивачем не надано належних доказів того, на яких підставах була нарахована заборгованість за період з 01.05.2016 по 30.06.2021 в сумі 34 820,27 грн за відсутності укладеного договору. Наголошує на пропуску позивачем строку позовної давності для пред`явлення відповідачам заборгованості з 01.05.2018 по 30.06.2021 та подання позовної заяви, який для нього почався з 01.01.2018. У відзиві на апеляційну скаргу представник КП «Харківводоканал» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частина четверта статті 19, стаття 274 ЦПК України). Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК України). Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина тринадцята статті 7 ЦПК України). Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374, статті 375 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. По справі встановлено, що КП «Харківводоканал» здійснює централізоване водопостачання та централізоване водовідведення по м. Харкову, зокрема, за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачі зареєстровані та мешкають за вказаною адресою, що підтверджується довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб № е2d29744-8bа9-4352-а8а6-9d4ba85489ad від 02.08.2021, та є споживачами послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, які надаються позивачем. Внаслідок несвоєчасної та неповної оплати за надані послуги за період з 01.05.2016 по 30.06.2021 за вказаною адресою утворилася заборгованість у розмірі 34 820,27 грн, яка складається з суми заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання у розмірі 20 667,13 грн та заборгованості за надані послуги централізованого водовідведення у розмірі 14 153,14 грн. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову КП «Харківводоканал», суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідачі належним чином зобов`язання по оплаті житлово-комунальних послуг не виконують, внаслідок чого заборгованість в межах строку позовної давності за період з 01.08.2018 по 01.07.2021 підлягає солідарному стягненню з відповідачів із застосуванням положень статті 625 ЦК України у загальній сумі 35 508,01 грн. Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного. Правовідносини, що виникають у процесі надання послуг з водопостачання та водовідведення споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ЦК України, постановами Кабінету Міністрів України у сфері житлово-комунальних послуг. Відповідно до статей 67, 68 ЖК України наймачі (власники) квартир зобов`язані своєчасно вносити плату за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інше) за затвердженими в установленому порядку тарифами. За змістом статей 1, 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреб фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку встановленому законом. Залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо). У частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16). Відповідно до пункту 6 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Згідно пункту 1 частини другої статті 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» споживач зобов`язаний своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення. Пунктами 9, 17, 18, 20, 30, 32 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила № 630), що діяли у спірний період виникнення заборгованості, передбачено, що послуги з водовідведення оплачуються споживачем з розрахунку обсягу витрат холодної та гарячої води згідно з нормативами (нормами) споживання або показаннями засобів обліку води. Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання. Правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням. З огляду на викладене правовідносини, що склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Згідно частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, на відповідачів покладено обов`язок оплатити житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, якщо вони фактично користувалися такими послугами, які нараховуються позивачем за встановленими тарифами відповідно до обсягу щомісячних витрат холодної та гарячої води, що доводами апеляційної скарги не спростовано. Відповідно до підпункту 9 пункту 29, підпунктів 15, 16 пункту 32 Правил № 630 споживач має право на звільнення від плати за послуги та відповідно виконавець зобов`язаний звільняти від плати за послуги у разі їх ненадання, проводити перерахунок розміру плати за надання послуг у разі ненадання їх, надання не в повному обсязі, зниження якості, зокрема відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України та визначеному договором. За правилами статей 12, 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша, друга статті 77 ЦПК України). Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України). Враховуючи встановлений Правилами № 630 порядок перевірки кількісних та/або якісних показників надання послуг, належним та допустимим доказом ненадання послуг є акт-претензія, який підписується споживачем та представником виконавця згідно з додатком 2, та передається на розгляд виконавця, який зобов`язаний розглянути такий акт-претензію і повідомити протягом трьох робочих днів споживача про її задоволення або про відмову у задоволенні з обґрунтуванням причини такої відмови. Споживач має право на досудове розв`язання спору шляхом задоволення пред`явленої претензії. Проте матеріали справи не містять доказів ненадання позивачем послуг централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за адресою місця проживання відповідача ОСОБА_1 - кв. АДРЕСА_2 , тому доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для стягнення заборгованості є необґрунтованими. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України). За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята статті 261 ЦК України). Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму). Оскільки у чинному законодавстві не наведено переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності, тому це питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог. Вирішуючи питання про поважність причин пропуску позовної давності необхідно враховувати, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними труднощами для вчинення процесуальних дій у встановлений строк. Суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин трирічну позовну давність, про застосування якої просили відповідачі, виходячи з дати пред`явлення позову 10.08.2021 та стягнув заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за період з 01.08.2018 по 30.06.2021. При цьому суд не врахував положення пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України щодо продовження на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), який діяв на всій території України з 12.03.2020 по 30.06.2023, строків, визначених, зокрема, статтями 257, 258 цього Кодексу. Проте, виходячи з принципу заборони повороту до гіршого, що означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення, колегія суддів апеляційного суду не переглядає рішення суду першої інстанції в цій частині. Розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми проведений позивачем щодо кожного щомісячного платежу за період з 01.08.2018 по 30.06.2021 і апелянтом не спростований, тому заявлена позивачем сума у порядку застосування положень статті 625 ЦК України обґрунтовано стягнута судом при вирішенні справи. Відносно доводів апеляційної скарги відповідача щодо повноважень представника позивача на підписання і подання позовної заяви та доказів по справі, матеріали справи містять належним чином посвідчену копію довіреності від 17.12.2020 № 01-01-23/6280-20, якою КП «Харківводоканал» в особі Генерального директора Панова В. В., який діє на підставі Статуту, уповноважило Панасенко І. О., начальника відділу претензійно-позовної роботи Департаменту примусових стягнень та контролю КП «Харківводоканал» представляти інтереси підприємства в усіх судах з правом засвідчувати копії документів та з усіма правами, наданими законом позивачеві, у тому числі, з правом підпису та подачі заяв, позовних заяв, про видачу судових наказів, апеляційних та касаційних скарг, мирової угоди, інших документі, одержання довідок і документів, необхідних для виконання наданих повноважень. Згідно з частиною другою статі 175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача (частина сьома статті 177 ЦПК України). Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (частина перша статті 58 ЦПК України). Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України). Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу (частина друга статті 60 ЦПК України). Таким чином, у цивільному процесуальному законі встановлено конкретні випадки, у яких представником у суді, окрім адвоката чи законного представника, може бути інша особа, яка має відповідну цивільну процесуальну дієздатність. Повноваження таких осіб відповідно до пункту 1 частини першої статті 62 ЦПК України мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи. Справа, що переглядається апеляційним судом, є малозначною відповідно до закону, а тому представництво КП «Харківводоканал» у суді, у тому числі, підписання та подання позовної заяви, доказів по справі, заяв з процесуальних питань, представником за довіреністю, яка діяла на час вчинення відповідних процесуальних дій, Панасенко І. О. не суперечило вимогам цивільного процесуального закону. Доводи апеляційної скарги про підписання позовної заяви шляхом факсимільного відтворення підпису представника позивача ґрунтуються на припущеннях, оскільки наявна у справі позовна заява КП «Харківводоканал» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за вих. № 9906 від 10.08.2021 містить власноручний підпис представника Панасенко І. О., що свідчить про наявність волевиявлення позивача на звернення до суду за захистом своїх прав, отже, така позовна заява правомірно прийнята та розглянута судом і підстав для її повернення позивачеві апеляційним судом не вбачається. Інші доводи апеляційної скарги на висновки суду першої інстанції не впливають та не вказують на порушення судом норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За наведених обставин колегія судів залишає апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги - без змін. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 25 липня 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. Б. Бутенко Судді О. І. Обідіна О. В. Чумак