Ухвала ККС ВС № 305/2501/23

У Х В А Л А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 січня 2025 року м. Київ справа № 305/2501/23 провадження № 51-3181ска24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду (далі - Суд): головуюча ОСОБА_2, судді: ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 24 червня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення, в с т а н о в и в: ПостановоюЗакарпатського апеляційного суду від 18 березня 2024 року залишено без задоволення апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1 , а постановуРахівського районного суду Закарпатської області від 10 січня 2024 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) - залишено без змін. Постановою Закарпатського апеляційного суду від 24 червня 2024 року заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Закарпатського апеляційного суду від 18 березня 2024 року за нововиявленими обставинами повернуто. ОСОБА_1 звернувся до Суду з касаційною скаргою на вказане судове рішення від 24 червня 2024 року з вимогою про його скасування та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Суд, перевіривши касаційну скаргу, долучену до неї копію судового рішення, дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Так, статтею 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Відповідно до ст. 8 Конституції України визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення у справі «Ашінгдейн проти Сполученого Королівства» від 28 травня 1985 року, пункт 96 Рішення у справі «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року). Виходячи з основних засад судочинства, згідно з п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України право на касаційне оскарження судового рішення забезпечується виключно у визначених законом випадках, що повністю відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці ЄСПЛ щодо можливості держави встановлювати певні обмеження права на перегляд судового рішення судами вищого рівня. Правила, які конкретизують положення Конституції України щодо обмеження можливості касаційного оскарження рішень суду, також визначені у КУпАП. Так, відповідно до ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до апеляційного суду, при цьому постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Отже, Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачена можливість касаційного оскарження постанови апеляційного суду у справі про адміністративне правопорушення. Главою 24-1 КУпАП також передбачено перегляд постанови по справі про адміністративне правопорушення у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом. Іншого порядку перегляду судових рішень у справах про адміністративне правопорушення, в тому числі шляхом їх перегляду за нововиявленими обставинами, чинний КУпАП не передбачає. Статтею 459 КПК України, на яку посилається ОСОБА_1 у касаційній скарзі, дійсно передбачено перегляд судових рішень, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами, але це стосується лише вироків та ухвал, які ухвалені або постановлені у кримінальних провадженнях. Крім того, статтею 424 КПК України визначено перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку. Оскаржувана постанова до цього переліку не входить, а тому Касаційний кримінальний суд Верховного Суду не наділений повноваженнями здійснювати її перевірку. Також необхідно зазначити, що забезпечене Конституцією України право на судовий захист і забезпечене Європейською конвенцією з прав людини та основоположних свобод право на справедливий суд не порушуються такими викладеними у законах процесуальними механізмами допуску до касаційного перегляду. Зважаючи на наведене, керуючись принципом верховенства права при здійсненні правосуддя, виходячи з основних засад судочинства, якими відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення виключно у визначених законом випадках, а також враховуючи те, що касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку, суд уважає, що необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження. Керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 294 КУпАП, п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд п о с т а н о в и в: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 24 червня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4