Ухвала КЦС ВС № 760/19995/21-ц

УХВАЛА Іменем України 13 січня 2025 року м. Київ справа № 760/19995/21-ц провадження № 61-17125ск24 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Червинської М. Є., розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на ухвалу Київського апеляційного суду від 22 листопада 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Кошарський Олександр Володимирович, приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, ВСТАНОВИВ: У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал»), треті особи: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Кошарський О. В., приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т. В., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23 грудня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т. В. 09 березня 2021 року, який зареєстровано в реєстрі за № 2979, про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 7 752 853,27 грн, що є боргом за кредитним договором від 18 квітня 2008 року № 11336060000. Стягнено з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 1 362,00 грн сплаченого судового збору. Додатковим рішенням Печерського районного суду м. Києва від 03 лютого 2022 року стягнено з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 200 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу. Не погоджуючись із судовим рішенням, ТОВ «Вердикт Капітал» 30 серпня 2022 року звернулося з апеляційною скаргою на додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 лютого 2022 року. Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року клопотання ТОВ «Вердикт Капітал» про поновлення строку на апеляційне оскарження додаткового рішення задоволено. Поновлено строк на апеляційне оскарження додаткового рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 лютого 2022 року. Відкрито апеляційне провадження. Постановою Київського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року апеляційну скаргу ТОВ «Вердикт Капітал» задоволено частково. Додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 лютого 2022 року змінено. Стягнено з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. 29 грудня 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року. Постановою Верховного Суду від 25 вересня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Київського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження у справі. Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 листопада 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження в справі за апеляційною скаргою ТОВ «Вердикт Капітал» на додаткове рішення Печерського районного суду міста Києва від 03 лютого 2022 року. 20 грудня 2024 року ТОВ «Вердикт Капітал»подало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 22 листопада 2024 року. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження, виходячи з наступного. Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами для касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України). Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК Україниу разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. За змістом статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу. Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку (частина третя статті 357 ЦПК України). Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу (частина четверта статті 357 ЦПК України). Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України). У разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складання - в електронній формі у порядку, встановленому законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина третя статті 272 ЦПК України). Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (частина шоста статті 272 ЦПК України). Апеляційний суд встановив, що 03 лютого 2022 року суд першої інстанції постановив рішення, повний текст якого надіслав ТОВ «Вердик Капітал» 04 лютого 2022 року. 09 лютого 2022 року ТОВ «Вердикт Капітал» отримало це судове рішення, що підтверджується розпискою, яка міститься в матеріалах справи (т. 1 а.с. 249). Враховуючи дату отримання ТОВ «Вердикт Капітал» копії рішення, останнім днем для подання апеляційної скарги на додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 лютого 2022 року є 11 березня 2022 року. Проте апеляційну скаргу подано лише 30 серпня 2022 року, тобто з пропуском строку, встановленого статтею 354 ЦПК України. У апеляційній скарзі ТОВ «Вердикт Капітал» зазначало, що встановлений законом процесуальний строк на подання апеляційної скарги пропущено, оскільки 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 на території України запроваджено воєнний стан, у зв`язку з чим товариство вимушено було частково зупинити свою діяльність, а більшість працівників, через небезпеку для свого життя та життя своїх сімей, виїхали на більш безпечну територію України чи за її межі, та ще не повернулись. Згідно із штатним розписом, у товаристві працює три особи: 1 юрисконсульт (за сумісництвом), директор та юрисконсульт, відповідно до якого є відомості про мобілізацію. Товариство зазначало, що у період з 01 травня 2022 року до 29 серпня 2022 року юридичний департамент ТОВ «Вердикт Капітал» фактично не працював. За період з 01 травня 2022 року до 29 серпня 2022 року у судах України, де однією із сторін є ТОВ «Вердикт Капітал», відбулось 1136 судових засідань. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22 (провадження № 11-107заі22) вказано, що введення воєнного стану дійсно є підставою для поновлення особі строку оскарження у випадку, якщо особа зазначає конкретні обставини, що у зв`язку із введенням воєнного стану завадили їй вчасно подати апеляційну скаргу (наприклад виїзд з місця проживання у зв`язку з проведенням в місці проживання бойових дій, відсутність інформації про результати розгляду справи та неможливість вчасно її отримати, тощо). Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам собою факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. Сам факт запровадження воєнного стану в Україні без обґрунтування неможливості звернення до суду в розумні строки у зв`язку із запровадженням такого не може вважатися поважною причиною пропуску цих строків. У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 911/3513/16 зазначено, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони, і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує залежно від поважності причин пропуску строку на оскарження. Поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з незалежних від скаржника обставин унеможливила звернення до суду з апеляційною скаргою. Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту такої скарги, а також процесуальних строків її подання. Зважаючи на викладене, розглянувши клопотання ТОВ «Вердикт Капітал» про поновлення строку на апеляційне оскарження додаткового рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 лютого 2022 року, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що заявник не довів наявності особливих та непереборних обставин, що перешкоджали йому у встановлений процесуальним законом строк подати апеляційну скаргу, а отже, не довів поважних причин пропуску такого строку. Апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки неналежна організація процесу з оскарження судового рішення з боку заявника для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи є рівними. У справі, яка переглядається, апеляційний суд навів належне обґрунтування відхилення доводів заяви ТОВ «Вердикт Капітал» про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Відповідно до сталої практики ЄСПЛ вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», рішення від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України»). У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Отже, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком для осіб, які беруть участь у справі і безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають. Керуючись частинами четвертою і п`ятою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на ухвалу Київського апеляційного суду від 22 листопада 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Кошарський Олександр Володимирович, приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню відмовити. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: В. М. Коротун Є. В. Коротенко М. Є. Червинська