Постанова Сумський апеляційний суд № 576/562/24

Справа №576/562/24 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Колодяжний А. О. Номер провадження 33/816/203/25 Суддя-доповідач Філонова Ю. О. Категорія 130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 січня 2025 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 06 серпня 2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 1 рік. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн, - В С Т А Н О В И В: Постановою судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 06 серпня 2024 року водій ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього було накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 1 рік за те, що він 16 лютого 2024 року близько 00 годин 51 хвилин по вул. Терещенків у м. Глухові керував автомобілем Mercedes, номерний знак НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху. Не погодившись з вказаним судовим рішенням особа, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 06 серпня 2024 року та винести нову, якою призначити йому адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП без позбавлення права керування транспортним засобом. В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що він проходить службу в Збройних силах України, а саме в військовій частині НОМЕР_2 . В даній військовій частині займає посаду начальника служби пально мастильних матеріалів, в підпорядкуванні якого знаходяться організми розосереджені в Запорізькій, Донецькій та Сумській області, крім цього на нього позаштатно покладені обов`язки по антидеверсійній боротьбі та участю в різноманітних комісіях. На даний час в умовах правового режиму воєнного стану, персонал військової частини виконує службу в посиленому варіанті. Тому для вчасного прибуття на службу при заступанні на добове чергування та оперативного прибуття у разі оголошення команди "Збір особового складу", а також контролю підпорядкованих і розосереджених організмів власний транспорт конче необхідний. Також, транспортний засіб потрібен для оперативного виконання задач які ставляться йому командиром, згідно моїх посадових обов`язків. Просив при накладенні адміністративного стягнення не позбавляти його права керування транспортними засобами, оскільки в умовах введеного воєнного стану на території країни, вчасне прибуття його на службу та виконання посадових обов`язків безпосередньо залежить від цього. На думку апелянта, позбавлення його права керування транспортним засобом позбавить можливості виконувати важливу місію у важкий для нашої країни час, де йде війна у зв`язку з військовою агресією російської федерації. Стверджував, що дії вчинені ним, не спричинили істотної шкоди громадським або державним інтересам, вину визнає у повному обсязі, щиро кається, ухилятись від відповідальності не намагається. Вважав, що враховуючи вищевикладені обставини, визнання ним вини, особу правопорушника, наявність пом`якшуючих відповідальність обставин та відсутність обтяжуючих обставин, а також той факт, що тяжких наслідків від правопорушення не настало, необхідно призначити адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП без позбавлення права керування транспортними засобами. В судове засідання призначене на 24 січня 2025 року на 09 год. 00 хв. особа, що притягується до відповідальності - ОСОБА_1 , який є належним чином повідомленим про дату і час розгляду апеляційної скарги, до апеляційного суду в черговий раз не з`явився, та від нього надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, оскільки на день розгляду справи він перебуває у відпустці за межами Сумської області, а саме в Закарпатській області. Однак, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання і чергового відкладення судового розгляду виходячи з наступного : Так, у провадженні апеляційного суду зазначена справа про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 перебуває з серпня 2024 року. Тривалий не розгляд вказаної справи пов`язаний з тим, що особа, що притягується до відповідальності - ОСОБА_1 в попередні судові засідання не з`являвся, у зв`язку з чим вони відкладались, тобто, апеляційним судом було вжито достатньо заходів для забезпечення права останнього на справедливий суд. Крім цього, апеляційний суд не вбачає підстав задоволення клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, оскільки як вбачається з відпускного квитка, наданого ОСОБА_2 , він був звільнений в частину основної відпустки з 06 січня 2025 року по 20 січня 2025 року та зобов`язаний прибути до місця служби в/ч НОМЕР_2 АДРЕСА_2 24 січня 2025 року, тобто на час розгляду його апеляційної скарги ОСОБА_1 повинен бути в Сумській області. При цьому положеннями ч.2 ст.268 КУпАП визначено перелік справ про адміністративні правопорушення, при розгляді яких участь особи є обов`язковою. Даний перелік не містить справ про адміністративне правопорушення, передбачених ст. 130 КУпАП. Виходячи з положень ч.2 ст.268 КУпАП участь особи, що притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, не є обов`язковою, отже суд вважає можливим розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні в провадженні відеофайли, апеляційний суд дійшов наступних висновків. Вимоги ст.280 КУпАП регламентують, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. На думку апеляційного суду, вказані вимоги закону при винесенні постанови судом першої інстанції дотримані. Відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. З апеляційної скарги вбачається що фактичні обставини справи та кваліфікацію дій за ч.1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 не оскаржує, а не згодний лише з накладеним на нього адміністративним стягненням. Вимоги ОСОБА_1 про зміну рішення суду в частині накладення стягнення обґрунтовані тим, що він є військовослужбовцем Збройних сил України, транспорт йому потрібен для вчасного прибуття на службу та оперативного виконання задач, згідно його посадових обов`язків. Однак, суд не може проігнорувати санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, якою передбачено адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, тобто безальтернативне стягнення. Разом з тим, в контексті апеляційних вимог, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Так, відповідно до ч.2 ст.33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують його відповідальність. За змістом частини 1 статті 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Із аналізу вищевказаної норми закону вбачається, що санкція ч. 1 ст.130КУпАП не є альтернативною, а передбачає адміністративне стягнення у виді штрафу поєднаного із позбавлення права керування транспортними засобами. При цьому, у даному випадку, загальні засади призначення адміністративного стягнення, визначені ч. 1 ст.33 КУпАП не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, оскільки передбачено накладення стягнення у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. Тобто у цій справі, з огляду на встановлену законодавством безальтернативну санкцію за ч.1 ст.130КУпАП ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Законодавство про адміністративні правопорушення, на відміну від закону України про кримінальну відповідальність не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м`якого, ніж передбачено законом. При цьому, дана категорія правопорушень вчиняється водіями тільки навмисно, вчинене відносить до грубого порушення, а водій не може не розуміти загрози для оточуючих внаслідок власної поведінки, зокрема і для осіб, яким надає допомогу з огляду на свої службові обов`язки. У даному випадку, з огляду на положення ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права, апеляційний суд також вважає за потрібне звернути увагу на наступне рішення. Так, по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Позитивні відомості стосовно особи ОСОБА_1 , який провину визнав у повному обсязі, щиро розкаявся, не можуть слугувати підставою для задоволення апеляційних вимог з урахуванням встановленої законодавцем безальтернативної санкції, характеру вчиненого діяння та суспільної небезпеки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. ОСОБА_1 , як водій, керуючи джерелом підвищеної небезпеки в стані алкогольного сп`яніння, усвідомлював, що це заборонено законом та становить небезпеку для оточуючих. Отже, накладення судом першої інстанції адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, не лише відповідає санкції ч.1 ст.130 КУпАП України, вимогам ст.ст. 33, 34 КУпАП України щодо загальних правил накладення стягнення, а також є співрозмірним скоєному адміністративному правопорушенню. Законодавець не передбачає можливості призначення стягнення у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами, у зв`язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. Одночасно слід зауважити, що з огляду на примітку до ст. 22 КУпАП, положення зазначеної норми не застосовуються до адміністративних правопорушень, передбачених ст.130 КУпАП. Отже, наведені доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про пом`якшення йому покарання, не відповідають вимогам Закону. Враховуючи вищенаведене, постанова суду є законною та обґрунтованою, і підстави для її зміни з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні. Керуючись ст. 294 КУпАП України, - П О С Т А Н О В И В: Постанову судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 06 серпня 2024 року, якою ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 1 рік, залишити без зміни, а апеляційну скаргу особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на цю постанову - без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.