Постанова Сумський апеляційний суд № 591/2289/25

Справа №591/2289/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Ковтун О. М. Номер провадження 33/816/681/25 Суддя-доповідач Філонова Ю. О. Категорія 130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 серпня 2025 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,за участю захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Шаповаленка Р.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Шаповаленка Р.О. на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 14 березня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, місце проживання: АДРЕСА_1 , притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк на 1 (один) рік. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн, - В С Т А Н О В И В: Постановою судді Зарічного районного суду м. Суми від 14.03.2025 року водій ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього було накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 1 рік за те, що він 02.03.2025 о 09-16 год у м. Суми по вул. Харківська, 46, керував т/з BMW Х3, д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки т/з за допомогою Alcotest Drager 7510, проба позитивна 0,51 проміле, водій з результатом згоден. Своїми діями порушив п. 2.9 а) ПДР та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погодившись з вказаним судовим рішенням захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвокат Шаповаленко Р.О. просить скасувати постанову Зарічного районного суду м. Суми від 14.03.2025 року, прийняти нову постанову якою звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 17 КУпАП, а провадження по справі про адміністративне правопорушення, вчинене у стані крайньої необхідності, закрити відповідно до п. 4 ст. 247 КУпАП. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказував, що в протоколі серії ЕРП 1 №260158 зазначено, що розгляд справи призначено на 14.03.2025 року на 09:00 год. Після здійснення автоматизованого розподілу справи, суддею Зарічного районного суду м. Суми Ковтун О.М. було призначено розгляд справи на 17.03.2025 року і вказана інформація була відображена на сайті «Судова влада України». Для захисту прав ОСОБА_1 , 17.03.2025 року адвокат прибув до суду, проте в суді повідомили, що справа була розглянута 14.03.2025 року, а призначення розгляду справи на 17.03.2025 року було помилковим. Після ознайомлення з матеріалами справи вбачається, що на титульній сторінці справи ручкою була дійсно поставлена дата 17.03.2025 року 09:00, проте з невідомих причин справа була розглянута раніше призначеної дати в одному судовому засіданні, що позбавило ОСОБА_1 можливості реалізувати своє право на захист. Щодо фактичних обставин справи адвокат стверджував, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем Збройних Сил України, проходить службу на посаді старшого техніка медичної роти майстер-сержанта військової частини НОМЕР_2 . В день складення протоколу 02.03.2025 року приблизно о 08:30 год до ОСОБА_1 була доведена невідкладна задача щодо забезпечення паливом автомобільної техніки медичної роти, спорядження необхідними засобами та організацію забезпечення відправлення екіпажів на виконання завдань з евакуації поранених з лінії бойового зіткнення, тобто необхідність сісти за кермо була викликана доведеною задачею щодо евакуації поранених, наказ командування був терміновим і від швидкості його виконання залежали життя захисників, тому ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності і на підставі ст. 17 КУпАП виключається його адміністративна відповідальність. Вислухавши захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Шаповаленка Р.О., який вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити, скасувати постанову Зарічного районного суду м. Суми від 14 березня 2025 року та закрити провадження у справі, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, відео-файли, апеляційний суд дійшов наступних висновків. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, а згідно ст. 248 цього Кодексу розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і судом, який розглядає справу. Згідно вимог ч. 1 ст. 277-2 КУпАП, повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначається дата і місце розгляду справи, а відповідно до п. п. 2, 3 ст. 278 цього Кодексу, суддя при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, крім іншого, такі питання: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення та чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 260158 від 02.03.2025 року, розгляд справи про адміністративне правопорушення мав відбутися в Зарічному районному суді м. Суми о 09.00 год 14.03.2025 року. Далі, 06.03.2025 року матеріали справи про адміністративне правопорушення надійшли до районного суду для розгляду по суті та після автоматизованого розподілу справи між суддями були передані у провадження судді Ковтун О.М. Суддею було призначено розгляд справи на 17.03.2025 року, що підтверджується наданими адвокатом Шаповаленком Р.О. роздруківкою «скріншоту» списку призначених справ з офіційного сайту «Судова влада України» (а.с.42) та фотокопією обкладинки справи (а.с.43). Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не був повідомлений про те, що розгляд справи призначений на 17.03.2025 року, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надсилав. Так, зі змісту оскаржуваної постанови суду слідує, що справу розглянуто 14.03.2025 року без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 при цьому суд зазначив, що у судове засідання останній не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином. Виходячи з вищезазначеного, апеляційний суд вважає, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, однак, всупереч достатньо обґрунтованим підставам та наявності достатнього процесуального строку, визначеного ч. 6 ст. 38 КУпАП, для притягнення особи до адміністративної відповідальності, розгляд справи проведено у його відсутність. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції допустив істотне порушення вимог процесуального закону, оскільки здійснив розгляд справи без участі особи, яка притягується до відповідальності та без її належного повідомлення про дату, час і місце такого розгляду, що є підставою для скасування постанови судді Зарічного районного суду м. Суми від 14.03.2025 року та постановлення нової постанови. При постановленні нової постанови, та перевіряючи наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд виходить з такого. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом; орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Положеннями ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно з п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, як він почав рухатись. Дослідивши матеріали справи апеляційний суд вважає, що факт скоєння інкримінованого правопорушення ОСОБА_2 підтверджується наступними доказами: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №260158 від 02.03.2025 (а.с. 1); - результатом проведеного тесту на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням газоаналізатору Drager, тест № 412 від 02.03.2025, результат якого становить 0,51 ‰, (а.с. 3); - актом огляду на стан сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу, згідно якого, з результатами огляду на стан сп`яніння 0,51 ‰ ОСОБА_1 згоден (а.с. 4); - відео-файлами, які містяться на DVD-R дисках лазерних систем зчитування, з яких вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та був зупинений працівниками поліції за порушення п. 33.5.16 Правил дорожнього руху. В ході розмови ОСОБА_1 з працівником поліції, у останнього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота. На запитання поліцейського, чи вживав водій алкоголь, відповів, що вживав вчора, погодився на пропозицію інспектора поліції пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора, результат якого склав 0,51 ‰, з результатом згоден. Після чого був відсторонений від керування та на нього був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, який він підписав добровільно. Дослідивши вказані матеріали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, а в своїй сукупності також достатності для підтвердження висновків суду про доведення винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п.2.9 «а» ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем Збройних Сил України, проходить службу на посаді старшого техніка медичної роти майстер-сержанта військової частини НОМЕР_2 та в день складення протоколу 02.03.2025 року приблизно о 08:30 год до нього була доведена невідкладна задача щодо забезпечення паливом автомобільної техніки медичної роти, спорядження необхідними засобами та організацію забезпечення відправлення екіпажів на виконання завдань з евакуації поранених з лінії бойового зіткнення, тобто необхідність сісти за кермо була викликана доведеною задачею щодо евакуації поранених, наказ командування був терміновим і від швидкості його виконання залежали життя захисників, тому ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності і на підставі ст. 17 КУпАП виключається його адміністративна відповідальність, то їх апеляційний суд вважає безпідставними, виходячи з наступного. Так, відповідно до долученої довідки командира медичної роти ВЧ НОМЕР_2 , 02.03.2025 року до ОСОБА_3 було доведено невідкладну задачу щодо забезпечення евакуації військовослужбовців з лінії бойового зіткнення, однак, як вбачається з дослідженого відео-файлу, ОСОБА_1 жодного разу не зазначає про необхідність виконання ним невідкладного військового наказу або розпорядження, та навпаки зобов`язується не керувати транспортним засобом до повного витверезіння, що підтверджується долученою до матеріалів справи розпискою (а.с.5). Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп`яніння є найбільш тяжким правопорушенням у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а водій у стані сп`яніння є загрозою для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб. Відповідно до ст.17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності. Згідно ст.18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода. У разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини. Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства. Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам. Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Таким чином, зважаючи на конкретні обставини справи, правопорушення, яке вчинив ОСОБА_1 є умисною, суспільно небезпечною дією, а доводи наведені в апеляційній скарзі про наявність в його діях крайньої необхідності є необґрунтованими та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті виключно безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення. Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд виходить з такого. Так, відповідно ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення. Зі змісту ст. 33 КУпАП вбачається, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається в межах статті, яка передбачає відповідальність за вчинене правопорушення. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Накладене адміністративне стягнення в кожному конкретному випадку має бути необхідним і достатнім для виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень. Отже, апеляційний суд, накладаючи адміністративне стягнення, враховуючи особу ОСОБА_1 , те що він притягується до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, яке є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами та становить велику суспільну небезпеку, й інші обставини справи, вважає за необхідне накласти адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Разом з цим, у зв`язку з накладенням стягнення за вчинення адміністративного правопорушення на ОСОБА_1 слід стягнути й судовий збір, передбачений ст.40-1 КУпАП. Керуючись ст. 294, 295 КУпАП України, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Шаповаленка Р.О. задовольнити частково. Постанову Зарічного районного суду м. Суми від 14 березня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасувати. Постановити нову, якою ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп. У відповідності до ст. 307, ч.2 ст.308 КУпАП штраф має бути сплачений правопорушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня отримання копії постанови про накладення штрафу. У разі несплати правопорушником штрафу у вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається в порядку примусового виконання та з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.