Постанова Тернопільський апеляційний суд № 608/80/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 608/80/24Головуючий у 1-й інстанції Запорожець Л.М. Провадження № 33/817/68/25 Доповідач - Ваврів І.З. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 січня 2025 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З. з участю: захисника особи, яку пригнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвоката Квятковського Д.В розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, що притягнута до адміністративної відповідальності, адвоката Квятковського Д.В. на постанову Чортківського районного суду Тернопільської області від 20 грудня 2024 року, в с т а н о в и в: Постановою Чортківського районного суду Тернопільської області від 20 грудня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Як визнав суд, 06 січня 2023 року, о 17 годині 16 хвилин водій ОСОБА_1 керував т.з. ВАЗ 2107, н.з. НОМЕР_1 , по вул. Носа в м. Чорткові Тернопільської області, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Від проходження тесту на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, відповідальність за що передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвокат Квятковський Д.В. вважає, що оскаржувана постанова не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, суперечить вимогам закону, що призвело до неправильного вирішення справи, та є такою, що підлягає до скасування. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що жоден доказ не підтверджує факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, що є ключовою умовою для доведення складу правопорушення за ст. 130 КУпАП. Зазначає, що у матеріалах справи відсутні покази свідків, які б могли свідчити, що саме ОСОБА_1 перебував за кермом. Звертає увагу, що суд першої інстанції посилається на ознаки алкогольного сп`яніння такі як, запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, проте ці ознаки є суб`єктивними і не підтверджуються об`єктивними даними. Вказує, що працівниками поліції не було оформлено та вручено направлення на медичний огляд ОСОБА_1 до медичного закладу, що є порушенням порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, передбаченого ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 р № 1452/735(надалі - "Інструкція"), Зазначає, що працівники патрульної поліції не надали документів, що підтверджують сертифікацію алкотестера, який пропонувався для огляду на місці. Просить скасувати постанову Чортківського районного суду Тернопільської області від 20 грудня 2024 року відносно ОСОБА_1 і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього за ч.1 ст.130 КУпАП на підставі п.1 ст.247 КУпАП. Заслухавши апелянта - захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвоката Квятковського Д.В., який підтримав подану ним апеляційну скаргу і просить її задовольнити; дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає, виходячи з наступного. Аналіз матеріалів справи та безпосередньо рішення місцевого суду, яке оскаржується апелянтом, дає підстави для висновку, що суд, розглядаючи дану справу, дотримався положень статей 245, 280 КУпАП, відповідно до яких провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи в учиненні адміністративного правопорушення. Винуватість та кваліфікація дій ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП України доведена належним чином перевіреними, оціненими та викладеними у постанові суду доказами. Так, відповідно до п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою вставлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №181816 від 06 січня 2024 року, 06 січня 2023 року, о 17 годині 16 хвилин водій ОСОБА_1 керував т.з. ВАЗ 2107, н.з. НОМЕР_1 , по вул. Носа в м. Чорткові Тернопільської області, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Від проходження тесту на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, відповідальність за що передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП. В протоколі про адміністративне правопорушення, який був предметом розгляду суду, зазначено про роз`яснення ОСОБА_1 його прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП. Протокол підписаний ОСОБА_1 без жодних зауважень та заперечень, що також підтверджує обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення. Цей документ був предметом розгляду у суді першої інстанції та отримав належну правову оцінку з якою суд апеляційної інстанції погоджується. Вказаний протокол відповідає вимогам ст.ст.254, 256 КУпАП, складений уповноваженою на те особою, визначеною ст.255 КУпАП, а наведені у ньому обставини об`єктивно стверджуються іншими доказами, дослідженими судом по справі. Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Як слідує з матеріалів справи, одним з таких доказів, яким обґрунтовано винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є відеозапис з нагрудної камери працівників патрульної поліції , на якому зафіксована як причина зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , а саме те, що він не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при маневруванні, так і обставини зафіксовані у протоколі про адмінправопорушення щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Як слідує з матеріалів справи, одним з таких доказів, яким обґрунтовано винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є відеозапис з відеореєстратора службового автомобіля та нагрудних камер працівників патрульної поліції. Так, оглянутим в судовому засіданні відеоматеріалом, що зафіксований нагрудною камерою працівника патрульної поліції та відеореєстратором із службового автомобіля встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2107, н.з. НОМЕР_1 , по вул. Носа в м. Чорткові, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. На неодноразові вимоги поліцейського пройти тест на визначення ступеня алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу чи у закладі охорони здоров`я належної та чіткої відповіді не давав, а пізніше озвучив що відмовляється. Апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_1 , під час зупинки транспортного засобу і під час спілкування з працівниками патрульної поліції не повідомляв, що не керував транспортним засобом. Натомість, характер його поведінки після зупинки транспортного засобу «ВАЗ 2107», номерний знак НОМЕР_1 , працівниками поліції свідчить, що саме він керував вказаним транспортним засобом, що ОСОБА_1 фактично і не заперечував. Окрім того, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом «ВАЗ 2107», номерний знак НОМЕР_1 , на час зупинки його працівниками поліції, стверджується також постановою про адміністративне правопорушення серії БАД № 839135, за якою ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.121, ч. 1 ст. 126 КУпАП. А тому доводи апеляційної скарги, про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом апеляційний суд вважає безпідставними та необґрунтованими. Системний аналіз наведеного законодавства, що регулює виниклі правовідносини, свідчить про те, що законодавцем встановлено обов`язковість використання під час проведення ним огляду особи на стан сп`яніння технічних засобів відеозапису, і лише в разі неможливості їх застосування - фіксування результатів огляду у присутності двох свідків. Вказане також свідчить про надання такому доказу як відеозапис з нагрудної камери (відеореєстратора) ознак важливого доказу для з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Аналізуючи доводи захисника про відсутність та невідповідність встановлених ознак алкогольного сп`яніння у водія викладених у постанові суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає їх непереконливими, оскільки вони мають виключно суб`єктивніший характер оцінки апелянтом події і спростовуються дослідженими судом доказами у справі. Крім того, відповідно до змісту п. 2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735 встановлення наявності або відсутності у водія ознак сп`яніння, які б давали підставу для проведення огляду на стан сп`яніння, віднесене до компетенції поліцейських уповноваженого підрозділу Національної поліції України. Незгода водія із наявністю в нього ознак сп`яніння не звільняє його від обов`язку, передбаченого п. 2.5. ПДР виконати вимогу поліцейського про проходження відповідного огляду. Метою оформлення направлення на огляд водія транспортного засобу є проходження водієм у відповідному закладі охорони здоров`я огляду з метою виявлення стану його сп`яніння у випадку відмови від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловлення незгоди з результатами такого огляду. Крім того, сама по собі відсутність факту вручення направлення на медичний огляд не свідчить про відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення, оскільки досліджені судом докази, у їх сукупності в повному обсязі підтверджують те, що працівниками поліції пропонувалось пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, зокрема і в медичному закладі, а також відмову ОСОБА_1 від проходження такого огляду. А тому доводи апелянта про те, що працівник патрульної поліції не вручив направлення на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає безпідставними та необґрунтованими. Доводи апеляційної скарги про те, що працівники патрульної поліції не надали документів, що підтверджують сертифікацію алкотестера, який пропонувався для огляду на місці, - не є слушними, так як в матеріалах провадження відсутні відомості про те, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 пред`являв вимогу про надання сертифікату відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, що передбачено приписами п.5 Інструкції "Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 р № 1452/735. Аналіз матеріалів провадження дає підстави для висновку, що дії працівників поліції щодо фіксації правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 узгоджуються з вимогами ст.266 КУпАП та приписами Інструкції "Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 р № 1452/735 та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 року № 1376. Тому, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови, апеляційний суд визнає такими, що спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення. Апеляційний суд також звертає увагу, що у рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Відповідно до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП однією з підстав адміністративної відповідальності за даною правовою нормою є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу на швидкість реакції. Таким чином, виходячи з аналізу доказів, досліджених судом першої інстанції та перевірених під час апеляційного розгляду матеріалів справи, висновок місцевого суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та кваліфікація його дій за ч.1 ст.130 КУпАП є правильним. Жодних аргументованих доводів, які б викликали сумніви у об`єктивності оцінки доказів зроблених судом першої інстанції на підставі вищевказаних матеріалів справи, апелянтом не надано і не здобуто таких в процесі апеляційного розгляду. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено. Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст.33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого ним правопорушення, особи правопорушника, ступеню його вини та інших обставин справи. З урахуванням наведеного, приходжу до висновку, що постанова Чортківського районного суду Тернопільської області від 20 грудня 2024 року відносно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування, про що ставить питання апелянт, не вбачаю. Керуючись ст.294 КУпАП, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, адвоката Квятковського Д.В. залишити без задоволення, а постанову Чортківського районного суду Тернопільської області від 20 грудня 2024 року щодо ОСОБА_1 - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя