Постанова 4856 № 560/9715/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/9715/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Салюк П.І. Суддя-доповідач - Залімський І. Г. 23 січня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Залімського І. Г. суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій просила суд: - визнати протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 084350005683 від 12.04.2024 року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди навчання - з 01.09.1981 по 15.07.1982 рік, періоди роботи: з 12.11.1984 по 29.11.1984 рік, з 23.02.1988 по 01.08.1988 рік, з 01.08.1988 по 26.09.1989 рік, з 10.10.1989 по 23.01.1990 рік, з 01.01.1992 по 07.07.1992 рік, з 01.11.1992 по 26.04.1993 рік, з 15.03.1994 по 03.01.1999 рік та призначити пенсію із досягненням пенсійного віку з 27.04.2024 року. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.08.2024 позов задоволено частково, ухвалено: Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 084350005683 від 12.04.2024 року про відмову у призначенні пенсії. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди навчання - з 01.09.1981 по 15.07.1982 рік, періоди роботи: з 12.11.1984 по 29.11.1984 рік, з 23.02.1988 по 01.08.1988 рік, з 01.08.1988 по 26.09.1989 рік, з 10.10.1989 по 23.01.1990 рік, з 01.01.1992 по 07.07.1992 рік, з 01.11.1992 по 26.04.1993 рік, з 15.03.1994 по 03.01.1999 згідно трудової книжки від 16.06.1982 НОМЕР_1 . Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.04.2024 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду зазначених у даному рішенні. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.08.2024 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що у позивача відсутній необхідний страховий стаж, передбачений статтею 26 Закону №1058-IV, а тому Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області правомірно прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком № 084350005683 від 12.04.2024. Позивач не подала відзиву або письмових пояснень на апеляційну скаргу. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2024, з урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 05.04.2024 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком. За результатами розгляду заяви про призначення пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення № 084350005683 від 12.04.2024 про відмову у призначенні пенсії, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Також зазначено, що пенсійний вік, визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", становить 60 років. Вік заявниці 59 років 11 місяців. Дата з якої особа матиме право на пенсійну виплату за віком 28.04.2027 р. У вищевказаному рішенні зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано: - період навчання з 01.09.1981 по 15.07.1982 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 16.07.1982, оскільки не зазначена дата видачі диплому серії НОМЕР_2 ; - періоди роботи: з 12.11.1984 по 29.11.1984, оскільки відсутні номер і дата наказу про звільнення; з 23.02.1988 по 01.08.1988 на території російської федерації, оскільки дата звільнення не відповідає даті наказу про звільнення; з 01.08.1988 по 26.09.1989 на території російської федерації, оскільки дата звільнення не відповідає даті наказу про звільнення; з 10.10.1989 по 23.01.1990 на території російської федерації, оскільки запис про звільнення не завірений печаткою та підписом відповідальної особи; з 01.01.1992 по 07.07.1992 на території російської федерації, оскільки російська федерація з 01.01.2023 р. припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 р.; з 01.11.1992 по 26.04.1993 на території російської федерації, оскільки російська федерація з 01.01.2023 р. припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 р.; з 15.03.1994 по 03.01.1999, оскільки рік наказу про прийняття на роботу дописаний, і дата звільнення не відповідає даті наказу про звільнення. Відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у призначенні пенсії № 084350005683 від 12.04.2024, страховий стаж позивача склав 28 років 08 місяців, з необхідних 31 рік. Позивач не погодилась із вказаним рішенням та звернулась до суду. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області протиправно не зараховано до страхового стажу позивача періоди навчання - з 01.09.1981 по 15.07.1982 рік, періоди роботи: з 12.11.1984 по 29.11.1984 рік, з 23.02.1988 по 01.08.1988 рік, з 01.08.1988 по 26.09.1989 рік, з 10.10.1989 по 23.01.1990 рік, з 01.01.1992 по 07.07.1992 рік, з 01.11.1992 по 26.04.1993 рік, з 15.03.1994 по 03.01.1999 згідно трудової книжки від 16.06.1982 НОМЕР_1 . У зв`язку із цим необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди навчання - з 01.09.1981 по 15.07.1982 рік, періоди роботи: з 12.11.1984 по 29.11.1984 рік, з 23.02.1988 по 01.08.1988 рік, з 01.08.1988 по 26.09.1989 рік, з 10.10.1989 по 23.01.1990 рік, з 01.01.1992 по 07.07.1992 рік, з 01.11.1992 по 26.04.1993 рік, з 15.03.1994 по 03.01.1999 згідно трудової книжки від 16.06.1982 НОМЕР_1 , а також повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.04.2024 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду. Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне. Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно із ч.1 ст.56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162 (Інструкція № 162), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (Порядок № 637). Відповідно до пунктів 1-2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договору і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Отже, зміст наведених норм дає підстави стверджувати, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи. Крім того, Інструкцією № 162, що діяла у спірний період роботи позивача, унормовано, що до трудової книжки вносяться: відомості про працівника - прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення. У графi 4 трудової книжки зазначається пiдстава для внесення запису до трудової книжки - наказ (розпорядження) керiвника пiдприємства, дата його видачi i номер. Встановлено, що відмова відповідача у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду навчання з 01.09.1981 по 15.07.1982, який зазначений у трудовій книжці від 16.06.1982 НОМЕР_1 , зумовлена тим, що не зазначена дата видачі диплому серії НОМЕР_2 . Відмова відповідача у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів роботи, які зазначені у трудовій книжці від 16.06.1982 НОМЕР_1 , зумовлені тим, що у трудовій книжці період роботи з 12.11.1984 по 29.11.1984 відсутні номер і дата наказу про звільнення, за період роботи з 23.02.1988 по 01.08.1988 дата звільнення не відповідає даті наказу про звільнення, за період роботи з 01.08.1988 по 26.09.1989 дата звільнення не відповідає даті наказу про звільнення, за період роботи з 10.10.1989 по 23.01.1990 запис про звільнення не завірений печаткою та підписом відповідальної особи, за період роботи з 15.03.1994 по 03.01.1999 рік наказу про прийняття на роботу дописаний, і дата звільнення не відповідає даті наказу про звільнення. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Суд зауважує, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права. Водночас працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі № 638/18467/15-а, від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17, від 30 вересня 2019 року у справі № 638/18467/15-а, від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а. Трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу та навчання у спірні період, а саме відомості про підприємство, дату прийняття позивача на посаду, назву цієї посади, дані про реквізити наказів про прийняття на роботу та звільнення з роботи; ці записи є належним та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача. При цьому, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що спірні записи у трудовій книжці є недійсними та недостовірними. Відтак, страховий стаж позивача, що обрахований відповідачем, не в повній мірі відповідає записам трудової книжки щодо періодів трудової діяльності (зайнятості), а тому наявні підстави для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу позивача період навчання з 01.09.1981 по 15.07.1982, періодів роботи з 12.11.1984 по 29.11.1984, з 23.02.1988 по 01.08.1988, з 01.08.1988 по 26.09.1989, з 10.10.1989 по 23.01.1990, з 15.03.1994 по 03.01.1999. З 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. У зв`язку з викладеним, пенсії громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Згідно із ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору. У відповідності до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору. 13.03.1992 між країнами СНД укладено Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення. У преамбулі зазначено, що Уряди держав учасниць уклали цю Угоду: "виходячи з необхідності захисту прав громадян у галузі пенсійного забезпечення, усвідомлюючи, що кожна держава - учасниця Співдружності повинна нести безпосередню відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, визнаючи, що держави - учасниці Співдружності мають зобов`язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав - учасниць Угоди, визнаючи необхідність неухильного дотримання зобов`язань за міжнародними угодами, укладеними СРСР з питань пенсійного забезпечення". Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії. Згідно абзацу 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди враховується при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалася трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" (надалі Постанова №1328), Україна вийшла з вищезазначеної Угоди. Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022. Верховний Суд у постанові від 19.06.2018 у справі № 820/5348/17 вказав, що розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності. Отже, до набрання чинності Постановою №1328, Україна як держава-учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно із Угодою, в тому числі щодо страхового стажу, отриманого громадянами до підписання Угоди. Відповідно до частини 1 статті 70 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, припинення договору відповідно до його положень або відповідно до Конвенції звільняє учасників договору від усякого зобов`язання виконувати договір у майбутньому та не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників, які виникли в результаті виконання договору до його припинення. Згідно із ч. 2 ст. 13 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають. Тому, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в рф, оскільки вказана Угода була чинною на момент набуття стажу. Оскільки позивач працювала у рф в той час, коли усі вищевказані міжнародні договори були чинні, у відповідача немає підстав не зараховувати стаж роботи позивача на території рф. З урахуванням наведеного у сукупності апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області протиправно не зараховано до страхового стажу позивача періоди навчання - з 01.09.1981 по 15.07.1982 рік, періоди роботи: з 12.11.1984 по 29.11.1984 рік, з 23.02.1988 по 01.08.1988 рік, з 01.08.1988 по 26.09.1989 рік, з 10.10.1989 по 23.01.1990 рік, з 01.01.1992 по 07.07.1992 рік, з 01.11.1992 по 26.04.1993 рік, з 15.03.1994 по 03.01.1999 згідно трудової книжки від 16.06.1982 НОМЕР_1 . У зв`язку із цим необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди навчання - з 01.09.1981 по 15.07.1982 рік, періоди роботи: з 12.11.1984 по 29.11.1984 рік, з 23.02.1988 по 01.08.1988 рік, з 01.08.1988 по 26.09.1989 рік, з 10.10.1989 по 23.01.1990 рік, з 01.01.1992 по 07.07.1992 рік, з 01.11.1992 по 26.04.1993 рік, з 15.03.1994 по 03.01.1999 згідно трудової книжки від 16.06.1982 НОМЕР_1 . На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Залімський І. Г. Судді Мацький Є.М. Сушко О.О.