Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/7565/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua Головуючий суддя у першій інстанції: Соломко І.І. Суддя-доповідач: Епель О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 січня 2025 року Справа № 620/7565/24 Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді Епель О.В., суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Історія справи.

1. ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - Відповідач) в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (період з 07.08.2021 по 18.07.2022 та з 19.07.2022 по 26.04.2024), з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2023 у справі №620/7535/22 в сумі 224763,48 грн; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07.08.2021 по 18.07.2022 та з 19.07.2022 по 26.04.2024 з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року у справі №620/7535/22 в сумі 224763,48 грн. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.12.2021 по справі №620/12729/21 Відповідачем виплачена індексація грошового забезпечення 29.09.2022 в розмірі 82370,83 грн. Надалі, після постановлення окремої ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2023 у справі № 620/12729/21, 26.04.2024 Відповідачем проведено доплату індексації грошового забезпечення в розмірі 92439,43 грн. Вказане свідчить про протиправну поведінку Відповідача щодо своєчасного проведення Позивачу розрахунку при звільненні.

2. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року вимоги Позивача було задоволено частково: - визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення ОСОБА_1 своєчасного повного розрахунку грошового забезпечення; - стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку грошового забезпечення в розмірі 25000,00 грн з відрахуванням зборів, податків та інших обов`язкових платежів з вказаної суми. У задоволенні позову в іншій частині позовних вимог - відмовлено. Ухвалюючи таке судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що з Позивачем не проведено повного розрахунку грошового забезпечення, а остаточну виплату індексації грошового забезпечення проведено Відповідачем 29.02.2022 та 26.04.2024. Здійснюючи розрахунок суми середнього заробітку, який підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача, суд врахував норми статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19.07.2022 із врахуванням висновків Верховного Суду, які безпосередньо стосуються норм статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19.07.2022, а також приписи чинної редакції статті 117 Кодексу законів про працю України щодо періоду з 19.07.2022, яким законодавець обмежив виплату 6 місяцями та із одночасним застосуванням принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові. Разом з тим, суд першої інстанції, враховуючи, що з 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан в Україні, якій триває і на даний час, прийшов до висновку за доцільне стягнути з Відповідача на користь Позивача розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 25000,00 грн, що буде достатньою компенсацію майнових втрат та не призведе до надмірного фінансового тягаря для Відповідача.

3. Не погоджуючись з таким рішенням суду, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову, якою адміністративний позов задовольнити, стверджуючи, що суд необґрунтовано зменшив розмір середнього заробітку, який підлягає до відшкодування. Окрім того, Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування норм статті 117 КЗпП України у редакції, що діє до та після 19.07.2022. Також ОСОБА_1 наполягає на тому, що розмір середньоденного грошового забезпечення визначений судом неправильно, оскільки виплата грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється в поточному місця за минулий. З цих та інших підстав Апелянт вважає, що рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин справи та порушенням норм матеріального і процесуального права.

4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2024 та від 28.11.2024 було відкрито апеляційне провадження, установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

5. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу у якому він просить у її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін, наполягаючи на його законності та обґрунтованості. При цьому, ВЧ НОМЕР_1 наполягає на тому, що компенсація за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як вона була присуджена за судовим рішенням, не може здійснюватися за правилами ст. 117 КЗпП України.

6. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

7. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню , а рішення суду першої інстанції - скасуванню з наступних підстав.

8. Обставини справи, установлені судом першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив службу у в/ч НОМЕР_1 , що підтверджується наказом від 06.08.2021 №196. Позивача виключено зі списків особового складу управління з 06.08.2021. На виконання рішень Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.12.2021 по справі №620/12729/21 та окремої ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2023, Відповідачем 29.02.2022 та 26.04.2024 проведено Позивачу відповідну виплату в загальному розмірі 174810,26 грн, що підтверджується виписками банку. 27.04.2023 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду по справі № 620/7535/22 вирішено питання про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в частині виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.12.2021 по справі № 620/12729/21 та виплатою належних сум індексації 29.02.2022 у розмірі 25391,94 грн.

9. Позивач, вважаючи протиправною затримку Відповідачем виплати йому при звільненні відповідних сум, а свої права на своєчасне отримання таких виплат - порушеними, звернувся до суду з цим позовом.

10. Нормативно-правове обґрунтування. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України), Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII), Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100). Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право особи на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці від 01 липня 1949 року № 95 «Про захист заробітної плати», ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає незалежно від назви оплати праці і методу її обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Статтею 12 Конвенції установлено, що коли минає термін трудового договору, остаточний розрахунок заробітної плати, належної працівнику, має бути проведено відповідно до національного законодавства, колективного договору чи рішення арбітражного органу, або - коли немає такого законодавства, угоди чи рішення - в розумний термін з урахуванням умов контракту. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року за №8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників. Відповідно до статті 24 Закону № 2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України. Відповідно до ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму. Відповідно до статті 117 КЗпП України (у редакції, викладеній відповідно до Закону України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»; далі - Закон №2352-ІХ) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті. Відповідно до пункту 2 Порядку № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Відповідно до пункту 8 Порядку № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Висновки суду апеляційної інстанції.

11. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що законодавством регламентовано обов`язок роботодавця здійснити з працівником повний розрахунок при його звільненні та відповідальність за невиконання такого обов`язку.

12. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що Позивач був звільнений з військової служби 06.08.2021, а остаточний розрахунок з ним проведено лише 26.04.2024.

13. З огляду на це, колегія суддів вважає, що Відповідач провів фактичний розрахунок із Позивачем щодо виплати належних йому сум поза межами строку, установленого статтею 116 КЗпП України.

14. Водночас непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України (у редакції, викладеній відповідно до Закону України від 1 липня 2022 року №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»; далі - «Закон №2352-ІХ») у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

15. З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає необґрунтованими та не приймає до уваги доводи Відповідача про те, що компенсація за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як вона була присуджена за судовим рішенням, не може здійснюватися за правилами ст. 117 КЗпП України.

16. Разом з тим, твердження військової частини НОМЕР_1 про те, що ОСОБА_1 був обізнаний про складові частини його грошового забезпечення та про відсутність між ними спору щодо належних Апелянту сум розрахунку при звільненні, апеляційний суд також до уваги не приймає, оскільки вимога щодо нарахування та виплати сум, які не були виплачені при звільненні не належить до предмету спору безпосередньо у цій справі.

17. Більш того, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою статті 117 КЗпП України.

18. Наведена редакція статті 117 КЗпП України набрала чинності з 19 липня 2022 року.

19. Відповідно до статті 117 КЗпП України у чинній її редакції час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає компенсації середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями.

20. Проте, правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15, який суд першої інстанції взяв до уваги при вирішенні цієї справи, викладено щодо приписів статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом №2352-ІХ.

21. Наведений у цій постанові підхід щодо критеріїв/способів зменшення суми середнього заробітку, який підлягає стягненню у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, був побудований з урахуванням, зокрема, того, що оплаті середнім заробітком підлягав весь час затримки по день фактичного розрахунку, оскільки на той час стаття 117 КЗпП України не обмежувала періоду, за який може стягуватися середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні.

22. Одночасно, з 19 липня 2022 року стаття 117 КЗпП України діє та підлягає застосуванню у редакції, викладеній згідно із Законом №2352-ІХ.

23. Тому, як обґрунтовано зазначає Апелянт, спірний період стягнення середнього заробітку у цій справі умовно варто поділити на 2 частини: до набрання чинності 19 липня 2022 року і після цього.

24. Період з 07 серпня 2021 року до 19 липня 2022 року (до набрання чинності Законом №2352-ІХ) регулюється редакцією статті 117 КЗпП України, до внесення у неї змін Законом №2352-ІХ, тобто без обмеження строком виплати у 6 місяців. До цього періоду, у разі наявності у суду, який розглядає спір, переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати може застосувати принцип співмірності і зменшити таку виплату. Проте, період з 19 липня 2022 року до 26 квітня 2024 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями. До цього періоду застосовувати практику Верховного Суду, зокрема, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15 недоречно, адже вона була сформована за попереднього нормативного регулювання спірних правовідносин. Подібний висновок висловлено у постановах Верховного Суду від 29 лютого 2024 року у справі №460/42448/22, від 22 лютого 2024 року у справі № 560/831/23, від 15 лютого 2024 року у справі №420/11416/23, від 29 січня 2024 року у справі №560/9586/22, від 23 травня 2024 року у справі № 560/11616/23 і колегія суддів вважає його застосовним до спірних правовідносин.

25. Переглядаючи рішення суду першої інстанції з урахуванням доводів сторін та викладеного вище, колегія суддів зазначає наступне. Так, обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції неправильно розрахував середньоденний розмір його грошового забезпечення.

26. Згідно з пунктом 8 Порядку № 100 середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Відповідно до абз.2 п.8 р.І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок №260) грошове забезпечення виплачується: - щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; - одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).

27. Отже, оскільки Апелянт був звільнений у серпні 2021, розмір його середньоденної заробітної плати розраховується з урахуванням його грошового забезпечення за червень-липень 2021 року.

28. Зазначене вище, а також відомості щодо розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 , наявні в його картці посадового рахунку військовослужбовця, дозволяє колегії суддів стверджувати, що в серпні 2021 року ОСОБА_1 було виплачено грошове забезпечення у розмірі 27919,03 грн, нараховане йому за липень 2021 року, а в липні 2021 року в розмірі 27794,41 грн - за червень 2021 року, а тому розмір середньоденного грошового забезпечення становить 913,34 грн ((27919,03+27794,41):61 = 913,34 ), а не 911,29 грн, як помилково зазначив суд першої інстанції.

29. Кількість днів затримки за період з 07 серпня 2021 року до 19 липня 2022 року становить 346 днів, а за період з 19 липня 2022 року по 18 січня 2023 року (включно, обмежено строком 6 місяців відповідно до ст. 117 КЗпП України) - 184 дні.

30. З огляду на викладене вище, середній заробіток Апелянта за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07.08.2021 по 18.07.2022 (включно) становить 316015,64 грн (913,34х346).

31. Втім, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. При цьому, колегія суддів зауважує, що у межах цієї справи належить враховувати: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат. Наведена правова позиція узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеному у постанові від 30.11.2023 у справі № 380/19103/22, від 10 квітня 2024 року у справі №№ 360/380/23.

32. Враховуючи виписки з банку та дані картки особового рахунку Апелянта за 2021 рік, загальна сума належних ОСОБА_1 при звільненні коштів, яка фактично була перерахована на його рахунок становить 672 754,11 грн, з яких 497 943,85 грн - грошове забезпечення ОСОБА_1 , перераховане Відповідачем при звільненні у серпні 2021 року, та 174 810,26 грн - грошове забезпечення ОСОБА_1 , перераховане Відповідачем на виконання рішення суду у справі № 620/12729/21.

33. Істотність частки невиплаченого грошового забезпечення Апелянта (174 810,26 грн) у порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку за період з 07.08.2021 по 18.07.2022 становить 25,98% (174 810,26 грн /672 754,11 х 100).

34. Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні - період з 07.08.2021 по 18.07.2022, виходячи з принципу пропорційності становить 82100,86 грн (25,98% від 316 015,64 грн).

35. Щодо періоду з 19.07.2022 по 18.01.2023, належить враховувати приписи чинної редакції статті 117 Кодексу законів про працю України, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які Відповідач виплатив невчасно.

36. Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, що обмежений 6 місяцями, становить 168 054,56 грн (913,34 х 184 дні).

37. Відповідно, загальний розмір середнього заробітку, який належав до виплати ОСОБА_1 з урахуванням норм статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до та після 19 липня 2022 року 224763,48 грн (82 100,86 грн + 168 054,56 грн - 25391,94 грн (середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, виплачений на виконання рішення суду у справі № 620/7535/22).

38. Разом з тим, оскільки зазначена вище сума середнього заробітку за період по 19.07.2022 вже є такою, що виважено та обґрунтовано зменшена, розрахована з урахуванням принципів розумності, справедливості та пропорційності, а з 19.07.2022 застосовано обмеження шестимісячним строком, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо додаткового її обмеження та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на користь ОСОБА_1 у розмірі 25000,00 грн.

39. Аналізуючи всі доводи учасників справи, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід. Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

40. Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального права, що згідно зі ст. 317 КАС України, є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині.

41. Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року - скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.

42. Розподіл судових витрат. Судові витрати, відповідно до ст. 139 КАС України, перерозподілу не підлягають, оскільки ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 13 статті 5 Закону України «Про судовий збір». Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року - скасувати та ухвалити постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року у справі №620/7535/22 в сумі 224 763,48 грн. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року у справі №620/7535/22 в сумі 224 763,48 ( двісті двадцять чотири тисячі сімсот шістдесят три гривні та сорок вісім копійок) грн. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Судове рішення виготовлено 23 січня 2025 року. Головуючий суддя О.В. Епель Судді: О.В. Карпушова Є.І. Мєзєнцев