Постанова Дніпровський апеляційний суд № 201/8142/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/561/25 Справа № 201/8142/24 Суддя у 1-й інстанції - Демидова С. О. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 січня 2025 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії: головуючого судді: Новікової Г.В. суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П., за участю секретаря Кругман А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Соборного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 липня 2024 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Соборний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 , про встановлення факту народження, - В С Т А Н О В И В: В липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним вище позовом, який обґрунтовував тим, що він та ОСОБА_2 є подружжям з 18 вересня 2004 року, згідно свідоцтва про одруження від 22 вересня 2004 року, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Жовтневого районного управління юстиції м. Дніпропетровська, серія НОМЕР_1 . Вагітна дружина на останніх строках вагітності поїхала 20 лютого 2022 року в гості до своєї тяжко хворої подруги в місто Мелітополь, так як 24 лютого 2022 року почалась війна та бойові дії, на територію України вагітній жінці не можна було їхати через загрозу обстрілу, не було зв`язку з нею, та те що 01 березня 2022 року ОСОБА_3 вже був під окупацією, народжувати дружина в ОСОБА_3 не могла через постійні обстріли. Вона прийняла рішення їхати народжувати в Крим в місто Джанкой. То ж ІНФОРМАЦІЯ_1 на території України в АР Крим у місті Джанкой у дружини народилась дитина дівчинка ОСОБА_4 , батьком дитини являється ОСОБА_1 , а матір`ю ОСОБА_2 . 06 березня 2022 року дружину виписали з лікарні та дали виписний епікриз із ГБУЗ РК «Джанкойская центральная районная больница». Дружина ризикнула та домовилась із волонтерами, які обіцяли її вивезти з ОСОБА_3 полями повз блокпости окупантів на підконтрольну територію. Паспорта у дружини із собою не було. 10 березня 2022 року дружину привезли волонтери у Дніпро. Наразі є необхідність у отриманні свідоцтва про народження дитини, але документи окупаційної влади не приймаються держаними органами України, тому ОСОБА_1 просив суд встановити факт народження дитини дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Джанкой, АР Крим, Україна,батьками якої є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянка України та батько ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин України. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 липня 2024 року заяву задоволено. Встановлено факт народження дитини жіночої статі - ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Джанкой, АР Крим, Україна у матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянки України та батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України. Допущено негайне виконання рішення. В апеляційній скарзі Соборний відділ ДРАЦС у м. Дніпрі просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким залишити без задоволення заяву ОСОБА_1 та анулювати актовий запис про народження №19 від 06.08.2024 року ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 . В обґрунтування посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також недоведеність обставин, які мають значення для справи. Звертає увагу, що до заяви ОСОБА_1 додано копію паспорта ОСОБА_2 , в якій відсутня вклеєна по досягненню 45-річного віку фотокарка, яка відповідає її віку, а тому такий доказ не може бути прийнятий судом, оскільки він є недійсним. Крім того звертає увагу, що зазначена копія доказу засвідчена підписом заявника без зазначення дати засвідчення та без підтвердження наявності у нього оригіналу такого документу. Вважає, що ОСОБА_1 не додано до заяви належних та допустимих доказів, достатніх для встановлення факту народження дитини на окупованій території, а надані ним документи не можуть бути прийняті судом, оскільки не були належним чином засвідчені.Не надано медичних документів,які б підтверджували перебування на медичному обліку дружини заявника з приводу вагітності на території України, довідки медичного закладу для органівДРАЦС для видачі свідоцтва про народження; медичних документів, які б свідчили, що в м.Дніпрі дитина перебувала під медичним наглядом. Заява ОСОБА_1 та судова повістка не були направлені на адресу ДРАЦС, чим позбавили заінтересовану особу можливості викласти свою позицію та заперечення щодо обсягу доказів, наданих для підтвердження встановлення факту народження на непідконтрольній території. Від ОСОБА_2 та ОСОБА_1 надійшли заяви, в яких вони просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги ДРАЦС та зазначали, що паспорт ОСОБА_2 є чинним без вклеювання фотокартки у зв`язку із воєнним станом, а заявником надані належні та допустимі докази на підтвердження факту народження дитини на непідконтрольній території. Від Соборного відділу ДРАЦС у м. Дніпрі надійшла заява, в якій зверталася увага на недостатність доказів для встановлення факту народження дитини на непідконтрольній території. Про час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, про що свідчить довідка про доставку повістки до Електронних кабінетів ОСОБА_1 та Соборного відділу ДРАЦС у м. Дніпро, довідка про доставку судової повітки до електронної пошти ОСОБА_2 , а також конверт із відміткою АТ «Укрпошта» про причини не вручення судової повістки на адресу ОСОБА_2 «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 58 зворот-60). Згідно із ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність осіб, які не з`явилися до суду, оскільки вони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи і від них не надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи із зазначенням поважності причин. Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги відповідно до статті 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебувє у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 18 вересня 2004 року, що підтверджується свідоцтвом про одруження від 22 вересня 2004 року, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Жовтневого районного управління юстиції м. Дніпропетровська, серія НОМЕР_1 . Згідно виписного епікризу «Джанкойської центральної районної лікарні» від 06 березня 2022 року №43/22 02 березня 2022 року ОСОБА_2 ,1978 року народження, народила дівчинку. Видана довідка про роди. Задовольняючи заву ОСОБА_1 про встановлення факту народження на окупованій території дитини жіночої статі ОСОБА_4 ,суд першої інстанції виходив із того, що заявники не мають можливості надати документи, необхідні для проведення державної реєстрації народження дитини, зокрема свідоцтво про народження, встановленої законодавством України форми, а надані суду докази з огляду на обставини справи та воєнний стан є достатніми для встановлення такого факту. Проте такий висновок не відповідає встановленим обставинам та нормам матеріального і процесуального права. За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту народження дитини на окупованій території ОСОБА_1 зазначав, що його вагітна дружина ОСОБА_2 на останніх строках вагітності поїхала 20 лютого 2022 року в гості до своєї тяжко хворої подруги в місто Мелітополь, 01 березня 2022 року ОСОБА_3 вже був під окупацією, тому народжувати дружина переїхала в Крим в місто Джанкой. ІНФОРМАЦІЯ_1 в АР Крим у місті Джанкой у дружини народилась дівчинка ОСОБА_4 , батьком дитини являється ОСОБА_1 , а матір`ю ОСОБА_2 . 06 березня 2022 року дружину виписали з лікарні та дали виписний епікриз із ГБУЗ РК «Джанкойская центральная районная больница». Дружина домовилась із волонтерами, які вивезли її на підконтрольну територію. Паспорта у дружини із собою не було. 10 березня 2022 року дружину привезли волонтери у м Дніпро. В них не має можливості надати належні документи для реєстрації у встановленому законом порядку органами ДРАЦС народження їх доньки. В частині першій статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з частинами першою, другою, сьомою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження. Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 1-1) обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред`явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб. Частинами першою та другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України визначені статтею 317 ЦПК України, якою запроваджено спрощений порядок встановлення таких фактів. Відповідно до частини першої статті 317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана батьками або одним з них, їхніми представниками, членами сім`ї, опікуном, піклувальником, особою, яка утримує та виховує дитину, або іншими законними представниками дитини до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника. У рішенні про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків (частина тертя статті 317 ЦПК України). У частині другій статті 4 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон № 1207-VII) правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території. Згідно з частинами першою-третьою статті 9 цього Закону державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану. У частинах третій, четвертій статті 49 ЦК України передбачено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частин першої, другої статті 13 Закону України від 01 липня 2010 року № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» (далі - Закон № 2398-VI) державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України. Державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків або за заявою, поданою в електронній формі. Підставою для здійснення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я документи, що підтверджують факт народження. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров`я документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров`я, який проводив огляд матері та дитини. У разі якщо заклад охорони здоров`я не проводив огляд матері та дитини, документ, що підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Медична консультаційна комісія видає документ про народження у разі встановлення факту народження жінкою дитини. За відсутності документа закладу охорони здоров`я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження (стаття 13 Закону № 2398-VI). У абзаці сто двадцять шостому пункту 8 глави 1 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940 (далі - Правила № 52/5), зазначено, що державну реєстрацію народження на підставі рішення суду про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України проводить відділ державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення суду в день надходження такого рішення в паперовій формі або будь-який відділ державної реєстрації актів цивільного стану за зверненням заявника в день отримання рішення суду у спосіб, передбачений абзацами п`ятим, шостим пункту 3 глави 1 розділу II цих Правил. Згідно з підпунктом «в» пункту 12 глави 1 розділу III Правил № 52/5 у разі встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України підставою для внесення відомостей про батьків дитини є відповідне рішення суду, яким встановлені такі дані. Наведені положення Закону № 1207-VII дають підстави для висновку про те, що документи, видані на тимчасово окупованій території України незаконними органами та їх посадовими чи службовими особами, є недійсними і не створюють правових наслідків, за винятком документів, що підтверджують, зокрема факт народження. Водночас Закон № 2398-VI та Правила № 52/5 не містять спеціальної норми права щодо порядку державної реєстрації народження на тимчасово окупованій території України відповідними органами державної реєстрації актів цивільного стану без рішення суду про встановлення такого факту, що унеможливлює встановлення факту народження та здійснення державної реєстрації народження в позасудовому порядку. У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави-члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів». Зазначений висновок враховував також ЄСПЛ у справах «Лоізіду проти Туречини» (Loizidou v. Turkey, рішення від 18 грудня 1996 року), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, рішення від 10 травня 2001 року), «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, рішення від 23 лютого 2016 року). Визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті, зокрема щодо народження дитини, з метою захисту прав громадян України, не легітимізує таку владу та не надає автоматичної дійсності таким актам. Такі дії зумовлені тим, що держава має вживати заходів щодо ефективного захисту прав громадян на своїй території, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої держави. При наданні оцінки, зокрема, свідоцтву про народження дитини, довідці медичного характеру як доказам потрібно враховувати, що хоча такі документи не є юридично дійсними, але вони можуть підтверджувати, що певна установа, яка не діє відповідно до українського законодавства, але de facto існує на тимчасово окупованій території зафіксувала факт народження дитини. Правова оцінка документам, поданим заявником на підтвердження факту народження на тимчасово окупованій території України, зокрема документам, виданим органами та установами самопроголошених утворень, розташованими на окупованій території України, надається судом цивільної юрисдикції в сукупності з іншими доказами під час розгляду заяви про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України в порядку статті 317 ЦПК України, а не органами державної реєстрації актів цивільного стану. Саме рішення суду про встановлення такого факту є підставою для державної реєстрації народження та для внесення відомостей про батьків дитини відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення суду, такий правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 23 листопада 2022 року в справі № 759/7001/22. Подібні висновки щодо застосування норм матеріального права викладено в постановах Верховного Суду від 13 березня 2024 року в справі № 169/410/23, від 24 квітня 2024 року в справі № 761/13911/23, від 26 червня 2024 року в справі № 759/17678/22. Встановлено, що на підтвердження факту народження на тимчасово окупованій території України заявником надано лише документ, виданий установою самопроголошеного утворення, розташованого на окупованій території України, а саме виписний епікриз «Джанкойської центральної районної лікарні» від 06 березня 2022 року №43/22 про те,що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 ,1978 року народження, народила дівчинку. Видана довідка про роди. Видана довідка про роди, про яку зазначено в епікризі, до заяви стороною не надана. Як не надано і інших доказів на підтвердження факту народження дитини, зокрема не надано відомостей про медичний заклад та будь-яких медичних документів з цього закладу, які б підтверджували вагітність ОСОБА_2 ,перебування її на обліку під час вагітності в м.Дніпрі до виїзду на непідконтрольну територію, як то медична обмінна карта. Також відсутні будь-які документи з медичного закладу м.Дніпра про перебування новонародженої дитина під наглядом дитячого лікаря після повернення ОСОБА_2 до м. Дніпро. Тобто крім виписного епікризу, завіреного печаткою лікаря та печаткою для довідок, ніяких інших доказів для встановлення факту народження дитини на окупованій території, не надано. Колегія суддів вважає, що одного виписного епікризу, навіть без надання довідка про роди,яка була видана ОСОБА_2 , не достатньо для встановлення факту. За таких обставин суд позбавлений можливості всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх доказів у сукупності. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 759/7001/22 (провадження № 61-9254св22) від 23 листопада 2022 року зробив правовий висновок, що суд в межах розгляду заяви про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України має надати оцінку поданим заявниками доказам, оскільки рішення суду в такій категорії справ повинно ґрунтуватися на дотриманні вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх доказів у сукупності, у тому числі з урахуванням документів, виданих так званими органами та установами самопроголошених утворень, розташованими на окупованій території України. При цьому, суд звертає увагу, що сам по собі факт перебування заінтересованих осіб на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим і встановлення законом особливого порядку розгляду заяв про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, не є безумовною підставою для встановлення такого факту та не звільняє заявника від надання суду належних доказів на підтвердження своїх вимог. Таким чином суд першої інстанції зробив передчасний висновок на підставі тільки одного документу з непідконтрольної території, який з огляду на його походження повинен досліджуватись у сукупності із іншими документами, про достатність доказів факту народження дитини на тимчасово окупованій території України, та факту походження цієї дитини від заявників. Крім того, дружина з дитиною за словами заявника з 10 березня 2022 року вже знаходилася в м.Дніпро, однак для можливості зареєструвати дитину заявник звернувся до суду лише в липні 2024 року. Що ж стосується доводів апеляційної скарги про неможливість прийняття доказів наданих заявником у зв`язку із неналежним їх завіренням, то з матеріалів справи вбачається, що копії паспортів, свідоцтва про одруження та епікризу завірені Махницьким шляхом проставлення підпису на них, то їх неприйняття через відсутність тільки дати їх завірення матиме ознаки надмірного формалізму. Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У ч.1 ст. 83 ЦПК України зазначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Згідно із положеннями ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до положень ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Таким чином, ОСОБА_1 не було надано а ні суду першої інстанції а ні під час розгляду справи в апеляційній інстанції достатніх доказів, які б у своїй сукупності давали можливість ухвалити рішення про задоволення заяви про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території, а тому рішення суду підлягає скасуванню. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 24 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» - актовий запис цивільного стану анулюється на підставі: рішення суду; висновку відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану у випадках, передбачених законом. Анулювання актового запису цивільного стану проводиться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем його зберігання. Більш детально підстави для анулювання актових записів цивільного стану, викладено у р. ІV Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 року № 96/5 (далі - Правила). Пунктом 4.4 Правил визначено, що Актовий запис цивільного стану може бути анульований на підставі: - рішення суду; - висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану, складеного у випадках, передбачених статтею 39 Сімейного кодексу України, за заявою заінтересованої особи; - висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану управління державної реєстрації про анулювання поновленого або повторно складеного актового запису цивільного стану; - висновку дипломатичного представництва або консульської установи України про анулювання первинного актового запису цивільного стану. Враховуючи вказані норми законодавства та викладені вище висновки суду апеляційної інстанції про скасування рішення суду від 09.07.2024 року, яким встановлено факт народження дитини та допузщено негайне його виконання, актовий запис про народження № 19 від 06.08.2024 року, складений Соборним відділом ДАЦС на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ, ухваленого 09 липня 2024 року у цивільній справі № 201/8142/24, підлягає скасуванню. Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню. Керуючись ст. ст. 368, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Соборного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) задовольнити. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 липня 2024 року скасувати. У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Соборний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 , про встановлення факту народження, відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 21 січня 2025 року. Судді: