Постанова Черкаський апеляційний суд № 522/17803/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 січня 2025 року м. Черкаси Справа № 522/17803/22 Провадження № 22-ц/821/162/25 Категорія: 305010000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої: Карпенко О.В. суддів: Василенко Л.І., Новікова О.М. за участю секретаря: Ярошенка Б.М. учасники справи: позивач: Приморська окружна прокуратура міста Одеси, яка діє в інтересах держави в особі Одеської міської ради, відповідач: ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай», розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кушнеренко Тамари Валеріївни на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 жовтня 2024 року (ухваленого під головуванням судді Єщенко О.І. в приміщенні Уманського міськрайонного суду Черкаської області, повний текст рішення складено 06 листопада 2024 року) у справі за позовом заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси, в інтересах держави в особі Одеської міської ради, до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» про стягнення коштів, витрачених на стаціонарне лікування особи, потерпілої від кримінального правопорушення,- в с т а н о в и в : Короткий зміст позовних вимог 29 грудня 2022 року до Приморського районного суду міста Одеси звернувся заступник керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси з позовом, в інтересах держави в особі Одеської міської ради, до ОСОБА_1 про стягнення коштів, витрачених на стаціонарне лікування особи, потерпілої від кримінального правопорушення. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що слідчим відділом Приморського ВП в м. Одеса ГНП в Одеській області здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019160500002613 від 17.05.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, у якому направлено обвинувальний акт до суду стосовно ОСОБА_1 . Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 30.05.2022 обвинуваченого ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, на підставі ст. 49 КК України. Судом встановлено, що дії ОСОБА_1 згідно обвинувального акту кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження. Цивільний позов у кримінальному провадженні про стягнення з ОСОБА_1 коштів, витрачених закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину заявлявся, однак залишився без розгляду на підставі постановлення ухвали про закриття кримінального провадження на підставі ст. 49 КК України. З отриманими тілесними ушкодженнями потерпіла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебувала на стаціонарному лікуванні у комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна лікарня № 1» Одеської міської ради (далі по тексту КНП «Міська клінічна лікарня № 1» ОМР) з 16.05.2019 по 18.06.2019, що склало 16 ліжко-днів у травні та 17 ліжко-днів у червні 2019 року, загальною кількістю 33 ліжко-дні. На лікування потерпілої від злочину ОСОБА_2 вищевказаною лікарнею витрачено кошти в загальній сумі 22 658,13 грн. КНП «Міська клінічна лікарня № 1» ОМР у період 2019 року фінансувалося за рахунок державної субвенції. Розпорядником коштів на утримання КНП «Міська клінічна лікарня № 1» ОМР є Департамент охорони здоров`я Одеської міської ради. Неповернення витрачених бюджетних коштів на лікування потерпілих від злочинів, порушує суспільний інтерес відповідної територіальної громади у вигляді забезпечення належного та якісного медичного обслуговування громадян. Отже, Одеська міська рада має право на відшкодування коштів, витрачених на стаціонарне лікування особи, потерпілої від кримінального правопорушення. Заходів для звернення з позовом до суду Одеською міською радою не вжито, що свідчить про невиконання нею повноважень із захисту інтересів держави в суді. Одеська міська рада та КНП «Міська клінічна лікарня № 1» ОМР, надаючи відповіді прокурору на його запити, заявили про відсутність намірів самостійно звернутися з позовом, водночас не спростували й твердження прокурора щодо виявлених порушень законодавства. Такі дії були оцінені прокурором як бездіяльність. Вищезазначене є підставою для представництва таких інтересів у суді прокурором. Враховуючи наведене, заступник керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси просив стягнути з відповідача на користь Одеської міської ради кошти, витрачені лікарнею на лікування потерпілої від кримінального правопорушення ОСОБА_2 у сумі 22 658,13 грн. Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси від 18.07.2023 позовну заяву передано на розгляд до Уманського міськрайонного суду Черкаської області за підсудністю. 05 жовтня 2023 року суддею Уманського міськрайонного суду Черкаської області прийнято справу до провадження і призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 05 грудня 2023 року. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 жовтня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави в особі Одеської міської ради кошти, витрачені лікарнею на лікування потерпілої від кримінального правопорушення ОСОБА_2 , в сумі 22 658, 13 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 2 481,00 грн. Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивовано тим, що аналізуючи надані сторонами докази та встановлені обставини, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , в силу статті 1206 ЦК України зобов`язаний відшкодувати витрати закладу охорони здоров`я на лікування потерпілої ОСОБА_2 , а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі, поданій 28 листопада 2024 року через систему «Електронний суд», представник ОСОБА_1 адвокат Кушнеренко Т.В., вважаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції незаконним, ухваленим на підставі неповно з`ясованих обставин, що мають значення для справи, просила суд апеляційної інстанції скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 жовтня 2024 року та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що під час винесення рішення судом не враховано того, що рахунок-фактура є первинним обліковим бухгалтерським документом, який підтверджує суму наданих послуг, а, відповідно, в даному випадку витрачених коштів з бюджету лікарні на лікування потерпілого. Вказує, що КНП «Міська клінічна лікарня № 1» Одеської міської ради прозвітувала перед міською радою в 2019 році за витрачання бюджетних коштів на лікування ОСОБА_2 в сумі 13 860,00 грн. Посилається на те, що матеріали справи не містять відомостей про втрату первинного обліково-господарського документу у вигляді рахунку-фактури від 2019 року щодо лікування ОСОБА_3 , як і не містять інформацію про те, що до даного розрахунку було внесено невірні відомості. Прокурором не було надано обгрунтування того, чому поза бюджетним 2019 роком, після якого пройшло звітування лікарні за витрачені бюджетні кошти, було повторно виписано рахунок-фактуру на лікування потерпілої в 2022 році. Суд безпідставно прийняв до уваги лист КНП «Міська клінічна лікарня № 1» ОМР про уточнення суми витрат, який не є підтвердженням витрачених коштів. Вказує, що на підтвердження витрат не було надано затверджених тарифів (розрахунку) ліжко-місця у лікарні по конкретному відділенню в 2019 році та підтвердження своїх доводів. Не було подано детального опису понесених витрат на лікування та необхідність перебування потерпілої на стаціонарному лікуванні 33 дні. Відзив на апеляційну скаргу У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до апеляційного суду 31 грудня 2024 року, заступник керівника Приморської окружної прокуратури Великодний Д.В., вважаючи зазначені в апеляційній скарзі представника ОСОБА_1 адвоката Кушнеренко Т.В. доводи безпідставними та необґрунтованими, просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, залишивши в силі ухвалене судом першої інстанції рішення. Фактичні обставини справи З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 30 травня 2022 року у справі № 522/16298/19 звільнено обвинуваченого ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 12019160500002613 від 17.05.2019 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, на підставі ст. 49 КК України. Кримінальне провадження № 12019160500002613 від 17.05.2019 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України - закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України. У задоволенні клопотання представника потерпілої та цивільного позивача ОСОБА_2 адвоката Грішиної В.О. про призначення судової психологічної експертизи відмовлено. Цивільний позов представника потерпілої та цивільного позивача ОСОБА_2 адвоката Грішиної В.О. про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - залишено без розгляду. Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі КУ «МКЛ № 1» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди у сумі 13860 грн. на користь держави в особі Комунальної бюджетної установи «Міська клінічна лікарня № 1» у рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої залишено без розгляду. 12.08.2022 за вих. № 52-5442ВИХ-22 заступник керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси Д. Великодний звернувся до КНП «Міська клінічна лікарня № 1» ОМР з листом, в якому повідомив, що ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 30.05.2022 у справі № 522/16298/19 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, на підставі ст. 49 КК України. Просив в строк до 26.08.2022 надати інформацію про кількість ліжко-днів та детальний розрахунок витрат, які понесло КНП «Міська клінічна лікарня № 1» ОМР внаслідок лікування потерпілої від кримінального правопорушення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка орієнтовно лікувалася з 16.05.2019. Крім того, просив повідомити, з якого виду бюджету фінансувалося КНП «Міська клінічна лікарня № 1» ОМР під час стаціонарного лікування потерпілої та хто є розпорядником коштів на утримання КНП «Міська клінічна лікарня № 1» ОМР. Листом за вих. № 2949 від 14.10.2022 КНП «Міська клінічна лікарня № 1» ОМР повідомила прокуратуру, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебувала на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні КНП «МКЛ № 1» ОМР з 16.05.2019 по 18.06.2019 (33 к/дн.), витрати за перебування на стаціонарному лікуванні складають 22658,13 грн (рахунок-фактура від 24.08.2022). У 2019 році фінансування медичного закладу здійснювалось за рахунок державної субвенції. Розпорядником коштів на утримання КНП «Міська клінічна лікарня № 1» ОМР є Департамент охорони здоров`я Одеської міської ради. На підтвердження зазначеного в листі додано рахунок-фактуру № 21 від 24.08.2022 на загальну суму 22 658 гривень 13 копійок. 20.12.2022 за вих. № 52-9497ВИХ-22 заступник керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси Д.Великодний звернувся до Одеської міської ради з листом, в якому повідомив, що ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 30.05.2022 у справі № 522/16298/19 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, на підставі ст. 49 КК України. Зазначив, що на даний час вирішується питання щодо захисту інтересів держави, а саме відшкодування понесених витрат на лікування потерпілої від кримінального правопорушення ОСОБА_2 , яка перебувала на стаціонарному лікуванні в КНП «Міська клінічна лікарня № 1» Одеської міської ради, в розмірі 22658,13 гривень. Просив у строк до 23.12.2022 надати витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Одеської міської ради. Також просив зазначити, чи відшкодовані у добровільному порядку ОСОБА_1 понесені витрати на лікування потерпілої від кримінального правопорушення ОСОБА_2 у розмірі 22658,13 гривень. У разі невідшкодування вищезазначених збитків, повідомити про вжиті заходи щодо стягнення з ОСОБА_1 витрат на лікування потерпілої, в тому числі шляхом звернення з позовною заявою до суду. У випадку невжиття відповідних заходів просив повідомити про причини їх невжиття та чи будуть вони вживатися. Листом Одеської міської ради за вих. № 01/01-37/608 від 27.12.2022 повідомлено заступника керівника Приморської окружної прокуратури про те, що станом на цей час винуватцем ДТП ОСОБА_1 не внесені кошти до бюджету Одеської міської ради. Департамент охорони здоров`я Одеської міської ради та КНП «Міська клінічна лікарня № 1» ОМР до суду з питань відшкодування витрат на лікування ОСОБА_2 не звертались та звертатися не будуть, оскільки відсутні кошти на сплату судового збору. 26.12.2022 Приморською окружною прокуратурою міста Одеси скеровано на адресу Одеської міської ради повідомлення за вих. № 52-9658ВИХ-22, в якому вказано, що Приморською окружною прокуратурою м. Одеси з метою здійснення представництва в суді законних інтересів держави в особі Одеської міської ради на розгляд Приморського районного суду м. Одеси буде спрямовано позовну заяву до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, понесених закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, в сумі 22 658,13 гривень. Позиція Черкаського апеляційного суду Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із ч. ч. 4, 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України). Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає зазначеним вимогам, виходячи з наступного. Предметом даного спору є стягнення коштів, які витрачені на лікування потерпілого. Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Відповідно до ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно ч.1 ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Частиною 3 статті 1206 ЦК України визначено, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, спільній власності територіальних громад, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалося. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України. Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 07.07.1995 року «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» у кримінальному судочинстві відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого може покладатися тільки на особу, вина якої у вчиненні злочину встановлена обвинувальним вироком суду. Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» №11 від 07.07.1995, судам слід мати на увазі, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №545 від 06.07.1993. Цим Порядком передбачено, що сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених в стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній. Обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день. Згідно з п. 3 Порядку визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора. Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив із того, що закладом охорони здоров`я понесені витрати на лікування потерпілої від кримінального правопорушення, які відповідачем добровільно не відшкодовані та дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Доводи скаржника в апеляційній скарзі, що під час винесення рішення судом не враховано того, що рахунок-фактура є первинним обліковим бухгалтерським документом, який підтверджує суму наданих послуг, а відповідно, в даному випадку, витрачених коштів з бюджету лікарні на лікування потерпілого, є необгрунтованими, оскільки розрахунок витрат на лікування потерпілого , які підлягають стягненню з відповідача, проведений відповідно до зазначеного порядку та скаржником не спростовується. Доводи скаржника в апеляційній скарзі, що на підтвердження витрат не було надано затверджених тарифів (розрахунку) ліжко-місця у лікарні по конкретному відділенню в 2019 році, не було подано детального опису понесених витрат на лікування та необхідності перебування потерпілої на стаціонарному лікуванні 33 дні, є безпідставними, оскільки відповідачем не було надано доказів на спростування суми, зазначеної у позовній заяві та матеріали справи не містять клопотання про витребування доказів, зокрема, тарифів та детального опису понесених витрат на лікування потерпілої протягом 33 днів. Крім того, згідно вказаного Порядку сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого форма 003 (у) або інших документів, які підтверджують дати госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться, виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання. Листом за вих. № 2949 від 14.10.2022 КНП «Міська клінічна лікарня № 1» ОМР повідомила прокуратуру, що потерпіла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебувала на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні КНП «МКЛ № 1» ОМР з 16.05.2019 по 18.06.2019 (33 к/дн.), витрати за перебування на стаціонарному лікуванні складають 22658,13 грн (рахунок-фактура від 24.08.2022). У 2019 році фінансування медичного закладу здійснювалось за рахунок державної субвенції. Розпорядником коштів на утримання КНП «Міська клінічна лікарня № 1» ОМР є Департамент охорони здоров`я Одеської міської ради. Колегія суддів вважає, що даний лист є доказом, з якого можливо зробити висновок, яку суму було витрачено на лікування потерпілої особи. Щодо різниці між сумою, заявленою у даному позові, сумі, яка була заявлена у цивільному позові у кримінальному провадженні, то в матеріалах справи міститься лист № 2777 від 02.10.2024, згідно якого вбачається, що причиною розбіжностей у наданих довідках-рахунках (фактурах) щодо вартості лікування потерпілої ОСОБА_2 стало те, що у довідці КНП «МКЛ №1»382 помилково не були враховані усі складові витрати на стаціонарне лікування, передбаченого п. 2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, зокрема, не вірно обчислена загальна сума фактичних витрат за місяць на утримання лікувального закладу. Інші доводи, наведені стороною відповідача в апеляційній скарзі, були предметом апеляційного розгляду, суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. У відповідності до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачає. Враховуючи, що колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги сторони відповідача на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 жовтня 2024 року, судові витрати слід залишити за відповідачем. Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кушнеренко Тамари Валеріївни - залишити без задоволення. Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 жовтня 2024 року у справі за позовом заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеса, в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» про стягнення коштів, витрачених на стаціонарне лікування особи, потерпілої від кримінального правопорушення залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України. Головуюча О.В. Карпенко Судді Л.І. Василенко О.М. Новіков