Постанова Черкаський апеляційний суд № 703/2653/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 травня 2025 року м. Черкаси Справа № 703/2653/24 Провадження № 22-ц/821/412/25 Категорія: 305010900 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Василенко Л. І., суддів: Карпенко О. В., Новікова О. М., учасники справи: позивач - заступник начальника Смілянської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Смілянської міської ради та Національної служби здоров`я України, відповідач - ОСОБА_1 , третя особа - Комунальне некомерційне підприємство «Смілянська міська лікарня» Смілянської міської ради, розглянувши у порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу заступника начальника Смілянської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Смілянської міської ради та Національної служби здоров`я України на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 17 грудня 2024 року у цивільній справі за позовом заступника начальника Смілянської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Смілянської міської ради та Національної служби здоров`я України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Комунальне некомерційне підприємство «Смілянська міська лікарня» Смілянської міської ради, про стягнення витрат, завданих лікуванням потерпілого від злочину, у складі судді Ігнатенко Т. В., повний текст рішення виготовлений 18.12.2024, в с т а н о в и в : В травні 2024 року заступник начальника Смілянської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Смілянської міської ради та Національної служби здоров`я України звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області із позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог КНП «Смілянська міська лікарня» Смілянської міської ради, про стягнення витрат, завданих лікуванням потерпілого від злочину. Позовна заява мотивована тим, що вироком Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 05 жовтня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Вирок набрав законної сили 13 грудня 2021 року. Так, досудовим розслідування встановлено, що ОСОБА_1 11 січня 2021 року близько 07 години 20 хвилин, керуючи технічно-справним автомобілем Mazda CX-5, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Мазура в м. Сміла Черкаської області, в напрямку від вул. Федорова до вул. Кременчуцька, біля будинку № 36, порушив п. 2.3 «б», 12.4 та 18.1 ПДР України, не обравши максимально дозволену швидкість руху у населеному пункті, був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не переконавшись у відсутності пішоходів, для яких може бути створена небезпека, продовжив рух, в результаті чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , яка переходила проїжджу частину вул. Мазура зліва на право відносно напрямку руху автомобіля Mazda CX-5, в результаті чого потерпілій заподіяно тілесні ушкодження. Спричинення ОСОБА_2 тілесних ушкоджень знаходиться у причинному зв`язку із порушенням ОСОБА_1 вимог ПДР України. Дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфіковані як порушення ПДР України особою, яка керує транспортними засобами, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження. Внаслідок отриманої травми потерпіла ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні КНП «Смілянська міська лікарня» Смілянської міської ради в період з 11 січня 2021 року по 18 січня 2021 року, тобто 7 ліжко-днів. Відповідно до довідки КНП «Смілянська міська лікарня» Смілянської міської ради від 10 лютого 2021 року № 01-20/70 вартість перебування ОСОБА_2 на лікуванні становить 10350,69 грн, вартість ліжко-дня у січні 2021 року складала 1478,67 грн. Згідно з інформацією КНП «Смілянська міська лікарня» Смілянської міської ради від 28 серпня 2023 року № 01-20/491, фінансування витрат, завданих лікуванням потерпілого від злочину, здійснювалось за рахунок коштів місцевого бюджету в сумі 423,85 грн, за рахунок коштів згідно з договором про медичне обслуговування населення із Національною службою здоров`я України за програмою медичних гарантій в сумі 9554,46 грн, за рахунок власних коштів підприємства в сумі 372,38 грн. ОСОБА_1 у добровільному порядку витрати закладу охорони здоров`я на лікування потерпілої ОСОБА_2 в сумі 10350,69 грн не відшкодував. Враховуючи, що засновником КНП «Смілянська міська лікарня» Смілянської міської ради є територіальна громада м. Сміла в особі Смілянської міської ради, та є юридичною особою публічного права і неприбутковою організацією, бюджетним закладом охорони здоров`я, та приймаючи до уваги, що кошти будуть перераховані частково до місцевого бюджету в сумі 796,23 грн, позов пред`являється в інтересах держави в особі Смілянської міської ради, як уповноваженого органу на виконання функцій держави, який визначений у справі першим позивачем. Другим позивачем у справі, в інтересах якого прокуратурою заявлений позов, є Національна служба здоров`я України, як уповноваженого орану на виконання функцій держави, якою здійснювалося фінансування видатків лікарні за рахунок програми медичних гарантій та оплачено НСЗУ як замовником медичних послуг за рахунок коштів державного бюджету витрати на лікування потерпілого від злочину в сумі 9554,46 грн, на підставі укладених між НСЗУ та КНП «Смілянська міська лікарня» Смілянської міської ради договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій. Оскільки ні Національна служба здоров`я України, ні Смілянська міська рада, не звернулися самостійно до суду із позовами про відшкодування понесених витрат закладами охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілої від злочину, вказане свідчить про неналежне здійснення захисту інтересів держави, а відтак, у прокурора виникло право на звернення із позовною заявою до суду на захист державних інтересів, оскільки вказана бездіяльність позивачів призводить до ненадходження коштів до Державного та місцевого бюджетів. З врахуванням вищевикладеного, заступник начальника Смілянської окружної прокуратура, в інтересах держави в особі Смілянської міської ради та Національної служби здоров`я України, звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з ОСОБА_1 кошти, витрачені на лікування потерпілої від злочину, в загальній сумі 10350,69 грн, з яких перерахувавши на користь Смілянської міської ради кошти в сумі 796,23 грн, та перерахувавши на користь Національної служби здоров`я України кошти в сумі 9554,46 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 17 грудня 2024 року заявлені вимоги задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , в дохід місцевого бюджету, на користь Смілянської міської ради, витрати завдані лікуванням потерпілого від злочину, в сумі 796,23 грн. У задоволенні решти позовних вимог Смілянської окружної прокуратури відмовлено. Вирішено питання судового збору. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що внаслідок вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, потерпіла ОСОБА_2 у період часу з 11 січня 2021 року по 18 січня 2021 року перебувала на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні КНП «Смілянська міська лікарня» Смілянської міської ради та останнє понесло витрати на проведення такого лікування. Районним судом вказано, що відповідачем не було надано доказів, які спростовують розрахунки КНП «Смілянська міська лікарня» Смілянської міської ради, які викладені у листі № 01-20/491 від 28 серпня 2023 року, щодо загальних витрат на лікування, що здійснені за рахунок коштів міської територіальної громади у січні 2021 року, та вартості 1 та 7 ліжко-днів у січні 2021 року за рахунок коштів міської територіальної громади. А тому, суд дійшов висновку про доведеність здійснення Смілянською міською радою з місцевого бюджету витрат на лікування ОСОБА_2 у період з 11 січня 2021 року по 18 січня 2021 року у сумі 796,23 грн, що є наслідком вчинення відповідачем ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, у зв`язку з чим такі витрати підлягають стягненню з відповідача в дохід місцевого бюджету на користь Смілянської міської ради. Суд першої інстанції зазначив, що внаслідок суперечностей у листі № 01-20/491 від 28 серпня 2023 року КНП «Смілянська міська лікарня» Смілянської міської ради щодо витрати підприємства в січні 2021 року за рахунок коштів згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій у сумі 5863710,42 грн та у листі № 24271/4-15-24 від 24 липня 2024 року Національної служби здоров`я України, у частині суми оплати 3045538,06 грн та суми оплати за медичні послуги 7932377,03 грн, суд позбавлений об`єктивної можливості встановити дійсні витрати КНП «Смілянська міська лікарня» Смілянської міської ради в січні 2021 року, які здійснені за рахунок коштів згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, а відтак і перевірити правильність розрахунків вартості як 1 так 7 ліжко-днів у січні 2021 року за рахунок вказаних коштів. Таким чином, суд дійшов висновку про недоведеність суми здійснених Національною службою здоров`я України з державного бюджету витрат на лікування ОСОБА_2 у період з 11 січня 2021 року по 18 січня 2021 року у сумі 9554,46 грн, що є наслідок вчинення відповідачем ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, у зв`язку з чим позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, заступник начальника Смілянської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Смілянської міської ради та Національної служби здоров`я України подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18 грудня 2024 року в частині відмови у задоволені позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що лист від 28.08.2023 № 01-20/491 КНП «Смілянська міська лікарня» Смілянської міської ради щодо витрат підприємства в січні 2021 року за рахунок коштів згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій у сумі 5863710,42 грн та лист від 24.07.2024 № 24271/4-15-24 НСЗУ в частині суми оплати в січні 2021 року - 3045538,06 грн та суми оплати за медичні послуги за січень 2021 року - 7932377,03 грн не суперечать один одному, а лише містять інформацію про оплачені НСЗУ у січні та за січень 2021 року кошти на медичні послуги лікарні (лист НСЗУ), а також фактичні витрати лікарні в січні 2021 року за рахунок коштів згідно з договором про медичне обслуговування НСЗУ за програмою медичних гарантій, на підставі яких КНП «Смілянська міська лікарня» Смілянської міської ради здійснений розрахунок витрат, завданих лікуванням потерпілого від злочину відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 № 545 «Про порядок обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання». Зазначає, що інформація НСЗУ, викладена у листі від 24.07.2024 № 24271/4-15-24, надана на адвокатський запит, в якому вказано про загальну оплату НСЗУ послуг у січні та за січень 2021 року на медичні послуги лікарні, ніяким чином не спростовує та не суперечить розрахунку КНП «Смілянська міська лікарня» Смілянської міської ради про витрати, завдані лікуванням потерпілого від злочину у січні 2021 року. Навпаки, вказаною інформацію НСЗУ підтверджує, що дійсно із КНП «Смілянська міська лікарня» Смілянської міської ради у 2021 році укладено договори про медичне обслуговування населення та оплату медичних послуг лікарні за рахунок коштів державного бюджету, розпорядником яких є НСЗУ. Витрати на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_2 від кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 , в загальній сумі 10350,69 грн наразі останнім не відшкодовано. Таким чином, єдиною можливістю захистити державні інтереси є звернення прокурора до суду з відповідним позовом про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину з відповідача. Наголошує, що розбіжність інформації слід розуміти наступним чином: сума виплат здійснена з боку НСЗУ лікувальному закладу за лікування пацієнтів згідно договору про медичні гарантії становила 7932377,03 грн за січень 2021 року. Фактично використано на лікування пацієнтів лікарнею у січні 2021 року з вказаних коштів 5863710,42 грн. Разом з тим, у рішенні суду першої інстанції від 17.12.2024 вказано про недоведеність суми здійснених НСЗУ з державного бюджету витрат на лікування ОСОБА_2 у період з 11.01.2021 по 18.01.2021 у сумі 9554,46 грн, у зв`язку із суперечностями у листах лікарні від № 01-20/491 від 28.08.2023 та НСЗУ № 24271/4-15-24 від 24.07.2024. Скаржник ставить питання перед судом щодо долучення нових доказів, у зв`язку з тим, що під час судового розгляду справи вказане питання судом не з`ясовувалося. А саме, просить долучити запит Смілянської окружної прокуратури від 07.01.2025 № 52-135 вих. 25, інформації КНП «Смілянська міська лікарня» Смілянської міської ради від 09.01.2025 № 01-20/36, інформації НСЗУ від 14.01.2025 № 1865/2- 16-26. У вказаних листах вказано, що НСЗУ надано інформацію про загальну кількість пацієнтів, яким надано медичні послуги, вартість яких сплачена по пакетам медичних гарантій, а інформація надана КНП «Смілянська міська лікарня» Смілянської міської ради базується на фактичних витратах, які поніс заклад на лікування потерпілого саме за січень 2021 року. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанцій В провадженні Смілянського міськрайонного суду Черкаської області перебувало кримінальне провадження № 703/664/21, провадження 1-кп/703/414/21 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України. Відповідно до вироку Смілянського міськрайонного суду Черкаської області 05 жовтня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначено покарання (т. 1 а.с. 29-36). Встановлено, що відповідно до виписки № 115 із медичної картки стаціонарного хворого, складеної Смілянською міською лікарнею 18 січня 2021 року, ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні з 11 січня 2021 року по 18 січня 2021 року з встановленим діагнозом, що відповідає переліку травм, отриманих внаслідок ДТП. Отримувала медикаментозне лікування. Для подальшого лікування хвора переводиться в Черкаську обласну лікарню в ортопедо-травматологічне відділення» (т. 1 а.с. 32 зворот). Суд дійшов висновку, що спричинення потерпілій ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, знаходяться у причинному зв`язку із порушенням водієм ОСОБА_1 вимог п. 18.1 ПДР України. Згідно з вироком Черкаського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року у справі № 703/664/21, за результатами розгляду апеляційної скарги першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури, вирішено: апеляційну скаргу першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури задовольнити частково; вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 05 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_1 скасувати в частині застосування вимог ст. 75 КК України; ухвалити в цій частині новий вирок, яким вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 1 ст.м286 КК України до 2 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 1 рік; на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання у виді 2 років обмеження волі з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік; в решті вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 05 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_1 , в тому числі і в частині застосування положень ст. 76 КК України, залишено без змін (т. 1 а.с. 37-38). Вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 05 жовтня 2021 року та вирок Черкаського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року набрали законної сили 13 грудня 2021 року. Доказів оскарження вказаних вироків до суду касаційної інстанції матеріали цивільної справи не містять. Згідно з довідкою № 01-20/70, складеної КНП «Смілянська міська лікарня» Смілянської міської ради 10 лютого 2021 року, ОСОБА_2 , знаходилася на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні цього закладу з 11 січня 2021 року по 18 січня 2021 року. Вартість 1 л/д у січні місяці 2021 складала 1478,67 грн (т. 1 а.с.15). Рішенням Смілянської міської ради від 09 жовтня 2019 року №108-2/VІІ «Про внесення змін до рішення міської ради від 05 березня 2019 року № 92-24/VІІ «Про реорганізацію Смілянської міської лікарні шляхом перетворення в КНП «Смілянська міська лікарня» Смілянської міської ради» вирішено, зокрема:

2. Внести зміни до Статуту комунального некомерційного підприємства «Смілянська міська лікарня» Смілянської міської ради: 2.1. Викласти пункт 1.1 Розділу

1. Загальні положення у новій редакції: «1.1 КНП «Смілянська міська лікарня» Смілянської міської ради (далі Підприємство) створено рішенням Смілянської міської ради відповідно до ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» шляхом перетворення Смілянської міської лікарні в КНП «Смілянська міська лікарня» Смілянської міської ради. Майно Підприємства є власністю територіальної громади м. Сміла в особі Смілянської міської ради. Підприємство є правонаступником усього майна, всіх прав та обов`язків Смілянської міської лікарні. Підприємство є багатопрофільним лікарняним закладом охорони здоров`я м. Сміла, що надає послуги вторинної спеціалізованої медичної допомоги в порядку та на умовах, встановлених законодавством України та цим Статутом, являється базою підготовки лікарів-інтернів, середнього медичного персоналу»; 2.2. Виклавши пункт 1.3. Розділу

1. Загальні положення у новій редакції: «1.3. Засновником Підприємства є Смілянська міська рада (надалі Власник). Уповноваженим органом управління Підприємством є відділ охорони здоров`я виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області»; 2.3. Викласти пункт 5.4 Розділу

5. Статутний капітал. Майно та фінансування у новій редакції: «5.4. Статутний капітал Підприємства становить: 14412558 грн»;

3. Затвердити Статут КНП «Смілянська міська лікарня» Смілянської міської ради у новій редакції згідно з додатком (т. 1 а.с. 111-112). Додатком до вказаного рішення є Статут КНП «Смілянська міська лікарня» Смілянської міської ради (нова редакція) (надалі Статут) (т. 1 а.с.112-зворот-118). Згідно п. 1.3 Статуту, засновником підприємства є Смілянська міська рада (надалі Власник). Відповідно до п. 3.1 Статуту, основною метою діяльності підприємства є забезпечення медичним обслуговуванням населення шляхом надання йому спеціалізованої стаціонарної та амбулаторної медичної допомоги, яке проживає на території міста Сміла, прилеглих районів та іншим громадянам, відповідно до вимог чинного законодавства, а також вжиття заходів з профілактики захворювань населення та підтримки громадського здоров`я. Згідно п. 4.1 Статуту, підприємство є юридичною особою публічного права. Права та обов`язки юридичної особи Підприємство набуває з дня його державної реєстрації. Відповідно до п. 4.2 Статуту, підприємство користується закріпленим за ним комунальним майном, що є власністю територіальної громади міста Сміла, на праві оперативного управління. Згідно п. 4.6 Статуту, підприємство має самостійний баланс, рахунки в установах банків, Державному казначействі України, круглу печатку зі своїм найменуванням, штампи, а також бланки з власними реквізитами. Відповідно до п. 5.1 Статуту, майно підприємства є комунальною власністю і закріплюється за ним на праві оперативного управління. Майно підприємства становлять необоротні та оборотні активи, основні засоби та грошові кошти, а також інші цінності, передані йому власником, вартість яких відображається у самостійному балансі. Згідно п. 5.3 Статуту, джерелами формування майна та коштів підприємства є: 1) комунальне майно, передане підприємству відповідно до рішення про його створення; 2) кошти державного та місцевого бюджетів; власні надходження підприємства: кошти від здачі в оренду (за згодою засновника) майна, закріпленого на праві оперативного управління; 4) кошти та інше майно, одержані від реалізації продукції (робіт, послуг); 5) цільові кошти; 6) кредити банків; 7) майно, придбане у інших юридичних або фізичних осіб; 8) майно, що надходить безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних благодійних внесків, пожертвувань юридичних і фізичних осіб; надходження коштів на виконання програм соціально-економічного розвитку регіону, програми розвитку медичної галузі; 9) майно та кошти, отримані з інших джерел, не заборонених законодавством України. З листа № 24271/4-15-24 від 24 липня 2024 року Національної служби здоров`я України, який адресований адвокату Петренку О. вбачається, що між НСЗУ та КНП «Смілянська міська лікарня» Смілянської міської ради у 2021 році, зокрема, станом на 11-18 січня 2021 року були укладені наступні договори: - №1191-Е420-Р000 від 27 березня 2020 року строком дії з дати підписання до 30 квітня 2021 року за пакетами медичних послуг: «Хірургічні операції дорослим та дітям у стаціонарних умовах», «Стаціонарна допомога дорослим та дітям без проведення хірургічних операцій», «Медична допомога при гострому мозковому інсульті», «Профілактика, спостереження та лікування в амбулаторних умовах», «Гістероскопія», «Езофагогастродуоденоскопія», «Колоноскопія», «Бронхоскопія». Загальна орієнтовна ціна договору 45458930 грн; - №4177-Е920-Р000 від 27 вересня 2020 року строком дії з дати підписання до 31 березня 2021 року за пакетом «Перехідне фінансове забезпечення комплексного надання медичних послуг закладах охорони здоров`я, умови застосовуються з 01 вересня 2020 року», загальна орієнтовна ціна договору 5622876,91 грн; - №5694-М020-Р000 від 14 жовтня 2020 року строком дії з дати підписання до 30 квітня 2021 року за пакетом «Стаціонарна допомога пацієнтам з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коноровірусом SARS-CoV-2», загальна орієнтовна ціна договору 16672297,71 грн. Сума оплат, здійснена в січні 2021 року становить 3045538,06 грн. Загальна сума оплат за медичні послуги, надані надавачем у січні 2021 року 7932377,03 грн. Заклади охорони здоров`я, які уклали договір з НСЗУ є автономними, тобто самостійними щодо питань розпорядження коштами, які вони отримують за надання послуг медичного обслуговування населення та витрачають кошти у відповідності до встановленого законодавством порядку та фінансового плану, який затверджується його власником. НСЗУ, відповідно до визначених законодавством повноважень, не може втручатися та контролювати адміністративну, господарську та фінансову діяльність закладів охорони здоров`я, якщо тільки така діяльність не порушує права пацієнтів в інтересах яких укладено договір. Наголошує, що НСЗУ як замовник медичних послуг та лікарських засобів за програмою медичних гарантій відповідно до визначених законодавством повноважень не здійснює фінансування закладів охорони здоров`я. В межах реалізації програми медичних гарантій НСЗУ здійснює оплату за надані медичні послуги відповідно до умов укладеного договору чи чинного законодавства України (т. 1 а.с. 100). Листом № 01-20/491 від 28 серпня 2023 року КНП «Смілянська міська лікарня» Смілянської міської ради повідомила Смілянську окружну прокуратуру про те, що джерелами фінансування підприємства є кошти міської територіальної громади, кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій та інші. Загальні витрати підприємства в січні 2021 року складали 6352366,32 грн, в тому числі за рахунок коштів міської територіальної громади 260108,58 грн, за рахунок власних коштів 228547,32 грн, за рахунок коштів згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій 5863710,42 грн. Проведено ліжко-днів 4296. Вартість 1 ліжко-дня за рахунок коштів міської територіальної громади складає 260108,58 грн / 4296 = 60,55 грн. Вартість 1 ліжко-дня за рахунок коштів згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій складає 5863710,42 грн/ 4296 = 1364,92 грн. Вартість 1 ліжко-дня за рахунок власних коштів підприємства складає 228547,32 грн/ 4296 = 53,19 грн. Загальна сума витрат 423,85 грн + 9554,46 грн + 372,38 грн = 10350,69 грн (т. 1 а.с. 18). Згідно з відповіддю № 01-20/607 від 02 листопада 2022 року на адвокатський запит, КНП «Смілянська міська лікарня» Смілянської міської ради повідомила адвоката Петренка О. В. про те, що розрахунок складових вартості ліжко дня у зв`язку з безповоротною втратою у червні 2022 року електронних бухгалтерських документів за 2021 рік надати неможливо (т. 1 а.с. 88). Відповідно до запиту 26 січня 2024 року Смілянська окружна прокуратура, з метою вирішення питання наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру, керуючись ч. 4 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», просила в строк до 15 лютого 2024 року надати до Смілянської окружної прокуратури інформацію про вжиті заходи щодо стягнення до бюджету витрат, понесених установою на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 в сумі 9554,46 грн, причини невжиття таких заходів та чи будуть вживатися такі заходи, в тому числі в судовому порядку, в майбутньому (т. 1 а.с. 19-21). Листом № 5104/2-16-24 від 19 лютого 2024 року Національна служба здоров`я України повідомила Смілянську окружну прокуратуру про те, що НЗСУ не наділена повноваженнями представляти інтереси держави у справах про відшкодування коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від злочину. Одночасно, НСЗУ не заперечує щодо звернення до суду в інтересах держави прокуратурою стосовно відшкодування витрат на лікування потерпілих від кримінальних правопорушень та готова до співпраці, в межах повноважень (т. 1 а.с. 22-24). 14 травня 2024 року Смілянська окружна прокуратура звернулася до Смілянської міської ради з запитом, в якому, з метою вирішення питання наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру, керуючись ч. 4 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», просила в строк до 17 травня 2024 року надати до Смілянської окружної прокуратури інформацію про вжиті заходи щодо стягнення до бюджету витрат, понесених установою на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 в сумі 796,23 грн, причини невжиття таких заходів та чи будуть вживатися такі заходи, в тому числі в судовому порядку, в майбутньому (т. 1 а.с.25-27). Листом № 2003/02-50 від 15 травня 2024 року Смілянська міська рада повідомила Смілянську окружну прокуратуру про те, що міська рада немає змоги звернутись до суду з позовною заявою про відшкодування витрат, завданих лікуванням потерпілого ОСОБА_2 від злочину, оскільки не володіє процесуальними документами про подію кримінального правопорушення (обставинами вчинення правопорушення), що перешкоджає самостійно звернутися до суду. Оскільки лікування потерпілого ОСОБА_2 від кримінального правопорушення здійснювалось закладом охорони, який перебуває у комунальній власності, відшкодування вартості такого лікування підлягають зарахуванню до місцевого бюджету Смілянської міської територіальної громади, а також до державного бюджету в частині надання медичних послуг за програмою медичних гарантій Національної служби здоров`я України. Невідшкодування витрат, здійснених КНП «Смілянська міська лікарня» Смілянської міської ради за рахунок державного та місцевого бюджетів на стаціонарне лікування потерпілої від злочину, негативно впливає на фінансування інших хворих, внаслідок чого порушуються інтереси держави у сфері дотримання прав і свобод людини і громадянина в галузі охорони здоров`я, забезпечення пов`язаних з ними державних гарантій, ускладнює процес безкоштовного лікування осіб, які цього потребують. З урахуванням викладеного, звертається до прокуратури з проханням у відповідності до вимог ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» здійснити представництво та звернутись до суду в інтересах територіальної громади з позовною заявою про відшкодування витрат, завданих внаслідок лікування потерпілого від кримінального правопорушення, до бюджету Смілянської міської територіальної громади (т. 1 а.с.28). Листом № 52-3161 вих.24 від 15 травня 2024 року Смілянська окружна прокуратура повідомила Смілянську міську раду та Національну службу здоров`я України, що на виконання вимог п.п. 2 п. 4 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» Смілянською окружною прокуратурою підготовлений позов в інтересах держави в особі Смілянської міської ради, Національної служби здоров`я України, третя особа: КНП «Смілянська міська лікарня» Смілянської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення витрат, завданих лікуванням потерпілого від злочину в сумі 10350,69 грн, який буде направлений для розгляду до Смілянського міськрайонного суду (т. 1 а.с.39-41). Мотивувальна частина Позиція Черкаського апеляційного суду Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із ч. ч. 4, 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України). За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. За змістом ст. ст. 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Відповідно до норм ст. 12, ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. З матеріалів справи вбачається, що рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18 грудня 2024 року оскаржується лише в частині незадоволених вимог, а саме: щодо стягнення з ОСОБА_1 коштів, витрачених на лікування потерпілої від злочину, перерахувавши на користь Національної служби здоров`я України кошти в сумі 9554,46 грн до Державного Бюджету. В іншій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується, а отже судом апеляційної інстанції не переглядається. Перевіряючи правомірність звернення прокуратури до суду із позовом в інтересах Національної служби здоров`я, апеляційний суд дійшов наступних висновків. Так, п. 2 ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про прокуратуру» передбачено, що на прокуратуру покладаються функції, зокрема представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України. Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб`єктом владних повноважень. Отже, винятковими випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави». Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини). Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічні позиції викладені у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи №806/1000/17 та від 08.02.2019 №915/20/18). Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести, крім наведеного, підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді має наслідком залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті. Якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для залишення позову без розгляду. Аналогічні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19). У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду уточнила свої висновки, зроблені в постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 16 квітня 2019 року у справах № 910/3486/18 та № 925/650/18, від 17 квітня 2019 року у справі № 923/560/18, від 18 квітня 2019 року у справі № 913/299/18, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 440/6738/18, вказавши, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. 26 січня 2024 року Смілянська окружна прокуратура звернулася до Національної служби здоров`я України з запитом, в якому, з метою вирішення питання наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру, керуючись ч. 4 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», просила в строк до 15 лютого 2024 року надати до Смілянської окружної прокуратури інформацію про вжиті заходи щодо стягнення до бюджету витрат, понесених установою на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 в сумі 9554,46 грн, причини невжиття таких заходів та чи будуть вживатися такі заходи, в тому числі в судовому порядку, в майбутньому. Листом № 5104/2-16-24 від 19 лютого 2024 року Національна служба здоров`я України повідомила Смілянську окружну прокуратуру про те, що НЗСУ не наділена повноваженнями представляти інтереси держави у справах про відшкодування коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від злочину. Одночасно, НСЗУ не заперечує щодо звернення до суду в інтересах держави прокуратурою стосовно відшкодування витрат на лікування потерпілих від кримінальних правопорушень та готова до співпраці, в межах повноважень. Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Смілянською окружною прокуратурою, в особі її першого заступника, дотримані підстави для представництва інтересів держави в особі, зокрема, Національної служби здоров`я України з приводу стягнення витрат, завданих лікуванням потерпілого від злочину. Тобто, прокурор дотримався передбачених ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» вимог щодо обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави у суді у цій справі. Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти росії» (Menchinskaya v. russia), заява № 42454/02, § 35). По суті позовних вимог, в оскаржуваній частині, апеляційний суд дійшов наступного висновку. Відповідно до ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Частиною 2 ст. 1191 ЦК України визначено, що Держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчиненні кримінального правопорушення, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього кримінального правопорушення. Згідно ч. 1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Відповідно до ч. 3 ст. 1206 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету. Частиною 3 ст. 1206 ЦК України (в редакції чинній на час звернення в суд з даним позовом) визначено, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, спільній власності територіальних громад, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалося. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України. Тобто, наведена правова норма закріпляє обов`язок особи, яка вчинила злочин, відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину. Таким чином, законодавством наділяється такий заклад правом зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від злочину. Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 07.07.1995 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» у кримінальному судочинстві відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого може покладатися тільки на особу, вина якої у вчиненні злочину встановлена обвинувальним вироком суду. Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» № 11 від 07.07.1995, судам слід мати на увазі, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 06.07.1993. Цим Порядком передбачено, що сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених в стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. До справи має бути приєднана довідка-розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній. Обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день. Згідно з п. 3 Порядку визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора. З матеріалів справи вбачається та вірно встановлено місцевим судом, що факт отримання ОСОБА_2 тілесних ушкоджень внаслідок вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, а також причинний зв`язок між діянням ОСОБА_1 та перебуванням потерпілої ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні в КНП «Смілянська міська лікарня» Смілянської міської ради з 11 січня 2021 року по 18 січня 2021 року з встановленим діагнозом, що відповідає переліку травм, отриманих внаслідок ДТП, отримання медикаментозного лікування, встановлено вироком та не підлягає доказуванню в силу ч. 6 ст. 82 ЦПК України. Факт перебування ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні в КНП «Смілянська міська лікарня» Смілянської міської ради з 11 січня 2021 року по 18 січня 2021 року сторонами не заперечується. Загальна кількість ліжко-днів перебування ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні в КНП «Смілянська міська лікарня» Смілянської міської ради становить сім днів. Встановлено, що джерелами фінансування КНП «Смілянська міська лікарня» Смілянської міської ради є зокрема кошти державного та місцевого бюджетів; власні надходження підприємства, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що на лікування потерпілої ОСОБА_2 були витрачені кошти місцевого бюджету територіальної громади м. Сміла, розпорядником яких є Смілянська міська рада, та кошти Державного бюджету України, розпорядником яких, у даному випадку, є Національна служба здоров`я України, внаслідок чого витрати на лікування ОСОБА_2 були здійснені саме Смілянською міською радою та Національною службою здоров`я України. Колегія суддів погоджується з даним висновком, оскільки ст. 18 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров`я» (у редакції, чинні станом на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, призначені на охорону здоров`я, використовуються, зокрема, для забезпечення медичної та реабілітаційної допомоги населенню, фінансування державних цільових і місцевих програм охорони здоров`я та фундаментальних наукових досліджень у цій сфері. Фінансове забезпечення державних та комунальних закладів охорони здоров`я - бюджетних установ здійснюється відповідно до бюджетного законодавства. Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» (у редакції, чинні станом на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до цього Закону держава гарантує повну оплату згідно з тарифом за рахунок коштів Державного бюджету України надання громадянам необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів, що передбачені програмою медичних гарантій. За рахунок Державного бюджету України окремо здійснюється фінансове забезпечення програм громадського здоров`я, заходів боротьби з епідеміями, проведення медико-соціальної експертизи, діяльності, пов`язаної з проведенням судово-медичної та судово-психіатричної експертиз, та інших програм у галузі охорони здоров`я, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Згідно ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» (у редакції, чинні станом на час виникнення спірних правовідносин), у межах програми медичних гарантій держава гарантує громадянам, іноземцям, особам без громадянства, які постійно проживають на території України, та особам, яких визнано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, повну оплату за рахунок коштів Державного бюджету України необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів, пов`язаних з наданням: 1) екстреної медичної допомоги; 2) первинної медичної допомоги; 3) вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги; 4) третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги; 5) паліативної медичної допомоги; 6) реабілітації у сфері охорони здоров`я; 7) медичної допомоги дітям до 16 років; 8) медичної допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами. Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» (у редакції, чинні станом на час виникнення спірних правовідносин), договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій укладається між закладом охорони здоров`я незалежно від форми власності чи фізичною особою - підприємцем, яка в установленому законом порядку одержала ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та Уповноваженим органом. Договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій укладається у письмовій (електронній) формі, а здійснюючи оплату в межах реалізації програми медичних гарантій за надані медичні послуги НСЗУ розпоряджається коштами з Державного бюджету України. Як було встановлено, між НСЗУ та КНП «Смілянська міська лікарня» Смілянської міської ради у 2021 році, зокрема, станом на 11-18 січня 2021 року було укладено низку договорів та проводилось відповідне фінансування. У довідці № 01-20/70, яка складена КНП «Смілянська міська лікарня» Смілянської міської ради 10 лютого 2021 року, вартість 1 л/д у січні місяці 2021 складала 1478,67 грн, а всього 1478,67 грн х 7 днів = 10350,69 грн. Згідно листа КНП «Смілянська міська лікарня» Смілянської міської ради від 10.02.2021 № 01-20/70, вартість одного ліжко-дня у січні місяці 2021 році та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого, яка складає 1478,67 грн та 10350,69 грн відповідно. Відповідно до листа № 01-20/491 від 28 серпня 2023 року КНП «Смілянська міська лікарня» Смілянської міської ради, вартість 1 ліжко-дня за рахунок коштів міської територіальної громади складає 260108,58 грн / 4296 = 60,55 грн. Кількість проведених ліжко-днів 7 л/днів х 60,55 грн = 423,85 грн. Вартість 1 ліжко-дня за рахунок коштів згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій складає 5863710,42 грн / 4296 = 1364,92 грн. Кількість проведених ліжко-днів 7л/днів х 1364,92 грн = 9554,46 грн. Вартість 1 ліжко-дня за рахунок власних коштів підприємства складає 228547,32 грн / 4296 = 53,19 грн. Надані позивачем розрахунки витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_2 , видані КНП «Смілянська міська лікарня» Смілянської міської ради, містять інформацію про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілої за рахунок коштів згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, яка складає 9554,46 грн. Також розрахунок містить інформацію щодо кількості днів знаходження потерпілої на лікуванні. Колегія суддів вважає, що зазначені листи є доказами, з яких можливо зробити висновок, яку суму було витрачено на лікування потерпілої особи. Слід зазначити, що відповідачем не було надано доказів на спростування суми, зазначеної у позовній заяві та матеріалах справи, та не надано доказів добровільної сплати відповідної суми. Щодо різниці між сумами вказаними НСЗУ та КНП «Смілянська міська лікарня» Смілянської міської ради у листах та відповідях на адвокатські запити, що стало підставою для відмови в позові в частині витрат на лікування, покритих з державного бюджету, слід зазначити, що встановлені судом першої інстанції розбіжності стосуються не безпосередньо витрат на лікування потерпілої ОСОБА_2 , а містять інформацію про оплачені НСЗУ у січні та за січень 2021 року кошти на медичні послуги лікарні (лист НСЗУ), а також фактичні витрати лікарні в січні 2021 року за рахунок коштів згідно з договором про медичне обслуговування НСЗУ за програмою медичних гарантій. Тобто вказані розбіжності не відносяться до предмету доказування у даній справі. Крім того, до апеляційної скарги прокурором додано новий доказ, а саме лист КНП «Смілянська міська лікарня» Смілянської міської ради від 09 січня 2025 № 01-20/36. Подаючи даний доказ до суду апеляційної інстанції, прокурор зазначав, що у рішенні суду першої інстанції від 17.12.2024 вказано про недоведеність суми здійснених НСЗУ з державного бюджету витрат на лікування ОСОБА_2 у період з 11.01.2021 по 18.01.2021 у сумі 9554,46 грн, у зв`язку із суперечностями у листах лікарні від № 01-20/491 від 28.08.2023 та НСЗУ № 24271/4-15-24 від 24.07.2024. У зв`язку з тим, що під час судового розгляду справи вказане питання судом не з`ясовувалося, виникла необхідність у долучені до апеляційної скарги запиту Смілянської окружної прокуратури від 07.01.2025 № 52-135вих25, інформації КНП «Смілянська міська лікарня» Смілянської міської ради від 09.01.2025 № 01-20/36, інформації НСЗУ від 14.01.2025 № 1865/2-16-26. Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Враховуючи, що вказаний доказ не витребовувався судом першої інстанції та отриманий після ухвалення оскаржуваного рішення, апеляційний суд дійшов висновку про його прийняття. З вказаного листа вбачається, що розбіжність інформації слід розуміти наступним чином: сума виплат здійснена з боку НСЗУ лікувальному закладу за лікування пацієнтів згідно договору про медичні гарантії становила 7932377,03 грн за січень 2021 року. Фактично використано на лікування пацієнтів лікарнею у січні 2021 року з вказаних коштів 5863710,42 грн. Різниця полягає в наданих лікарні та використаних нею коштах у січні 2021 року. Крім того, різниця також полягає в тому, що НСЗУ здійснює сплату коштів в залежності від кількості пролікованих пацієнтів, а не фактичних витрат закладу на лікування пацієнта. Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд. та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINAv.UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСІІЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення із ОСОБА_1 на користь Національної служби здоров`я України коштів, витрачених на лікування потерпілої від злочину, у сумі 9554,46 грн до Державного бюджету та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції не переглядалось. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача. За розгляд справи в суді відповідно до ставок судового збору станом на 2024 рік підлягав сплаті судовий збір у сумі 3028 грн. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» прокурор при зверненні до суду з даним позовом був звільнений від сплати судового збору. За вказаних обставин та приймаючи до уваги, що позовні вимоги підлягають задоволенню, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір, яким мав бути сплачений, однак не був сплачений у відповідності до вимог Закону України «Про судовий збір», Отже, із ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь держави 3028 грн за подання позову та 4542 грн за подачу апеляційної скарги, а всього 7570 грн. Керуючись статтями 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - у х в а л и в : Апеляційну скаргу заступника начальника Смілянської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України задовольнити. Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 17 грудня 2024 року в частині відмови у стягненні із ОСОБА_1 до Державного бюджету на користь Національної служби здоров`я України 9554,46 грн та судового збору скасувати. В цій частині ухвалити нове рішення, яким стягнути із ОСОБА_1 до Державного бюджету на користь Національної служби здоров`я України 9554,46 грн витрат, завданих лікуванням потерпілоговід злочину. Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави 7570 грн судового збору за подачу позову та апеляційної скарги. В решті рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 17 грудня 2024 рокуне переглядалось. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Текст постанови складено 29 травня 2025 року. Головуючий Л. І. Василенко Судді: О. В. Карпенко О. М. Новіков