Постанова Житомирський апеляційний суд № 295/9158/22

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/9158/22 Головуючий у 1-й інст. Зіневич І. В. Номер провадження №33/4805/40/25 Категорія ст. 173 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 січня 2025 року м.Житомир Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисників адвокатів Невеської О.О. та Чайковської Р.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Невеської Олександри Олександрівни, подану в інтересах ОСОБА_1 на постанову Богунського районного суду м. Житомира від 23 листопада 2022 року, якою її визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, ВСТАНОВИВ: Постановою судді Богунського районного суду м. Житомира від 23 листопада 2022 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі трьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 496,20 грн. Згідно з постановою судді місцевого суду, 04 вересня 2022 року близько 17 год. 30 хв. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , виражалася нецензурними словами та намагалася пошкодити майно гр. ОСОБА_2 , за що передбачена адміністративна відповідальність згідно зі ст. 173 КУпАП. Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Невеська О.О., діючи в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді місцевого суду скасувати, провадження в справі закрити, посилаючись на неповний розгляді справи, невідповідність висновків суду обставинам справи. Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема тим, що протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням ст. 256 КУпАП та п. 9 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 №1376, зокрема, не вказані точні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, не зазначені свідки: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які були присутні при складанні протоколу, не долучено відеозапис. Зазначає, що ОСОБА_1 під час складання протоколу не були роз`ясненні права, визначені ст. 268 КУпАП, а судом першої інстанції не було належним чином повідомлено її про час та місце розгляджу справи. Одночасно апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови. Як на поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження захисник посилається на те, що розгляд справи відбувся без участі ОСОБА_1 , а оскаржувану постанову вона отримала лише 21 листопада 2024 року, що підтверджується заявою про видачу копію постанови від 15.11.2024 (а.с. 18). Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення учасників, які з`явилися у судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, доходжу наступного висновку. Відповідно до положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Розглядаючи справи про адміністративне правопорушення, суддя, як це визначено у ст. 245 КУпАП, повинен всебічно, повно й об`єктивно з`ясувати всі обставини справи на основі належно досліджених та оцінених в судовому засіданні доказів та вирішити справу в точній відповідності з законом. Водночас, згідно з вимогами ст.ст. 278, 280 КУпАП, суддя при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Крім того, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Проте, як вбачається із матеріалів справи, наведені вимоги закону при розгляді справи в суді та винесенні суддею постанови відносно ОСОБА_1 дотримані не були. Вирішуючи питання про наявність в діях ОСОБА_1 ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, суд першої інстанції виходив із доведеності його вини, обґрунтовуючи свій висновок фактичними обставинами встановленими на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, письмових пояснень ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , заявою ОСОБА_2 від 04.09.2022, довідкою про результати перевірки за заявою ОСОБА_2 . Однак, апеляційний суд не може погодитись із таким висновком місцевого суду, оскільки він зроблений судом першої інстанції без всебічного і повного аналізу всіх фактичних обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Положеннями статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Статтею 173 КУпАП визначено, що адміністративна відповідальність наступає за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян. Дрібне хуліганство характеризується умислом, тобто особа, яка здійснює дрібне хуліганство, розуміє, усвідомлює, що своїми діями вона порушує громадський порядок і бажає або свідомо допускає прояв неповаги до суспільства. Суть даного правопорушення зводиться до вчинення таких дій, що привели до порушення громадського порядку і спокою громадян. Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій. Громадська небезпека дій правопорушників проявляється в тому, що дрібне хуліганство певною мірою дезорганізує весь комплекс суспільних відносин, що склалися, а дії правопорушників спрямовані проти забезпечення нормального життя, суспільно-політичної діяльності громадян. Дрібне хуліганство необхідно відрізняти від таких схожих дій, як самоправство, приниження гідності, нанесення побоїв, або інших проступків, які мають наслідком адміністративну чи кримінальну відповідальність (поява у нетверезому стані у громадських місцях, порушення правил руху, справи приватного обвинувачення, домашнє насильство тощо). Також з диспозиції статті вбачається, що одним з елементів об`єктивної сторони є місце вчинення правопорушення - громадські місця, тобто місця скупчення громадян, проведення громадських заходів тощо. Тобто, громадське місце є обов`язковою ознакою, яка підлягає доказуванню під час розгляду справи про адміністративні правопорушення. Громадським місцем визначається вільна в доступі необмеженому колу осіб територія нежитлового та невиробничого призначення, яка використовується для задоволення особистих потреб, у межах якої здійснюється державне регулювання суспільних відносин з охорони громадського порядку. Отже громадське місце є публічним і знаходиться у вільному доступі для необмеженого кола осіб, незалежно від соціальної, групової чи іншої належності й без будь-яких спеціальних дозволів. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого даною нормою, полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому ставленні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян. До поняття «інші подібні дії» слід віднести такі прояви дрібного хуліганства, як: насильницьке вторгнення в громадські місця всупереч забороні певних осіб, покликаних слідкувати за порядком; співання нецензурних пісень, розповідання вульгарних анекдотів групам людей; вигуки, свист під час демонстрації кінофільмів; гвалт, крики з хуліганських мотивів біля вікон громадян у нічний час; публічне справляння природних потреб у невідведених для цього місцях; поява у громадському місці в оголеному вигляді; самовільне без потреби зупинення комунального транспорту; нанесення непристойних малюнків на тротуари, стіни, паркани, двері чи вчинення написів нецензурного змісту; грубе порушення черг, яке супроводжується ображанням громадян та проявом неповаги до них; знищення або пошкодження з хуліганських мотивів якого-небудь майна у незначних розмірах; зривання афіш, плакатів, газет, оголошень зі стендів; умисна (з бешкетництва) швидка їзда на автомобілях та мотоциклах по калюжах поблизу тротуарів, зупинок, інших місць скупчення людей тощо. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу. Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення будуть порушені громадський порядок і прагне до цього. Хуліганство, як правопорушення, виключається за наявності таких умов: конфлікт має місце між знайомими, на ґрунті особистих неприязних відносин, тобто без мотивів явної неповаги до суспільства. У такому випадку дії сторін у конфлікті визнаються правопорушенням в залежності від шкоди, яка спричинена фактично та від передбачення кримінальної чи адміністративної відповідальності за спричинення такої шкоди. Між тим, у справі відсутні належні докази порушення громадського порядку та спокою громадян з боку ОСОБА_1 саме за обставин встановлених протоколом про адміністративне правопорушення та оскарженою постановою. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 13.09.2022 04 вересня 2022 року близько 17 год. 30 хв. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , виражалася нецензурними словами та намагалася пошкодити майно гр. ОСОБА_2 . Вказано, що правопорушенням матеріальної шкоди не заподіяно. Свідки відсутні. Потерпілих не має. Поняті не залучалися. У протоколі у графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності зазначено «з протоколом не згодна своєї вини не визнаю». Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 роз`яснено її права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, повідомлено про місце розгляду справи, про що мається власноручний підпис останньої у відповідній графі, а тому доводи скарги в цій частині не знайшли свого підтвердження (а.с. 1). Відповідно до пояснень ОСОБА_1 від 13.09.2022, остання пояснює наступне, що протягом декілька років разом із співмешканцем ОСОБА_7 проживає за вище вказаною адресою, але 04.09.2022 близько 17-30 вона із сусідами перебували у дворі будинку, в цей час ОСОБА_8 повертаючись в двір будинку почала вчиняти словесні перепалки відносно її пса. Під час конфлікту вони виражалися один на одного словами брутальної лайки. Постійно висловлювалася, що даний двір це її власність, хоча це являється загальною власністю. Зазначає, що внучка даної громадянки постійно провокує її пса, а саме: лізе до нього гратися, а зі слів ОСОБА_9 внучка боїться її пса, хоча насправді це не так. Дана конфліктна ситуація відбувається протягом 4-х років (а.с. 3). ОСОБА_2 в своїх поясненнях, вказала, що по сусідству з нею проживає сімейна пара: ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , 04.09.2022 близько 17-30 вона поверталася до місці проживання з двома внуками, коли вона відчинила хвіртку, то до неї, а саме, до внучки Ніни, підбігла собака сусідів, налякав дитину. Собака агресію не проявляла, але була без повідку та намордника, на що вона зробила зауваження, але ОСОБА_12 та ОСОБА_13 почали говорити, що собака дитину не вкусить, а лише грається (а.с. 4). ОСОБА_3 в своїх поясненнях, підтримав пояснення дружини в повному обсязі (а.с. 5). Відповідно до рапорту інспектора-чергового Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області Зайченка Я.В. отримано заяву та зареєстровано ЄО №42524 від 04.09.2022 про те, що 04.09.2022 о 17-29 за адресою: АДРЕСА_2 відбувся конфлікт заявника ОСОБА_2 із сусідкою ОСОБА_14 , через те, що пес сусідів кинувся на малолітнього онуку (а.с. 7). Апеляційний суд враховує, що відповідно до ст. 254 КУпАП, у випадку виявлення адміністративного правопорушення, складається протокол про адміністративне правопорушення, який є основним процесуальним документом і єдиною підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів. Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, який є одним з основних джерел доказів, має містити дату і місце його складення, посаду, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Так, відповідно до змісту складеного відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення викладена суть адміністративного правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_15 , зокрема, виражалася нецензурними словами. При цьому, в протоколі взагалі не зазначено потерпілих та свідків. Разом з тим, відповідно до відеозапису, який доданий до апеляційної скарги, убачається, що вказана подія відбувалася у присутності свідків. Щодо пояснень ОСОБА_2 , яка, ймовірно, є потерпілою у даній справі, то ці пояснення самі по собі не доводять наявності у діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП. Покази свідків, які були присутніми при вказаній події у наявних матеріалах справи відсутні, окрім пояснень ОСОБА_3 . Якість складання протоколу є дуже важливою стадією оформлення справи про адміністративне правопорушення, й фактично є «обвинуваченням» держави щодо особи. Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Посадовою особою, що складає протокол, ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі. Суддя ж, розглянувши справу повинен переконатись у наявності чи відсутності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за конкретні дії. Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи. В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду. Судом апеляційної інстанції не встановлено умислу ОСОБА_1 на порушення громадського порядку, оскільки між особою, яка притягується до адміністративної відповідальності та потерпілою були неприязні відносини, що підтверджується поясненнями ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_2 , інших доказів, які б підтвердили умисел особи на порушення громадського порядку і спокою громадян, - суду не надано. За вказаних обставин, місце події - подвір`я будинку не може бути визначене єдиним критерієм кваліфікації дій особи за ст. 173 КУпАП. Таким чином, конфлікту, який склався між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за відсутності доказів на підтвердження порушення громадського порядку, не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, оскільки порушення громадського порядку і спокою громадян, в даному випадку, є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони даного проступку. Зазначені обставини підтверджуються факт наявності особистих неприязних відносин між сусідами протягом тривалого часу, які можливо і вирішуються учасниками у не встановлений законом спосіб, але без ознак безпричинності та порушення громадсько порядку. Будь-яких інших доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, за обставин викладених у протоколі, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять. Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У справі «Малофєєва проти росії» («Malofeyeva v. russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Враховуючи вищенаведені недоліки та суперечності, що містяться в матеріалах провадження, апеляційний суд приходить до переконання про відсутність належних, достатніх і переконливих доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували, що ОСОБА_1 04.09.2022 вчинила дрібне хуліганство. Окрім цього, розглядаючи справу, суддя районного суду припустився порушення норм процесуального права, які унеможливлюють прийняття законного рішення в суді апеляційної інстанції без скасування постанови, а саме: розглянув справу без належного повідомлення ОСОБА_16 про час та місце розгляду справи, чим порушив його процесуальні права, передбачені ст. 268 КУпАП. Відповідно до змісту статті 268 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи, справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. На виконання вимог ст. 278 КУпАП, при підготовці справи про адміністративне правопорушення до розгляду орган (посадова особа) вирішує, зокрема, питання чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду. Як регламентують положення ст. 277-2 КУпАП, повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніше як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначається дата і місце розгляду справи. Дані вимоги закону під час судового провадження справи за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції належним чином не дотримані, оскільки як вбачається зі змісту постанови, суд розглянув справу у відсутність ОСОБА_1 . При цьому з матеріалів справи вбачається, що суд не повідомив про час та місце розгляду справи ОСОБА_1 у передбачений законом спосіб. В матеріалах справи взагалі відсутні будь-які відомості, що справа призначена суддею на 23.11.2022 і що про цю дату сповіщено учасників справи. Як і не направлялась копія постанови щодо наслідків розгляду справи. Таким чином, приходжу до висновку, що судом не було досліджено всі обставини, що стосуються обставин правопорушення, його об`єктивної сторони, через що суд прийшов до передчасного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, а тому постанова місцевого суду підлягає скасуванню. Згідно ст. 294 КУпАП в разі скасування постанови суду першої інстанції суд апеляційної інстанції повинен розглянути справу по суті з винесенням нового рішення, або закрити провадження у справі. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова скасуванню, із закриттям провадження у справі у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,

ПОСТАНОВИВ: Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Богунського районного суду м. Житомира від 23 листопада 2022 року. Апеляційну скаргу адвоката Невеської Олександри Олександрівни, подану в інтересах ОСОБА_1 задовольнити. Постанову судді Богунського районного суду м. Житомира від 23 листопада 2022 року скасувати. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 173 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Н.Й.Григорусь