Постанова 4813 № 522/6391/23

Номер провадження: 33/813/929/23 Справа № 522/6391/23 Головуючий у першій інстанції Лонський І. В. Доповідач Котелевський Р. І. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15.06.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Котелевського Р.І., розглянувши апеляційну скаргу захисника Мишака Д.Е. на постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 01.05.2023 року, якою, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, встановив: Оскарженою постановою ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 5 (п`яти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 (вісімдесят п`ять) грн., зі стягненням судового збору у розмірі 536,80 грн. (п`ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок). Згідно з оскарженою постановою, 19.03.2023 року, о 14:00 год., ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , виражався нецензурною лайкою до ОСОБА_2 , чим вчинив дрібне хуліганство та порушив громадський спокій. Не погоджуючись з постановою судді, захисник Мишак Д.Е. подав апеляційну скаргу, в якій посилається на незаконність та необґрунтованість постанови, стверджує про неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати постанову та ухвалити нову, якою провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Захисник зазначає, що при винесенні оскарженої постанови суддею не враховано відсутності в матеріалах справи доказів винуватості ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення. Крім того, захисник вказує, що при винесенні постанови суддею не перевірено особу, яка притягається до адміністративної відповідальності та невірно зазначене прізвище « ОСОБА_3 » замість вірного відповідно до паспорта громадянина України « ОСОБА_4 ». Судовий розгляд в апеляційному суді проведено за відсутністю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Мишака Д.Е., які будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду, в судове засідання не з`явилися, клопотань про відкладення судового засідання не подавали. За таких обставин апеляційний суд вважає, що на стадії апеляційного перегляду оскарженого рішення, судом були створені всі можливі та необхідні умови для реалізації права учасників справи на доступ до правосуддя. Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції. В своїх рішеннях Європейський Суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Вивчивши матеріали адміністративної справи та долучені до справи докази; перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи; апеляційний суд приходить до висновку про таке. Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до вимог ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Під час розгляду даної справи про адміністративне правопорушення суддя першої інстанції наведених вище вимог закону не дотримався, оскільки з необхідною та достатньою повнотою не встановив фактичні обставини справи, надав невірну оцінку доказам по справі, та прийшов до помилкового висновку про доведеність наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП. Диспозиція ст.173 КУпАП передбачає вчинення особою дрібного хуліганства, тобто нецензурної лайки в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок. Дрібне хуліганство характеризується умислом, тобто особа, яка здійснює дрібне хуліганство, розуміє, усвідомлює, що своїми діями вона порушує громадський порядок і бажає або свідомо допускає прояв неповаги до суспільства. Суть даного правопорушення зводиться до вчинення таких дій, що привели до порушення громадського порядку і спокою громадян. Громадський порядок це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій. Громадська небезпека дій правопорушників проявляється в тому, що дрібне хуліганство певною мірою дезорганізує весь комплекс суспільних відносин, що склалися, а дії правопорушників спрямовані проти забезпечення нормального життя, суспільно-політичної діяльності громадян. Дрібне хуліганство необхідно відрізняти від таких схожих дій, як самоправство, приниження гідності, нанесення побоїв, або інших проступків, які мають наслідком адміністративну чи кримінальну відповідальність (поява у нетверезому стані у громадських місцях, порушення правил руху, справи приватного обвинувачення, домашнє насильство тощо). Також з диспозиції зазначеної норми закону вбачається, що одним з елементів об`єктивної сторони є місце вчинення правопорушення громадські місця, тобто місця скупчення громадян, проведення громадських заходів тощо. Тобто, громадське місце є обов`язковою ознакою, яка підлягає доказуванню під час розгляду справи про адміністративні правопорушення. Громадським місцем визначається вільна в доступі необмеженому колу осіб територія нежитлового та невиробничого призначення, яка використовується для задоволення особистих потреб, у межах якої здійснюється державне регулювання суспільних відносин з охорони громадського порядку. Отже громадське місце є публічним і знаходиться у вільному доступі для необмеженого кола осіб, незалежно від соціальної, групової чи іншої належності й без будь-яких спеціальних дозволів. Об`єктом правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, є суспільні відносини саме у сфері громадського порядку, а для кваліфікації дій особи за цією статтею встановлення хуліганського мотиву є обов`язковим. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого даною нормою, полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому ставленні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян До поняття «інші подібні дії» слід віднести такі прояви дрібного хуліганства, як: насильницьке вторгнення в громадські місця всупереч забороні певних осіб, покликаних слідкувати за порядком; співання нецензурних пісень, розповідання вульгарних анекдотів групам людей; вигуки, свист під час демонстрації кінофільмів; ґвалт, крики з хуліганських мотивів біля вікон громадян у нічний час; публічне справляння природних потреб у не відведених для цього місцях; поява у громадському місці в оголеному вигляді; самовільне без потреби зупинення комунального транспорту; нанесення непристойних малюнків на тротуари, стіни, паркани, двері чи вчинення написів нецензурного змісту; грубе порушення черг, яке супроводжується ображанням громадян та проявом неповаги до них; знищення або пошкодження з хуліганських мотивів якого-небудь майна у незначних розмірах; зривання афіш, плакатів, газет, оголошень зі стендів; умисна (з бешкетництва) швидка їзда на автомобілях та мотоциклах по калюжах поблизу тротуарів, зупинок, інших місць скупчення людей тощо. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу. Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення будуть порушені громадський порядок і прагне до цього. Хуліганство, як правопорушення, виключається за наявності таких умов: конфлікт має місце між знайомими, на ґрунті особистих неприязних відносин, тобто без мотивів явної неповаги до суспільства. У такому випадку дії сторін у конфлікті визнаються правопорушенням в залежності від шкоди, яка спричинена фактично та від передбачення кримінальної чи адміністративної відповідальності за спричинення такої шкоди. Апеляційним судом встановлено, що висновки судді першої інстанції про доведеність факту події дрібного хуліганства та наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються доказами. Так, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №933298 від 29.03.2023 року, та із змісту оскарженої постанови, ОСОБА_1 , 19.03.2023 року, о 14:00 год., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , виражався нецензурною лайкою до ОСОБА_2 , чим вчинив дрібне хуліганство та порушив громадський спокій (а.с.1, 13-14). Мотивуючи свій висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, суддя місцевого суду в оскарженій постанові послався на досліджені протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ №933298 від 29.03.2023 року; протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 23.03.2023 року; пояснення ОСОБА_2 від 23.03.2023 року, а також пояснення ОСОБА_1 від 23.03.2023 року. Згідно оскарженої постанови, в суді першої інстанції ОСОБА_1 заперечував свою вину, вказав, що між ним та ОСОБА_2 виник конфлікт, в якому, на його думку, винен останній. Місцевий суд належним чином не перевірив пояснення ОСОБА_1 під час судового розгляду в сукупності з іншими доказами, що свідчить про неповноту судового розгляду. Апеляційний суд звертає увагу, що згідно матеріалів справи конфлікт між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стався за місцем проживання ОСОБА_2 , в комунальній квартирі, за адресою: АДРЕСА_1 , що не є громадським місцем. При цьому, в своїх письмових поясненнях від 23.03.2023 року ОСОБА_2 вказав, що під час виниклого конфлікту між ним та його сусідом ОСОБА_1 , взаємно обмінювалися нецензурною лайкою, однак останній його не бив. Відповідно до ст. 173 КУпАП дрібне хуліганство - це нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян. При цьому, такі дії мають вчинятися безпричинно, з неповаги до громадського порядку і спокою громадян. Дрібне хуліганство характеризується умислом, тобто особа, яка здійснює дрібне хуліганство, розуміє, усвідомлює, що своїми діями вона порушує громадський порядок і бажає або свідомо допускає прояв неповаги до суспільства. Суть даного правопорушення зводиться до вчинення таких дій, що привели до дестабілізації стану суспільства. В даному випадку громадське місце є обов`язковою ознакою, яка підлягає доказуванню під час розгляду справи про адміністративні правопорушення. Також апеляційний суд звертає увагу, що згідно вказаної норми законодавцем чітко визначено поняття «дрібного хуліганства», що включає в себе «нецензурну лайку в громадських місцях», «образливе чіпляння до громадян», а також «інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян». Вказані поняття не є тотожними. За таких обставин, визнання ОСОБА_1 винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, із загальним зазначенням того, що він виражався нецензурною лайкою чим порушив громадський спокій є недопустимим, оскільки вказані обставини будь-якими достатніми доказами, долученими до справи не підтверджується. Матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять доказів, що під час події з боку ОСОБА_1 мали місце нецензурна лайка в громадському місці, образливе чіпляння до громадян, або інші подібні дії, що порушували громадський порядок та спокій громадян. Апеляційний суд наголошує, що матеріали справи про адміністративне правопорушення сформовані правоохоронним органом без дотримання принципу збирання достатніх та належних доказів на підтвердження події правопорушення. За таких підстав, апеляційний суд вважає, що доводи апелянта про незаконність складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ст.173 КУпАП та відсутність в його діях складу зазначеного правопорушення, є слушними. Враховуючи викладене та оцінивши наявні в матеріалах провадження докази, апеляційний суд вважає, що висновок судді першої інстанції стосовно того, що в діях ОСОБА_1 містяться ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, є необґрунтованим та безпідставним. Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Таким чином, досліджені апеляційним судом докази вказують на відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП. З урахуванням встановлених апеляційним судом обставини та положень п.2 ч.8 ст.294 КУпАП, оскаржена постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП. Крім того, апеляційний суд визнає слушними доводи апелянта стосовно не вірного зазначення в протоколі про адміністративне правопорушення та оскарженій постанові прізвища особи, стосовно якої він складених, а саме « ОСОБА_3 », хоча згідно долученій до апеляційної скарги копії паспорта Серії НОМЕР_1 , виданого Київським РВ УМВС України в Одеській області 08.08.2002 року, вбачається вірним прізвище « ОСОБА_4 », що також свідчить про неналежне оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення. Керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу захисника Мишака Д.Е. задовольнити. Постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 01.05.2023 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП скасувати. Провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП в діях ОСОБА_1 . Постанова набирає законної сили негайно після її винесення та оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду Р.І. Котелевський